Вимоги системи «Якість» до матеріально-технічного постачання

З огляду на особливості функціонування підприємств за умов перехідної економіки суттєве значення мають вимоги систем якості до матеріально-технічного постачання. Матеріали, деталі та вузли, що їх купує підприємство, стають частиною готової продукції і безпосередньо впливають на її якість. Виробник несе відповідальність за високі параметри кінцевої продукції в цілому незалежно від якості придбаних ним ресурсів. Отже, він повинен подбати про те, щоб якість матеріально-технічних ресурсів, що їх придбано для виробництва, відповідала б вимогам стандартів, ТУ та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно із вказівками міжнародних стандартів це досягається:

2) точною регламентацією порядку розв’язання суперечок щодо якості продукції;

3) здійсненням вхідного контролю та реєстрацією даних стосовно якості придбаних матеріально-технічних ресурсів;

4) правильним укладанням договору, контракту чи інших угод.

За укладання договору купівлі-продажу ресурсів у ньому доцільно передбачати чітко визначені зобов’язання постачальника із забезпечення якості. Ці зобов’язання можна формулювати в таких альтернативних формах:

1) проведення суцільного або вибіркового технічного контролю та випробувань продукції;

2) подання за поставок ресурсів даних стосовно результатів контролю та випробувань цих ресурсів (інших вірогідних свідчень щодо їхньої якості);

3) здійснення власного вхідного контролю і відбраковування в процесі виробництва.

Проте перевірка не звільняє постачальника від відповідальності за продаж неякісних ресурсів і не виключає можливості відмови покупця від угоди на будь-якому етапі використання цих ресурсів. Ця вимога, по суті, узаконює незаперечну та безстрокову відповідальність постачальника за якість, а також право споживача повертати дефектну продукцію.

Виходячи з цього, головною метою замовника і постачальників можна вважати встановлення між собою таких відносин, які забезпечать випуск високоякісної продукції з мінімальною необхідністю вхідного контролю та коригувальних дій у процесі виробництва. Працюючи з майбутніми постачальниками, замовник виконує такі завдання:

1. Визначає вимоги до матеріалів і комплектувальних виробів (деталей, вузлів, компонентів), що їх треба буде придбати, а також вимоги до чинних у постачальників систем якості.

2. Оцінює можливості потенційних постачальників на відповідність вимогам системи якості власного підприємства.

4. Разом з постачальником планує рівень якості виробів і компонентів, що будуть придбані.

5. Співпрацює з постачальником для розв’язання проблем якості, що виникатимуть у процесі виконання контракту.

6. Отримує підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам.

7. Формує та поповнює банк даних про постачальників, оцінює рівень якості виконання взятих ними зобов’язань.

Докладність виконання цих завдань залежить від складності й новизни предметів матеріально-технічного постачання, обсягів поставок, кількості постачальників, повторюваності замовлень, а також від необхідності спеціального обслуговування тих чи тих поставок. Стосовно рівня технічної складності та досконалості предмети закупівлі можна розподілити на три великі групи:

1) стандартизовані матеріали та обладнання, що відповідають вимогам промислових технічних умов (резистори, кріплення, прості хімікалії) і від постачальника яких не вимагають створення спеціальних програм якості;

2) складні частини й компоненти (механічні та електромеханічні вузли, інтегральні мікросхеми, хімікалії спеціального призначення), відповідальність за проектування яких замовник поділяє з постачальником, зобов’язаним розробити і запровадити відповідну систему якості;

3) допоміжні матеріали і компоненти, на які наявні технічні вимоги та технічні умови, але постачальник повинен принаймні частково здійснювати програмне забезпечення якості.

Важливою вимогою міжнародних стандартів до якості матеріально-технічного забезпечення є необхідність ідентифікації та простежування пересування продукції. Ідентифікація передбачає маркування та етикетування сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, готової продукції, а також технічної та технологічної документації на них. З її допомогою можна простежити використання та місцезнаходження кожного маркованого об’єкта з метою виявлення можливих причин браку або дефектів у виробничих і технологічних процесах. У сукупності ці дії дають дані для оцінювання якості придбаної продукції та надійності постачальників.

Діяльність із забезпечення якості постачання нормується у відповідному процедурному документі, котрий є складовою частиною документації системи якості в замовника. Отже, системне управління якістю має обов’язково включати реєстрацію та аналіз даних щодо властивостей покупної продукції і оцінювання постачальників. Функціонування системи можливе лише за своєчасного, повного і збалансованого забезпечення виробництва всіма необхідними ресурсами. Крім цього, необхідний систематичний контроль та управління ресурсами з метою їх постійного поліпшування.

Таким чином, для оцінювання і контролю продукції, що закуповується, необхідно виходити з таких засадничих принципів:

· своєчасне, ефективне і точне встановлення потреб підприємства і технічних характеристик продуктів, що закуповуватимуться;

· оцінювання вартості продукту, з урахуванням його показників, ціни і витрат на доставку;

· оцінювання якості спеціальних процесів у постачальника;

· можливість гарантійної заміни закуплених продуктів, що не відповідають вимогам;

· наявність належного маркування і даних щодо пересування продуктів;

· наявність належної документації, у тому числі реєстраційних даних і протоколів обстежень чи випробувань;

· наявність контролю за відхиленнями продуктів від вимог;

· вільний доступ на підприємство постачальника;

· дані про колишні поставки, монтаж і застосування продукту;

· наявність постійного вдосконалення виробничого процесу в постачальника, а отже, зменшення ризиків у зв’язку із закупленим продуктом.

Постійне вдосконалення системи менеджменту якості неможливе без зворотного зв’язку для постійного аналізу рівня задоволення потреб споживачів якістю продукції. З цією метою створюється відповідна організаційна структура та документація системи.

Організаційна структура системи — це розподіл прав, обов’язків і функцій загального керівництва забезпеченням якості, управлінням нею та її поліпшенням. Вона формується в межах організаційної структури управління підприємством. Загальне управління якістю повинно здійснювати вище керівництво підприємства. Міжнародні стандарти зобов’язують документально зафіксувати відповідальність за ті види та результати діяльності, котрі прямо або опосередковано впливають на якість. Такими документами можуть бути посадові інструкції і положення про підрозділи; документи, що встановлюють порядок виконання функцій та робіт стосовно якості. Документація забезпечує єдине розуміння політики та завдань щодо якості і процедур з її забезпечення, управління нею та її поліпшення. Вона дає змогу розподілити належну відповідальність, права і обов’язки, установити порядок взаємодії підрозділів та виконавців з цього питання. Завдяки документації закріплюються наявні традиції, концентрується передовий досвід із забезпечення якості, управління нею та її поліпшення.

Документом, який засвідчує відповідність системи управління якістю вимогам міжнародних стандартів, є сертифікат, що видається після спеціального аудиту (від англ. — перевірка). Аудит — це методичний, незалежний та документований процес одержання доказів і об’єктивного їх оцінювання для визначення міри дотримання погоджених критеріїв. Щоб пройти сертифікацію на відповідність вимогам стандартів ІСО 9000, спеціальна фірма-реєстратор здійснює інспекцію підприємства, перевіряючи якість і наявність усіх процесів, передбачених стандартами. Відповідно до вимог стандартів ІСО 9000 усі елементи і процеси системи потребують регулярної перевірки й оцінювання.

59. Сутність і складові готельного менеджменту якості (TQM)

Загальне управління якістю - це підхід до управління організацією, об'єднуючий основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, ціллю якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності. Прийнята абревіатура концепції "загального управління якістю" - TQM (Total Quality Management). Концепція TQM охоплює всі структури підприємства, всі види виробничої діяльності і направлена на використовування матеріальних (технічних) і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, суспільства і співробітників підприємства. Концепція TQM може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як показує міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників. На підставі концепції TQM може бути побудована система якості [46]. Загальне управління якістю - це підхід до управління організацією, націлений на якість, який ґрунтується на участі всіх її членів (персоналу у всіх підрозділах і на всіх рівнях організаційної структури) і направлений на досягнення як довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживача, так і вигоди для членів організації і суспільства. Дуже важливо під час вивчення даного питання звернути увагу слухачам на цілі, задачі, тактику, методичні засоби концепції TQM: Ціль TQM: досягнення довгострокового успіху шляхом максимального задоволення запитів споживачів, співробітників і суспільства. Задачі TQM: постійне поліпшення якості шляхом регулярного аналізу результатів і коректування діяльності, повна відсутність дефектів і невиробничих витрат, виконання наміченого точно в строк. Тактика TQM: попередження причин дефектів; притягнення всіх співробітників в діяльність по поліпшенню якості; активне стратегічне управління; безперервне вдосконалення якості продукції і процесів; використовування наукових підходів в рішенні задач; регулярна самооцінка. Методичні засоби TQM: засоби для збору даних; засобу представлення даних; методи статистичної обробки даних; теорія загального менеджменту; теорія мотивацій і психологія між особових відносин; економічні розрахунки. Отже, розглядаючи питання щодо засвоєння принципів TQM сучасними компаніями, слід ураховувати три ключові моменти: 1. Ставлення вищого керівництва до проблем якості та його спроможність проводити зміни, орієнтуючись на лідерські здібності; 2. Орієнтація на залучення персоналу компанії на всіх рівнях управління до побудови системи менеджменту якості через удосконалення мотивації та побудови безперервної системи навчання співробітників; 3. Орієнтація на командні методи роботи. Слід наголосити на тому, що без зміни наведених соціальних складових неможливо провести будь-які зміни в організації, до складу яких можна віднести і підхід до управління організацією, який розглядається в даній темі. Після з'ясування характеру зв'язку між рівнем розвитку корпоративної культури та спроможністю впроваджувати організацію ідеї TQM, слід зупинитися на з'ясуванні ролі вищого керівництва в даних процесах. Для цього в першу чергу треба звернутися до тексту стандартів ISO 9001:2000 та ISO 9004:2000, де чітко з'ясовується дане питання. Наголос у стандартах робиться на обов'язкове врахування принципів управління якістю. Виходячи з цих принципів, керівництво повинно продемонструвати своє лідерство та зобов'язання щодо розроблення й упровадження системи менеджменту якості та постійного поліпшення ефективності її функціонування. Подальшим кроком у вивченні даного питання є з'ясування 0 підходів до управління персоналом організації в умовах створення системи менеджменту якості та засвоєння принципів TQM. Цьому питанню також приділяється багато уваги у стандартах ISO 9001:2000 та ISO 9004:2000. Мова йде про шляхи створення сприятливих умов для залучення працівників організації до процесів управління та їх професійне зростання з метою виконання вимог щодо компетентності, обізнаності й підготовки для забезпечення результативного функціонування організації. Особливу увагу під час розгляду даного питання слід звернути на з'ясування сутності концепції внутрішнього маркетингу, яка виникла наприкінці 1980-хpp., коли став використовуватися термін "внутрішній маркетинг" [16]. Підчас роботи в умовах TQM внутрішній маркетинг розглядається як новий підхід у представлю пні інформації між людиною та організацією, який дозволяє відстежити збіг інтересів компанії з потребами її співробітників. Тільки за умови їх збігу компанія може розраховувати на успіх у досягненні своїх цілей. Згідно зданою концепцією кожний співробітник організації є внутрішнім споживачем, на задоволення інтересів якого повинна також орієнтуватись організація. Іншими словами, керівництво повинно знати свій "внутрішній ринок", тобто розуміти потреби персоналу. Загальне навчання якості передбачає: o проведення семінарів для вищого керівництва компанії. Ціллю таких семінарів є демонстрація можливості збільшення прибутку і ефективності підприємства шляхом поліпшення якості, а також обґрунтовування особливої важливості позиції і діяльності керівництва в питаннях постійного поліпшення якості; o проведення робочих конференцій для менеджерів і керівних співробітників середньої ланки. Такі конференції необхідні для формування знань методів управління якістю в цілях досягнення найбільших загальних результатів; o підвищення кваліфікації фахівців всіх напрямів для освоєння ними сучасних технологічних процесів і устаткування, вивчення вимог і нормативів; o навчання елементам управління якістю всіх співробітників в цілях формування чіткого уявлення про роль і відповідальність кожного в загальному процесі поліпшення якості. Стратегія 3. Орієнтація на інтереси покупців і підвищені а продуктивності праці Стратегія полягає у відстежуванні ринкових тенденцій, аналізі і подальшій координації бізнесу. Ринкова орієнтація припускає: o постійне вивчення потреб споживачів в цілях найбільш правильного планування бізнесу; o постійне спостереження за конкурентами; o відстежування ринкових тенденцій; o аналіз отриманої інформації і подальша координація бізнесу; o планування і контроль всіх аспектів якості в процесах від формування ідей до поставки продукції споживачу; o використовування методів розгортки параметрів якості Стратегія 4. Розробка програм в цілях постійного поліпшення якості і оцінка результатів Стратегія полягає в постійному проведенні регулярного аналізу результатів діяльності і координації напрямів вдосконалення. Розробка програми по поліпшенню якості заснована на наступних положеннях. o Рада якості самий найвищий орган управління з питань встановлення пріоритетів і координації діяльності по поліпшенню якості. Головою ради якості є керівник підприємства o Розробка і реалізація коректуючих дій направлена в першу чергу на рішення проблем хронічного характеру. Вказані проблеми приводять до набагато більш важких наслідків, чим проблеми, що виникають випадково. Повинні бути розроблені спеціальні програми по виявленню і усуненню проблем хронічного характеру. o Обов'язковим напрямом діяльності підприємства е проведення спільних навчальних програм і дискусій по питанням удосконалення якості o Регулярно визначаються суми втрат від низької якості і аналізується відкрито і невідкрито виражена вартість низької якості. Невідкрито виражена вартість низької в якості має тенденцію до постійного збільшення. o Регулярно здійснюється огляд і оцінювання якості всіх аспектів комерційної діяльності