Етикет як цінність культури

Суперечливим питанням етичного аналізу ділової поведі­нки є питання про відношення етикету до моралі.

З цього приводу існують дві точки зору. Одна з них по­вністю заперечує етикет як моральне явище. Інша, навпаки, вважає етикет структурним елементом моралі, включає його в число простих норм моралі і таким чином оцінює його як частину моральної свідомості.

Без сумніву, етикет - своєрідна цінність культури, поскільки він подає оптимальні моделі поведінки в конкретних ситуа­ціях спілкування людей. Ці форми значною мірою позаморальні і обумовлені естетичними, психологічними та іншими потребами людських комунікацій. їх моральне значення поля­гає в тому, що вони фіксують повагу особи іншого.

Етикет набуває особливої цінності, поскільки полегшує спілкування і взаєморозуміння, сприяє захисту честі і гідності людини. Цим самим етикет сприяє розвитку гуманістичного змісту людських відносин. Іншими словами, етикет - це рег­ламент культури поведінки.

Етикет, як і будь-яке соціальне явище, суперечливий, багатоаспектний і багатогранний. Він змінюється, збагачується. На суспільному та індивідуальному рівнях він виконує гума­ністичну функцію організації і регламентування процесів спі­лкування.

Етикет, як правило, наперед передбачає форму поведінки. Але це зовсім не означає виключення вільних варіацій пове­дінки в межах пристойності.

Навпаки, надмірна педантичність і демонстративна показовість в дотриманні етикету свідчать про відсутність у лю­дини почуття моральної міри, своєрідного барометра, який чутливо реагує на зміну умов і ситуацій, а, відповідно, і ви­магає зміни етики поведінки.

Зневага до етикету часто є наслідком не тільки елемента­рної невихованості, але й глибокого егоїзму, зневаги до гід­ності іншої людини.

Етикет є безперечним надбанням культури. Тривала неува­га до етикету явно позначилась на нашій суспільній культурі відсутністю взаємної ввічливості, уваги один до одного. Ми втратили звички взаємної привітності, обміну люб'язністю, ви­словлювання вдячності. З повсякденного вжитку майже зникли найпростіші слова: "будь ласка", "вибачте", "дякую".

Проявити невитриманість, грубість, нецензурно вислови­тись стало майже звичним і на вулиці, і в громадських міс­цях, І в транспорті, і в магазині, і, навіть, у концертному залі. Ми майже не вміємо посміхатись один одному і боїмося вза­ємних компліментів.

У житті все взаємопов'язане, взаємозалежне. Сьогодні є незаперечним, що культура праці, побуту, сфери обслугову­вання безпосередньо або посередньо пов'язана з морально-етичною поведінкою конкретних людей в конкретних умо­вах. Морально-етична культура лікаря, учителя, юриста, на­родного депутата повинна бути частиною їх професійної культури.

Культура як фактор олюднення людини є вищим надбан­ням історичного прогресу. З її допомогою людина виділяє се­бе із тваринного світу не лише як мисляча істота, але і як іс­тота моральна.

Поряд з правом мораль забезпечує культуру засобами за­хисту прав і гідності особи. Моральність є найбільш яскра­вим виявом духовності в людині.

В науці немає чіткої визначеності в обгрунтуванні приро­ди моральності. Це пов'язане з невичерпністю процесу пі­знання потенційних можливостей, здібностей і особливостей людини як біологічної і соціальної істоти. Наука заперечує наявність спеціальних генів гуманності або антигромадської поведінки. Наявність або відсутність моральності пов'язується в основному з дією багатогранних факторів со­ціального середовища, їх домінуючим впливом. Чим культу­рніше середовище, тим вищі його морально облагороджуючі можливості, чим вища духовність і моральність, тим здоро­віше суспільство.

Морально-етична культура з її цінностями, правилами, пов'язаними з поведінкою, діяльністю і відносинами людей, становить позитивний моральний досвід поколінь. Вищим критерієм цього досвіду є здатність людини до співіснування і взаємопідтримки. Хочеться вірити, що людство ніколи не втратить цієї здатності, а, отже, не дасть себе знищити і не за­гине.

Дата добавления: 2015-05-26