Підготовчі роботи

Підготовчий етап робіт

Мета, задача, комплекс власне підготовчих робіт, складання проектно-кошторисної документації. Задачі проектування. Зміст і структура проектів Базові документи при розробці критеріїв оцінки екологічного стану

Підготовчий етап державного еколого-геологічного картування передбачається геологічним завданням і є самостійним дуже важливим видом робіт.

Комплекс робіт підготовчого етапу повинен забезпечувати результативність і ефективність проведення державного еколого-геологічного картування.

До складу підготовчого етапу робіт входять: комплекс власне підготовчих робіт і складання проектно-кошторисної документації.

Цільове призначення підготовчих робіт – аналіз та інтерпретація всієї сукупності всіх необхідних даних (з застосуванням комп¢ютерних технологій) на території відповідного аркуша, оцінка з допомогою цих матеріалів еколого-геологічної вивченості території, визначення методів і обсягів робіт та досліджень, потрібних для вирішення задач державного еколого-геологічного картування.

Основною задачею підготовчих робіт є збір і систематизація необхідної геологічної, гідрогеологічної, геохімічної, геофізичної, еколого-геологічної та ін. інформації за матеріалами раніш проведених робіт і досліджень, формування баз відповідних відправних і похідних даних, складання комплекту попередніх, допоміжних карт.

Конкретний перелік і технологія робіт, що виконуються в підготовчий період, визначаються геологічним завданням, виданим їх Замовником. При цьому враховуються ландшафти, гідрологічні, геологічні, гідрогеологічні, геохімічні та ін. особливості території дослідження, її еколого-геологічна і геологічна вивченість, масштаби, інтенсивність господарської діяльності; функціональне використання; екологічний стан навколишнього природного середовища тощо.

До складу підготовчих робіт входить:

- збір, систематизація і аналіз попередніх геолого-знімальних (передусім ГДП-200) еколого-геологічних, еколого-геохімічних, ландшатно-геохімічних, спеціальних радіогеохімічних радіологічних та ін. робіт і досліджень, результати яких відображені як у фондових звітах, так і опублікованих роботах;

- збір, систематизація і дешифрування матеріалів аеро- і космічних зйомок (МАКЗ);

- комплексний аналіз і інтерпретація зібраних геологічних, еколого-геологічних даних з використанням МАКЗ;

- складання карт еколого-геологічної вивченості;

- складання карт фактичного матеріалу за даними попередніх робіт;

- розробка або уточнення критеріїв оцінки екологічного стану геологічного середовища;

- складання електронних, у вигляді окремих макетів тематичних карт, попередників, їх роздрукування з метою їх використання при виборі методів і комплексів досліджень, опорних ділянок і обгрунтування обсягів робіт;

- складання передбаченого завданням комплекта попередніх еколого-геологічних та інших спеціальних карт з застосуванням ГІС-технологій і цифрової топооснови на основі створених баз даних (якщо можливо, в інтерактивному режимі у вигляді цифрових моделей з їх наступним роздрукуванням; допускається складання попередніх карт на паперових носіях з наступним оцифруванням).

Особливість робіт зі збирання необхідних матеріалів і даних попередніх досліджень полягає в тому, що їх виконавці вимушені працювати з дуже різнорідними матеріалами геологічних, гідрогеологічних, гідрологічних, ландшафтних, агрохімічних, радіологічних та інших спеціальних досліджень. Їх результати нерідко мають суперечливий характер, потребують ретельного аналізу з наступним визначенням тих даних, які, по-перше, найбільш обгрунтовані і коректні, а, по-друге, дозволяють вирішити поставлені задачі.

При збиранні необхідних матеріалів і даних потрібно виходити із положення, що накопичена і систематизована інформація повинна висвітлювати роль і значення природних і техногенних (антропогенних) чинників у формуванні екологічного стану геологічного середовища. Відповідно, дані про стан геологічного середовища і чинники, що його визначають, можна розділити на дві групи: природні і техногенні. Перша група об¢єднує дані про кліматичні, ландшафтні, геологічні, структурно-тектонічні, геохімічні, гідрологічні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні, сейсмічні умови і забруднення компонентів геологічного середовища під впливом природних процесів і чинників. В другу групу входить інформація про техногенні об¢єкти, джерела забруднення довкілля та різні види господарської діяльності, а також про характер, особливості, рівні змін геологічного середовища під їх впливом.

Значення різних видів інформації про природні умови території, що можуть бути використані при оцінці стану геологічного середовища і вирішенні задач еколого-геологічного картування, визначається наступним чином:

Інформація про кліматичні умови повинна забезпечувати оцінку впливу клімату на розвиток екзогенних геологічних процесів, формування геохімічних характеристик ландшафтів, властивості порід зони аерації, формування підземних вод (режим, якість). Рекомендується збір інформації за такими показниками:

- температура повітря, її річні коливання;

- температура грунтів, глибина і тривалість сезонного промерзання;

- вологість повітря (абсолютна, відносна), її річна зміна;

- кількість опадів (річних, середьомісячних, максимальних, мінімальних, тривалість засушливих і вологих періодів);

- сніговий покрив (товщина, тривалість стояння, максимум-мінімум за період спостережень);

- багатолітні тренди температур, опадів, снігового покриву;

- роза вітрів, переважні напрямки і швидкість повітряних потоків;

- стан і зміни сонячної активності.

Інформація збирається в підприємствах і організаціях Держгідромет-служби, використовуються опубліковані та фондові матеріали.

Гідрологічна інформація має забезпечити оцінку: ролі річкової системи у формуванні еколого-геологічних умов поверхні геологічного середовища (ландшафт, рельєф, площі водозабору, шляхи міграції хімічних елементів та їх сполук тощо, особливостей функціонального використання територій; гідродинамічного зв'язку поверхневих і підземних вод; гідрологічного та природного гідрохімічного стану поверхневих вод (річок, водоймищ).

Інформація включає дані про:

- площу водозборів основних річок;

- поверхневі водотоки (довжина, тривалість повеней і площі затоплення);

- стік річок (середньорічні, середньомісячні витрати води, мінімальні і максимальні рівні, модуль стоку, швидкість течії, багатолітні тренди витрат та рівнів води);

- природні і штучні водойми (площа дзеркала води, глибина і об'єм водної маси, режим рівня води);

- гідрохімічний і якісний склад, мінералізація, сольовий склад, геохімічний зв'язок між складом, типом вод і літологічним складом породних комплексів);

- можливість використання поверхневих вод для питного водопостачаня (при умові мінімального техногенного забруднення);

- донні відклади (літохімічний склад, потужність, характер розподілу в руслі, геохімічні характеристики, наявність відкладів, які можуть бути використані як органічне добриво в сільському господарстві та в інших галузях господарства - тип сапропелю);

- болота (площа розповсюдження, генезис, умови водного живлення, потужність торфу і мулу).

При оцінці гідрологічних умов потрібно керуватись "Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями. Міжвідомчий керівний нормативний документ". - Київ, 1998 р.

Необхідна інформація може бути одержана в підприємствах і організаціях Мінприроди, Держводгоспу, Мінагропрому, гідрометслужби, інститутах НАНУ відповідного профілю. Джерелом інформації можуть бути також опубліковані матеріали.

Інформація про стан природних ландшафтів повинна бути основою для оцінки їх значення в системі еколого-геологічних умов територій, формуванні геохімії сучасного ландшафту, визначення і інтерпретації гіпергенних умов міграції хімічних елементів та їх сполук. Одночасно така інформація повинна використовуватись як морфогенетична основа ландшафтно-геохімічної карти.

До збору рекомендуються дані щодо:

- типів ландшафтів (біокліматична широтно-висотна зональність);

- класів ландшафтів (склад, характер грунтового покриву);

- родів ландшафтів (групи генетичних типів рельєфу);

- видів ландшафтів (парагенетичні ряди або групи рядів четвертинних утворень);

- інтенсивності біологічного круговороту хімічних елементів;

- характеру фізико-хімічної міграції елементів та їх сполук у грунтах;

- інтенсивності водообміну і механічної міграції елементів;

- участі корінного субстрату у формуванні геохімії сучасного ландшафту;

- геохімічної спеціалізаціі ландшафтів (природної);

- здатність ландшафтів до самоочищення;

- біогеохімічних провінцій та їх характеристик.

При виділенні таксономічних одиниць ландшафтів рекомендується користуватись класифікацією, запропонованою О.І.Перельманом ("Геохимия ландшафта", Москва,
1978 р.).

Всі необхідні дані можна одержати із опублікованих і фондових матеріалів геологічної служби, Інституту географії НАНУ, закладів вищої освіти (університетів) тощо.

Геоморфологічні дані є важливою складовою інформації, яка використовується при картографуванні еколого-геологічних умов території, зокрема для уточнення положення тектонічних порушень, розшифровки неотектонічних рухів, визначення ролі елементів рельєфу у міграції і концентрації хімічних елементів та різних сполук, речовин; поширенні та інтенсивності екзогенних геологічних процесів.

Збиранню і систематизації підлягають дані, що характеризують чи визначають:

- морфометрію рельєфу, його вертикальне та горизонтальне розчленування, мезо- і мікроформи редьєфу;

- густоту сучасної річкової та блочно-яружної мережі;

- будову рельєфу, його форми та генезис, зв'язок з морфоструктурними та геолого-тектонічними факторами;

- вплив морфометрії рельєфу на поширення і інтенсивність прояву екзогенних геологічних процесів;

- вплив морфоструктури рельєфу на латеральну і вертикальну міграцію і концентрацію хімічних елементів, їх сполук; речовин в твердому і рідкому стані.

Джерела інформації - фондові і опубліковані матеріали геологічних, інженерно-геологічних, геоморфологічних, аеро- космогеологічних зйомок, науково-методичних і тематичних робіт підприємств, організацій, Державної геологічної служби, Інституту географії НАНУ, університетів Міністерства освіти і науки тощо.

Інформація про типи грунтів, їх агрохімічні та агрогеохімічні особливості і стан має надзвичайно важливе значення для визначення, оцінки, прогнозування еколого-геологічних умов територій. Грунти потрібно розглядати, з одного боку, як біомінеральний субстрат існування та живлення всього живого, а, з іншого, як сорбційний бар'єр, який захищає підземні води від забруднення. Грунти - найбільш чутливий індикатор еколого-геохімічних та екологічних умов території, тому що вони знаходяться на перетині всіх міграційних шляхів хімічних елементів та їх сполук, в тому числі і токсичних. Тому вони потребують ретельного і детального вивчення при еколого-геологічному картуванні.

Інформація про грунти збирається і систематизується по таким позиціям:

- основні генетичні типи грунтів;

- вертикальна і горизонтальна зональність грунтів;

- розораність і еродованість грунтів;

- вміст гумусу;

- плямистість складу грунтів;

- геохімічна спеціалізація грунтів (асоціації хімічних елементів, здатних накопичуватись, і елементів виносу; провідні елементи, що визначають спеціалізацію грунтів, геохімічні фони елементів, природні геохімічні аномалії і поля, геохімічні бар'єри);

- значення біогеохімічних коефіцієнтів переходу в системі "грунт-рослина";

- просторовий і генетичний зв'язок геохімічного складу грунтів з материнськими породами;

- достатня чи недостатня забезпеченість грунтів макроелементами живлення (фосфор, калій);

- достатня чи недостатня забезпеченість грунтів мікроелементами живлення (марганець, цинк, мідь, кобальт, молібден, бор);

- порогові значення вмісту хімічних елементів в грунтах;

- гранично-допустимі концентрації пестицидів в грунтах.

Інформація може бути одержана в підприємствах, організаціях, установах, галузевих науково-дослідних інститутах, центрах і закладах Мінагрополітики, Держкомзему, Мінприроди, Аграрної академії наук, НАНУ, геологічної служби. Джерелом інформації є також опубліковані матеріали, як вітчизняні, так і закордонні.

Дані про склад, основні властивості і характеристики гірських порід дозволять здійснити в комплексі з іншою інформацією повну оцінку еколого-геологічних умов певної території. Потрібно забезпечити збір даних про:

- характер геологічного розрізу, літологічний і петрографічний склад порід, літолого-фаціальні особливості порід на глибини, визначені геологічним завданням;

- механічні властивості гірських порід (вологість, кавернозність, пористість, тріщинуватість, шпаруватість, мехсклад тощо);

- основні стратиграфо-генетичні комплекси;

- геохімічна спеціалізація порід і комплексів, окремих зон і полів, в т.ч. зони аерації;

- природна радіоактивність гірських порід;

- зони з аномальними фільтраційними, міграційними та газо-геохімічними показниками (пари ртуті, радон, метан та ін.);

- геофізичні поля (магнітне, гравітаційне, електромагнітне) та їх аномальні зони;

- геопатогенні зони.

Інформація - в фондових і опублікованих матеріалах підприємств, організацій, галузевих науково-дослідних інститутів геолслужби, наукових інститутів НАНУ.

Дані про основні характеристики і параметри гірських порід доповнюються інформацією щодо структурно-тектонічних і неотектонічних умов території, в т.ч.:

- основних тектонічних структур та їх положення, впливу на екзогенні і ендогенні характеристики і умови геологічного середовища;

- зон розущільнення, тріщинуватості, дроблення гірських порід, які можуть розглядатись і як канали надходження газових компонентів з геологічних надр на поверхню, і як зони проникнення забруднення в нижні горизонти геолого-гідрогеологічного розрізу;

- зон сучасних тектонічних рухів та їх впливу на розподіл і активність екзогенних геологічних процесів (швидкості, градієнти швидкостей, сумарні амплітуди рухів); зміни гідродинамічних параметрів підземних вод;

- зон сейсмогеологічної активності.

Інформація - в фондових і опублікованих роботах підприємств, організацій, наукових і науково-дослідних інститутів геолслужби, НАНУ, Держбуду.

Інформація щодо гідрогеологічних умов повинна забезпечувати їх екологічну оцінку та еколого-геологічне картування. Систематизації і аналізу підлягають такі показники та характеристики:

- особливості геолого-гідрогеологічного розвитку, поширення і глибину залягання основних водоносних комплексів і горизонтів;

- геологічна будова та характеристики зони аерації (потужність, літологічний склад, фізико-механічні та водно-фізичні властивості, наявність аномальних зон, вікон тощо);

- глибину статичних рівнів грунтових, міжпластових та напірних вод;

- природна захищеність першого від поверхні та міжпластових водоносних горизонтів;

- режим підземних вод, характер змін в часі рівнів грунтових вод, основних експлуатаційних та інших водоносних горизонтів і комплексів;

- закономірності зміни фільтраційних властивостей водовміщуючих та водотривких порід в просторі (в плані й на глибині); особливості фільтрації (горизонтальної і вертикальної) вод в зоні аерації;

- основні гідрогеологічні параметри водонасиченої товщі, яка залягає вище першого регіонального і місцевого водотривких шарів, а у випадку взаємозв”язку – і нижче залегаючих водоносних горизонтів і комплексів, особливо таких, що використовуються для господарського (питного) водопостачання, в т.ч. коефіцієнти фільтрації і водопровідності, п”єзопровідності і рівнепровідності;

- спрямованість регіонального і місцевого підземних стоків, основні ділянки (місця) живлення і розвантаження грунтових вод основних водоносних комплексів і горизонтів;

- взаємозв”язок грунтових і напірних вод, а також підземних і поверхневих вод, з визначенням модулів живлення підземного і поверхневого стоків та їх змін у просторі та часі;

- наявність аномальних умов живлення і забруднення підземних вод з оцінкою їх структури, значень і внеску в загальний баланс водоносної системи чи її частин;

- зміни мінералізації та гідрогеогеохімічного складу підземних вод по площі та в розрізі (макро- мікрокомпоненти, газовий склад, агресивність, Eh, pH);

- просторові параметри поширення “верховодки” і обводнених зон, які виникають під впливом техногенної діяльності;

- сучасний стан ресурсів підземних вод, родовища підземних вод з затвердженими і не затвердженими експлуатаційними запасами, які експлуатуються і не експлуатуються.

Джерела інформації: фондові і опубліковані матеріали, звітні матеріали геологічних і гідрогеологічних зйомок, еколого-гідрогеологічних досліджень, пошуків і розвідки підземних вод, моніторингу підземних вод, тематичних і науково-дослідних робіт організацій, підприємств, галузевих інститутів геолслужби, Держводгоспу, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, інженерно-геологічних вишукувань Держбуду, наукових інститутів НАНУ, освітніх закладів Міносвіти, проектно-дослідних інститутів інших відомств. Дані про хімічний склад підземних вод знаходяться в санепідемстанціях різного рівня Мінохорони здоров'я, а також в комунальних службах, підприємствах Держжитлокомунгоспу, які використовують підземні води.

Якщо на території еколого-геологічного картування проведене або проводиться гідрогеологічне довивчення площ масштабу 1:200000, потрібно обов'язково використати одержану при цьому виді робіт гідрогеологічну інформацію. Основним джерелом інформації може бути також діюча в підрозділах геолслужби система накопичення і обробки гідрогеологічної інформації АІС ДВК.

Для оцінки інженерно-геологічних умов територій, впливу небезпечних геологічних процесів і явищ (екзогенних і ендогенних) на екологічний стан геологічного середовища необхідна така інформація стосовно екзогенних геологічних процесів:

- характеристика територій, схильних до розвитку небезпечних процесів і явищ (підтоплення, карст, зсуви, селі, обвали просідання поверхні тощо) за природними умовами;

- оцінка ступенів (рівнів) ураженості території небезпечними екзогенними процесами і явищами, визначення природних чинників, що випливають на їх розвиток і поширення;

- оцінка поширення і розвитку (як по площі, так і на глибину геологічного розрізу) небезпечних процесів і явищ;

- оцінка ризику виникнення екзогенних геологічних процесів і явищ, які можуть завдати значної шкоди і збитків спорудам, об”єктам, різним службам або призвести до катастрофічних наслідків стосовно ендогенних геологічних процесів:

- характеристика сучасної блокової будови території (макро- і мезоблоки, напрямок і швидкість їх сучасних вертикальних рухів, величини абсолютних піднять і опускань окремих блоків та виникаючі при цьому напруги в надрах);

- характеристика виявлених сейсмогеологічних зон (зон природної сейсмічності);

- характеристика, оцінка небезпеки сейсмогенеруючих тектонічних зон;

- оцінка впливу грязевого вулканізму на підвищення сейсмічності території.

Джерелом інформації є фондові і опубліковані матеріали геолого-знімальних інженерно-геологічних, аеро- космогеологічних, сейсмогеологічних, геофізичних, тематичних, науково-методичних робіт і досліджень, підприємств, організацій, науково-дослідних інститутів геолслужби, Держбуду, Міністерства надзвичайних ситуацій, наукових інститутів НАНУ (Інститут геологічних наук, Інститут геофізики).

Друга група інформаційних показників, що підлягають в обов’язковому порядку збиранню і систематизації, включає дані про:

- функціональне використання території робіт;

- техногенні зміни (забруднення) стану та якості довкілля, окремих складових геологічного середовища зокрема;

- техногенні об”єкти та джерела забруднення, що впливають або можуть впливати на екологічний стан довкілля і геологічного середовища зокрема;

активізацію небезпечних екзогенних і ендогенних геологічних процесів і явищ.

Інформація щодо функціонального використання (зонування) території повинна характеризувати:

- сучасну структуру перспективного господарського використання території;

- районування території за рівнями техногенного порушення природних ландшафтів;

- основні об’єкти, зони різних видів природних ресурсів, які використовуються, або можуть бути використані для господарського освоєння;

- площі об’єктів, що знаходяться під особливою охороною.

Джерела інформації: організації і підприємства Мінпромполітики, Мінекономіки, Інститут географії НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України тощо.

Інформація про техногенні об’єкти та джерела забруднення повинна визначати:

- тип, вид, назву об’єкта чи джерела забруднення (підприємства, галузей промисловості, сільського господарства, комунального господарства, сховища токсичних і радіоактивних відходів, звалища твердих відходів, місця зберігання мінеральних добрив і засобів хімізації сільського господарства, комунікаційні об’єкти і системи - нафтогазо продуктопроводи, залізниці, автомагістралі, канали);

- галузь діяльності або характер функціонування;

- адміністративне положення і географічні координати;

- рік введення об”єкту в експлуатацію;

- характеристика промислових відходів, що надходять в оточуюче середовище або зберігаються;

- стан або тип ізоляції твердих відходів і різних скидів від оточуючого середовища;

- вид відходів – газоподібні відходи (викиди в атмосферу), рідкі скиди, тверді відходи;

- об’єми (обсяги) відходів (т/рік, м³/рік);

- хімічний (геохімічний) склад відходів, кількісний вміст хімічних елементів;

- наявність очисних споруд, місць зберігання і утилізації відходів;

- забруднення атмосферного повітря, підземних вод, грунтів в порівнянні з діючими нормами;

- активізація небезпечних геологічних процесів, пов’язана з діяльністю підприємства.

На основі зібраних даних складається кадастр небезпечних техногенних об”єктів і джерел забруднення та схеми (карти) розміщення техногенних об”єктів і джерел забруднення.

Джерела необхідної інформації: ТП-2 повітря, ТП-2 водгосп, опубліковані і фондові матеріали підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерство надзвичайних ситуацій.

При визначенні техногенних об’єктів, джерел забруднення, по яким збирається екологічно значима інформація, потрібно керуватись Переліком екологічно небезпечних об’єктів України, затвердженим Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища 25.02.1994р. (Мінекобезпеки України, Державна екологічна інспекція), та постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995р. № 554 “Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку”.

Рекомендується цілеспрямовано збирати інформацію щодо впливу на геологічне середовище об’єктів водогосподарської діяльності – водосховищ, каналів, зрошувальних і осушувальних систем, в т.ч.:

- назва об’єкту;

- адміністративне положення об’єкту, його відомча приналежність;

- площа зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, довжина каналів;

- короткі відомості про геологічну будову району розташування об’єкту чи системи;

- гідрогеологічні умови (рівень грунтових вод на початок експлуатації – при наявності даних і на дату збору інформації, потужність і літологічний склад зони аерації, хімічний склад і мінералізація, забруднення поверхневих і грунтових вод, якісні характеристики води, що подається на зрошення чи питне або господарське водопостачання);

- наявність режимної спостережної системи, кількість свердловин, гідропостів;

- активізація екзогенних геологічних процесів;

- площа підтоплених (осушних) земель;

- площа засолення грунтів, активізація процесів дефляції грунтів і порід;

- вплив на рослинність.

Джерела інформації: фондові та поточні матеріали підприємств, організацій, установ Міністерства охорони навколишнього природного середовища, гідрометслужби, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу, а також матеріали гідрогеологічного довивчення площ масштабу 1:200000, яке виконується підприємствами геолслужби.

Необхідно зібрати дані стосовно водозаборів, на яких встановлено техногенне забруднення підземних вод, в т.ч.:

- назва, номер водозабору;

- адміністративне положення, географічні координати;

- затверджені експлуатаційні запаси підземних вод, тис. м³/добу;

- рік початку експлуатації водозабору;

- проектна і фактична потужність, м³/добу;

- кількість експлуатаційних свердловин та схеми їх розміщення;

- кількість свердловин, які відкачують воду, що не відповідає встановленим нормам та схеми їх розташування відносно джерел забруднення;

- зниження рівня води над розрахунковим;

- мінералізація;

- показники хімічного складу води, що перевищують нормативні значення;

- дані про джерела забруднення, розташовані в зоні впливу водозабору;

- дані про проникнення забруднень в геологічне середовище (рослинність, грунти, порові розчини, породи тощо) в зоні впливу водозабору.

Джерела інформації: фондові і поточні матеріали гідрогеологічних робіт та моніторингу підземних вод та контролю за якістю підземних вод, які проводяться підрозділами геолслужби, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу, санепідемстанціями Мінохорони здоров”я.

В обов’язковому порядку збирається і систематизується інформація щодо антропогенних (техногенних) змін довкілля та екологічного стану геологічного середовища під впливом господарської діяльності, в т.ч. стосовно:

- забруднення атмосферного повітря елементами І-ІІІ класу небезпеки та їх токсичними сполуками;

- забруднення грунтів і донних відкладів елементами І-ІІІ класу небезпеки, радіонуклідами (цезієм-137, стронцієм-90,плутонієм-238-240); пестицидами, іншими отруйними хімікатами;

- забруднення поверхневих і підземних вод хімічними елементами І-ІІІ класу небезпеки та їх сполуками, радіонуклідами, пестицидами, нафтопродуктами, токсичними органічними сполуками та речовинами; підвищення мінералізації; зміни сольового балансу;

- забруднення ландшафтів, рослинності, сільськогосподарської продукції токсичними хімічними елементами, їх сполуками, речовинами, радіонуклідами;

- наявність аномальних зон в геологічному середовищі здатних активно поглинати забруднення з поверхні;

- антропогенних (техногенних) змін природних ландшафтів;

- активізація небезпечних екзогенних та техногенних геологічних процесів і явищ (підтоплення та заболочення територій, особливо агресивними водами, термокарст, провали, просідання поверхні, зсуви з порушенням споруд, будинків, комунікаційних систем; підвищення сейсмічності за рахунок техногенного приросту);

- розвитку електромагнітних, теплових полів і зон.

Джерела інформації: фондові і опубліковані матеріали; результати геологознімальних, гідрогеологічних геохімічних, інженерно-геологічних, геофізичних, еколого-геологічних, радіогеохімічних, радіологічних, екологічних робіт і досліджень підприємств, організацій, установ, наукових закладів геолслужби, гідрометслужби, Держкомзему, Держводгоспу, Держжитлокомунгоспу, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства надзвичайних ситуацій, Мінохорони здоров”я, інститутів відповідного напрямку НАНУ.

Збирається і систематизується інформація щодо геохімічних фонів, кларків концентрації, коефіцієнтів переходів хімічних елементів між суміжними середовищами (біогеохімічних коефіцієнтів).

Площу еколого-геологічного картування необхідно забезпечити матеріалами аеро- і космічних зйомок (МАКЗ), які найбільш відповідають географічним, ландшафтним, структурно-геологічним, екологічним умовам району робіт. У спеціалізованих підприємствах рекомендується замовляти такі МАКЗ:

- аерофотознімки останніх років, бажано двох масштабів, які відрізняються не менш ніж в три рази; раціонально використовувати знімки масштабів 1:12000 – 1:10000, 1:50000 – 1:25000, 1:200000 – 1:100000;

- аерофотознімки зйомок минулих років, які характеризують зміни навколишнього природного середовища в цілому і геологічного середовища особливо; інтервал (розрив) зйомок в часі від терміну проведення еколого-геологічного картування повинен бути максимальним;

- репродукції накидних монтажів;

- репродукції фотосхем в масштабі зальотів;

- репродукції приблизно орієнтованих фотопланів або уточнених фотосхем масштабів 1:200 000 і 1:100 000;

- матеріали радіолокаційних, спектрозональних, теплових аерозйомок аналогічного змісту і масштабів (якщо такі зйомки проводились);

- матеріали космічних зйомок трьох рівнів генералізації – регіонального, локального і детального, бажано різних періодів року з метою виявлення характеру сезонних змін екзодинамічних процесів і явищ і їх впливу на стан геологічного середовища в цілому або на окремі його компоненти, а також на еколого-геологічну обстановку району.

В процесі збирання і систематизації необхідної інформації створюються комп’ютерні бази первинних і похідних геологічних, еколого-геологічних, екологічних та інших необхідних даних по території аркушу, на якому буде виконуватись еколого-геологічне картування. Такі бази даних дозволять виконувати вивчення, аналіз та оцінку ретроспективних фондових і опублікованих текстових, а також графічних матеріалів; визначити інформацію, необхідну для обгрунтування методів, обсягів, результатів запланованих робіт і складання проектно-кошторисної документації.

При створенні баз даних рекомендується використовувати “Временные требования к базам первичных и производных геологических данных по ГСР-200 (содержание и критерии отбора)» що вміщені у «Временных требованиях к организации, проведению и конечным результатам геологосъемочных работ, завершающихся созданием Госгеолкарты – 200 (второе издание)». – Москва, 1999р.; досвідом і методичними матеріалами зі створення в системі підприємств і організацій геолслужби АІС ДВК.

В результаті підготовчого періоду, крім баз еколого-геологічних та інших необхідних даних, для кожного аркушу, на якому плануються роботи, складаються такі карти масштабу 1: 200 000:

- карта фактичного матеріалу (пункти спостережень і опробування);

- карта еколого-геологічної вивченості;

- карта функціонального використання території;

- карта техногенних об”єктів джерел забруднення довкілля;

- ландшафтна карта (таксон – місцевість або група урочищ);

- карта попередньої оцінки екологічного стану геологічного середовища.

Карти рекомендується складати у цифровій формі з наступною роздруковкою. Якщо ця процедура неможлива за об’єктивними умовами чи причинами, карти складаються на паперових носіях, а потім оцифровуються.

При складанні карт потрібно дотримуватись діючих регламентуючих документів, в т.ч.:

- “Типовых условных обозначений для карт разного геологического содержания» (Держкомгеологія, 1995р.);

-«Требований к производству и результатам многоцелевого геохимического картирования масштаба 1: 200000» (Москва, ІМГРЕ, 2000р.);

-«Тимчасових вимог щодо складання карти екологічного стану геологічного середовища масштабу 1:200000 як складової частини робіт з ГДП-200” (УкрДГРІ, 2002р.).

Складання карти еколого-геологічної вивченості масштабу 1:200000

Складання карти (карт) еколого-геологічної вивченості є обов’язковим. При підготовці матеріалів до карти чи карт еколого-геологічної вивченості необхідну інформацію далі потрібно систематизувати за видами і методами робіт згідно Інструкції про порядок обліку результатів робіт з геологічного вивчення надр (ДНВП “Геоінформ України”, 2000р.), а саме:

- Комплексні еколого-геологічні дослідження та картографування (ландшафтно-геохімічні, еколого-геохімічні, еколого-газогеохімічні, агрогеохімічні, еколого-радіометричні, медико-геохімічні, еколого-гідрогеологічні, еколого-гідрогеохімічні, еколого-інженерно-геологічні, еколого-геофізичні тощо).

- Еколого-геологічні дослідження та картування при регіональних геолого-знімальних роботах.

- Спеціальні еколого-геологічні дослідження та картографування в районах розташування та впливу атомних електростанцій, теплових електростанцій, гірничодобувних, нафтопереробних та інших переробних комплексів, промислово-міських агломерацій, крупних аграрно-промислових комплексів та інтенсивного ведення сільського господарства; полігонів захоронення промислових відходів.

- Еколого-геологічні дослідження при геологорозвідувальних роботах – літогеохімічні, гідрогеохімічні, радіометричні тощо.

- Роботи зі створення моніторингу довкілля та моніторингу геологічного середовища:

- вивчення геохімічного стану ландшафтів, в т.ч. контроль за геохімічним і радіогеохімічним забрудненням;

- вивчення геохімічного, агрохімічного стану грунтів, контроль за їх якістю:

- вивчення режиму підземних вод і контроль за їх станом;

- вивчення активізації небезпечних екзогенних і ендогенних процесів;

- створення постійно діючих моделей геологічного середовища;

- спостереження за станом гідрогеодеформаційного поля Землі;

- проектування створення та ведення моніторингу геологічного середовища.

- Тематичні, дослідно-методичні, науково-дослідні роботи наукового напрямку.

- Опубліковані екологічні, еколого-геологічні карти.

Рекомендується складання карт або схем еколого-геологічної вивченості за даними кожного із визначених блоків інформації, а якщо дозволяють обсяги та інформативність таких даних, доцільно складати зведену карту еколого-геологічної вивченості аркушу робіт в масштабі 1:200000. На картах виділяються площі за видами і масштабами робіт.

Карти супроводжуються таблицями, в яких вказуються види, методи, об’єкти, масштаби, вивчена площа робіт за станом на певну дату, а також кадастри площ і об’єктів еколого-геологічної вивченості. Методика створення комп’ютерних баз еколого-геологічної вивченості потребує розробки.

Аналіз матеріалів еколого-геологічної вивченості дозволяє встановити:

- повноту і масштаб вивченості різними видами і методами як в цілому території робіт, так і її окремих районів, ділянок, зон, об’єктів;

- придатність наявних даних і матеріалів для проектування і проведення середньомасштабного еколого-геологічного картування і вирішення поставлених задач;

- ефективність застосування при попередніх роботах методів, методик, видів окремих робіт і досліджень, виходячи із конкретних геологічних, ландшафтно-геохімічних, господарсько-економічних умов;

- місцезнаходження та рівень збереження необхідної інформації і даних на папері і електронному вигляді.

За результатами аналізу фактографічних і картографічних матеріалів щодо еколого-геологічної вивченості складається карта районування території за рівнями цієї вивченості, на якій рекомендується виділяти такі площі або роботи:

- вивчені добре або практично повно, відповідно до масштабу 1: 200 000 і забезпечені інформацією, достатньою для вирішення всіх задач картування;

- вивчені задовільно чи частково і забезпечені інформацією, достатньою для вирішення однієї або декількох задач;

- вивчені незадовільно (в масштабі 1:1 000000 і дрібніше) або невивчені.

Запропонований підхід до оцінки і районування території за рівнями еколого-геологічної вивченості потребує обговорення і удосконалення.

Карта функціонального використання територій, техногенних об’єктів і джерел забруднення довкілля масштабу 1:200000 відображає просторову диференціацію різних типів господарського використання земель і ландшафтів, а також техногенні навантаження на них.

Для районів і територій високого рівня господарського освоєння і значних техногенних навантажень на довкілля і геологічне середовище може бути рекомендоване складання окремих карт: карти функціонального використання території і карти техногенних об’єктів та джерел забруднення довкілля.

Рекомендується виділяти такі типи функціонального використання територій:

- промисловий (чорна і кольорова металургія, машинобудування і металообробка, енергетична, хімічна і нафтохімічна, лісова і деревообробна, текстильна, харчова промисловість);

- гірничодобувний (видобуток нафти, газу, вугілля і металевих корисних копалин, неметалевих корисних копалин);

- сільськогосподарський (землеробство, тваринництво, меліорація);

- водогосподарський (питне водопостачання, господарське водопостачання, рибне господарство);

- лісогосподарський (ліси широкого використання, заготівля деревини, резервні ліси держлісфонду);

- військовий (полігони, військові частини, аеродроми тощо);

- селітебний, селітебно-промисловий (міста, селища міського типу, села);

- транспортний (залізничний, автомобільний, трубопровідний, аеропорти);

- природоохоронний і рекреаційний (заповідники, заказники, національні парки, лікувально-оздоровчі місцевості і курортні зони).

На карті функціонального використання територій відображаються типи використання з характеристиками щодо форм людської діяльності, обсягів взаємодії з навколишнім середовищем, інтенсивності взаємодії людини з середовищем, спеціалізації та особливостей цієї взаємодії). Окремо виносяться конкретні функціональні об’єкти, джерела забруднення довкілля.

В разі складання окремої карти техногенних об’єктів, що впливають або можуть впливати на стан геологічного середовища, та джерел забруднення довкілля, на ній виносяться промислові підприємства, перш за все ті, які визначені як екологічно небезпечні об’єкти Мінекобезпеки (1994р.) та постановою Кабміну Міністрів України від 27.07.1995р. №554 “Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку”. Це промислові підприємства (за видами промисловості), енергетичні об’єкти, підприємства агропромислового комплексу; об’єкти зберігання, поховання (ізоляції від біосфери), утилізації промислових і побутових відходів, меліоративні системи, гідротехнічні об’єкти, комунікаційні системи, промислово-міські агломерації та територіально промислові комплекси, високо контрастні геохімічні і радіогеохімічні аномалії.

На карті функціонального використання території доцільно визначитись з геохімічною спеціалізацією типів використання - притаманним ним геохімічним асоціаціям хімічних елементів накопичення (відносно кларків грунтів H.J.M. Bowen або регіональних кларків грунтів).

Ландшафтна карта масштабу 1:200000 є також обов’язковою на підготовчому етапі еколого-геологічного картування. З одного боку, така карта дозволяє дати характеристику природному стану геологічного середовища безпосередньо або за допомогою спеціальних реконструкцій. З іншого боку, ландшафтна карта є основою для ландшафтно-геохімічної карти, яка складається на завершальних етапах робіт.

На ландшафтній карті відображаються типи, класи, роди, види природних ландшафтів (за методикою О.І. Перельмана, 1978р.).

В характеристиці ландшафтів обов’язково враховуються склад і геохімічна спеціалізація корінних порід, тип і склад четвертинних відкладів, потужність і літологічний склад зони аерації, рослинний покров, узагальнені топографічні, гідрогеологічні та інші показники.

Окремими умовними позначеннями виділяються техногенно змінені ландшафти. Пропонується така класифікація ландшафтів за рівнями їх техногенних змін або порушення:

- природні ландшафти (площа ландшафту з порушеною структурою <15%);

- переважно природні (площа з порушеною структурою 15-25%);

- природно-техногенні ландшафти (площа з порушеною структурою 25-40%);

- переважно техногенні (площа з порушеною структурою 40-60%);

- техногенні ландшафти (площа ландшафту з порушеною структурою >60%).

Складання карти попередньої оцінки екологічного стану геологічного середовища масштабу 1: 200000.

Карта повинна відображати інтегральну оцінку екологічного стану геологічного середовища на основі всієї зібраної інформації і даних, а також багатофакторне районування території за рівнями цього стану.

Методичні підходи щодо складання зведеної карти оцінки екологічного стану геологічного середовища викладені у “Тимчасових вимогах щодо складання карти екологічного стану геологічного середовища масштабу 1:200000 як складової частини робіт з ГДП-200”. На попередньому етапі робіт методика складання карти може бути уточнена з урахуванням конкретних еколого-геологічних умов території досліджень і досвіду аналогічних робіт.

Карта базується на чотирьох основних (визначальних) блоках (шарах) даних:

- рівні забруднення грунтів і донних відкладів токсичними елементами та їх сполуками;

- рівні забруднення грунтів і донних відкладів радіонуклідами;

- рівні забруднення підземних вод важкими металами, радіонуклідами, нафтопродуктами, пестицидами, іншими органічними сполуками;

- ступінь ураженості території небезпечними геологічними процесами.

Термін інформаційних шарів карти може бути розширений за рахунок карти зображення поверхневих вод, рослинності та інших середовищ (при наявності даних необхідної точності і повноти).

Кожний блок інформації має чотири градації за рівнями забруднення і ступенем ураженості території небезпечними геологічними процесами: задовільний, помірно напружений, напружений, дуже напружений (катастрофічний). За допомогою інформаційної матриці, через сумарні оцінки по кожній градації кожного блоку визначаються відповідні чотири градації екологічного стану геологічного стану території, які і є базовою інформацією для еколого-геологічного районування.

Еколого-геологічне картування, районування за його результатами територій та виділення квазіоднорідних ділянок і районів повинні базуватись на системі критеріальних оцінок.

При розробці критеріїв оцінки екологічного стану геологічного середовища рекомендується використовувати такі базові документи:

- Державні санітарні правила і норми. “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. Київ, Мінохорони здоров’я, 1997р.

- «Критерии оценки экологической обстановки территории для выделения зон чрезвычайной экологической ситуации и зон экологического бедствия». Москва, Минохраны окружающей среды и природных ресурсов РФ. 1992 г.

- Методические указания по оценке степени опасности загрязнения почвы химическими веществами. Москва, Минздравоохранения СССР, 1987.

- «Предельно-допустимые концентрации (ПДК) и ориентировочные допустимые уровни (ОДУ) вредных веществ в воде водных объектов хозяйственно-питьевого и культурно-бытового водопользования. Дополнение 3 к Санитарным правилам и нормам охраны поверхностных вод от загрязнения (СанПиН № 4630-88). Москва, Госуд. комитет санэпидемнадзора РФ, 1993г.»

- «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения – СанПиН № 4630-88». Москва, Минздравоохранение СССР, 1988г.

- “методические рекомендации по составлению эколого-геологических картмасштаба 1:200000 – 1:100000. Москва, ВСЕГИНГЕО, 1998г.

- «Требования к производству и результатам многоцелевого геохимического картирования масштаба 1:200000». Москва, Министерство природных ресурсов РФ, ИМГРЭ, 2002г.

- “Тимчасові вимоги щодо складання карти екологічного стану геологічного середовища масштабу 1:200000 як складової частини робіт з ГДП-200” Київ, УкрДГРІ, 2002 р.

При складанні карти екологічного стану геологічного середовища важливо керуватись принциповим положенням: районування (типізацію) території робіт за рівнями екологічного стану геологічного середовища необхідно здійснювати на основі порівняно незначної кількості найбільш представницьких показників негативних змін геологічного середовища, але з використанням та взаємним урахуванням всіх наявних геолого-структурних, гідрогеологічних, геохімічних, ландшафтних, геофізичних, інженерно-геологічних, екологічних та інших даних, які відображені на спеціальних картах і накопичені у фактографічних і картографічних базах даних.

Запропонована процедура одержання інтегральних оцінок екологічного стану геологічного середовища (додаток 1) дозволяє визначити на території, на якій планується проведення державного еколого-геологічного картування, головні еколого-геологічні особливості і площі, ділянки, об’єкти, що потребують подальшого вивчення і деталізації. Під час робіт підготовчого етапу методика районування та типізації територій за еколого-геологічними показниками може бути суттєво удосконалена.

В результаті обробки і аналізу ретроспективних матеріалів і складених на підготовчому періоді карт обгрунтовуються задачі, оптимальний комплекс методів, опорні площі і ділянки, обсяги робіт і дослідження, які потрібно виконати в процесі державного еколого-геологічного картування масштабу 1:200000.

В складі підготовчого періоду можуть при необхідності передбачатись обмежені обсяги польових рекогносцирувальних робіт, в тому числі:

- завірка об’єктів, виявлених при дешифруванні МАКЗ;

- вибіркова геохімічне і гідрогеохімічне опробування, якщо воно важливе для оцінки достовірності ретроспективних геохімічних даних щодо забруднення окремих компонентів геологічного середовища;

- обстеження проявів небезпечних екзогенних геологічних процесів і явищ;

- обстеження небезпечних техногенних об’єктів і явищ, збір по ним додаткової або нової інформації і оцінка впливу на геологічне середовище безпосередньо на місцевості.

Склад польових робіт підготовчого періоду може бути розширений або скорочений, в порівнянні з рекомендованим, в залежності від геологічних, еколого-геологічних умов конкретного топографічного аркушу та функціонального використання території і визначається геологічним завданням на проведення державного еколого-геологічного картування масштабу 1:200000.

На завершальній стадії складається проектно-кошторисна документація.

Дата добавления: 2015-05-26