Класифікація IP адрес

В залежності від розмірів мережі кількість адрес може бути більшою або меншою. Для різних потреб існує кілька класів мереж від яких залежить максимальна кількість адрес для хостів.

Class A - включає мережі з 1.0.0.0 до 127.0.0.0. Номер мережі знаходиться в першому байті октету. Це забезпечує 24-ох розрядну частину для означення хостів. Дозволяє використання приблизно 1,6 мільйонів хостів у мережі.

Class B - вміщає мережі з 128.0.0.0 по 191.255.0.0; номер мережі знаходиться в перших двох байтах октету. Це нараховує 16320 мереж з 65024 хостом у кожній.

Class C - діапазон мереж від 192.0.0.0 по 223.255.255.0; номер мережі — перших три числа в октеті. Нараховує 2 мільйони мереж з 254 хостами в кожній.

Class D, E, та F - адреси що підпадають в діапазон з 224.0.0.0 по 254.0.0.0 є або експериментальними, або збережені для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.

Наприклад: 198.162.201.204

Кожне з чисел займає 1 байт=8 бітів (через це число називається октетами), тобто може набувати значень від 0 до 255. Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Internet і називається ідентифікатором мережі. Права частина визначає конкретний комп’ютер в цій мережі і називається ідентифікатором комп’ютера.

Але для сприйняття користувачем IP-адреса незручна. Людині краще працювати з іменами. Тому користувачі звичайно працюють із доменними адресами — унікальними іменами комп'ютерів у Internet. Доменна адреса, так само як і IP-адреса, складається з частин, розділених крапками. Але на відміну від IP-адреси, що уточнює місце призначення зліва направо, доменна адреса робить це у зворотному порядку — справа наліво: спочатку йде ім'я комп'ютера, а потім — ім'я мережі, в якій він знаходиться.

Щоб користувачам Internet було простіше зв'язуватись один з одним, весь простір її адрес розбитий на області — домени. Можливе також розділення за певними ознаками всередині домена. Доменна адреса комп'ютера включає в себе, як мінімум, два рівні доменів:

Ім’я комп’ютера

…

Домен другого рівня

.

Домен першого рівня

Найправіший — домен першого рівня, наступний зліва — його піддомен — домен другого рівня тощо.

Домен першого рівня визначає країну або тип організації до якої належить комп'ютер. Існують визначені дволітерні скорочення для доменів країн. Наприклад, Україна — ua; Росія —ru; СІЛА — us; Франція — fr тощо.

Домени типів організацій звичайно мають трилітерні скорочення. Наприклад, університети та інші навчальні заклади — edu, урядові установи — gov, комерційні організації — com, провайдери послуг Internet — net тощо.

Домен другого рівня визначає організацію, яка володіє або керує мережею, що містить даний комп'ютер. У більшості випадків ім'я цього домену збігається з назвою відповідної фірми або її торговою маркою.

Ім'я комп'ютера вказує конкретний комп'ютер у мережі, визначеної доменами першого і другого (а можливо, і наступних)рівнів. Воно реєструється лише в цій мережі і тільки ця мережа «відповідальна» за передачу інформації конкретному комп'ютеру-адресату

Для того щоб мережевий комп'ютер «зрозумів», куди слід передати повідомлення, доменна адреса має бути перетворена на IP-адресу. Отже, десь в Internet повинні зберігатися таблиці відповідності доменних і IP-адрес. Звісно, що «звичайний» комп'ютер користувача мережі не може і не повинен знати всі ІР-адреси в Internet. Такі таблиці зберігаються на спеціальних серверах, які називаються DNS-серверами (скорочення від англ. Domain Name System — система доменних імен). DNS-сервери розкидані по всьому Internet. Кожний з них зберігає інформацію про велику кількість комп'ютерів в Internet і здатний миттєво перетворити доменне ім'я на IP-адресу. Якщо IP-адреса запитаного комп'ютера не відома даному DNS-серверу, він звернеться до найближчого DNS-сервера і далі за ланцюжком, доки потрібна адреса не буде знайдена. Весь процес забиратиме лише кілька секунд. Під час налагоджування комп'ютера для роботи в Internet користувач повинен указати адресу одного із DNS-серверів (таку адресу можна отримати у провайдера послуг Internet або в адміністратора локальної мережі).

Браузер (від англ. Web browser; варіант броузер — неправильно — програмне забезпечення для перегляду веб-сайтів, тобто для запиту веб-сторінок (переважно з Мережі), їх обробки, виводу і переходу від однієї сторінки до іншої. Браузери постійно розвивалися з часу зародження Усесвітньої павутини і з її зростанням ставали програмами, що усе більш зажадалися. Нині браузер — комплексне застосування для обробки і виведення різних складових веб-сторінки і для надання інтерфейсу між веб-сайтом і його відвідувачем. Практично всі популярні браузери поширюються безкоштовно або «в комплекті» з іншими застосуваннями: Internet Explorer (спільно з Microsoft Windows), Mozilla Firefox (безкоштовно, вільне ПЗ), Safari (спільно з Mac OS або безкоштовно для Windows), Opera (безкоштовно, починаючи з версії 8.50), Google Chrome (безкоштовно, вільне ПЗ).

Інформаційні ресурси Інтернету

· Гіпертекстова система WWW

· Електрона пошта

· Віддалений доступ до мережі

· Тематичні конференції usenet

· Розмова в мережі або IRC

· Голосове спілкування

Ланками зв’язку між клієнтами та Інтернетом є організації або приватні особи, так звані ISP або провайдери.

Провайдер, як правило, забезпечує користувачам такі послуги Інтернету:

1. Доступ до інформаційних ресурсів Інтернету;

2. надання адреси електронної пошти;

3. виділення необхідного простору на своєму вузлі для web-сторінок абонента.

Провайдер також повідомив імя поштового серверу для обробки електронної пошти.

Дата добавления: 2015-05-26