Фінляндія

Державний устрій	Республіка. 6 грудня 1917 року Фінляндія здобула незалежність. В 1809-1917рр. була автономним Великим князівством Фінляндським у складі Російської імперії, до того - протягом століть входила до складу шведського королівства.
Конституція	Новий Основний закон, який вперше отримав назву “Конституція”, набрав чинності1 березня 2000р. (конституційне законодавство було вперше зведене до єдиного акту і попередні чотири конституційні закони втратили чинність). Нова Конституція Фінляндії звузила повноваження глави держави, зокрема, в процесі формування уряду і призначення прем’єр-міністра.
Глава держави	Президент, який обирається строком на 6 років. За результатами останніх президентських виборів (січень 2006р.) президентом Фінляндської Республіки обрано Тар'ю Кааріну Галонен (офіційно розпочала другий термін на посаді глави держави 1 березня 2006 р.).
Законодавча влада	Здійснюється Едускунтою (парламентом).
Виконавча влада	Здійснюється президентом і Державною Радою (урядом). Згідно з новою Конституцією, процедура формування уряду відбувається виключно під керівництвом парламенту. Президент лише пропонує на розгляд парламенту кандидатуру на пост глави уряду, яка узгоджується в процесі переговорів представників парламентських фракцій. Президент призначає уряд згідно з поданням прем’єр-міністра і не може вносити зміни у це подання. Втручання президента і спікера парламенту в процес формування уряду допускається тільки в разі відсутності згоди між парламентськими фракціями. Державна Рада є підзвітною парламентові. Керівництво зовнішньою політикою здійснює президент у співпраці з урядом.
Парламент	Однопалатний, нараховує 200 депутатів, які обираються строком на 4 роки. Право обирати і бути обраним до парламенту мають всі громадяни Фінляндії, яким виповнилось 18 років. Вибори проводяться за принципом пропорційного представництва на основі регіональних (окружних) списків партій, блоків та виборчих об’єднань. Останні вибори до парламенту були проведені 18 березня 2007 р. (наступні – березень 2011 року). Результати виборів: партія „Центр” отримала 51 мандат, партія „Національна коаліція” – 50, Соціал-демократична партія – 45, Союз лівих сил - 17, партія „Зелений союз” – 15, Шведська народна партія – 9, Християнсько-демократична партія – 7, партія „Справжні фіни” – 5 місць у парламенті.
Спікер парламенту	Саулі Нііністе (партія „Національна коаліція”).
Виконавча влада	Державну Раду Фінляндії сформовано у квітні 2007 року. До складу урядової коаліції увійшли представники чотирьох партій – „Центру”, „Національної коаліції” (ПНК), „Зеленого союзу” та Шведської народної партії (ШНП). До складу уряду Фінляндії входить 20 міністрів. Партії „Центр” та ПНК мають по 8, а „Зелений союз” та ШНП – по 2 міністерських портфелі.
	Загальні відомості Фінляндія розташована в Північній Європі, займаючи проміжне місце між Заходом і Сходом Європи. Офіційна назва - Фінляндська Республіка. Столиця Гельсінкі (Helsinki) - 551 тис. мешканців. На заході межує з Швецією (586 км), на півночі - з Норвегією (716 км), на сході - з Росією (1269 км). На південному заході та півдні омивається Балтійським морем, Ботнійською та Фінською затоками. Вважається однією з найпівнічніших у світі державою. Довжина берегової лінії - 1100 км. Сусідське політико-географічне положення Фінляндії визначається її геопросторовим відношенням до сусідів першого і другого порядку. Фінляндія має трьох сухопутних сусідів першого порядку - Швецію, Норвегію і Росію, а також морських сусідів - Естонію, Латвію, Литву, Польщу і Німеччину. Таке сусідство визначає значною мірою особливості міжнародної співпраці, структуру імпорту та експорту Фінляндії, а також її відношення до найближчого полюсу світової сили Росії. Географічне положення Фінляндії можна вважати периферійним відносно країн Європи. Риси центральності та периферійності географічного положення дуже часто пов'язують з категоріями його вигідності та невигідності. Зазвичай, центральне положення вигідніше, ніж периферійне. Однак для Фінляндії вигідність географічного положення полягає в тому, що країна виходить до Балтійського моря значною своєю частиною. Вихід держави до моря формує комплекс додаткових туристичних ресурсів, які можна використовувати в національному туристичному виробництві (морські ландшафти). При цьому протяжна берегова лінія з великою кількістю бухт і заток надає країні перспективи як напрямку водного туризму. Площа Фінляндії становить 338 145 км² (63 місце серед держав світу), з них 33 522 км² займає вода. Загальна довжина сухопутного кордону - 2628 км. Територія Фінляндії є витягнута з півночі на південь, тобто має меридіальне спрямування. Протяжність Фінляндії з півночі на південь 1030 км, з заходу на схід - 515 км. Найвища точка - гора Галтіа (1324 м). Державне свято 6 грудня - день проголошення незалежності Фінляндії у 1917 році. Державні мови - фінська і шведська. Грошова одиниця - євро. ВВП (2006) - 171,7 млрд дол. США, на душу населення - 32,8 тис. дол. США. Економічно розвинена держава. Член ООН, ЄС та інших міжнародних організацій. Державний устрій та форма правління Фінляндія - президентська республіка (з 1919 р.). Діє конституція, яка набрала чинності 1 березня 2000 р. Глава держави - Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, терміном на 6 років. У випадку неспроможності виконання президентом своїх обов'язків його функції покладаються на прем'єр-міністра. З 1 березня 2000 р. президент Фінляндії Тарья Халонен (жінка). Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Парламент зі свого складу обирає голову і двох його заступників. Згідно зі Статутом парламенту, його голова обирається терміном на один рік. Він керує пленарними засіданнями, однак при цьому повинен залишатися нейтральним, не маючи права брати участі ні в обговореннях, ні в голосуванні. Парламент - Eduskunta Riksdagen. Партійний склад: Фінляндський центр, Соціал-демократична партія Фінляндії, Національна коаліційна партія, Лівий союз Фінляндії, Шведська народна партія, Союз "зелених", Християнський союз Фінляндії, Сільська партія Фінляндії, Екологічна партія, Представник Аландських островів. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Уряд складається з міністрів, яких очолює прем'єр-міністр, який в свою чергу обирається парламентом. Керівник уряду - прем'єр-міністр Юркі Катейнен (з 19 квітня 2007 р.). Країна поділена на п'ять губерній (ляні) - Південну Фінляндію, Західну Фінляндію, Східну Фінляндію, Оулу і Лапландія. Кількість муніципальних утворень - 431. Аландські острови з травня 1991 р. мають статус самоврядування. Ляні поділяються на комуни. Основні політичні партії: Лівий союз Фінляндії - ЛСФ (Vasemmitoliitto). Рішення про створення партії на основі злиття Компартії Фінляндії (заснована в 1918 р.) і Демократичного союзу народу Фінляндії (заснований у 1944 р.) було прийняте на засіданні Ради ДСНФ у березні 1989 р. і ХХП з'їзді КПФ у березні 1990 р. Установчий з'їзд відбувся 28-29 квітня 1990 р. Об'єднав Демократичний союз народу Фінляндії і "Демократичну альтернативу". В червні 1991 р. до ЛСФ влилась Комуністична партія Фінляндії, припинивши самостійне існування. Ліберальна народна партія - ЛНП (Liberaalinen Kansanpuolue - LKP). Створена 29 грудня 1965 р. на базі розпущених Народної партії Фінляндії і Союзу вільнодумців. Налічує 4 тис. членів. Голова - Пекка Рютіля (Pekka Rytila). Генеральний секретар - Кааріна Талола (Kaarina Talуla, жен.). Друкований орган - тижневик "Полттопісті" (Polttopisti). Національна коаліційна партія - НКП (Kansallinen Kokoomus - KK). Заснована в 1918 р. Налічує 80 тис. членів. Голова - Саулі Ніїсте (Sauli Niisto). Генеральний секретар - Пекка Ківеля (Pekka Kivela). Друковані органи - газета "Сатакуннан канса" (Satakunnan Kansa) і тижневик "Ню-кюпяйвя" (Nukupaiva). Сільська партія Фінляндії - СПФ (Suomen Maaseudun Puolue). Заснована в 1959 р. До серпня 1966 р. називалась Партія дрібних селян. Налічує близько 20 тис. членів. Голова - Раймо Вістбакка (Raimo Vistbacka). Генеральний секретар - Тімо Сойні (Timo Soiny). Друкований орган - газета "Суомен уутісет" (Suomen Uutiset). Соціал-демократична партія Фінляндії - СДПФ (Suomen Sosialidemokraattinen Puolue - SSDP). Заснована в 1899 р. У грудні 1972 р. підписано угоду про розпуск Соціалістичного союзу робітників і дрібних землеробів (припинив діяльність у червні 1973 р.) і злиття його з СДПФ. Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. Налічує 77 тис. членів. Членами СДПФ можуть стати іноземці, які проживають у Фінляндії. Голова - Пааво Ліппонен (Paavo Lipponen). Голова Ради СДПФ - Рісто Туомі-нен (Risto Tuominen). Генеральний секретар СДПФ - Маркку Хювярінен (Markku Huvarinen). Друковані органи - газети "Демарі" (Demari), "Турун пяйвялехті" (Turun Paivalehti) і "Кансан лехті" (Kansan Lehti). Союз "зелених" (Vihrea Liitto). Заснований у березні 1987 р. представниками руху "зелених". Як політична партія зареєстрований 9 серпня 1988 р. Керівний орган у періодах між з'їздами - Рада уповноважених, яка складається з 25 чоловік. Голова - Туйя Бракс (Tuja Brax, жін.). Генеральний секретар - Сірпа Куронен (Sirpa Kuronen, жін.). Фінляндський центр - ФЦ (Suomen Keskus). Заснований у 1906 р. До 17 жовтня 1965 р. називався Аграрний союз. До червня 1988 р. називався Партія центру. Налічує 270 тис. членів. Голова - Еско Ахо (Esko Aho). Заступники голови: Мартті Пура (Martti Pura), Ханнеле Покка (Hannele Pokka, жін.) і Оллі Рен (Olli Rehn). Генеральний секретар - Пекка Пертула (Pekka Perttula). Друковані органи - газети "Савон саномат" (Savon Sanomat), "Кес-кісуомалайнен" (Keskisuomalainen) і "Суоменмаа" (Suomenmaa). Християнський союз Фінляндії - ХСФ (Suomen Kristillinen Litto). Партія. Заснована в 1958 р. Налічує 17 тис. членів. Голова - Б'ярне Калліс (Bjarne Kallis). Друкований орган - журнал "Крістітюн вастуу" (Kristityn Vastuu).

Правова система Фінляндії належить до скандинавської правової сім’ї. Судову систему Фінляндії розділено на суд, що займається звичайними цивільними і кримінальними справами, й адміністративний суд. Фінські закони ґрунтуються на шведських, а в більш широкому сенсі – на цивільному праві і римському праві. Судова система складається з місцевих судів, регіональних апеляційних судів і вищого суду. Адміністративна гілка складається з обласних адміністративних судів і Верховного адміністративного суду (обирається на шестирічний термін прямим усенародним голосуванням).

Вища судова інстанція – Верховний Суд Фінляндії, суди апеляційної інстанції – надвірні суди, суди першої інстанції – суди тінгів, орган для суду над посадовими особами – Державний Суд, вищий орган прокурорського нагляду – канцлер юстиції. Останній призначається президентом довічно і стежить за дотриманням законів владою (зокрема самим президентом, Державною радою і міністрами), здійснює в окремих випадках кримінальне переслідування і виступає як юридичний радник президента та уряду.

Верховний суд Фінляндії розташовується в Гельсінкі і розглядає скарги на постанови апеляційних судів у цивільних і кримінальних справах в колегіях з 5 суддів. Переважно він приймає рішення про помилування, розглядає апеляції, приймає рішення про правомочність тих чи інших рішень і постанов, відповідність законів, актів і рішень Конституції Фінляндії. Подібно до інших держав, у Фінляндії існує низка спеціальних судів – наприклад, з вирішення земельних питань, з вирішення трудових суперечок, справ страхування і т. ін. Суди підконтрольні міністру юстиції, який практично не втручається в судові рішення. Через міністерство юстиції суди підконтрольні парламенту країни.

Злочини розслідуються головним чином поліцією. У суді першої інстанції низової ланки кримінальне переслідування здійснюється міським прокурором, у сільській місцевості – начальником окружної поліції або його заступником, в апеляційному суді – прокурором при цьому суді. У системі адміністративних судів можуть виступати так звані державні представники (їх функції нагадують роль прокурора в загальних судах). Усі органи звинувачення діють під наглядом Канцлера юстиції. Поліція, прокурори і суд мають широкі права щодо припинення кримінального переслідування, наприклад якщо обвинувачений згоден сплатити штраф за незначний злочин без судового розгляду справи. Генеральний прокурор і його заступник призначаються президентом країни за рекомендацією Державної ради. Державні прокурори (загальнонаціонального рівня) призначаються Державною радою за рекомендацією генерального прокурора, а місцеві прокурори – останнім самостійно.

У другій половині ХХ ст. у Фінляндії було проведено реформу системи покарань, зокрема відбулася заміна в багатьох випадках тюремного ув’язнення альтернативами – штрафами, розмір яких залежить як від тяжкості правопорушення, так і від рівня доходу правопорушника, громадськими роботами, умовним засудженням. При цьому фіни також істотно скоротили терміни позбавлення волі в тих випадках, коли воно застосовується. На сьогодні терміни позбавлення волі становлять лише 10-12% всіх покарань. При цьому середній термін тюремного ув’язнення – близько семи місяців. До позбавлення волі засуджують головним чином за тяжкі та особливо тяжкі злочини, переважно за вбивство і зґвалтування. Наприклад, за фінським кримінальним законодавством, за перший випадок крадіжки не засуджують до позбавлення волі. У разі рецидиву можуть засудити до кількох днів або тижнів позбавлення волі (середній термін позбавлення волі за крадіжку становить 2,6 місяця). Практично всі засуджені звільняються достроково, навіть ті, хто засуджений до довічного терміну. У результаті майже ніхто не перебуває у в’язниці довше 14 років

Входить до складу таких міжнародних організацій, як Північна Рада, ООН, Рада Європи, ЄС, Європейська асоціація вільної торгівлі та ін.