Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Маржинальні та середні витрати




Дійсні та можливі витрати

Релевантні та нерелевантиі витрати

Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні та нерелевантиі витрати та доходи.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень, а нерелевантиі - це витрати, які не залежать від прийняття рішень.

Наприклад, ви розглядаєте питання - придбати автомобіль для ведення господарської діяльності або орендувати його.

У цьому випадку диференціальні витрати - це різниця між вартістю автомобіля та сумою орендної плати за період його експлуатації.

Розглядаючи різні альтернативні варіанти рішень, слід враховувати не тільки дійсні (реальні), але і можливі витрати.

Дійсні витрати - це витрати, які потребують виплати грошей або витрачання інших активів.

Можливі витрати (втрати)-це втрачена вигода за умови, коли вибір одного направлення дій потребує відмовитися від альтернативного рішення.

Маржинальні витрати - це витрати на виробництво (або реалізацію) однієї додаткової одиниці продукції (товару).

Середні витрачу це витрати на одиницю продукції, які визначаються як відношення загальної суми витрат на обсяг виробленої продукції.

Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржинальні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного коледжу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з маржинальних витрат, і розглядати середні витрати на методичне забезпечення студентів для складання бюджету.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освіт6

лення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

 

6. Класифікація витрат з метою контролю виконання

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.

Контрольовані (релевантні) — це такі витрати, на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істотний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб. Неконтрольовані (нерелевантні) витрати здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управління, а отже, не залежать від його управлінського хисту та старання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для організації управління витратами за центрами відповідальності — окремими виробничими підрозділами.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежать від сфери повноважень менеджера.

При підрозділі витрат на контрольовані та неконтрольовані зазвичай враховуються два фактори: рівень управління та час здійснення витрат. Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку керівника цеху підприємства та неконтрольованими для керівника цеху іншого підприємства.

Так, статті загальногосподарських витрат неконтрольовані для начальників цехів, але разом з тим на їх величину можуть впливати генеральний директор, його заступники, начальники відділів. Або, наприклад, заробітна плата начальника цеху є неконтрольованою статтею витрат на рівні цеху, але вона є контрольованою на рівні керівника організації, що затверджуєштатнийрозклад.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції начальника цеху є основні матеріальні витрати і основна зарплата, а неконтрольованих -амортизація верстатів.

 

7. Поняття собівартості. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої та реалізованої продукції. Витрати на продукцію та витрати періоду.

Собівартість – це виражена у грошовому вимірнику величина ресурсів, використаних у певних цілях. Таке визначення вклю6чає три важливих положення:

– витрати визначаються обсягом використаних ресурсів (матеріалів, праці, основних засобів тощо);

– величина використаних ресурсів визначається у грошовому вимірнику;

– показник собівартості завжди характеризує конкретний об’єкт (вид продукції, завдання, проект, замовлення тощо).

Собівартість продукції є одним з важливих узагальнюючих економічних показників ефективності роботи підприємства, основою для ціноутворення, а зниження собівартості – важливий резерв покращання фінансового стану підприємства. Обчислення собівартості називають калькуляцією.

Залежно від часу складання, методики розрахунку та вихідних даних калькуляції поділяють на планові, нормативні, провізорні, фактичні.

Планові калькуляції складають перед початком виробничого процесу на підставі планових норм витрат та планового виходу продукції і протягом виробничого процесу не змінюють.

Нормативні калькуляції складають на кожен наступний робочий період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. При зміні умов

виробництва нормативи витрат переглядаються та уточнюються.

Провізорні (попередні) калькуляції складаються за деякий час до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу продукції до кінця звітного періоду. Їх використовують для визначення очікуваних фінансових результатів та для планування на наступний період.

Звітна (фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні витрати і вихід продукції.

Собівартість реалізованої продукції або товарів визначається з урахуванням змін залишків запасів (схемі 2.5).

 

 

Схема 2.5 Алгоритм розрахунку собівартості реалізованої продукції

У сфері виробництва насамперед слід визначити собівартість готової продукції. Для цього необхідно прийняти до уваги зміну залишків незавершеного виробництва.

Собівартість виробленої продукції = Залишок незавершеного виробництва на початок періоду+ Витрати на виробництво на протізі періоду- Залишок незавершеного виробництва на кінець періоду

Витрати на продукцію – це витрати пов’язаніз виробництвомабо з придбаннямтоварів для реалізації.

У виробничій сфері до таких витрат належать всі витрати пов’язані з функцією виробництва(матеріали, з/п, амортизація тощо).

Витрати періоду – це витрати, що не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду в якому вони були здійснені

 

8.Характеристика витрат на виробництво. Прямі та непрямі витрати.

Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.Класифікація витрат на виробництво [2] за різними ознаками:

1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:

— основного виробництва — допоміжного (підсобного) виробництва

2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.

3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).

4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).

5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі

6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні: Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

7. За календарними періодами:

— поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця.

Згідно ПсБО 16 витрати і доходи поділяються на витрати і доходи від звичайної і надзвичайної діяльності. Звичайна діяльність поділяється на операційну, фінансову та інвестиційну.

Всі витрати групуються за п'ятьма елементами:

1. Матеріальні витрати (рахунки 20, 22...).

2. Витрати на оплату праці (субрахунок 661).

3. Відрахування на соціальні заходи (рахунок 65).

4. Амортизація (рахунок 13).

5. Інші операційні витрати (рахунки 63, 685, 372, 64...).

Прямі витрати – це витрати які безпосередньо можна віднести до певного об’єкта витрат. Якщо на підприємстві або в його структурному підрозділі виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими. Непрямі витрати (заробітна платня обслуговуючого, управлінського персоналу, зміст і експлуатація засобів праці) не можна безпосередньо визначити для окремих різновидів продукції. Розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, вживаних на підприємстві методів нормування і обліку. Віднесення витрат до прямих і непрямих залежить від того що є об’єктом витрат.

 

9.Моделі поведінки витрат. Поняття фактору витрат. Постійні та змінні витрати.

Поведінка витрат — це характер реагування витрат зміни у діяльності підприємства.Зміни у складі й величині витрат відбуваються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в процесі господарської діяльності. Тому діяльність, яка впливає па витрати, називають фактором витрат.Приклади факторів витрат:Кількість проектів;Кількість виробів; Обсяг виробництва; Основна зарплата. Розуміти взаємозв’язок між витратами та факторами необхідно для того щоб передбачити майбутні релевантні витрати. Наприклад: вир-во – фактором є обсяг вир-ва,основна з/п.; обслуговування клієнтів – фактором є к-сть замовлень,час обслуговування.Для опису поведінки витрат у літературі використовують змінні і постійні витрати.

Змінні витрати — це виграти, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Постійні витрати — це витрати, що залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Прикладом постійних витрат є прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу тощо. В основу поділу витрат на постійні і змінні покладено припущення діапазону та часу – це це діапазон діяльності в межах в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. Він є нормальним очікуваним обсягом діяльності п-ства.

 

10.Поняття функції витрат. Необхідність та методи оцінки її показників.

Оцінка витрат – це процес обчислення динаміки витрат тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами на підставі дослідження діяльності.

Функція витрат- це математичний опис взаємозв’язку між витратами та їх факторами.

У= а+вх,

У – загальні витрати; а- загальні постійні витрати; в – змінні витрати на 1 продукції; х – значення фактру витрат.

Передбачення витрат – це прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів діяльності. Методи визначення функції витрат:

1 Технологічний аналіз - системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв’язку між витратами ресурсів та результатом діяльності такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільності, визначення найнеобхідніший операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це представляє собою своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності. Перевагою цього аналізу є те, що він зорієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу та коштів.;

2 Метод аналізу розрахунків - метод визначення функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку. Тобто, для побудови моделі (2) спочатку сумують усі постійні витрати, потім підсумовують усі змінні витрати і визначають їх величину на одиницю продукції. Далі ці данні записують у вигляді відповідної функції. Цей метод є досить широко застосовуваним на практиці.

3Метод вищої-нищої оцінки це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності.Суть методу полягає в тому, що обирають найбільшу та найменшу величину показника, наприклад за обсягом виробництва, і визначають їх різницю. Далі визначають різницю у витратах за обраними обсягами. Якщо поділити визначену різницю витрат на різницю у обсягах, то отримаємо величину змінних витрат на одиницю продукції. Постійні витрати визначають як різницю між витратами за максимального обсягу та добутком змінних витрат і максимального обсягу.

4 Метод візуального пристосування – це графічний підхід до визначення функції витрат, за якого аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат

5 Регресівний аналіз - це статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних змінних величин.При застосуванні регресійного аналізу для визначення функції витрат загальну суму витрат розглядають як змінну величину, залежну від певного чинника, який виступає як незалежна величина. 6 спрощений статистичний аналіз це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення Х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень Х та У. За цим методом функція витрат має вигляд y = a + b · x.

Всі перелічені методи, за винятком методу технологічного аналізу, засновані на використанні минулих статистичних даних, які накопичуються у облікових регістрах. Метод технологічного аналізу дозволяє здійснити оцінку майбутніх витрат за відсутності статистичних даних, зорієнтований на майбутні операції і не потребує вивчення минулих подій. З методологічної точки зору він є найточнішим.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 4711; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.042 сек.