Процес прийняття рішень і релевантність облікової інформації

При прийнятті рішення щодо можливості економії витрат витрати поділяють на релевантні та нерелевантні. Першими слід вважати витрати, на які можна впливати, тобто ті, які стосуються конкретного рішення або величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення. Саме прийняття рішення – цілеспрямований вибір з кількох альтерн. варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв’язання пев-ної проблеми.Управлінські рішення бувають організаційні, економічні, технічні, соціальні та ін. Управлінські рішення здійснюються на рівнях: - керівництва; -менеджерів; - начальників відділів;

Рішення можуть відноситися до підприємства в цілому, або бути пов'язані з конкретним питанням (виконання плану цехом, підвищення якості продукції,). Основними формами рішення є: наказ, розпорядження, програма, план.

Для вибору кращого варіанта, як правило, порівнюють витрати і доходи та визначають прибуток (або збиток), що його забезпечує прийняття того або іншого варіанта рішення. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і витрати, тобто такі, як можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Зміненими ж можуть бути лише доходи і витрати, які стосуються майбутнього, а ті, що мали місце в минулому, вже ніякими управлінськими рішеннями не можна змінити. Отже, минулі витрати не можуть бути релевантними.

Об'єктом Довгостроквих або стратегічних рішень зазвичай є інвестиції для збільшення виробничих потужностей, розробка нових виробів, опанування нових ринків тощо.

Поряд зі стратегічними рішеннями менеджери приймають рішення, пов'язані з використанням ресурсів у процесі поточної діяльності. Такі рішення називаються короткостроковими або операційними. Вони стосуються головним чином нижчого та середнього рівнів управління. Об'єктом короткотермінових рішень можуть бути ціна і обсяг реалізації продукції, прийняття спеціальних замовлень, скорочення або розширення виробництва певних виробів тощо.

Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів (рис.1)

1)Вибір мети(постановка проблеми)	2)Визначення можливих варіантів дії	3)Збирання даних про альтернативи	4)Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів	5)Прийняття рішення

Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною і достовірною.

Релевантність означає, що данні обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може вплинути на рішення менеджера. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпечені менеджера достовірною і релевантною інформацією. Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв’язання будь-якої проблеми стосується лише майбутніх витрат і доходів. Релевантні витрати і доходи становлять кількісний елемент релевантної інф-ї. Після отримання інформації, її аналізу та відповідній обробці виробляється рішення, яке приймає суб'єкт управління для подальшого впливу на систему.

Один із варіантів прийняття рішень - бездіяльність. «Хороший хірург не робитиме операції, доки це не стане необхідним».

22.Загальна класифікація та зміст типових управлінських рішень.

Класифікація управлінських рішень має важливе теоретичне та практичне значення. Управлінське рішення можна класифікувати за різними критеріями. Вибір критеріїв класифікації визначається потребами теорії та практики управління. В найбільш узагальненому плані управлінські рішення можна класифікувати наступним чином.

За функціональним змістом рішення можна підрозділити на планові, організаційні, координаційні, стимулюючі та контрольні. Можливі й рішення, які торкаються одночасно декількох функцій управління. Однак, як правило, в кожному рішенні вдається виділити домінуючу функцію управління.

За сферою дії можна виділити економічні, організаційні, соціальні, технічні, технологічні рішення. Цей критерій дає змогу розподілити виробничі проблеми за підсистемами соціально-економічних систем.

За організацією розробки управлінські рішення можуть поділятися на одноособові, колегіальні та колективні. Одноособові рішення – це рішення, що розробляються та приймаються керівником поза погодження та обговорення їх у колективі або з окремими особами. Колегіальні рішення – це такі рішення, котрі розробляються та приймаються спільно групою фахівців та відповідних керівників. Колективні рішення розробляються на загальних зборах всіма їх учасниками незалежно від службового стану, рангу та характеру праці. Як правило, такі рішення приймаються або відхиляються голосуванням.

Управлінські рішення можна класифікувати за діапазоном проблематики. Є рішення, спрямовані на розв'язання якоїсь однієї проблеми, яка має часткове значення, і рішення, які стосуються комплексу проблем у різних сферах керованої системи. Згідно з цим критерієм можна виділити загальні та часткові рішення.

Управлінське рішення може бути розраховано на різні терміни. За часовим діапазоном можна виділити такі управлінські рішення:

а) оперативні (реалізуються за короткий період):

б) тактичні (реалізуються приблизно протягом року):

в) стратегічні (реалізуються протягом декількох років).

За причинами виникнення управлінські рішення поділяються на такі:

а) ситуаційні (пов'язані з характером обставин, що виникли):

б) ієрархічні (пов'язані з розпорядженнями вищих органів):

в) програмні (пов'язані з реалізацією певної програми):

г) ініціативні (пов'язані з проявом ініціативи).

За психологічними особливостями суб'єкта управління можна виділити рішення:

а) врівноважені (приймаються на основі уважного аналізу проблеми, розгляду запропонованих варіантів):

б) імпульсивні ("швидкі" рішення, значне місце має емоційна складова):

в) інертні ("прості" рішення, в яких важко знайти оригінальність, інноваційнють):

г) ризиковані (приймаються без достатніх уявлень про систему факторів, які впливають на проблему, без наявності достатньо обґрунтованого прогнозу):

д) обережні (орієнтовані на мінімальний ризик, досить часто малоефективні).

Співвідношення цих груп рішень у практиці управління показує характер і стиль управлінської діяльності.

Також до типових управлінських рішень належить:

Рішення про спец. замовлення – рішення пов’язане з розглядом отриманої пропозиції на разовий продаж продукції або надання послуг за ціною, нижчою за звичайну ціну, або навіть нижчою за с/в.

Розширення або скорочення сегмента – рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості. Аналіз інф-ії для прийняття таких рішень базується на калькулюванні змін. витрат, визначенні прямих і заг. пост. витрат,зіставлення марж. доходу.

Рішення «виробляти чи купувати?» - рішення пов’язане з розглядом існуючої альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти прод-ї (комплектуючи ви-роби, деталі) чи купувати їх у зовн. постач-в.

Рішення «продавати чи обробляти далі» - рішення пов’язане з можливістю реал-ї прод-ї на певній стадії її вир-ва або продовження обробки з метою одержання дод. прибутку. Дод. обробка прод-ї може забезпечити нові риси або функції прод-ї та реал-цію її за більш високою ціною.

Дата добавления: 2015-05-26