Забезпечення

3. Внутрішня та зовнішня пам'ять ПК

Внутрішня пам'ять ПК

Під внутрішньою пам’яттю розуміють всі види запам’ятовуючих пристроїв, що

розташовані на материнській платі. До них відносяться:

• оперативна пам’ять,

• постійна пам’ять,

• енергонезалежна пам’ять.

Оперативна пам’ять RAM (Random Access Memory).

Пам’ять RAM – це масив кристалічних комірок, що здатні зберігати дані. Вона

використовується для оперативного обміну інформацією (командами та даними) між

процесором, зовнішньою пам’яттю та периферійними системами.

З неї процесор бере програми та дані для обробки, до неї записуються отримані

результати. Назва "оперативна" походить від того, що вона працює дуже швидко і

процесору не потрібно чекати при зчитуванні даних з пам’яті або запису їх в память.

Однак, дані зберігаються лише тимчасово при включеному комп’ютері, при вимкненні

живлення дані з оперативної пам'ять зникають.

За фізичним принципом дії розрізняють динамічну пам’ять DRAM і статичну

пам’ять SRAM.

Комірки динамічної пам’яті можна представити у вигляді мікроконденсаторів,

здатних накопичувати електричний заряд. Недоліки пам’яті DRAM: повільніше

відбувається запис і читання даних, потребує постійної підзарядки. Переваги: простота

реалізації і низька вартість.

Комірки статичної пам’яті можна представити як електронні мікроелементи

– тригери, що складаються з транзисторів. У тригері зберігається не заряд, а стан

(включений/виключений). Переваги пам’яті SRAM: значно більша швидкодія. Недоліки:

технологічно складніший процес виготовлення, і відповідно, більша вартість.

Мікросхеми динамічної пам’яті використовуються як основна оперативна

пам’ять, а мікросхеми статичної – для кеш-пам’яті.

Кеш (від англ. cache — схованка) — особлива швидкісна пам'ять або частина

ОЗП, де зберігаються копії часто використовуваних даних. Забезпечує до них швидкий

доступ. Кеш пам'ять зберігає вміст і адресу даних, до яких часто звертається процесор.

Під час чергового звертання процесора до адреси пам'яті, перевіряється наявність цієї

адреси у кеші. Якщо відповідні дані наявні, вони передаються процесору з кешу. Це

дозволяє скоротити тривалість обміну, оскільки швидкодія кешу більша за швидкодію

звичайної пам'яті. Вибір даних зі звичайної (повільнішої) пам'яті здійснюється лише

тоді, коли потрібні процесору дані в кеші відсутні.

Кожна комірка пам’яті має свою адресу, яка виражається числом. В сучасних ПК

на базі процесорів Intel Pentuim використовується 64-розрядна адресація.

Граничний розмір обсягу пам’яті визначається чіпсетом материнської плати і

зазвичай складає декілька гігабайт.

Оперативна пам’ять у комп’ютері розміщена на стандартних панелях, що звуться

модулями. Модулі оперативної пам’яті вставляють у відповідні роз’єми на

материнській платі. Конструктивно модулі пам’яті мають два виконання – однорядні

(SIMM - модулі) та дворядні (DIMM - модулі). На комп’ютерах з процесорами Pentium

однорядні модулі можна застосовувати лише парами (кількість роз’ємів для їх

встановлення на материнській платі завжди парне). DIMM - модулі можна

встановлювати по одному. Комбінувати на одній платі різні модулі не можна.

Основними характеристиками модулів оперативної пам’яті є:об’єм пам’яті та час

доступу. SIMM- модулі є об’ємом 4, 8, 16, 32 мегабайти; DIMM - модулі - 16, 32, 64,

128, 256 Мбайт. Час доступу показує, скільки часу необхідно для звертання до комірок

пам’яті, чим менше, тим краще. Вимірюється у наносекундах. SIMM - модулі - 50-70

нс, DIMM - модулі - 7-10 нс.

Постійна пам’ять ROM (Read Only Memory)

В момент включення комп’ютера в його оперативній пам’яті відсутні будь-які

дані, оскільки оперативна пам’ять не може зберігати дані при вимкненому комп’ютері.

Але процесору необхідні команди, в тому числі і відразу після включення. Тому

процесор звертається за спеціальною стартовою адресою, яка йому завжди відома, за

своєю першою командою. Ця адреса вказує на пам’ять, яку прийнято називати

постійною пам’яттю ROM або постійним запам’ятовуючим пристроєм (ПЗП).

Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при

вимкненому комп’ютері. Кажуть, що програми, які знаходяться в ПЗП, "зашиті" у ній –

вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Комплект програм, що

знаходиться в ПЗП утворює базову систему введення/виведення BIOS (Basic Input

Output System). Основне призначення цих програм полягає в тому, щоб перевірити

склад та працездатність системи та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором,

Дата добавления: 2015-05-26