Див. Реферат Інституціоналізація паблик рілейшнз у США

13. Роль PRSA в розбудові гуманітарних програм, консалтингова діяльність, основні напрямки роботи її міжгалузевих спеціалізованих секцій. Студентські товариства PRSA

Крупнейшей профессиональной организацией является Аме­риканское общество паблик рилейшенз (Public Relations Society of America — PRSA), которое насчитывает в своих 113 отделе­ниях свыше 20 тыс. членов. Корни PRSA, штаб- квартира которого расположена в Нью-Йорке, прослеживаются в трех старейших ассоциациях, учрежденных с целью объединения специалистов этой бурно развивающейся профессии.

PRSA была образована 4 февраля 1948 г. в результате слияния Нацио­нальной ассоциации консультантов в области паблик рилейшенз (National Association of Public Relations Counsel — NAPRC) и Американского совета по паблик рилейшенз (American Council on Public Relations - ACPR). NAPRC была организована еще в 1936 г. как Национальная ассоциация ак­кредитованных директоров паблисити. Составленная в основном из нью-йоркских специалистов - без какого- либо процесса аккредитации, - она использовала слова "национальная" и "аккредитованных" в очень широком смысле. Свое название она поменяла в 1944 г., отразив тем самым смещение акцента на паблик рилейшенз. ACPR был основан в Сан-Франциско в 1939 г. в качестве ассоциации специалистов западного побережья США.

Нацеленность дальновидных специалистов и преподавателей паблик рилейшенз на создание мощной национальной ассоциации, обслуживающей все области деятельности PR, была наконец реализована 1 июля 1961 г., когда Американская ассоциация паблик рилейшенз (American Public Relations Association — APRA) присоединилась к PRSA. APRA, штаб- квартира кото­рой находилась в Вашингтоне и в составе которой преобладали специалисты торговых ассоциаций, была организована в 1944 г. в результате семилетних усилий со стороны вашингтонских специалистов. Ко времени объединения в 1961 г. PRSA насчитывала 3359 членов, a APRA — 826; 100 специалистов состояли членами обеих организаций.

APRA сделала два важных вклада в развитие паблик рилейшенз. Этими вкладами были учрежденная ею награда Silver Anvil Award (за создание вы­дающихся программ в области паблик рилейшенз) и ежеквартальное перио­дическое издание Quarterly Review of Public Relations, которое затем было переименовано в PR Quarterly и Public Relations Quarterly. PRSA продолжи­ла программу Silver Anvil Award, но отказалась от ежеквартальных изданий APRA в пользу Public Relations Journal, основанного ACPR в 1944 г. (ныне этот журнал также прекратил свое существование).

PRSA способствует обмену идеями с помощью своих публикаций, конфе­ренций и семинаров, пропагандирует дух профессионализма, предоставляет возможности для непрерывного образования, а также поощряет этичное по­ведение и высокие стандарты практики паблик рилейшенз. Ее мощь и влия­ние существенно повысились в 1977 г., когда Национальный совет по ком­муникациям в гуманитарной области (National Communication Council for Human Services), организация специалистов, работающих в сфере здраво­охранения и соцобеспечения, принял решение включить своих членов и службы в состав PRSA.

Консультанты PRSA организовали в 1960 г. так называемую "секцию консультантов", задача которой заключалась в поиске более эффективного решения проблем, которыми больше всего были озабочены PR-фирмы. Эта секция изучала вопросы, связанные с гонорарами за услуги консультантов, издала брошюру, в которой определялась роль консультанта, а в 1963 г. до­билась одобрения PRSA своего добровольного плана самоаккредитации, ба­зирующегося на официальном статусе, опыте и результатах экзаменов каж­дого специалиста. Эта секция сейчас преобразована в Академию консультан­тов; ее членами могут быть лишь специалисты, имеющие APR- аккредитацию PRSA. Члены PRSA, участвовавшие в работе ассоциации, по­следовали этому примеру в 1963 г., когда добились учреждения "секции бизнеса и профессиональной ассоциации" (в настоящее время она известна как Секция ассоциации). Секция связей с государственными органами - в настоящее время Секция общественных отношений и связей с государствен­ными органами — была создана в 1970 г.; с тех пор были организованы и другие "группы специальных интересов". В настоящее время имеется 16 секций: Ассоциация, Корпоративная, Академия консультантов, Организации образования и культуры, Преподаватели, Коммуникации со служащими, Окружающая среда, Финансовые коммуникации, Продукты питания и на­питки, Академия здравоохранения, Международная, Межкультурные ком­муникации, Профессиональные услуги, Общественные отношения и связи с государственными органами, Технология, Путешествия и туризм.

Вслед за отделением фонда (в настоящее время института) образования и исследований в области паблик рилейшенз в 1989 г. PRSA учредила еще один фонд в поддержку исследований, финансирования стипендий и пуб­ликации материалов. Его основными проектами стали разработка и реали­зация проекта PRSA "базовые знания" (PRSA Body of Knowledge Project), a также учреждение ряда премий и стипендий для поощрения научных ис­следований и профессионализма в PR.

14. Професійні асоціації країн ЄС: основні напрямки їх діяльності, вплив на професіоналізацію фахової сфер, здобутки у формуванні етичних стандартів ПР.

Більшість країн Західної Європи на сьогодні досягли безперечних успіхів у розвитку національних економік та формуванні демократичного суспільства. Ці обставини значною мірою визначили європейський вибір України, який став одним із головних напрямів державної політики України. У зв’язку з цим набула гостроти проблема адаптування законодавства України до законодавства Європейського Союзу (ЄС). Такими актами, зокрема, є: Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікована Законом України [1], Закон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [2], Програма інтеграції України до Європейського Союзу [3]. Зупинимося на одному з напрямів можливї співпраці з країнами ЄС – сфері державного регулювання реклами.

Однією з держав, досвід яких у названій галузі варто вивчати, є Велика Британія. Систему органів виконавчої державної влади, безпосередніми функціями якої є контроль за виробництвом та розповсюдженням реклами, не можна вважати розгалуженою. До центральних контролюючих органів можуть бути віднесені Департамент (Міністерство) торгівлі й промисловості (Department of Trade and Industry, або DTI) та Бюро чесної торгівлі (Office of Fair Trading). До тогож, існує кілька виконавчих органів, що контролюють рекламну діяльність у конкретних галузях промоційної індустрії. До таких належать Дозвільний центр мовної реклами (Broadcast Advertising Clearance Center, або BACC), Лотерейна комісія [4, с. 193]. Специфікою британської системи регулювання рекламної діяльності є надзвачайно важлива роль громадських організацій рекламістів.

Саморегулювання рекламістів у Великій Британії набуло такого рівня, що переважна кількість порушень рекламного законодавства припиняється саме за рішенням органів громадського контролю. Комітет із рекламних стандартів Великобританії (the Uк's Advertising Standards Ausorsty, ASA) вважається найбільшим, найактивнішим і найліпше фінансованим органом саморегулювання у сфері реклами у світі. Підґрунтям діяльності цього органу саморегулювання є Кодекс рекламної практики Великобританії. Проте, ASA – не єдина громадська організація британських рекламістів, що бере активну участь у процесі саморегулювання. Наводимо неповний перелік громадських професійних організацій, що тією чи іншою мірою беруть участь у процесі саморегулювання реклами: Асоціація рекламістів (Advertising Association), Комітет з рекламної діяльності (Committee of Advertising Practice, CAP), Асоціація видавців газет (Newspaper Publishers’ Association), Асоціація видавців періодичних видань (Periodical Publishers’ Association), Асоціація зовнішньої реклами (Outdoor Advertising Association), Асоціація кінореклами (Cinema Advertising Association), Асоціація контактного маркетингу (Direct Marketing Association), Асоціація контактного продажу (Direct Selling Association), Асоціація постачальників товарів додому (Association of Household Distributors), Асоціація торгівців поштою (Mail Order Traders’ Association), Бюро стандартів реклами поштою (Direct Mail Service Standards Board), Інститут фахівців із практики реклами (Institute of Practitioners in Advertising), Інститут стимулювання збуту (Institute of Sale Promotion), Об’єднане товариство британських рекламодавців (Incorporated Society of British Advertisers), Рада спеціалістів із зовнішньої реклами (Council of Outdoor Specialists), Служба поштових пріоритетів (Mailing Preference Service) та багато інших [5, с. 387].

Франція також є однією з держав, що досягли високого рівня як у сфері розвитку рекламної галузі, так і у сфері регулювання рекламної діяльності. Система державних органів контролю за рекламною діяльністю у Франції, як і у Великій Британії, не може вважатися розгалуженою. До центральних контролюючих органів можуть бути віднесені Міністерство економіки та фінансів Французької Республіки (щонайперше Генеральна дирекція внутрішньої торгівлі та цінової політики – підрозділ цього Міністерства), Міністерство культури ФР, Національна рада з питань торгівлі та ін. Деякі специфічні напрями реклами контролюють відповідні державні установи. Наприклад, регулювання реклами на французькому телебаченні й радіо здійснює Вища аудіовізуальна рада (Counsqeil Suprieur de l’Audiovisuel), яка відповідає за ліцензування й регулювання роботи мережі теле- і радіомовлення країни та є підзвітною Міністерству культури Франції [6, с. 23].

Специфікою французької системи регулювання рекламної діяльності також є важлива роль громадських організацій рекламістів. Серед найбільш упливових таких організацій можна назвати Федерацію рекламних агенцій. Основними функціями Федерації є лобіювання інтересів рекламістів в органах законодавчої та виконавчої державної влади. Одним із основних напрямів її діяльності є саморегулювання в рамках рекламної професійної спільноти [7, с. 63]. Також важливим органом, що здійснює функції саморегулювання реклами у Франції, є Бюро контролю за рекламою (Bureau de Verification de la Publicite, BVP). До його складу входять фахівці-представники найбільших рекламних агенцій, працівники ЗМІ (що є носіями реклами), представники компаній-рекламодавців. До роботи Бюро також залучають експертів Національної ради з питань торгівлі та Національного інституту проблем споживання.

Побіжний аналіз основних елементів системи державного регулювання в країнах ЄС дозволяє дійти висновку, що система регулювання рекламної діяльності з боку органів державної виконавчої влади активно працює відносно рідко. Головним фактором цього є високий рівень розвитку саморегулювання в розвинутих країнах. Органічна вбудованість у загальну систему регулювання національної реклами є найбільшим надбанням системи саморегулювання рекламної діяльності в країнах ЄС і запорукою високої ефективності контролю рекламної діяльності.

Вивчення досвіду європейських держав є одним із важливих резервів поліпшення національної системи державного регулювання рекламної діяльності. До того ж, такий аналіз має сприяти розвитку зовнішньоекономічних зв’язків вітчизняних суб’єктів господарювання із країнами ЄС. Водночас результати аналізу свідчать про те, що механізми управління рекламою в іноземних державах (навіть тих, що досягли високого рівня розвитку економіки) не можна механічно запозичувати в практику державного регулювання реклами в Україні.

15. Глобалізація професійної системи зв’язків з громадськістю: міжнародні асоціації: головні цілі і завдання міжнародних професійних об’єднань ПР-спеціалістів.

IPRA - Международная ассоциация паблик рилейшнз

Концепция Международной ассоциации PR появилась на частной встрече двух голландских и четырех английских PR-менов в Лондоне в ноябре 1949 г. Задачей этого международного общества должно было стать повышение уровня работы в области public relation в различных странах и повышение профессионального уровня PR-менов.

В продолжение этого процесса в Голландии в марте 1950 г. в рамках Нидерландской королевской международной торговой ярмарки под эгидой Голландского общества PR собрались руководителей PR-фирм из Великобритании, Нидерландов, Франции, Норвегии и США. Ими был создан Временный международный комитет, целью которого было развитие обмена и сотрудничества и в конечном счете учреждение Международной ассоциации PR.

В течении пяти лет Временный международный комитет работал в Лондоне на базе британского Института PR. Результатом этой работы стало создание в Лондоне 1 мая 1955 г. Международной ассоциации PR (IPRA). Тогда же был официально принят ее Устав и избран Совет IPRA.

Сегодня IPRA - это авторитетная всемирная профессиональная организация, которая поддерживает высокие нормы в области образования, этики, практики public relation. Ассоциация получила официальное признание со стороны ООН в 1964 г. в качестве консультанта ЭКОСОС (Экономического и Социального совета ООН), а так же признание ЮНЕСКО в качестве неправительственной организации в “категории отношений взаимного информирования”.

Членство в IPRA открыто только для тех, кто уже по меньшей мере пять лет занимается деятельностью в области PR и имеет высокую профессиональную компетентность. Все члены избираются в личном качестве. На Генеральной ассамблее IPRA в Венеции в мае 1961 г. Был принят Кодекс профессионального поведения, содержащий жесткие этические нормы, которые являются обязательными для более чем 800 членов Ассоциации а так же для тех PR-специалистов, которые стремятся стать ее членами и заботятся о собственной репутации.

CERP - Европейская конфедерация по связям с общественностью

СЕРП возникла в 1959 г. с целью представления интересов профессиональных ассоциаций Европы и их членов. Конфедерация стала форумом для контактов, обмена знаниями и опытом, выработки профессиональных и этических норм. Конфедерация уделяет большое внимание образованию и развитию новых профессиональных PR-ассоциаций в среде европейского студенчества и в новых европейских демократических государствах. Для этого СЕРП в 1989 г. создала специальные организации - СЕРП-консультанты, СЕРП-образование и СЕРП-профи, которые активно проводят свои образовательные курсы и семинары.

СЕРП имеет консультативный статус в Совете Европы, ЮНЕСКО и пользуется поддержкой Европейской комиссии. В 1999 г. СЕРП объединяла 26 национальных ассоциаций PR (в том числе российскую), представляющих более 22 тыс. специалистов и охватывающих весь спектр PR-деятельности в Европе. Этические нормы членов CERP перечислены в Лиссабонском кодексе (Европейский кодекс профессионального поведения в области PR), принятом Генеральной ассамблеей CERP в Лиссабоне в апреле 1978 г. и дополненном в мае 1989 г. Члены CERP так же разделяют принципы профессионального поведения, записанные в Афинском кодексе, принятом Генеральной ассамблеей IPRA в Афинах в мае 1965 г.

IСО - Международный комитет ассоциаций PR-консультантов

Комитет создан в 1986 г. в целях координации профессиональной деятельности PR-компаний, работающих на международном рынке. В 1999 г. ICO объединял национальные ассоциации по связям с общественностью 21 государства, которые, в свою очередь, представляли около 850 компаний с общим штатом более 20 тыс. человек. Эта международная организация руководствуется этическими и профессиональными принципами Римской хартии (Профессиональная хартия ICO), принятой на заседании ICO в Риме в октябре 1991 г.

РАСО - Российская ассоциация по связям с общественностью

Российская ассоциация по связям с общественностью была создана в июле 1991 г. Этим было объявлено о выделении public relation в России в отдельную отрасль, участники которой заботятся об уровне и качестве предоставляемых ими услуг. В 1999 г. в составе РАСО насчитывалось более 80 PR-агентств и других организаций.

РАСО сотрудничает с IPRA, СЕRP, Американским обществом PR (PRSA) и другими профессиональными объединениями PR-фирм Европы и Америки. Вступить в РАСО может любое российское PR-агентство и другое юридическое лицо, которое предоставляет услуги высокого качества и соблюдает принципы профессиональной этики. Стать членами РАСО могут также физические лица - российские и зарубежные специалисты, ученые и практические работники, профессионально занимающиеся связями с общественностью или заинтересованные в услугах Ассоциации.

Принципы профессиональной этики закреплены в Декларации профессиональных и этических принципов (ДЕКЛАРАЦИЯ РАСО), принятой на конференции РАСО в ноябре 1994 г. Декларация была дополнена другими документами, не носящими обязательного характера, но открытыми для присоединения - Хартией принципов сотрудничества и конкуренции на российском рынке услуг по связям с общественностью («Хартия 11-ти») и Хартией «Политические консультанты за честные выборы»

АКОС - Ассоциация компаний-консультантов в сфере общественных связей

АКОС создана 16 марта 1999 г. В нее вошли 13 наиболее авторитетных профессиональных российских PR-агентств.

Объединившиеся в Ассоциацию PR-агентства предоставляют полный спектр услуг по связям с общественностью, включая отношения со средствами массовой информации, связи с профессиональными сообществами, общественными организациями и правительственными структурами, формирование корпоративного имиджа, управление маркетинговыми коммуникациями, связи с акционерами и управление корпоративными отношениями, управление кризисными ситуациями, проведение предвыборных кампаний, исследования общественного мнения.

АКОС обьединяет только независимые коммерческие PR-структуры в отличие от РАСО членами которой являются все, кто так-либо связан со сферой общественных коммуникаций, в том числе государственные организации, учебные центры, подразделения фирм и т.д. АКОС призвана решать задачи развития public relation как сферы бизнеса.

Целями деятельности АКОС являются:

на внутреннем рынке - наращивание потенциала деловой активности в сфере PR, повышение профессионального уровня российского рынка public relation, внедрение на нем международных стандартов качества работы консультантов;

на внешнем - развитие международных контактов российских PR-агентств, позиционирование членов АКОС как надежных партнеров, обладающих высоким профессионализмом и пользующихся всей палитрой современных инструментов и методов public relation.

16. Основні положення Кодексу професійних стандартів Американського товариства паблік рілейшнз (Public Relations Society of America – PRSA).

Члени Американського суспільства паблік рілейшенз засновують свої професійні принципи на фундаментальної цінності і гідність особистості, виходячи з того, що вільне здійснення прав людини, зокрема свободи слова, свободи зібрань та свободи преси, є основоположним для практики паблік рілейшенз. Відстоюючи інтереси клієнтів і роботодавців, ми заявляємо про свою прихильність цілям поліпшення контактів, взаєморозуміння і співпраці між окремими особами, групами та інститутами нашого суспільства, а також цілям рівних можливостей здійснення діяльності в професії паблік рілейшенз. Ми зобов'язуємося демонструвати зразки професійної поведінки, характеризується чесністю, точністю, справедливістю і високої відповідальністю по відношенню до громадськості, удосконалювати свою індивідуальна майстерність, підвищувати рівень знань і професійні навички на основі постійної дослідницької роботи та освіти, твердо дотримуватися положень Кодексу професійних стандартів у практиці паблік рілейшенз, прийнятого Асамблеєю PRSA.

1. Професійна діяльність члена PRSA повинна відповідати суспільним інтересам.

2. Член PRSA повинен бути зразком слідування високим стандартам чесності та порядності, виконуючи разом з тим свої обов'язки як по відношенню до клієнта (роботодавцю), так і по відношенню до демократичного процесу в суспільстві.

3. Член PRSA повинен діяти чесно по відношенню до громадськості, своїм колишнім і нинішнім клієнтам (роботодавцям), а також своїм колегам, пам'ятаючи про необхідність дотримання принципів свободи одержання інформації і поваги думок інших людей.

4. Член PRSA повинен дотримуватися вищі стандарти точності і істини, уникаючи екстравагантних заяв або некоректних порівнянь, а при згадці ідей і слів, що належать іншим людям, обов'язково вказувати їх джерело.

5. Член PRSA не повинен свідомо поширювати неправдиву або вводить в оману інформацію, він повинен докладати зусиль до якнайшвидшого ви...правлення помилкових заяв, тверджень і коментарів, за які він несе відповідальність.

6. Член PRSA не повинен займатися діяльністю, мета якої полягає в порушенні цілісності каналів комунікації або процесів управління державою.

7. Член PRSA повинен бути готовий до оприлюднення інформації про клієнта або роботодавця, від імені яких він здійснює будь-які публічні комунікації.

8. Член PRSA не повинен користуватися професійними можливостями окремих осіб або організацій з метою обслуговування якого оголошеного судового розгляду або здійснення представництва на подібних судових процесах, демонструючи, таким чином, свою незалежність і об'єктивність, а на ділі обслуговуючи чиїсь інші, таємні інтереси.

9. Член PRSA не повинен гарантувати своєму клієнтові досягнення певних результатів, що знаходяться поза безпосереднього контролю цього фахівця.

10. Член PRSA повинен представляти конфліктуючі або конкуруючі інтереси, не заручившись при цьому ясно вираженої згоди з боку всіх зацікавлених осіб, яке він повинен отримати лише після викладу всіх відомих йому фактів.

11. Член PRSA повинен уникати ситуацій, коли особисті інтереси цього фахівця знаходяться або можуть знаходитися в конфлікті з його зобов'язаннями перед роботодавцем, клієнтом або ким ще, в будь-якому випадку він повинен попередньо ознайомити з цими своїми інтересами всіх учасників.

12. Член PRSA не повинен приймати грошової винагороди, комісійних, подарунків і т. п. від кого б то не було, за винятком клієнтів або роботодавців, в чиїх інтересах він працює, в будь-якому випадку він повинен попередньо ознайомити їх з усією відомою йому інформацією і заручитися їхньою згодою, вираженим в явній формі.

13. Член PRSA повинен твердо стояти на сторожі права своїх колишніх, нинішніх і потенційних клієнтів або роботодавців на таємницю і недоторканність їх особистого життя.

14. Член PRSA не повинен свідомо завдавати шкоди професійній репутації або діяльності іншого фахівця.

15. Якщо якому-небудь члену PRSA стане відомо про неетичною, нечесної або протизаконної діяльності іншого члена PRSA, в тому числі і про порушення ним положень даного кодексу, він зобов'язаний невідкладно надати відповідну інформацію компетентним органам PRSA, які вживуть заходів, передбачені процедурою, викладеної в Статті XII Регламенту.

16. Член PRSA, покликаний в якості свідка на судовий розгляд, пов'язане з застосуванням положень цього кодексу, зобов'язаний з'явитися, якщо тільки у нього немає поважних причин для неявки, підтверджених суддівською колегією.

17. Член PRSA повинен як можна швидше порвати відносини з будь-якою організацією чи особою, якщо такі відносини вимагають від нього дій, що суперечать положенням цього кодексу. "

Таким чином, Кодекс PRSA грунтується на наступних принципах, яких повинні дотримуватися члени організації: виконувати свої професійні обов'язки точно, акуратно, чесно і з розумінням своєї відповідальності перед суспільством; удосконалювати свої професійні знання і навички за допомогою безперервного освіти і дослідницької роботи.

17. Кодекс професійної поведінки Інституту паблік рілейшнз (Institute of Public Relations – IPR) (Велика Британія) як систематизований виклад основних правил професійної поведінки, його основні морально-етичні вимоги.

Члены ИПР в своих взаимоотношениях с общественностью должны также не забывать положений других кодексов, принятых международными ассоциациями, особенно Афинского и Лиссабонского кодексов, поддерживаемых институтом ПР.Кодекс профессионального поведения ИПР был пересмотрен в 1985 году и в обновленном виде был принят на ежегодной сессии Института в специальной резолюции от 9 апреля 1986 года.

1. Нормы профессионального поведения.
   Член ИПР должен считать своим долгом соблюдение самых высоких норм профессионального поведения в области ПР. Более того, член ИПР несет личную ответственность при любых обстоятельствах за честное и откровенное ведение дел с клиентом, нанимателем и служащими, бывшими или нынешними, а также с коллегами – членами ИПР, со средствами массовой информации и, самое главное, с общественностью.
2. Средства массовой информации.
   Член ИПР не должен быть замешан ни в каких действиях, могущих нанести ущерб честности СМИ.
3. Интересы клиента.
   Член ИПР должен считать своим долгом обеспечение того, чтобы интересы любой организации, с которой он может быть профессионально связан, были бы адекватно объявлены.
4. Вознаграждение лица, занимающего общественные посты.
   Член ИПР не должен для обеспечения своих интересов (или интересов своего клиента или нанимателя) предлагать никакого вознаграждения лицам, занимающим общественные посты, если такое действие несовместимо с интересами общества.
5. Распространение информации.
   Член ИПР должен считать своим долгом при любых обстоятельствах уважать правду и в этой связи не распространять лживой или вводящей в заблуждение информации сознательно или по небрежности и всеми средствами избегать этого даже неумышленно.
6. Конфиденциальная информация.
   Член ИПР не должен разглашать (кроме как по решению суда с соответствующей юрисдикцией) или использовать информацию, доверенную ему или полученную им конфиденциально от его нанимателя или клиента, бывшего или нынешнего, в личных или любых других целях.
7. Столкновение интересов.
   Член ИПР не должен представлять интересы конфликтующих сторон, но может представлять интересы конкурирующих сторон с их ведома.
8. Разглашение ценной финансовой информации.
   Член ИПР, имеющий право участия в прибылях в какой – либо организации, не должен рекомендовать услуги этой организации или пользоваться ее услугами от имени своего клиента или нанимателя без извещения о своем участии.
9. Выплата вознаграждения в зависимости от результатов.
   Член ИПР не должен вести переговоры или вступать в соглашение с потенциальным клиентом или нанимателем на условиях выплаты ему вознаграждения в зависимости от будущих результатов в области ПР.
10. Наем лиц, занимающих общественные посты.
    Член ИПР, несущий ответственность за наем лица, являющегося членом одной из палат парламента, членом Европейского парламента, или лица, избранного на общественный пост, на службу в качестве консультанта или руководителя, обязан представить данные об этом исполнительному директору института, который зафиксирует это в регистрационной книге, существующей для этой цели, а также объяснить цель подобного найма и его сущность. Член ИПР, который сам попадает в одну из этих категорий, несет личную ответственность за информирование исполнительного директора об этом. (Регистрационная книга, упомянутая в этой статье, должна быть открытой для доступа общественности помещении института в рабочие часы).
11. Ущерб другим членам ИПР.
    Член ИПР не должен преднамеренно наносить ущерб профессиональной репутации другого члена ИПР.
12. Репутация профессии.
    Член ИПР не должен вести себя так, чтобы это нанесло или смогло нанести ущерб репутации института или самой профессии ПР.
13. Соблюдение кодекса.
    Член ИПР должен соблюдать настоящий кодекс, сотрудничать с другими членами института в этом в выполнении решений по любому вопросу, проистекающему из его применения. Если у члена ИПР возникают причины считать, что другой член ИПР вовлечен в деятельность, которая является нарушением настоящего кодекса, его долг прежде всего сообщить об этом упомянутому члену ИПР, а затем, если эта деятельность не прекращена, проинформировать институт. Долгом всех членов ИПР является содействие институту в выполнении положений настоящего кодекса. Институт обязан поддерживать в этом любого их своих членов.
14. Другие профессии.
    Работая совместно с другими специалистам, член ИПР обязан с уважением относиться к кодексам поведения для этих профессий и не должен быть сознательно причастен к нарушению таких кодексов.
15. Повышение профессиональной квалификации.
    От члена ИПР требуется знание, понимание и соблюдение настоящего кодекса, всех поправок к нему, а также любых других кодексов, которые будут включены в настоящий кодекс. От него также ожидается, что он будет в курсе содержания и рекомендаций любых руководств или практических разработок, которые будут подготовлены институтом, и будет считать своими долгом предпринимать все необходимые меры для того, чтобы воплощать их на практике в том виде, как это зафиксировано в этих руководствах и практических разработках.
16. Отношения с другими лицами или организациями.
    Член Ипр не должен сознательно заставлять или позволять другому лицу или организации допускать действия, несовместимые с настоящим кодексом, или быть причастным к таким действиям.

18. Концептуальні положення Кодексу професійної поведінки Міжнародної Асоціації зі зв’язків із громадськістю (International Public Relations Association – IPRA) щодо особистої та професійної чесності ПР-спеціаліста.

Настоящий кодекс профессионального поведения и этики был принят Международной ассоциацией по связям с общественностью (IPRA) на ее Генеральной ассамблее в Венеции в мае 1961 году и является обязательным для всех членов ассоциации.

Дата добавления: 2015-05-26