Програм

Процесор

Будова системного блоку

Основними вузлами системного блоку є:

 електричні плати, що керують роботою комп’ютера (мікропроцесор, оперативна

пам’ять, контролери пристроїв тощо);

 накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для читання або

запису інформації;

 накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків (дискет).

Основною платою ПК є материнська плата (MotherBoard). На ній

розташовані:

 процесор (мікропроцесор) – основна мікросхема, що виконує математичні та

логічні операції;

 чіпсет (мікропроцесорний комплект) – набір мікросхем, що керують роботою

внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості

материнської плати;

 шини – набір провідників, по яких відбувається обмін сигналами між

внутрішніми пристроями комп’ютера;

 оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП) – набір мікросхем, що

призначені для тимчасового зберігання даних, поки включений комп’ютер;

 постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП) – мікросхема, призначена для

довготривалого зберігання даних, навіть при вимкненому комп’ютері;

 роз’єми для під’єднання додаткових пристроїв (слоти).

Процесор – головна мікросхема комп’ютера, його "мозок". Він призначений для

управління роботою усіх блоків комп’ютера і виконання арифметичних і логічних

операцій над інформацією.

До його складу входять логічні блоки (АЛП, КП) і мікропроцесорна пам'ять

(МПП), що забезпечує короткочасне зберігання, запис та видачу інформації, яка

використовується в обчисленнях у найближчі такти роботи комп’ютера. МПП

будується на регістрах і використовується для забезпечення високої швидкодії ЕОМ,

адже основна пам'ять не завжди забезпечує необхідну для швидкодіючого МП

швидкість запису, зчитування, пошуку інформації.

Швидкість роботи процесора визначає швидкодію комп’ютера.

Конструктивно, процесор – це кристал кремнію дуже маленьких розмірів.

Процесор має спеціальні комірки, які називаються регістрами.

Регістри – найшвидкодійніші елементи пам’яті довжиною 1-4 байти або більше.

Саме в цих регістрах містяться команди, які виконуються процесором, а також

дані, якими оперують ці команди. Робота процесора полягає у вибиранні з пам’яті у

певній послідовності команд та даних і виконанні їх. На цьому і базується виконання

Часто ПК оснащують додатковими сопроцесорами, орієнтованими на ефективне

виконання специфічних функцій, такими як, математичний сопроцесор для обробки

числових даних у форматі з плаваючою точкою, графічний сопроцесор для обробки

графічних зображень, сопроцесор введення/виведення для виконання операції

взаємодії з периферійними пристроями.

Основними характеристиками процесорів є:

 тактова частота,

 розрядність,

 робоча напруга,

 розмір кеш пам’яті.

Тактова частота визначає кількість елементарних операцій (тактів), що

виконуються процесором за одиницю часу. Тактова частота сучасних процесорів

вимірюється у МГц (1 Гц відповідає виконанню однієї операції за одну секунду,

1 МГц = 106 Гц). Чим більша тактова частота, тим більше команд може виконати

процесор, і тим більша його продуктивність. Перші процесори, що використовувалися

в ПК працювали на частоті 4,77 МГц, а сьогодні робочі частоти найсучасніших

процесорів досягли 3 ГГц (1 ГГц = 103 МГц).

Генератор тактових імпульсів – генерує послідовність електричних імпульсів,

частота яких зумовлює тактову частоту комп’ютера. Проміжок часу між імпульсами

Дата добавления: 2015-05-26