Habeas Corpus Act 1679

Акт про краще забезпечення підданого і про попередження заключення за морями. Закон був призваний обмежити свавілля розправи короля над прихильниками опозиції. Будь-який підданий, затриманий за вчинення кримінального злочину, міг звернутися до суду самостійно чи серез представника для отримання хабеас корпус.Шериф мав доставити заключеного в встановлений законом строк і вказати основні причини заключення. Далі суддя звільняв зарученого через грошову поруку. Хабеас корпус не видавався за тяжкі злочини, особу, звільнену за хабеас корпус не можна було знову заарештувати.

43. Правові аспекти Реставрації стюартів та Білль про права.

Політика стюартів, яка загрожувала зворотнім розподілом церковних земель, що були захоплені буржуазією і дженрі, привела до короткочасного об.єднання вігів і торі. Виник двірцевий переворот 1688р., з метою заміни якова ІІ більш зручним монархом. Цей переворот отримав назву славної революції. Вона завершила досягнення компромісу між буржуазією і аристократією. Важливим політичним результом стало утвердження Конституційної монархії, що отримала закріплення в Акті Білль про права.

Білль про права 1689р. – визначив положення парламенту в системі державних органів. Заборонив: призупиняти дію законів та їх виконання без згоди парламенту, збирати податки без згоди парламенту. Амію дозволялося утримувати в мирний час тільки з санкції парламенту. Встановив свободу слова в парламенті, свободу виборів, право звертатись з петиціямидо короля. Парламент повинен був скликатися доволі часто. Парламент споч. На 3 роки, а потім на 7.

44. Формування в Англії парламентсько- конституційної монархії(17-18ст.)

Головним напрямком утвердження конституційної монархії було обмеддення королівської влади і затвердження нових принципів взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади. Вони не були оформленні ніякими конституційними актами, а сформувалися на основі політичної практики, як результат боротьби двух партій за право формувати парламент. Монарх залишався главою держави, але виконував тільки номінальног оглаву виконавчої влади. Король не мав права відмінювати закони, прийняті парламентом. Кабінет короля став діяти від імені короля. Була встановлена система відносин парламенту і кабінету міністрів. Міністри могли вибиратися до нижньої палати. Та партія, яка перемогла на виборах. Могла формувати парламент. Таким чином в 18ст. були створені основні риси британського парламентаризму, але все-таки роль аристократії і королівської влади залишалася високою.

45. Причини війни за незалежність північно-американських колоній та утворення США

Американське колоніальне суспільство з перших моментів свого існування не було однорідним. До Нього входили як плантатори так і буржуазія. Вільні фермери, купц На соціальні протиріччя накладались протиріччя релігійні, які існували між різними течіями протестанства(кальвіністи та лютерани) католиками та іншими сектами. Гострі потиріччя були між плантаттарям и півдня та, економіка якого була заснована на рабстві, та плантатарями Півночі, де розвивалися капіталістичні відносини. Система колоніального управління склалася у кінці17ст. Було створено 13 колоній. Род-Айленд і Крннектикут представляли собою республіки. Пенсильванія, Делавер, мериленд – приватні володіння. Масачусей, Нью-Гемпши, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Вірджинія, Північна і Південня Кароліна, Джорджія належали Брит. Короні.. Політико-правові погляди в колоніях розвивалися під впливом Англії, але висловлювали потреби колоніального суспільства. Напротязі 6 десятиріч, які були до революції, англійський парламент приймав закони, що обмежували промисловість і торгівлю.Закони що приймалися в Лондоні без представників колоній викликали невдоволенння в усіх прошарках населення. Зростало бажання звільнитися від Британської корони, що і стало причиною ревоюції.

46. Декларація незалежності США 1776р.

Цей документ був укладений Т. Джефферсоном і затверджений 3 Континентальним з.їздом мав революційний характер. Проголошення Декларації незалежності мингулих англ. Колоній»вільними і незалежними» означало появу на Атлантичному узбережжі 13 вільних та незалежних держав. Цей факт став надзвичайно важливим в усьому світі. В Декларації зазначалося, що всі люди є рівними, і наділені Творцем невід.ємними правами. Але вона обійшла питання про рабство, принцип рівноправ.я вона розповсюджувала тільки на білих людей. До невід.ємних прав належали: право на життя, свободу, прагнення до щастя. Але не було права приватної власності. Народ міг змінити невигідне для нього правльння. Декларація ніколи не була юридичним документом.

47. Конституція США

Прийняття Конституції США було обумовленне економічними, політичними і соціальними обставинами. У лютому 1787р. конгрес прийняв резолюцію про скликання у Філадельфії спеціального конвенту із делегатів з метою переглянути стаття конфедерації, Але конвент пішов далі і прийняв Конституцію. Він представляв собою колегію з 55 чоловік, 39 з яких були з конгресу. В прийнятті Конституції відсутні деякі важливі політично-правові принципи, що містилися в Декларації, конституціях штатів. В ній не має згадок про суверенітет штатів, про право народу на повстання. Конституція представляла собою короткий документ: преамбула, 7 статей, з яких 4 були розбиті на розділи. В основу розподілу взаємодії гілок влади був покладений принцип Монтеск.є та Локка про поділ гілок влади на закон., викон, суд. Законодавчу владу очолював Конгрес, що складався з 2 палат – палати представників(обиралася народом) і сенату – лесіслатурами штатів. Президент очолював виконавчу владу, обирався колегією виборців від кожного штату. Орган судової влади – Верховний Суд, що формувався президентосм і сенатом. Президент обирався на 4 роки, палата представників – на 2, сенаткожні 2 роки переобирався на 1/3. Був поширений принцип стримувань і противаг. Конгрес міг відклоняти пропозиції президента, Сенат міг відклоняти пропозицію Президента, щодо призначення високопосадовців. Конгрес міг притягнути президента до відповідальності. Президент міг накласти право вето тощо.

48. Поправки до Конституції США у 18-19ст.

У 1789р. За пропозицієюМеддісона до Конституції було внесено 10 поправок. 10 – не стосувалася громадянських прав, 9 – встановлювала недопустимість обмеження прав, 3 – регулювала принцип стоя солдат у мирний та воєнний час. В 7 поправках говорилося про політичні та особисті права та свободи. 1 – свобода віросповідання, сова, друку, право звертатися до правління з петиціями, 2 – право схову зброї, 4 – недоторканість життя, житла, паперів, майна, 5 – говорилося про суд присяжних, 6, 7,8 – присвячені процесуальним принципам і гарантіям. Вони також забороняли великі податки. Після вступу в силу Конституції в 1789р. були прийняті 11(1795) поправка – обмеження влади союзу, і розширення прав штатів, 12 (1804)– доповнила процедуру виборі президента, ввівши роздільне голосування за кандидатів у президенти і віце-президенти. В 1863р. -13 поправка – про скасування рабства, 14 – заборонила обмежувати різноманітні пільги громадянам, але вони були визнані неконституційними. 15 – 1870р. – забороняла дисримінацію на виборах.

49. Характеристика правової системи США

Правова система США хапрактеризувалась тим, що на території кожного штату одночасно поширювалася дія двох правових систем – власної і загальнодержавної. Вона включала багато норм англійської правової системи. Основними джерелами американського права були: Конституція США, Федеративні закони, конситуції і закони окремих штатів. Для судів всіх інстанцій обов.язковими були рішення суду. Кожен штат мав свій кримінальний кодекс. Розрізняли такі злочини – зрада, проступок, кримінальні злочини. У кодексі про судочинство 1911р. було зазначено про презумпцію невинуватості. (Англія – звичаєве право, Суд справедливості, статутне право, договірне право)

50. Конституція США та Білль про права про юридичні права і свободи американських громадян

Оригінальний текст Конституції не містив ні стаття, ні розділу про права і свободи громадян. Це викликало невдоволення демократично налатованих прошарків населення і навіть поставило під загрозу ратифікацію конституцію. У 1789р. За пропозицієюМеддісона до Конституції було внесено 10 поправок. 10 – не стосувалася громадянських прав, 9 – встановлювала недопустимість обмеження прав, 3 – регулювала принцип стоя солдат у мирний та воєнний час. В 7 поправках говорилося про політичні та особисті права та свободи. 1 – свобода віросповідання, сова, друку, право звертатися до правління з петиціями, 2 – право схову зброї, 4 – недоторканість життя, житла, паперів, майна, 5 – говорилося про суд присяжних, 6, 7,8 – присвячені процесуальним принципам і гарантіям. Вони також забороняли великі податки.

51. Джерела та основні риси права Англії

Ранній розвиток промисловості права Англії зумовив самостійний розвиток англійського права. Основними джерелами англійського права було звичаєве право, як його ще називали – загальне право. Виразниками цього права були судді. Воно проявлялося у судових рішеннях та прецедентах. У деяких рішеннях суддя міг відхилитися від прецеденту, й прийняти нове рішення. Право справедливості. З 14ст. особа, яка не знаходила захисту за загальним правом, могла звернутися до короля. Велика кількість таких звернень спричинила утворення суду справедливості. Статутне право. Статути – закони, що були прийняті парламентом. Існувало і церковне право. Юрисдикція церкви поширювалася не тільки на церковне та сімейне право, а й на такі злочини, як єресь богохульство тощо.

Володіння землею було вільним(отримані від феодала) і невільним. Розрізняли рухоме і нерухоме майно. Розвивалися договірні відносини, але самого поняття договір, угода – не існувало. Шлюбно-сімейне право з одного боку перебувало під захистом церквим, а з іншого - визначалося інтересами держави. Англійська сім.я мала патріархальний характер., була заборона одружуатись з родичами, двоєжонство. Розлучення дозволялося. Єдиної системи спадкування не існувало. В кримінальному праві виділяли такі групи злочинів: зрада, поступок. Кримінальний злочин. Покарання – смертна кара, каторжі роботи, таврування. Справи порушувались з ініціативи постраждалої сторони.

52. Причини, основні етапи, особливості французької революції 18ст.

Велике значення в процесі утворення капіталістичного ладу має Французька революція1789-1794рр. Вона була наслідком глубокого протистояння між капіталістичним засобом виробництва і системою феодальних відносин, головною перепоною був абсолютизм. У 18 ст. ще більше проявився паразитичний характер монархії, коли двір брав із казни гроші для розкошувань. Французькі революціонери мали чітку програму боротьби за буржуазну демократію. Вони за основи взяли лозунги: «свобода, рівність, братерство». Революційна ситуація склалася таклож в результаті кризи, неврожайних років, голодних бунтів. У відповідь на намагання короля Людовіка 16 розігнати Установчі збори, працюючі всього парижу піднялись на повстання, що стало початком революції.

3 етапи: 14 липня 1789-10серпня 1792рр. – представники ліберального дворянства і буржуазії проводять рядантифеодальних заходів. У Франції встановлюється Конституційна монархія. ІІ преіод: 10 серпня 1792р. – 2 червня 1793р. – влада перейшла до рук жирондистів. Проголошується республіка

2 червня 1973р. – 27 липня 1794р. – до влади прийшли якобінці.

53. Декларація прав людини і громадянина 1789р.

У цьому документі фрмулювались найвадливіші а имоги революційної буржуазії. На її зміс значний вплив мали ідеї просвітителів і Деклараія незалежності США.У декларації містилися відомоті про невід.ємні права людини і громадянина, до яких належать: свобода, рівність, право приватної власності, безпека, супротив гніту. Була проголошена свобода робити все, що не приносить шкоди іншим. Власність розглядувалась, як святе право, ніхто не міг бути позбавлений приватної власності. Закон розглядувався, як висловлення спільної волі, при чому у його створення могли брати участь всі, хто забажає. Декларація закріпила правав людей на висловлення своїх думок, в тому числі і релігійних, Закріплювалось положення презумпції невинуватості, але Декларація не відображала радикальних вимог щодо аграрної реформи.

54. Суть політичного режиму якобінської диктатури

Нароне повстання 1793 р. главою якого був повстанський комітет Призької комуни призвело до вигнання жирондистів із конвенту і встановлення диктатури якобінців. Вони зруйнували залишки феодального строю, створили основу для розвитку капіталістичних відносин. Найважливішою була проведена аграрна реформа. Селянським общинам були повернені їх землі. Поділена земля стала приватною власністю селян. Були скасовані всі феодальні права. Часто якобінці ідступали від принципів свободи. Так в 1793р. конвент ввів смертну кару за спекуляцію. Були встановлені максимальні ціни на продовольство.Але була сформована система допомоги біднякам. Створений комітет загального спасіння, революційний трибунал.

55. Конституції Франції 1791,1793,1795рр.

Форма правління. 1791 – Конституційна монархія. Виборче право: громадяни були поділені на активних і пасивних. Активні могли брати участь у виборах. Це були чоловіки старші 25 років, які певний час проживали на даній території, платили прямий податок, не менше вартості 3 робочих днів, не були прислугою, Для виборців – дохід 300-400 робочих днів. Оновні принципи: Передбачала свободу пересування, зібрань, звернення до влади з особистими петиціями, свободу віросповідання, передбачаося введення безплатної освіти. Законодавча влада належала буржуазії, виконавча – королю.Він був главою, головнокомандуючим, міг призначати на дипломатичні посади оголошувати війну, накладати вето. Законодавча на лежала Національним Законодавчим зборам, які обиралися на 2 роки і не могли бути розпущені королем. Збори могли притягувати міністрів до відповідальності.

1793 – республіка. Виборче право: для чоловіків – з 21 року. Основні принципи: Французька республіка визнавлася єдиною і неподільною. Законодавчий корпус збирався 1 раз на рік, міг тільки пропонувати закони. Закон набирав сили після 40днів, після розсилки його в департаменти. Виконавча рада складалася з 24 осіб, які повинні були обиратисянаціональними зборами.

1795р. - форма правління – республіка, виборче право: вімінялось загальне виборче право і був введений великий майновий ценз. Принципи: законодавча влада – Рада старійшин і рада пятисот, виконавча влада – директорії, але ця конституція не могла закріпити економічної і потітичної стабільності.

56. Конституція Франції 1799 року.

В ній закріплювалась воєнна диктатура Наполеона. Вона гарантувала буржуазії і селянству майно, отримане в результаті розділу дворянських маєтків. Не містила декларації прав і свобод, оскільки Наполеон не вважав за доцільним додавати її. Конституція ввела псевдодемократичну систему участі громадян у суспільному житті. Всі громадяни, що досягли 21 року, могли вибирати комунальний список, поживали 1 рік. Члени комунальних списків формували депвртаментські списки, а ті вже могли здійснювати національні функції. Влада належала трьом консулам, але формально одному, яким був Бонапарт. Державна рада готувала і представляла проекти, вони обговорювались трибунами, а потім вносилися в законодавчий корпус. Закон міг бути направлений І консулом в Охоронювальний сенат. Перший консул мав право на зміщення і призначення членів Державної ради, міністрів, послів, офіцерів, суддів.

57. Цивільни й Кодекс Франції: джерела, структура, основні принципи права.

Цивільний Кодекс 1804. Цивільний кодекс закріпив ліквідацію

феодальних відносин. В його основу було покладено принципи

цивільно-правової рівності всіх перед законом і необмеженої приватної

власності. Це призвело до законодавчого закріплення свободи

підприємництва, права власності селян на землю. Кодекс складається з

2281 статей, поділених на три книги та вступ. Принцип рівності усіх

перед законом, принцип недоторканості права власності, принцип свободи

договору. У цивільному кодексі детально регламентуються права власника,

особливо земельного наділу, сервітут, порядок розподілу майна між

спадкоємцями, заклад землі і т.ін. Власність на землю включає власність

на те, що знаходиться над землею і під землею.Власнику належить

необмежене право розпоряджатися річчю, тобто продавати її, дарувати,

віддавати у заставу на свій розсуд. Чоловік - глава сім'ї, що концентрує

у своїх руках усе сімейне майно. Шлюб реєструється світською владою.

Причиною розлучення могло бути: подружня зрада, жорстоке ставлення,

образа, ув'язнення одного з подружжя за злочин, також зрада. Влада над

дітьми належала батькові. Розпоряджатися за заповітом, якщо була одна

дитина, можна було половиною майна, якщо двоє - четвертою частиною. Якщо

не було дітей, а були батьки, то 3/4. Угоди можуть бути відмінені лише

за взаємною згодою сторін».

58. Конституційніа кти Франції 1814 та 1830рр.

Хартія 1814 року була дарованою короле Людовіком 1. У ній містилися посилання на те, що вся вда зосереджувалася в особі короля. Вона повертала титули старому дворянству, Король отримав право жалувати дворянство на свій розсуд, Всі види власності були недоторкані, всі французи проголлошувались рівними перед законом, їм було гарантовано основні права. Король оголошувався верховним главою, військовокомандуючим. Міг оголошувати війну, заключати міжнародні договори, видавати укази. Виконавча влада належала королю, а законодавча здійснювалася палатою перів, депутатів та королем. Палата перів призначалася королем. Палата депутатів обиралася, але право голосу належало особам, старшим 30 років, що сплачували податок – 300фр., обиратися могли особи, що досягли 40 років, 1000 франків податку.

Король Луї Філіп видав хартію 1830 року, яка являла собою видозмінену хартію 1814 року. Була випущена преамбула про дарування хартії королем. Заборонялось введення цензури, право пропозиції законів належало королю, палаті перів і палаті депутатів. Для виборців 25 років, депутатів – 30.

59. Друга республіка. Конституція 1848р.

В ній закріпилися інтереси консервативної французької буржуазії. Вона не містила положень про природні права людини, зате був набір соціальних декларацій. Так в конституції зазначалося, про введення більш справедливого озподілу обов.язків. Вона брала на себе завдання забезпечити існування громадян, підшукувати їм роботу, тощо. Конституція двояко закріплювала капіталістичний устрій. Сім.я, праця, громадський порядок визнавалися найважливішими завданнями республіки. Центральне місце було відведено президенту, він не залежав від парламенту, обирався на 4 роки, мав право внесення законопроектів, накладати вето, право помилування, призначав міністрів. Національні збори обиралися на 3 роки, таємним голосуванням, французами, що були старше 21 року. Державна рада призначалася на 6 років Національними зборами, до її компетенції входив розгляд законопроектів, контроль за адміністрацією, тощо.

60. Конституційні закони ІІІ республіки (1875р.)

В Конституції 1875 року не було Декларації про принципи державної влади, перелік прав і свобод людини і громадянина. Вона зводилась до організації вищих державних організацій. Вона складалася з 3 законів: закону 24.07. 1975р. про огранізацію сенату, закону 25.07.1975р. про організацію державної влади, закону 16 липня 1975 р. - про відносини між гілками влади. Вони відрізнялися соєю короткістю. Президент обирався на 7 років з правов перевиборів. Він наділявся прерогативами монарха. Мав право законодавчої ініціативи, міг відстроити засідання парламенту, розпустити нижну палату, але за згоди верхньої, призначав військові звання, мав право помилування. Законодавча влада належала Палаті Депутатів, що вибиралася на 4 роки, загальним голосуванням. І Сенату, що складався з 75 пожиттєвих сеноторів, і 225 сенаторів, котрі обиралисч населенням на 9 років. Кожні три роки він оновлював третину. Мав право законодавчої ініціативи, розробкизаконів тощо. Конституція передбачала розробку ради міністрів, правовий статус якої не був затверджений, але міністри були відповідальні перед парламентом за ведення загальної політики. Конституційні закони не регламентували порядок проведення виборів. Обирати могли особи, що досягли 21 року і проживали у своєм окрузі 6 місяців. Не мали права голосувати жінки, військовослужбовці, населення колоній. Вибори проходили за мажоритарною системою в 2 тури: за першим необхідно було набрати 50% голосів, за другим – хто більше.

61. Особливості та правові наслідки революції Мейдзи

Поворотним циклом в історії Японії були події 1868 року, відомі, як Мейдзи ісін. Вонеи призвели до повалення сьогунату Токугава, та пов.язаної з нею системи бакухан. І встановлення нової системи - централізованої держави абсолютного типу на чолі з імператором.

Особливості розвитку японії полягають у тому, що вона дуже пізно стал ана шлях капіталістичного розвитку. Верхівку феодального класу складали сьогун і його рід, відносячи на другий план імператора. Після даної революції Японія стає сильною імперією, але феодальні пережитки збереглися і до поч 20ст. В середині 19ст. Японія перебувала у стані глубокої кризи, яка виникла в результаті розкладу феодального устрою. Головні сільськогосподарські землі знаходилися у власності дайме. Селяни віддавали їм, більшу частину врожаю, не враховуючи інших поборів. Подальльше посилення експлуатації в умовах слабкого розвитку техніки вело ддо розорення селян. В 19ст. З.являються великі капітали. Торгово-грошові відносини охоплюють як місто, так і село, але через вузькість ринку не можуть розвиватися. Погіршуються і зовнішньополітичні відносини. В 1853р. біля берегів Японії з.являється ескадра. ЇЇ командир – пері вимагав укладення торгового договоруна умовах, що зводили Японію до митної автономії. У 1868 році в Японії відбулася революція, що отримала назву Революція мейдзи. пПроти існуючого порядку виступили основні прошарки суспільства: селяни, робітники, ремісники, буржуазія, самураї. Дворянство, включаючи князів – опозиціонерів, завдяки економічній можливості отримали керівну роль в русі. В цей період главою Держави був імператор, але влада знаходилась в руках сьогуна. З 17ст. посаду сьогуна займали представники роду Токугава. Були сформовані задачі, повалити сьогунат Токугава. В 1867 році керівники руху вимагали від сьогуна Кейки терміновоїх передачі влади до рук імператора(15-річного Муцухіто). І оголосили збір сил, щоб підтримати імператора. Сьогун у 1868 році висунув проти них військо, але воно зазналло поразки. Через пару місяців сьогунат капітулював. Влада перейшла до рук князів і самураїв. (Мейдзи – просвітницьке правління). За своїм змістом це була антифеодальна революція. Роздробленість селянського руху, слабкість буржуазії визначили характер цієї революції. Вона відкрила шлях до розвитку капіталістичних відносин, але зберегла пережитки феодалізму.

62. Конституція Японії 1889 року.

В 1889р імпреатор дарував конституцію, змінювати яку міг тільки він сам Зразком конституції Японії слугувала конституція Прусії 1850 року. В конституції закріплювалася обширна влада імператора, який займав престол на вічні часи і правивв силу свого походження.. Він був носієм суверенітету, який здійснював у відповідності з конституцією. Мав право оголошувати війну і мир, заключати договори, призначати посадорвих осіб, скликати і розпускати парламент, керувати збройнимисилами.Законодавча влада належал аімператору і парламенту.Імператор затверджував закони і підписував їх. Він міг видавати укази, у випадку крайньої необхідності, які мали силу закону. Вони з.являлись під час канікул парламенту, що тривали 9 місяців. Парламент складався з 2 апалат: палати перів і представників. Кожна палата мала право виступати з пред.явленням до правління Нижча палата обиралася на основі високого майнового цензу 15 ен прямого податку, і ценза осідлості1.5 роки. Жінки і військовослужбовці не мали виборчих прав. Членами палати перів були принци крові, представники титулованої аристократії. Палата представників обиралася на 4 роки, палата перів на 7. Була створена таємна рада, Генро(рада старійшин0, міністерство двору. Таємна рада складалася з Президента віце-президента, і 25 радників, що призначалися імператором. Вона мала дорадчий характер при імператорові. Представники генро складалися із знаті західно-південних князівств. Спеціальний розділ Конституції був присвячений правам і обов.язкам японських підданих. На першому місці стояли обов.язки платити податки, нести військову службу. Була свобода пересування, місце проживання, слова, друку тощо. Конституція забезпечила перехід Японії від абсолютної до дуалістичної монархії.

63. Об.єднання німецьких земель та утворення другого рейху.

Союзний акт 1815 року став основою для створення нового німецького державного обєднання. – Німецького союзу, що був розпливчастою федерацією. Німецький союз включав 41 державу, а в 1866р. – 35. До союзу входили одна імперія(Австрія), п.ять королівств(Прусія, Саксонія, Баварія, Гановер, Вюртемберг) та герцогства і князівства. Та чотири міста – республіки. Прискорений розвиток Прусії, зміні в міжнародній обстановці в 50-60рр. 19ст. забезпечили об.єднання Німеччин и З Прусією без Австрії. Прусія вимагала виключити реакційну Австрію з майбутньої Германії. Це призвело до Австро-Пруської війни 1866р., а після розгрому австрії до заклоючення договору про виключення імперії зі складу Німецького Союзу. Ця перемога дозволила Прусії скласти союз під своїм керівництвом. В 1866р. був створений Північно-Німецький союз. Завдяки преможній війні Прусії з Францією, до Північно- Німецького союзу було приєднано ряд південно-германських територій. Через декілька місяців на основі Північно-Германської республіки була створена ІІ Германська імперія. Акт про проголошення якої був у 1871 році. Вона складалася з 25 земель.

64. Конституція 1871 року.

Конституція 1871 року закріплювала гегемонію пруського королівства і німецької імперії. Главою держави за конституцією був кайзер, чи імператор Германської імперії. Цей титул належав пруському королю і давав йому можливість оголошувати війну, заключати мир. Призначати послів, склакати збори органів державного правління. Володів правом обнародування імперських законів.міг видавати укази і розпорядження. Державними справами імперії завідував призначений імператором німецький канцлер він став єдиним імперським міністром, який стояв на чолі всіх імперських відомств. Керівники цих відомств підпорядковувалися безпосередньо канцлеру. Союзна рада(бундесрат) і парламент(рейхстаг) стали колегіальними органами серед вищих органів влади Германської імперії. Бундерстрат мав право приймати закони, мав законодавчу ініціативу, були надані можливості у сфері виконавчої влади. Рейстаг мав право розробки і прийняття законів, затвердження імперського бюджету. Заключення договорів.

65. Ліквідація самодержавства та створення органів влади у Росії в період правління Тимчасового уряду. 66. Більшовицький переворот 1917 року. Становлення Держави диктатури пролетаріату.

Лютнева революція 1917 року була зумовлена всім перебігом економічного та політичного розвитку Російської імперії. Вона була наслідком суперечностей між працею і капіталом, між селянами і поміщиками,. За своїм характером лютнева революція була демократичною. Аграрні перетворення столипіна, ламання общинних відносин на селі не ліквідували пережитків феодалізму і пов.язаних з цим соціальних суперечностей. Соціальне гноблення в країні тісно перепліталося з гнобленням національним. Самодержавство, сповідуючи принцип «поділяй і влдарюй»,цілеспрямовано насаджувало суперечності між різними народами та культивувало великий шовінізм. Народна революція виникла в умовах, коли непримеренні суперечності між державним ладом і потребами суспільства ще більш поширювалися у результаті зі світовою кризою. Революційних вибух стався 23 лютого 1917 року в Петрограді, а 27 лютого озброєнні війська повністю оволоділи столицею Російської імперії. У ніч на 28 лютого були заарештовані остання міністри царського уряду. Незабаром революція перемогла у всій країні, розвалилася багатовікова монархія. Республікою Росія була проголошена декретом Тимчасового уряду 1 вересня 191 року. У Петрограді була створена Рада місцевих депутатів, перше засідання якої відбулося в 27 лютого. Більша частина депутатів підтримували меншовиків та есерів. Більшовицька партія основу своєї тактики 1917 року поклала вказівки Леніна про те, що лютнева революція є тільки етапом у боротьбі трудящих мас за своє визволення. І має перерости у революцію соціалістичну. Конкретний план переходу від демократичної до соціалістичної Ленін виклав у Квітневих тезах, Більшовики висунули лозунг «Вся влада Радам, обіцяючи кожному селянину, працівнику участь у державних справах. Петроградська Рада виявила себе спочатку як демократична. Претендувала на роль всеросійського державного центру, на це місце претендував і Тимчасовий комітет Державної Думи. За згодою між їх лідерами виник Тимчасовий уряд. Тимчасовий уряд мав вивести країну до Установчих зборів, котрі мали розв.язувати питання нового буття. Тимчасовий уряд був створений 2 березня 1917 року і очолюваний князем Львовим. Формувався з представників буржуазних партій і поміщиків. Він утворився як вищий орган у сферах законодавства, нагляду і верховного управління. Тимчасовий уряд створив загальнодержавний комітет, замість центральних продовольчих органів. Для розв.язання земельних питань було створено земельний комітет. Для обговорення розроблення економічних планів була створена юридична нарада.

67. Конституція 1918 року.

10 липня 1918 року приймається перша конституція РСФСР. Вона складалася з 6 розділів. Політична - система Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів., соціальна основа – диктатура пролетаріату. В Оновному законі були відображені найважливіші завоюання революції. Вона закріпила федеративний принцип Державного устрою. Суб.єктами були національні республіки. Вищим органом влади проголошувався Всеросійський з.їзд Рад, а в період між сесіями ВЦВК, що був верховним законодавчим органом.. Він обирав уряд Раду Народних комісарів. За конституцією у виборах брали участь тільки представники трудящих груп. Вона закріпила багатоступеневу й непряму систему виборів. Право обирати і бути обраними мали трудящі 18 років. Існувало військово-пролетарська диктатура. Роль партії була керівною, розвивались органи влади, що були пов.язані з придушенням опору класових супротивників., відбувалося згортання правових реформ, відбувався перехід до воєнних методів управління. Широко застосовувались класові репресії.

Дата добавления: 2015-05-26