Форми планування. Види платежів

В період переходу економіки до ринкових відносин розвивають­ся наукові основи планування, вдосконалюються його форми і методи, змінюється склад і зміст планових документів.

На практиці використовують наступні системи планування: 1. За змістом планування є:

• директивне;

• індикативне.

Директивне планування — це процес переробки планів, які мають силу закону, є обов'язковими для забезпечення їх виконання, вміщують комплекс заходів щодо забезпечення їх виконання. Дирек­тивні плани носять адресний характер, посадові особи несуть відпові­дальність за виконання планових завдань.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Індикативне планування являє собою поширену у всьому світі форму державного планування, є засобом реалізації соціально-еконо­мічної політики держави, основним методом її впливу на хід функціо­нування ринкової економіки. Індикативний план не має обов'язкового для виконання характеру. Основу індикативного плану складають обов'язкові завдання, але їх число обмежене і в цілому план носить рекомендаційний, спрямований характер.

Як інструмент регіонального управління, індикативне планування найчастіше використовується на макрорівні. Завдання індикативного плану називаються індикаторами. Індикатори — це параметри, які харак­теризують стан і напрями розвитку економіки, розроблені органами де­ржавного управління в ході формування соціально-економічної політики. Індикатори відображають види та напрями державного впливу на еконо­мічні та соціальні процеси з метою досягнення вказаних параметрів.

В якості індикаторів використовують показники, які характеризу­ють структуру, динаміку, ефективність економіки, стан фінансів, гро­шовий обіг, зайнятість та якість життя населення. 2. За змістом планових рішень та в залежності від термінів, на які

розробляється план, розрізняють:

• стратегічне планування;

• поточне (тактичне) планування.

Стратегічне планування — це процес здійснення сукупності сис­тематизованих і взаємопов'язаних заходів щодо визначення довгостро­кової мети, напрям діяльності окремих галузей економіки. Суть стра­тегічного планування полягає у виборі головних пріоритетів розвитку економіки, визначенні шляхів розвитку тої чи іншої галузі та термінів досягнення довгострокової мети. Стратегічне планування здійснюєть­ся в процесі розробки довгострокових та середньострокових планів.

Перспективне планування охоплює період в 5, 10, 15, 20 років. Такі плани визначають довгострокову стратегію науково-технічного, економічного та соціального розвитку. Перспективний план розроб­ляють на основі попереднього прогнозування. Прогнозування — це процес передбачення, побудований на ймовірнісних, науково обгрун­тованих судженнях про перспективу розвитку регіону чи певної галузі

Розділ 9 ПЛАНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ

економіки в майбутньому. На етапі прогнозування виявляють альтерна­тивні варіанти розвитку певної соціально-економічної системи і обґрун­товують вибір найбільш оптимального. В такому розумінні прогнозу­вання є одним з етапів перспективного планування, може виступати як самостійна функція управління.

Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 років. Показники першого року розробляють більш детально, обґрун­товують низку заходів, спрямованих на раціональне використання всіх видів ресурсів, розвиток виробництва, покращення роботи організацій та установ соціального спрямування, отримання максимальних со­ціально-економічних результатів.

Поточне (тактичне) планування передбачає розробку програм еко­номічної та соціальної діяльності, направлених на виконання завдань стра­тегічного плану при забезпеченні раціонального використання всіх видів ресурсів та забезпечення високих якісних характеристик діяльності.

Дата добавления: 2015-05-26