Чому закон суперечності називають законом несуперечності? Яку роль він відіграє у міркуванні? Наведіть відповідні приклади

Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними в крайньому разі одне із них неодмінно хибне. Наприклад, не можуть бути одночасно істинними судження: «Петренко є співучасником даного злочину», «Петренко не є співучасником даного злочину». Одне з цих суджень обов'язково хибне.Питання про те, яке з двох протилежних суджень є хибним, закон суперечності не розв'язує. Це встановлює конкретна наука і практика. Закон суперечності говорить лише про те, що з двох суджень, із яких одне заперечує те, що стверджує в другому, одне неодмінно хибне. Яким буде друге судження, істинним чи хибним, закон суперечності також не розв'язує. Воно може бути як істинним так і хибним. Так, із двох суджень: «Усі обвинувачувані мають право на захист». «Деякі обвинувачувані не мають права на захист» - друге судження хибне, а перше істинне, А якщо візьмемо такі два судження як «Іваненко під час здійснення злочину перебував на «місці здійснення злочину», «Іваненко під час здійснення злочину був на роботі» — то хибним може бути не тільки одне з них, а й обидва, а істинним буде трете судження, наприклад: «Іваненко під час здійснення злочину був у Петренка».Отже, істинність одного із протилежних суджень зобов'язує нас визначити друге судження хибним, оскільки вони не можуть бути одночасно істинними. Але встановлення хибності одного з протилежних суджень не в усіх випадках призводить до визнання другого істинним. Пояснюється це різним характером суперечках суджень.Закон суперечності поширюється на всі протилежні судження: і насупротивні (контрарні), і на суперечні (контрадикторні). Коли ми маємо справу з суперечними судженнями, то, з'ясувавши хибність одного з них, ми маємо визначити істинність другого. У тих же випадках, коли судження є супротивним, то хибність одного судження згідно із законом суперечності, не є обґрунтуванням для визначення істинним другого, котре теж може бути хибним.Закон суперечності, як і будь-який формально-логічний закон, застосовний тільки до таких суджень, у котрих ідеться про один і той же предмет, в один і той же час і в тому ж самому відношенні. Якщо ж у судженнях ідеться про різні предмети або про різні ознаки одного і того ж предмета, то такі судження не є суперечними і, отже, до них закон суперечності незастосовний. Так, не є суперечним судження: «Пальто, викрадене у потерпілого, було коричневим» і «Пальто, знайдене у обвинуваченого, не було коричневим», якщо предметом думки цих суджень є різні пальта.Закон суперечності не діє, якщо в судженнях ідеться про один і той же предмет, але предмет взято у різний час. Так судження «Петренко є осудний» і «Петренко є неосудний» - у обидва можуть бути істинними, якщо у першому них мається на увазі один час (наприклад, до здійснення злочину), а у другому — інший: час здійснення злочину або після нього).Незастосовний закон суперечності також у тих випадках, коли в судженнях предмет думки береться у різних відношеннях. Наприклад, судження: «Петренко є здібний» те «Петренко не є здібним» - можуть бути одночасно істинними, якщо у першому судженні йдеться про здібності Петренка до гуманітарних наук, а у другому-про здібності до математичних наук. Закон суперечності не заперечує реальних суперечностей, які існують в об'єктивній дійсності. Він забороняє лише логічні суперечності, суперечності «із самим собою». «Логічної суперечності, при умові, звичайно, правильного логічного мислення не повинно бути ні в економічному, ні в політичному аналізі». Дотримання вимог закону суперечності є необхідною умовою пізнання суперечностей, існуючих у дійсності, оскільки тільки несуперечливе мислення може правильно відобразити об'єктивні суперечності. Формально-логічних суперечностей не має бути в жодному міркуванні, в жодній науковій системі. Вони неприпустимі також у висновках суду та слідства. Закон суперечності, як і закон тотожності, відображає якісну визначеність предметів, той простий факт, що коли предмет володіє якоюсь ознакою, то не може а той же час не володіти нею. В об'єктивній дійсності не буває так, щоб одне й те ж одночасно було і не було притаманне якомусь предмету. Тому, якщо правильне визначення тієї чи іншої ознаки, то не може бути правильним у той же час його заперечення, і навпаки, якщо правильне заперечення даної ознаки, то не може бути одночасно правильним і його визнання. Розглянемо формулу закону суперечності (А не є не Д), котра означає, що не можуть бути одночасно хибними судження А і його заперечення не А, наприклад: «Ця записка написана обвинувачуваним» (А) і "Ця записка написана не обвинувачуваним» (де - А). За допомогою символів математичної логіки закон суперечності виражається так: А А, де А означає всяке судження, Ā - судження, що заперечує судження, а велика лінія над усим виразом означає, що судження А його заперечення (А) несумісні, не можуть бути одночасно істинними.У цілому ж формула читається так: «Не можуть бути одночасно істинними А і його заперечення - Ā».

Дата добавления: 2015-05-26