Сутність суспільного виробництва

Економічні потреби суспільства

Головною рушійною силою економічного розвитку і розвитку цивілізації взагалі є різноманітність потреб людини.

Потреби – це бажання споживачів придбати і використати товари та послуги, без яких людина не може обійтись, або відчуває дискомфорт.

Американський соціолог Маслоу представив потреби у вигляді піраміди, де фундаментальними, базовими є фізіологічні потреби. Наступною стадією є потреба в безпеці. На третьому місці стоять соціальні потреби. На четвертому – потреба в визнанні суспільством. Найвищою потребою є потреба самоствердження, самореалізації.

Потреби можна класифікувати за різними критеріями. Розрізняють потреби першочергові і вторинні, матеріальні і духовні, індивідуальні, групові, колективні.

Немає жодної людини, яка могла б сказати, що їй усього досить, бо людські потреби безмежні. Необхідність задоволення своїх потреб спонукала людей до виробничої діяльності. Задовольняючи ті чи інші потреби й інтереси, людина тим самим підвищувала рівень свого добробуту.

Отже, потреби є головними мотивами поступального економічного розвитку людства. Кількісна і якісна безмежність економічних потреб є тим першоджерелом, яке спонукає людину до діяльності.

Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне так і якісне зростання потреб. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних з творчістю, пізнанням самовдосконаленням;

- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

- від речової структури споживання до переважання в ній послуг.

Економічна діяльність людини спрямована на задоволення її потреб. Усе, що призначене задовольняти ці потреби, називається економічними благами, або ресурсами. Блага розподіляються також на товари і послуги.

Основою життя суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини. Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою трудову діяльність людей. Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів, або фаз:

а) власне виробництво;

б) розподіл;

в) обмін;

г) споживання.

За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери, або блоки галузей:

1) основне виробництво;

2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва.

Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку населення, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному розвитку. Забезпечуючи тим самим умови для нормального відтворення всіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.

Процес виробництва завжди є результатом взаємодії певних факторів, які в економічній науці називають факторами виробництва або виробничими ресурсами.

Факторами виробництва є земля, праця, капітал.

Земля – це узагальнююче визначення всієї сукупності природних ресурсів.

Праця –це узагальнююче визначення людських ресурсів залучених до виробництва.

Капітал – це узагальнююче визначення майна (засобів виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується для створення товарів і послуг.

Особливим фактором виробництва є підприємницький талант.

Окремим фактором виробництва вважається інформація, необхідна для його функціонування.

У продуктивних силах завжди існують певні пропорції, в яких поєднуються фактори виробництва. З розвитком технічного прогресу відносно менша кількість працівників використовує дедалі більшу масу засобів виробництва. Аналіз поєднання факторів виробництва із соціально-економічного боку має велике значення для характеристики економічного ладу суспільства. Ефективним слід визнати той суспільний лад, який забезпечує найвищий рівень народного добробуту.

Обмеженість ресурсів.

Ресурси – це природні, сировинні, трудові, матеріальні засоби і запаси, фінансові цінності, які можуть бути використані у господарській діяльності людини. Ресурси характеризуються такими ознаками, як доступність та кількісна обмеженість. Виробничі ресурси обмежені, одні – відносно, інші абсолютно. Відносна обмеженість існує тому, що потреби випереджають можливості виробництва, абсолютна ж обмежена наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте це тільки один бік проблеми. Значна частина ресурсів обмежені самою природою і рано чи пізно настане час їх вичерпання.

Обмеженість виробничих ресурсів зумовлює появу цілої низки складних економічних процесів і ситуацій.

По-перше обмежені ресурси обмежують виробничу діяльність.

По-друге, виникає потреба в прискоренні технічного прогресу, який допомагає вводити в обіг усе нові й нові ресурси.

По-третє, виникає потреба всебічної економії виробничих ресурсів, ефективного і раціонального їх використання.

І, по-четверте, актуальною стає проблема вибору виробничих ресурсів і пошуку альтернативних варіантів їх використання.

Загальним орієнтиром у виборі альтернативних варіантів використання ресурсів є досягнення повної їх зайнятості і повного обсягу виробництва.

Наявність варіантів у використанні ресурсів, якими володіє суспільство при певному рівні техніки та технології, зображують кривою виробничих можливостей. Якщо виробничі можливості використовуються неповно, то крива виробничих можливостей зміщується ліворуч. Якщо, навпаки, суспільство досягає нової межі у використанні наявних ресурсів або залучає нові, то крива зміщується праворуч.

Дата добавления: 2015-05-26