Облік та калькулювання собівартості продукції за процесами

Застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування будівництво). Калькулювання за замовленнями – це система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів. Об’єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт послуг. На підставі замовлення бухгалтерія відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення певним виробничим підрозділом на виконання відповідних операцій або їх стадій. Кожному замовленню присвоюють свій код, що показують у всіх документах.для калькулювання витрат використовують відомість картку обліку витрат, де фіксують фактичні витрати, пов’язані з виконанням замовлення. Матеріали що були витрачені на виконання замовлення відображаються на підставі накладних. Пряму з/п переносять у відомість з карток обліку робочого часу. Накладні витрати розподіляють між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі розподілу (пряма з/п, машино-годинам) після завершення замовлення на підставі даних відомості обліку витрат визначають його собівартість. Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом сумування всіх витрат здійснених з моменту початку робіт. Незавершене вир-во визначається сумою фактичних витрат за кожним незакінченим замовленням.

Калькулювання за процесами – система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій вир-ва. Вона характерна для масового серійного вир-ва (хімічна вугільна взуттєва промисловість). Складність такого калькулювання залежить від кількості процесів, технології обробки, величини незавершеного вир-ва. Простий метод калькулювання може бути застосований п-вами що здійснюють вир-во однорідної продукції (видобуток нафти газу). На таких п-вах облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактична собівартість визначається сумою всіх витрат звітного періоду.якщо п-ство виготовляє різні види продукції і має значний обсяг незавершеного вир-ва, то в такому випадку облік організовують по кожному виду продукції, а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюють з урахуванням залишків незавершеного вир-ва. Фактична собівартість= НВ на поч.+ витрати на вир-во – НВ на кінець.Залишок незавершеного вир-ва визначається інвентаризацією або оцінюється за плановою собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції. Складнішим є калькулювання коли технологічний процес вир-ва складається з окремих стадій обробки, що можуть здійснюватися послідовно або паралельно. У міжнародній практиці калькулювання за процесами здійснюється за допомогою еквівалентних одиниць ГП – це вимірювання продукції з урахуванням ступеня її готовності. Методика калькулювання за процесами з використанням методу середньозваженої собівартості, у такому разі не враховують незавершене вир-во на початок місяця, оскільки припускають,що вироби на початок звітного періоду були завершені і включені до складу ГП. НВ на початок місяця та витрати здійснені за місяць становлять загальні витрати на обробку. Калькулювання за процесами з використанням методу ФАЙФО – побудований на припущенні що витрати поточного місяця пов’язані із завершенням тієї продукції, що на початок місяця залишилась остаточно необробленою. НВ на початок місяця віднімають при визначенні кількості еквівалентних одиниць ГП, оскільки цю частину продукції було обробленоу попередньому місяці.

Дата добавления: 2015-05-26