Зародження і розвиток економічних вчень

Сучасна економічна наука є результатом тривалого історичного розвитку. Перша спроба вирішення економічних проблем зафіксована в писемних джерелах Стародавнього Сходу. Тут ставилися питання пов’язані з організацією державного господарства і управління ним. Звідси беруть початок статистика, облік, аграрно-економічна наука.

Помітний слід в історії економічних знань залишила античність. Тут досліджувалися засади натурального господарства. Римське право приватної власності стало класичним і відіграло видатну роль в прогресивному розвитку економічних відносин. Справжня історія економічної науки почалася з часу формування капіталістичних відносин.

Першим напрямком в історії економічної науки був меркантилізм. Представники меркантилізму вважали торгівлю джерелом багатства. Їхній принцип – «багато продавати, мало купувати».

Фізіократи джерелом багатства вважали сільськогосподарське виробництво.

Представники класичної школи економіки пов’язували джерело багатства з виробництвом взагалі. Батьком економіки вважають Адама Сміта. згідно з його висновками ринок є само регульованою системою, що найбільш ефективно «невидимою рукою» розподіляє ресурси. Своє вчення Сміт виклав у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів».

Принципова відмінність економічної теорії Маркса від попередніх в тому, що капіталізм в ній розглядається з класової позиції пролетаріату. Він доводив, що капіталізм загине через притаманні йому суперечності, які не можна вирішити не змінивши суспільний устрій. Обґрунтуванню цього положення присвячені по суті всі книги К.Маркса і перш за все знаменита книга «Капітал». Марксизм послужив теоретичною основою соціальних перетворень у багатьох країнах, зокрема в Росії. Але експеримент виявився невдалим і привів до багатьох негативних наслідків. Разом з тим окремі положення марксизму залишаються важливою віхою в розвитку економічної науки.

В ХХ ст. економічна наука знала два тріумфи. Перший був пов’язаний з теорією Джона Кейнса, який запровадив державне регулювання економіки і допоміг подолати світову економічну кризу 1929 – 1933рр.

Адміністративні методи державного регулювання економіки породили проблеми, які успішно вирішувалися за допомогою монетаризму. Монетаристи запропонували замінити адміністративне регулювання ринкової економіки -грошовим. Кількість грошей, що перебуває в обігу є визначальним фактором у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів ВНП. Батьком сучасного монетаризму вважається Мілтон Фрідмен. Його концепція допомогла оздоровити економіку західних країн в другій половині 70-х. – на початку 80-х рр..

Основні напрями і школи світової економічної думки.

Західна економічна теорія являє собою не цілісне єдине вчення, а сукупність різних течій, шкіл. Їх можна згрупувати в такі три основні напрями:

1) Неокласична економічна теорія.

2) Інституціоналізм.

3) Кейнсіанство.

4) Ліворадикальна політична економія.

Ці напрямки склалися в кінці ХІХ на поч. ХХ ст.

1) Прибічників неокласичного напрямку об’єднує уявлення про те, що ринкова економіка буде функціонувати найкращим чином в умовах максимальної економічної свободи, тобто при відсутності державного регулювання. В центрі уваги неокласиків окремо фірма, окремий споживач, проблеми максимізації прибутку і мінімізації затрат, тобто те що називають „мікроекономікою ”. Основною категорією аналізу прихильники даної теорії вважають граничну корисність.

У рамках „неокласичного відродження” важливу роль відіграє теорія монетаризму. Його теоретиком є М.Фрідмен. Він виходить з того, що кількість грошей в обігу має вирішальний вплив на економічну ситуацію в країні.

2) Засновниками інституціоналізму були американські науковці Т.Веблен, Д.Коммонс та ін. Вони вважали, що в процесі розвитку суспільства відбувається процес природного відбору інститутів. Інститути є особливими формами життя (в тому числі господарського), людських зв’язків і відносин. Ключовим економічним інститутом на їх думку є держава, яка проводить активну соціальну політику та регулювання господарського життя. Іншими інститутами є ринок і корпорація. Ідеалом вважається держава соціального благоденства.

Теорія колективного капіталізму набула завершення і вченні ДЖ. Гелбрейта про „техноструктуру”, де управління здійснюють професійні менеджери. Заслуговують на увагу також їхні думки про еколого-економічне виживання людства.

3) Кейнсіанство – один із провідних напрямів сучасної економічної теорії. Всесвітньо відомий економіст Дж. Кейнс. усвідомлював, що без активного втручання держави в розвиток соціально – економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізму неспроможний надалі існувати. Прихильники Кейнса виступали за активізацію процесів перерозподілу національного доходу, збільшення соціальних виплат, за антикризове та антициклічне регулювання. Всі ці заходи дали позитивний ефект у подоланні соціальної напруженості, проте економіка була надмірно зарегульованою, що привело до нових проблем.

Посткейнсіанство – один із напрямків економічної науки, що розглядає теорію Кейнса лише як один із елементів нової системи економічних поглядів. Чимало посткейнсіанців виступають за розробку довгострокової стратегії регулювання та планування економіки.

Неокласичний синтез – узагальнююча економічна концепція, в якій поєднуються раціональні елементи неокласичного напрямку з положеннями кейнсіанського напрямку.

4) Однією з течій сучасної економічної думки є ліворадикальна політична економія, що відображає інтереси проміжних верств розвинутих країн, насамперед інтелігенції. Місцем зародження цієї течії були університети розвинутих країн світу, передусім США. Вони виступають проти засилля монополій і крупної капіталістичної власності, надмірних військових витрат, за подолання нерівності при розподілі доходів, проти експлуатації. Вищим критерієм суспільного прогресу вони вважають всебічний розвиток особи.

Дата добавления: 2015-05-26