Поясніть, чому в XIX ст філософські ідеї в Україні проявлялись не лише в філософських творах, а й літературі та програмах громадсько-політичних рухів?

Своєрідні світоглядні ідеї були у XIX ст. сформульовані в про­грамних творах представників громадсько-політичного руху, де на першому плані перебуває діяльність Кирило-Мефодієвського товариства (1846-1847), створеного в Києві університетською інтелігенцією. До Його складу входили професори, студенти та співробітники Київського університету, серед них: М.Костома­ров, В.Бйіозерський, П.Куліш, Т.Шевченко їй інші. Ідейним натхненником товариства був Микола Костомаров (1817-1885). У його працях "Закон Божий (Книга буття украї­нського народу)" (1846), "Риси народної тбденноруськоїісторі'Г (1861), "Південна Русь наприкінці XVІ ст." (1842), "Руїна" (1879): вперше зроблено спробу окреслити національний україн­ський характер, ретроспективно оглянути історичний шлях українського народу, визначити його місце в колі інших; (в першу чергу - слов 'ямських) народів, дати нарис такого суспіль­ного устрою, який вІдіювідав би національним прагненням українців. Бажаний суспільний лад уявлявся у вигляді правової, демократичної, парламентарноїфедерації слов'ямськихнародів, у якій би реально гарантувались як права окремих осіб, так і права націй Історичне призначення України, на думку мислителя, полягає у справі об 'єднання слов 'ямського етносу (оскільки Київ історично виник у центрі слов 'ямського ареалу). Потужний вплив на сучасників справив соратник М.Кос­томарова та Т.Шевченка Пантелеймон Куліш (1819 -1897). Особливе місце у його творчості посідає нарис "Зазивний лист до укранської інтелігенції" (1883), у якому у полум'яній, зак­личній формі окреслено соціальне покликання освічених верств суспільства, зобов'язаних виконати функцію націо­нальної еліти. Твір П.Куліша сповнений оптимізму й віри у відродження українського етнічного організму. Діяльність кирило-мефодіївців була кваліфікована владою як небезпеч­на для існуючого державного ладу. Усі учасники товариства постали перед судом і отримали суворі вироки. Найважче покарання припало на долю Т. Шевченка - заслання в солдати у казахські степи із суворою забороною писати й малювати. Важливий внесок у розвиток соціальної філо­софії, зокрема, філософії української національ­ної ідеї зробив видатний діяч української куль­тури, історик і етнограф Михайло Драгоманов (1841-1895). В основі його світогляду лежить суміш ліберально-демократичних, соціалістич­них й українських патріотичних елементів з позитивістським філософським підґрунтям. У XIX ст. українська філософська думка вийшла на новий рівень своїх проявів: академічна філософія тепер викладається у світських навчальних закладах. Після відкриття у 1805 р. Харківського університету на викладання фіюсофіїдо нього був запрошений німецький фічософ Йоган НІад (1758-1834), учень І.-Г.Фіхте. Він перебував на посаді професора філософії Харківського університету із 1806р. по 1816р. Й.Шад був прихильником філософії {.Канта, проте вносив у неї свої власні новації, використовуючи частково Ідеї І. -Г. Фіхте та Ф. Шеллінга. Йосип Михневич (1809-1885) викладав філософію в Одеському Рішельєвському ліцеї. В праці "Досвід простого викладу системи Шеллінга" розглянув основні стадії розвитку свідомості, що відповідали головним етапам у формуванні людських потреб, громадського виробництва, вдосконалення науки, мистецтва і загалом духовного життя.

Дата добавления: 2015-05-26