Білет 23

1. Соціальна мобільність: поняття та напрями дослідження.

Социальная мобильность – пе­реходе людей из одних социальных групп и слоев в другие. На социальную мобильность населения влияют такие обстоя­тельства, как изменение условий жизни, получение людьми новых профессий или изменение вида деятельности.

Горизонтальна мобільність - перехід, при якому індивід змінює своє положення на рівноцінне.

Різновидом горизонтальної мобільності служить географічна мобільність - це переміщення з одного місця в інше при збереженні колишнього статусу.

Рух вгору і вниз називається вертикальною мобільністю. Вертикальна мобільність - переміщення з однієї страти в іншу. Вона буває двох типів: низхідній (зверху вниз) і висхідною (знизу вгору).

Внутрішньогенераційна мобільність (інтрагенераційна) — це висхідна чи спадна мобільність окремої людини протягом її життя. Інколи цей вид соціальної мобільності ще називають кар'єрою, котру визначають як зміну соціального статусу індивіда протягом власного життя.

Міжгенераційна мобільність (інтергенераційна) — це рух індивіда соціальною драбиною між різними поколіннями. Вивчаючи цей тип мобільності, можна з'ясувати, як змінилися соціальні позиції поколінь дітей порівняно з поколіннями батьків.

Вимушена і добровільна(стихійна і організована)Прикладом стихійної мобільності можуть служити переміщення з метою заробітку мешканців сіл у великі міста.

Організована мобільність - переміщення людини або цілих груп вгору, вниз або по горизонталі управляється державою. Ці переміщення можуть здійснюватися:

а) за згодою самих людей,б) без їх згоди.

Прикладом організованої добровільної мобільності в радянський час можуть служити переміщення молоді з різних міст і сіл на комсомольські будівництва, освоєння цілинних земель і т.п. Прикладом організованої недобровільної мобільності може служити репатріація (переселення) чеченців і інгушів в роки війни з німецьким нацизмом.

Бріджит Бергер та Поль Бергер, характеризуючи механізми соціальної мобільності, окреслюють п’ять основних механізмів ве-ртикальної мобільності1: 1. Економічна активність, яка може проявлятися у тяжкій праці, нелегальній трудовій діяльності.. 2. Шлюбне партнерство на раціональних засадах. 3. Підвищення освітнього рівня. 4. Політичний проявляється у використанні політичних механізмів тиску для вирішення життєво важливих проблем певних соціальних груп. 5. «Керування враженнями» —реалізується через демонстрування власної привабливості.

П. Сорокін, аналізуючи фактори соціальної мобільності, вживав поняття «ліфти», «канали», «східці», «отвори», «мембрани», тобто соціальні інститути, потрапляючи в сферу впливу яких індивід має суттєві можливості підвищення власного соціального статусу. Серед таких «ліфтів» П. Сорокін називав: армію, церкву, політичні, економічні та професійні організації, освіту, сім’ю. Канали соціальної циркуляції: Армія Церква Освіта Шлюб Політичні та професійні організації. Зазначені механізми зазвичай діють системно, у взаємозв’язку між собою.

Міграція. Якщо до зміни місця додається зміна статусу, то географічна мобільність перетворюється на міграцію. Якщо сільський житель приїхав в місто, щоб відвідати родичів, то це географічна мобільність. Якщо ж він переселився в місто на постійне проживання і отримав тут роботу, то це вже міграція.

Дата добавления: 2015-05-26