Піднесення Бранденбург-Прусської держави

Економічний розвиток німецьких земель

Політична роздробленість Німеччини позначалась і на розвитку її господарства. Переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан призвело до занепаду німецьких міст, що раніше процвітали, ремесел тощо. Спустошлива Тридцятилітня війна відкинула німецькі землі за рівнем економічного розвитку далеко назад. Країна була пограбована і лежала в руїнах. Збезлюділи цілі райони. Морське узбережжя та гирла найважливіших річок (Рейну, Ельби та ін.) контролювала Швеція.

За таких умов основним джерелом прибутку для німецьких держав була земля, на якій вирощувався єдиний експортний товар — хліб. Князі за умов панування феодальних відносин із метою збільшення виробництва товарного хліба зганяли селян із земель, розширювали площу орних земель, збільшували панщину. У такий спосіб у більшості німецьких князівств відбулося прикріплення селян до землі. Занепад торгівлі, ремесла, а відповідно — міст призвів до збереження цехової системи з її суворою регламентацією.

У першій половині XVIII ст. господарське життя в німецьких землях дещо пожвавішало. Проте центр економічного піднесення знаходився не в містах, а в сільській місцевості. Тут з'явилися перші мануфактури — розпорошеного типу. Селяни, які заробляли на прожиток кустарним промислом, були поєднані з ринком через підприємця-скупника.

Виникли й великі державні мануфактури, що виробляли в основному військову продукцію (гармати, рушниці, солдатські однострої, амуніцію та ін.).

Після Вестфальського миру основні володіння бранденбурзьких курфюрстів складалися з чотирьох частин:

Бранденбург;

Пруссія (до 1657 р. знаходилась у васальній залежності від Польщі);

Східна Померанія;

герцогство Клеве, розташоване на Рейні.

Головною причиною піднесення Бранденбургу-Пруссії був господарський занепад південно-західної частини Німеччини внаслідок переміщення основних торговельних шляхів в Атлантичний океан і розорення після Тридцятилітньої війни. Через землі Бранденбургу-Пруссії пролягли основні торговельні шляхи (переважно річками) з Німеччини до Балтійського та Північного морів. Отож, майже вся хлібна і посередницька торгівля з Англією та Голландією опинилася в руках бранденбурзького курфюрста.

Особливо швидко процес посилення Бранденбургу-Пруссії відбувався за правління курфюрста Фрідріха-Вільгельма (1640—1688 рр.). Він був здібним полководцем і політиком, знався й на господарських справах. Проголосивши у своїх володіннях віротерпимість і пільги для переселенців, курфюрст домігся переселення значної кількості кваліфікованої робочої сили: французьких гугенотів, голландців, євреїв, німців із південного заходу. Розгорнув роботи з будівництва каналів, осушування боліт, що збільшило кількість придатних для рільництва земель і покращило торговельні відносини з Англією та Голландією. У сфері торгівлі й промисловості проводилася політика меркантилізму (захисту внутрішнього ринку).

Засновувалися державні мануфактури. Навіть в'язниці було перетворено на майстерні. Заборонявся вивіз монет (срібних, золотих). Натуральний податок замінили грошовим. Систему збирання податків було впорядковано. На державній службі встановлювалася сувора дисципліна. Усі ці заходи сприяли створенню міцної фінансової системи і сильного війська (30 тис. вояків).

У 1657 р. Фрідріх-Вільгельм домігся припинення васальної залежності Пруссії від Польщі. Його син Фрідріх І (1688—1713 рр.) за участь у війні за іспанську спадщину на боці імператора отримав від нього титул короля Пруссії. Ця подія згодом дала привід прусським королям розширювати свої володіння, здійснювати експансію — захоплювати чужі володіння, щоб зрівняти їхні величину й могутність із величчю королівського титулу.

Для здійснення цих планів потрібно було велике військо, а отже, і значні кошти для його утримання. Тому король Фрідріх-Вільгельм І (1713—1740 рр.) під час свого правління запровадив сувору економію: зменшив до мінімуму кількість придворних і витрати королівської сім'ї, скоротив розміри пенсій дворянам, продав зібрані батьком коштовності, створив смугу військових поселень, де селились озброєні колоністи, для яких головною винагородою за службу була сама земля. Завдяки таким заходам чисельність війська було доведено до 80 тис. В армії насаджувалася сувора дисципліна (знаменита “прусська муштра”). Король нерідко сам бив палкою офіцерів і чиновників за провини.

Дата добавления: 2015-05-26