Стилі мови

Стиль (від латин. Stilus – паличка для письма).

Стиль літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із різноманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці.

функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

характерні ознаки (форма та спосіб викладу);

систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови.

Досконале знання специфіки кожного стилю, його різновидів, особливостей – надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Термін “стиль мовлення” слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови – спілкування, повідомлення і дій впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких є такі: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Всі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більше притаманна розмовному стилю, а інша – писемному.

Структура текстів різних стилів неоднакова: якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших – переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань. Поряд із функціональними стилями, враховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.

Назва сти- лю	Жанри, де реалізується	Мета мовлення	Сфера спілкування	Ознаки	Мовні засоби
Науковий	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія.	Повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез тощо.	Наука, техніка, освіта.	Понятійність, предметність, об’єктивність, логічність, узагальненість, однозначність, переконливість, аналіз, синтез, аргументи, висновки.	Терміни, схеми таблиці, графіки, наукова фразеологія, цитати, посилання, складні синтаксичні конструкції…
Офіційно-діловий	Закон, кодекс, статут, наказ, акт, оголошення, доручення, розписка тощо.	Регулювання офіційно-ділових стосунків.	Офіційно-ділові стосунки в економічному, політичному, громадському житті суспільства.	Документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову.	Канцелярська лексика, складні речення, відсутність мовної індивідуальності тощо…
Публіцистич-ний	Виступ, нарис, стаття тощо.	Обговорення, обстоювання чогось, пропаганда певної думки, оцінка життя тощо…	Громадсько-політичне життя, суспільно-культурне життя.	Логічність, точність, образність, емоційність, використання художніх засобів.	Суспільно-політична лексика, риторичні запитання тощо.
Художній	Трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка тощо.	Відтворення життя за допомогою художніх образів.	Мистецтво слова, культура, освіта.	Образність, поетичність, естетика, експресія тощо.	Всі мовні засоби застосовуються.
Розмовно-побутовий	Бесіда, розмова, приватний лист.	Обмін інформацією, думками, враженнями.	Побутові стосунки.	Усна форма спілкування, неофіційність.	Побутова лексика.
Останнім часом виділяють епістолярний стиль (листування) та конфесійний (обслуговує релігійні потреби). Про нього читайте нижче.

Офіційно-діловий стиль (далі ОДС) – це функціональний різновид мови, що служить для потреб державно-політичного, громадського, економічного життя суспільства. Основне призначення – регулювати ділові стосунки. Його специфіка:

ü Точність, ясність, лаконічність, послідовність;

ü Документальність, тобто наявність усіх ознак документа;

ü Наявність усталених мовних зворотів, штампів;

ü Широке використання канцелярської та суспільно-політичної термінології;

ü Наявна фразеологія має специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію);

ü Відсутність авторської індивідуальності, емоційної лексики;

ü Синонімія зводиться до мінімуму, щоби уникнути двозначності;