Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління

За роки незалежності України сталися кардинальні зміни у всій системі територіальної організації влади. Відбувся відхід від радянсь­кої централізованої структури органів державного управління, консти­туційно закріплена нова модель організації влади, що базується на при­нципах демократії, верховенства права, розподілу влади на законодав­чу, виконавчу та судову, визнання місцевого самоврядування.

Практика, однак, свідчить, що реформування механізму управління розвитком регіонів, підвищення ролі місцевого самоврядування як голо­вного елемента процесу децентралізації, не привело до відчутних пози­тивних результатів. Недостатньо вирішувались питання щодо надійного матеріального, фінансового, кадрового та іншого ресурсного забезпечення завдань та функцій публічної влади на регіональному та місцевому рівнях.

Ефективність діяльності органів місцевого самоврядування у вирі­шенні економічних та соціальних питань можна оцінити за допомогою такого показника: «кількість звернень громадян до владних структур із заявами та скаргами». Вивчення звернень до Верховної Ради України та місцевих органів влади показало, що вони були викликані невдово­ленням громадян станом у соціальній сфері, підвищенням цін на това­ри, дорожнечею товарів і послуг, порушенням законодавства про опла­ту праці, незадовільним медичним обслуговуванням та забезпеченням житлом, комунальними послугами, неналежним правовим захистом че­рез недосконалість судової системи тощо. Упродовж 2001 р. до Верхов­ної Ради України звернулося 97,3 тис. громадян, що на 1,3 тис. більше, ніж у попередньому році. До місцевих рад усіх рівнів, їх виконавчих органів та державних адміністрацій звернулися понад 6,1 тис. грома­дян, що на 600 тис. більше. На особистому прийомі побували 3,1 млн. відвідувачів [Голос України, № 28, 12 лютого 2002 p.]

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

У своїх зверненнях громадяни найчастіше порушують питання со­ціального захисту (31,5 % загальної кількості питань), забезпечення за­конності та охорони правопорядку (16,1 %), реформування економіки, ринкових відносин, приватизації, політики цін і податків, діяльності ко­мерційних структур (9,3 %). Серед парламентських комітетів найбіль­ше звернень громадян розглянуто в комітетах у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів; з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; національної безпеки і оборони.

Розвиток самоврядування здійснюється в складних умовах фор­мування демократичного суспільства, в умовах, коли відчувається необхідність у підвищенні відповідальності органів місцевого са­моврядування за вирішення долі населення, що проживає на певній території. Реформування місцевої влади на засадах самоврядування відбувається непросто. Продовжується тенденція подальшого посту­пового підпорядкування діяльності органів місцевого самоврядуван­ня органам державної влади у всіх питаннях, в тому числі місцевого значення.

В сучасних умовах існує надмірна централізація державного уп­равління, що відображена у відповідних законах України, яка обмежує виконання органами місцевого самоврядування своїх функцій у здійс­ненні активного впливу на усі сторони життя місцевих громад, на роз­виток місцевого виробництва, на розширення торговельно-економіч­них зв'язків між містом та селом, докорінного покращення медичного обслуговування населення, соціального забезпечення людей, особливо похилого віку, впровадження освітніх програм.

Українська модель місцевого самоврядування в сучасному її виг­ляді визначається фахівцями як модель із слабкою радою. На рівні міст, селищ, сіл це пов'язано із суміщенням в особі міського, селищного, сільського голови як функцій головуючого у раді, так і керівника її ви­конавчого органу. В реальному житті голова ради більше уваги приді­ляє вирішенню поточних проблем територіальної громади, ніж органі­зації діяльності ради. Голова не зацікавлений у здійсненні контрольних повноважень ради, оскільки контролю з боку представницького органу

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

підлягають результати діяльності виконавчого органу місцевого самов­рядування, який очолює сам голова.

На рівні областей і районів взагалі немає виконавчого органу. Об­ласні та районні ради змушені відповідно до діючих законів делегува­ти самоврядні повноваження державній структурі — місцевій держав­ній адміністрації. Обласні та районні державні адміністрації є розпо­рядниками бюджету і управляють власністю відповідної обласної чи районної ради. Ради в цих умовах мають обмежений вплив на процеси, що відбуваються на певній території. Такий стан суперечить Консти­туції України, де визначено, що принципи децентралізації влади тіс­но пов'язані з розвитком місцевої демократії, суттєвим підвищенням якості соціальних та адміністративних послуг, що надаються населен­ню в системі місцевого самоврядування та на регіональному рівні.

Основними причинами такого стану є:

• недоліки у законодавчому регулюванні щодо місцевого самовря­дування, особливо в частині чіткого розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, великої кількості так званих делегованих повно­важень, що позбавляє суб'єкти місцевого самоврядування органі­заційно-правової самостійності;

• недосконалість статусу органів місцевого самоврядування регіо­нального рівня, які фактично позбавлені власних виконавчих ор­ганів;

• невизначеність з питань фінансово-економічних основ розвитку місцевого самоврядування;

• наявність недосконалого механізму і процедури розв'язання ком-
петенцій них спорів і конфліктних ситуацій на місцевому і регіо­
нальному рівнях, передусім у судовому порядку.
Вдосконалення системи регіонального управління та місцевого са­
моврядування передбачає здійснення пріоритетних заходів такою змісту:

• створення правових, економічних та організаційних умов для фор­
мування територіальних громад, які б володіли матеріальними, фі­
нансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефек­
тивної реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування;

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

• реформування системи місцевого самоврядування (запровад­ження в практику місцевого самоврядування різних форм прямої демократії, безпосередньої участі громадян у здійсненні місце­вого самоврядування; вдосконалення порядку формування ви­конавчих органів місцевого самоврядування; вирішення питань підготовки дієвих кадрів для органів місцевого самоврядування, посилення ролі вищих навчальних закладів, які здійснюють під­готовку фахівців для органів місцевого самоврядування; забез­печення виконання рішень органів місцевого самоврядування з питань законності, правопорядку, охорони прав і законних ін­тересів громадян);

• розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади (із сфери компетенції органів держав­ної виконавчої влади мають бути вилучені та передані органом місцевого самоврядування повноваження, які можуть бути реалі­зовані на рівні територіальної громади; трансформація функцій місцевих державних адміністрацій, вилучення у них повноважень організаційно-господарського характеру та передача цих повнова­жень органам місцевого самоврядування; фінансове, матеріальне забезпечення виконання органами місцевого самоврядування де­легованих їм окремих повноважень державних органів виконавчої влади);

• визначення статусу об'єктів комунальної власності (законодав­чо закріпити об'єкти комунальної власності за територіальними громадами, заборонити приватизацію об'єктів комунальної влас­ності, якщо наслідком цього стане скорочення обсягу та погіршен­ня якості послуг, що надаються населенню);

• подальше вдосконалення бюджетної системи та міжбюджетних відносин, забезпечення реальної самостійності місцевих бюд­жетів;

• зміцнення правових гарантій прав територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування шляхом вдоскона­лення механізмів відповідальності посадових осіб місцевого са­моврядування перед державою та територіальною громадою.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Конкретні кроки, пов'язані із вдосконаленням системи регіональ­ного управління та місцевого самоврядування, почали здійснювати в 2006 р. з впровадженням парламентсько-президентської форми дер­жавного управління замість президентсько-парламентської, що існува­ла раніше. Основою для принципово важливої трансформації держав­ної влади служить Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (2004 p.). Почалася нова епоха владних відносин у державі, налагоджується взаємодія між гілками влади, взаємодія між централь­ними органами і структурами влади на місцях. На часі задоволення потреб суспільства в прозорості дій влади, залучення громадян як дже­рела влади до впровадження демократичних методів управління, як і мають стати обов'язковими для різноманітних сфер та ланок суспіль­ства, кожного громадянина.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки:

1. Розкрийте поняття "місцеве самоврядування".

2. Дайте визначення представницьких органів місцевого само­врядування.

3. Дайте визначення виконавчих органів місцевого самовряду­вання.

4. Що розуміють під поняттям «органи самоорганізації насе­лення»?

5. Які органи входять до складу регіональних (обласних) органів державного управління?

6. Розкрийте зміст повноважень міських, сільських, селищних рад.
1. Розкрийте зміст повноважень обласних та районних рад.

8. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері со­ціально-економічного розвитку території?

9. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ре­гіонального планування?

10. Яким чином органи місцевого самоврядування впливають на розвиток підприємницької діяльності?

Розділ 9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

11. Яким чином органи місцевого самоврядування впливають на за­безпечення працевлаштування населення?

12. Які повноваження органів місцевого самоврядування у галузі формування та виконання місцевого бюджету?

13. Які повноваження органів місцевого самоврядування у галузі управління комунальною власністю?

14. Які повноваження органів місцевого самоврядування у галузі житлово-комунального господарства?

15. Які повноваження органів місцевого самоврядування у галузі побутового та торговельного обслуговування?

16. Які повноваження органів місцевого самоврядування у галузі будівництва?

17. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері освіти?

18. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров'я?

19. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері со­ціального захисту населення?

20. Які повноваження органів місцевого самоврядування у сфері охорони навколишнього природного середовища?

21. Розкрийте зміст повноважень місцевої (обласної) державної адміністрації.

22. Яка існує система підготовки кадрів для органів регіонального управління?

23. Розкрийте зміст позитивних і негативних сторін в існую­чій системі підготовки кадрів для органів регіонального управління.

24. Які напрями вдосконалення системи регіонального управління?

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Розділ 9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ — ОСНОВА РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

9.1. Планування — центральна функція управління. Сутність поняття планування

В управлінні економічним та соціальним розвитком реї іону пла­нування займає основне місце, являє собою організаційний початок процесу реалізації обґрунтованих рішень.

Планування — це процес формування мети регіональної соціаль­но-економічної діяльності, визначення пріоритетів, засобів, методів до­сягнення мети, а також ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановлені терміни.

План — це конкретне завдання з визначеними вихідними даними, очі­куваними результатами (метою), обумовленим способом його розв'язання. В плані відображають комплекс завдань, робіт, методів, способів їх вико­нання, необхідні фінансові, матеріальні, трудові, інші ресурси, розміри і напрями використання інвестицій, а також управлінські рішення і заходи для їх реалізації. Прийняті в плані рішення повинні забезпечити досяг­нення мети в заплановані терміни при мінімальних затратах.

Відповідно до Законів України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» (2000 р.) та «Про державні цільові програми» (2004 р.) об'єктами про-нозування та планування є такі види діяльності:

економічна;

науково-технічна;

соціальна;

екологічна.

Розділ 9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

Економічна діяльність. Головне завдання планування економічної діяльності полягає в плануванні діяльності підприємств, розташованих на певній території, визначення обсягів виробництва та реалізації про­дукції, надання послуг, підвищення ефективності виробництва та його якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження.

Науково-технічна діяльність. Планування науково-технічної діяль­ності охоплює фундаментальні наукові дослідження для народногос­подарських науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів тощо.

Соціальна діяльність. Планування соціальної діяльності забез­печує розв'язання проблем підвищення рівня та якості життя людей, покращення побутових умов, забезпечення освітніх, культурних та сі­мейних потреб кожної людини.

Екологічна діяльність в регіоні направлена на зниження і ком­пенсацію негативного впливу виробництва на навколишнє середови­ще. Ця діяльність спрямована на здійснення контролю за діяльністю підприємств, які не дотримуються встановлених норм раціонального використання водних, земельних, лісових ресурсів, спрямована на за­безпечення відшкодувань збитків підприємствами, завданих природі та суспільству в результаті протиправної їх діяльності.

Дата добавления: 2015-05-26