Жорсткими та гнучкими дисками

Енергонезалежна пам’ять CMOS

Робота таких стандартних пристроїв, як клавіатура, може обслуговуватися

програмами BIOS, але такими засобами неможливо забезпечити роботу з усіма

можливими пристроями (у зв’язку з їх величезною різноманітністю та наявністю

великої кількості різних параметрів). Але для своєї роботи програми BIOS вимагають

всю інформацію про поточну конфігурацію системи. З очевидних причин цю

інформацію не можна зберігати ні в оперативній пам’яті, ні в постійній.

Спеціально для цих цілей на материнській платі є мікросхема енергонезалежної

пам’яті, яка по технології виготовлення називається CMOS. Від оперативної пам’яті

вона відрізняється тим, що її вміст не зникає при вимкненні комп’ютера, а від

постійної пам’яті вона відрізняється тим, що дані можна заносити туди і змінювати

самостійно, у відповідності з тим, яке обладнання входить до складу системи.

Мікросхема пам’яті CMOS постійно живиться від невеликої батарейки, що

розташована на материнській платі. У цій пам’яті зберігаються дані про гнучкі та

жорсткі диски, процесори і т.д. Той факт, що комп’ютер чітко відслідковує дату і час,

також пов’язаний з тим, що ця інформація постійно зберігається (і обновлюється) у

пам’яті CMOS. Таким чином, програми BIOS зчитують дані про склад комп’ютерної

системи з мікросхеми CMOS, після чого вони можуть здійснювати звертання до

жорсткого диска та інших пристроїв.

4. Зовнішня пам'ять ПК

Зовнішня пам’ять – це пам’ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно

материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами

носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній

пам’яті зберігається все програмне забезпечення комп’ютера. Пристрої зовнішньої

пам’яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп’ютера так і в окремих

корпусах. Фізично зовнішня пам’ять реалізована у вигляді накопичувачів.

Накопичувачі – це запам’ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить

від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів в

сотні разів перевищує ємність оперативної пам’яті або взагалі необмежена, якщо мова

йде про накопичувачі зі змінними носіями.

Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу.

Розрізняють накопичувачі зі змінними і постійними носіями.

Привід – це поєднання механізму читання-запису з відповідними електронними

схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та виглядом носія.

Носій – це фізичне середовище зберігання інформації, на зовнішній вигляд

може бути дисковим або стрічковим. За принципом запам’ятовування розрізняють

магнітні, оптичні та магнітооптичні носії. Стрічкові носії можуть бути лише

магнітними, у дискових носіях використовують магнітні, магнітооптичні та оптичні

методи запису-зчитування інформації.

Найбільш поширеними є накопичувачі на магнітних дисках, які поділяються на

накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) та накопичувачі на гнучких

магнітних дисках (НГМД), та накопичувачі на оптичних дисках, такі як накопичувачі

Дата добавления: 2015-05-26