Особливості професійної етики юристів

Юридичну етику прийнято розглядати як складову части­ну етики взагалі й різновид професійної етики. Необхідно особливо підкреслити ту обставину, що моральні й правові норми як різновид соціальних норм знаходяться в тісному зв'язку і взаємодії. Це означає, що юридичні закони відбива­ють моральність і мораль суспільства в цілому. Механізми мо­рального і правового регулювання дуже близькі один до одно­го за специфікою і суспільними функціями. Вони взаємодіють між собою і взаємопроникають.

Юридична етика акумулює в собі теоретичні, нормативні й прикладні знання. Вона має наукознавчий статус і розгляда­ється як прикладна соціально-філософська наука, яка вивчає походження, сутність, соціальні функції, специфіку морально-професійних вимог до діяльності юриста, моральний зміст

принципів та норм матеріального і процесуального права і процесуальних дій. Тобто, предметом юридичної етики є про­фесійно-моральні стосунки юриста з колегами, клієнтами, державою, а також зумовлені професійними стосунками юристів, сукупність ідей, принципів і норм моралі, що транс­формуються під впливом специфічних умов їх праці.

Щодо питання про структуру юридичної етики, слід за­значити, що звичайно в ній виділяють загальну і особливу час­тини. Загальна частина вивчає предмет, метод, систему кате­горій і взагалі завдання юридичної етики, а також моральний зміст норм і принципів матеріального і процесуального права, процесуальних дій.

Особлива частина юридичної етики пов'язана з реаліза­цією конкретних професійних функцій юриста і вивчає умови застосування та специфіку функціонування моралі при вико­нанні професійних обов'язків.

Судова етика — це наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності суддів, прокуро­рів, слідчих, адвокатів, про дотримання моральних принципів і вимог у розслідуванні і вирішенні справ, підвідомчих суду. Природно, що судова етика своїм предметом має вивчення практики застосування норм моралі не тільки у кримінально­му, а й у цивільному процесі, у всіх сферах діяльності суду.

Суворе дотримання і правильне застосування норм моралі у відправленні правосуддя (у судочинстві), у роботі судових, прокурорських і слідчих органів має величезне значення. Роз­криття злочину і викриття злочинця, застосування до нього заслркеного і справедливого покарання, перевиховання і ви­правлення особи, яка здійснила злочин, повернення її на шлях чесного життя — у цій діяльності закладено великий мораль­ний потенціал, вона пов'язана з життєвими інтересами су­спільства і особистості. Від наслідків розслідування і вирішен­ня судових справ залежать добре ім'я, честь і гідність громадян, їх свобода, благополуччя їх сімей. Ця діяльність спирається як на юридичні, так і на моральні підвалини. За­ходи боротьби із злочинністю в широкому плані, а також за­ходи, що вживаються при розслідуванні й вирішенні кримі­нальних і цивільних справ, повинні відповідати не тільки вимогам законності, а й вимогам моралі. Законна і моральна ціль, яка стоїть перед органами суду, прокуратури і слідства, може і повинна досягатися законними і моральними засо­бами.

-206-

-207 -

Як загальною, так і особливою частинами юридичної ети­ки досліджуються два кола питань: моральні основи процесу­альних норм і моральні шляхи застосування процесуальних норм у розслідуванні й вирішенні кримінальних і цивільних справ. Моральні норми, які реалізуються у сфері судочинства, не відділяються від процесуальних норм, вони включаються у їх зміст, є необхідним інгредієнтом правових приписів і ви­мог, визначають моральний сенс і значення процесуальних норм, вказують етично допустимі способи їх реалізації. Коли ми говоримо про моральні основи кримінального процесу, маємо на увазі, що самим процесуальним нормам притаман­ний певний моральний характер, моральний аспект і що спо­соби його реалізації мають бути законними і моральними. У зв'язку з цим доцільно навести вислів прогресивного росій­ського дореволюційного юриста А. Ф. Коні (1844—1927 pp.), який стояв біля витоків вітчизняної юридичної етики. Маючи глибоку впевненість у тому, що кожний юрист повинен неод­мінно засвоїти основні моральні засади своєї юридичної про­фесії, він писав: «З ними, як з міцною зброєю, як з вірним компасом треба увійти в життя... Бо якими б добрими не бу­ли правила діяльності, вони можуть втратити свою силу і при­значення у недосвідчених, грубих і недобросовісних руках».

А. Ф. Коні також підкреслював: «... і якщо якийсь, вже давно зрілий судовий діяч у хвилину вагання перед тим, якого способу дій треба дотримуватися в тому чи іншому питанні, згадує моральні вказівки, почуті ним з кафедри, і засоромив­шись іржі рутини, що непомітно підкралася, оживе духом, викладання судової етики знайде своє житейське виправдан­ня...». Відомий юрист був впевнений, що саме моральним за­садам належить у майбутньому першочергова роль у дослі­дженні умов і обставин кримінального процесу.

У наш час ми дійсно є свідками того, як зростає роль мо­ральних засад і цінностей, як відбувається поступова гуманіза­ція суспільних відносин. Звідси і зростання значення юридич­ної професійної етики у регулюванні діяльності юристів під час виконання своїх професійних обов'язків.

Перед сучасною юридичною етикою стоїть ціла низка зав­дань, які випливають із основоположних принципів етичного і професійного характеру. Зупинимося детальніше на цьому питанні. Хоча в нашій літературі воно не досить розроблено, все ж можна виділити завдання юридичної етики:

— дати теоретичне обгрунтування таким принципам за-

гальнолюдської моралі, як гуманізм, справедливість, патріо­тизм, солідарність, які є першоосновою аналогічних принци­пів права, базисом правосвідомості;

— з'ясувати моральний зміст таких принципів правосуд­
дя, як законність, презумпція невинуватості, гласність, при­
людність, незалежність суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів-
захисників і підкорення їх тільки закону;

— дати оцінку доказів за внутрішнім переконанням
об'єктивній істині, забезпечити обвинуваченому права на за­
хист тощо;

— обгрунтувати моральні засади діяльності юриста взагалі й зокрема прокурора, слідчого, судді, адвоката-захисника, працівника органів МВС;

— виробити рекомендації стосовно формування розвину­тої моральної свідомості прокурора, слідчого, судді, адвоката-захисника, працівника органів МВС з метою усунення дефор­мацій морально-професійної свідомості у юридичній практиці;

— обгрунтувати шляхи підвищення правової і моральної культури у кримінальному і цивільному судочинстві;

— вивчити моральні стосунки учасників кримінального і цивільного судочинства з метою розробки рекомендацій для їх оптимізації, розв'язання суперечностей і конфліктів, які ви­никають у процесі тривалої юридичної практики;

— з'ясувати методологічне значення діалектики моральної і правової свідомості й розв'язати проблему ефективності мо­рального виховання учасників юридичного процесу, співвідно­шення суспільних і особистих інтересів у ньому.

Усі вищезгадані завдання юридичної етики випливають з наступних положень:

— цінності людської особистості й гуманного ставлення до неї;

— полегшення стану підозрюваного, обвинуваченого і під­судного, турбота про потерпілого та інших учасників процесу;

— необхідності боротьби щодо захисту прав людини, за­безпечення їх гарантій, за торжество добра, справедливості, виключення зла в міжособових стосунках, у стосунках особис­тості та суспільства;

— правильного поєднання особистих і суспільних інтере­сів, правової і моральної самосвідомості;

— глибокого розуміння необхідності застосування в юри­дичній практиці механізмів морального і правового регулю-

-208-

14— 2-3276

-209-

вання суспільних відносин і забезпечення на цій основі су­спільного і морального прогресу, морального оновлення сучас­ного суспільства.

У цілому всі вказані проблеми юридичної етики і її осно­воположні завдання знаходять своє відображення у низці за­конів, зокрема, законах України «Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про статус суддів», «Про нотаріат», «Про мілі­цію», «Про оперативно-розшукову діяльність», а також у від­повідних їм положеннях і наказах.

Важливе значення в методологічному плані має з'ясування завдань загальної і особливої частин юридичної етики. Най­важливішими завданнями загальної частини юридичної етики є: обгрунтування історії формування юридичної етики; з'ясу­вання походження, сутності, специфіки, суспільних функцій моральних засад діяльності юриста, морального змісту норм процесуального і матеріального права; обгрунтування катего­ріального апарата юридичної етики. Тим більше, що останнє завдання є проблемним і дискусійним — система категорій професійної етики юриста має різну класифікацію у різних авторів. Так, категорії можна розділяти на три класи: субстан­ціальний (сутнісний), структурний і функціональний.

Субстанціальний клас включає, насамперед, категорії-орієнтири, тобто основні моральні цінності, такі як «профе­сійний обов'язок юриста», «професійна справедливість юрис­та», «професійне зло (добро) юриста», «професійна совість, честь юриста» тощо. У цілому цей клас категорій виражає сутність морально-професійних засад діяльності юриста і об'­єктивованих форм її функціонування. Засвоєння юристом ос­новних понять цього класу сприяє формуванню в моральній сві­домості таких моральних цінностей, які, в першу чергу, здатні викликати добрі наміри і дії, стійку поведінку на їх основі.

Категорії структурного класу за своєю сутністю і змістом характеризують моральні засади діяльності юриста з боку внутрішнього взаємозв'язку компонентів, що її утворюють. Ао цього класу належать такі категорії: «професійна моральна свідомість юриста», «професійні моральні стосунки», «профе­сійна моральна практика юриста», «професійні моральні по­гляди, ідеї, переконання, почуття, ідеали, норми, принципи, поведінка юриста» тощо.

Категорії функціонального ж класу характеризують мо­раль як процес регулювання суспільних відносин, встановлю­ють критерії моральності у поведінці та діях особистості через

моральну практику, показують рівень морального розвитку юриста, правоохоронних органів у цілому. Цей клас включає та­кі категорії, як «професійні моральні якості юриста», «профе­сійна мета юриста», «професійна моральна відповідальність юриста», «професійний моральний вибір юриста», «професійна моральна свобода юриста», «професійна моральна істина юрис­та», «професійні моральні засоби у діяльності юриста» тощо.

Необхідно відмітити, що всі виділені категорії з усіх трьох класів є найбільш «працюючими», тими, що несуть велике методологічне навантаження у спілкуванні, у юридичній практиці, у формуванні моральної свідомості юриста, у його ставленні до багатогранного юридичного процесу. Глибоке засвоєння цих категорій допомагає юристам «знайти себе» як професіоналів, стати послідовними провідниками у життя ідеалів гуманізму та справедливості.

Отже, розглянувши в цілому проблеми загальної частини юридичної етики, зупинимося на деяких вузлових питаннях особливої частини юридичної етики, яка називається ще судо­вою етикою. І хоча у нашій науковій літературі все ще йдуть суперечки, пов'язані з визначенням предмета, специфіки, структури, завдань судової етики¹, все ж можна виділити най­більш усталені точки зору в указаних позиціях. Крім того, до кінця не вирішені чи перебувають у стадії вирішення й такі важливі проблеми судової етики, як з'ясування морального змісту норм і принципів кримінального і цивільного судочин­ства і процесуальних засобів (дій), недостатньо розроблений і категоріальний апарат цієї науки². При визначенні судової етики слід врахувати, що це — особлива частина юридичної етики, яка вивчає в конкретизованому вигляді моральні заса­ди діяльності юристів: прокурора, слідчого, судді» адвоката-за-хисника на всіх стадіях юридичного процесу, а також мораль­ний зміст норм і принципів процесуального права і процесуальних засобів (дій).

Зупиняючись конкретно на кожному із видів професійної етики юриста, можна сказати, що моральні засади діяльності прокурора — це категорія судової етики, яка означає сукуп-

¹ Див.: Проблеми судебной зтики / Под ред. М. С. Строговича — М„ 1974.

— С. 13—15; Федоренко Е. Г. Профессиональная зтика — К, 1983. — С. 59.

² Див.: Якубов А. Е. Взаимодействие уголовного права и зтики // Вест-
шік Моск. ун-та. - 1992. - № 5; Карпец И. И. Уголовное право и зтика.

- М., 1985.

-210-

14*

-211 -

ність норм, принципів, які утворюються внаслідок трансфор­мації (відбиття) загальних вимог моралі відповідно до умов виконання його функціональних обов'язків з нагляду за до­тримуванням законів усіма суб'єктами права і обов'язків, санкціонованих громадською думкою, особистим його пере­конанням і виконуваних ним добровільно в інтересах зміц­нення державного устрою, його морального і правового по­рядку¹, Це означає, що моральні засади діяльності прокурора фокусуються в широкому комплексі функціональних вимог, серед яких:

— нагляд за виконанням законів органами держуправлін-ня, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (загальний нагляд);

— нагляд за виконанням законів органами дізнання і по­переднього слідства, а також слідчими відділами і криміналь­ним розшуком МВС;

— нагляд за виконанням законів у місцях тримання за­триманих, попереднього ув'язнення, у виправно-трудових установах і при вживанні інших заходів примусового порядку, які призначаються судом;

— нагляд за проведенням боротьби із злочинністю, з різ­ними правопорушеннями, за забезпеченням невідворотності настання відповідальності за скоєні злочини;

— нагляд і проведення разом з іншими державними ор­ганами профілактики правопорушень і злочинів;

— участь у правотворчій діяльності та пропаганді законів.

Судовою етикою обґрунтовується як кінцеве завдання зга­даних видів нагляду вирішення проблем, пов'язаних із станом людини у суспільстві. Це означає, що прокурор — це мораль­ний взірець професіонала, який захищає права людини відпо­відно до конституційних гарантій і Закону України «Про про­куратуру». Особливе значення у забезпеченні гарантій прав і свобод особистості законодавець відводить кримінальному та цивільному судочинствам, де моральна поведінка прокурора за умов підтримування державного звинувачення в суді грає важливу роль. Судова етика дає наукове обгрунтування непри­пустимості з боку прокурора виявів необ'єктивності, однобо­кості, грубості, упередженості в підході до вирішення тієї чи

Вимоги до моральних якостей осіб, які призначаються на посади прокурорів, встановлюються ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.

іншої справи. Виступ з суддівської трибуни прокурора як дер­жавного обвинувача вимагає високого рівня правової і мо­ральної свідомості й самосвідомості, твердого обстоювання прав громадян за справедливістю і прокурорською совістю, вміння протистояти будь-якому сторонньому впливу.

Одним з найважливіших виявів моральних засад діяльнос­ті прокурора є застосування лише законних засобів обвинува­чення. Це не означає, що прокурор за будь-яких обставин по­винен підтримувати обвинувачення, не дивлячись ні на які повороти в з'ясуванні істини в судовому слідстві. Тут треба зрозуміти одну важливу особливість: якщо дані судового слідства не підтверджують висунутого підсудному обвинува­чення, прокурор зобов'язаний відмовитись від обвинувачення і викласти суду мотиви своєї відмови, не дивлячись на те, що психологічно зробити це не так вже й легко. У протилежному випадку, як встановлює професійна етика, дії прокурора обов'язково вступають у конфлікт не лише з законом, а й з мораллю (совістю) і перетворюються на аморальні дії з усіма наслідками, що випливають звідси.

При розгляді моральних засад діяльності слідчого необхід­но виділити три види правил, які визначають поведінку слід­чого при виконанні ним своїх функціональних обов'язків у кримінальному процесі: а) сутність, форма, зміст слідства; все це визначається процесуальними законами і основними поло­женнями матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного тощо); б) методи, прийоми і тактика роз­слідування, які дозволяють максимально ефектно, швидко і повно розкрити злочин і викрити винних; в) допустимість, за­конність застосування вищевказаних форм, прийомів і мето­дів, тактики й особистої ініціативи слідчого з точки зору судо­вої етики.

Відомо, що праця слідчого складна і відповідальна в силу того, що він знаходиться на передньому краї боротьби зі зло­чинністю, зустрічається часом з активною протидією осіб, за­цікавлених у тому, щоб спрямувати слідство хибним шляхом. За цих умов слідчий наділяється широкими владними повно­важеннями, тобто правом одноособово вирішувати багато пи­тань, що виникають у процесі слідства, за винятком тих, які вирішуються з санкції прокурора. Отже, на користь об'єктив­ності і оперативності, можливості гласності, прилюдної кри­тики дій слідчого обмежені. І тут правомірно виникає питан­ня: чи існують засоби для гарантії захисту прав людини в разі

-212-

-213-

виникнення деформацій морально-професійної свідомості, які зустрічаються не так вже й рідко в нашій дійсності? Од­ним з найважливіших засобів виступає судова етика, значення якої полягає у тому, що вона дає обгрунтування для протис­тояння деформаціям морально-професійної свідомості. І знач­ну роль тут відіграє світоглядна і етична підготовка майбутніх юристів, яка гарантує і утримує від помилок у майбутній слід­чій практиці. Наприклад, слідчий, згідно з кримінальним за­конодавством, зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому те, що щире каяття або явка з повинною, а також сприяння роз­криттю злочину є обставинами, що пом'якшують відповідаль­ність, але слідчий не повинен використовувати такі роз'яснен­ня як засіб морального тиску для того, щоб примусити людину визнати себе винною.

Узагальнюючи всі наші міркування, можна сформулювати визначення моральних засад професійної діяльності слідчого — це категорія судової етики в кримінальному судочинстві, яка означає сукупність норм, принципів, що виникають в резуль­таті трансформації загальних вимог моралі відповідно до умов виконання його функціональних обов'язків при проведенні попереднього слідства, санкціонованих громадською думкою, особистим переконанням і виконуваних добровільно з метою підсилення боротьби зі злочинністю і захисту прав людини.

Одним із завдань судової етики є з'ясування сутності і змісту моральних засад професійної діяльності судді- Для ви­рішення цього завдання надзвичайно важливо знати роль, яку відіграє суд у системі органів юстиції. Суд як орган державної влади, як знаряддя справедливої відплати відповідно до вимог законності й моралі виконує важливу виховну функцію в су­спільстві. У судовому засіданні, де до підсудного поставилися не лише як до злочинця, а й як до людини, де він сам пере­конався у справедливому вирішенні його справи, вже заклада­ються основи для його виправлення і морального перевихо­вання. Особливе місце суду в державі пояснюється тим, що правосуддя здійснюється тільки ним (судом), тільки він може визнати людину винною у злочині чи завершити своїм рішен­ням цивільну суперечку.

З точки зору професійної етики, авторитет суду значною мірою залежить від авторитету обраних у нього людей. Це оз­начає, що суддям повинні бути притаманні життєва мудрість, поєднання високої професійної підготовки з моральною чис­тотою, громадянська мужність, непідкупність, загострене по-

чуття справедливості. Важко переоцінити важливість цих якостей особистості взагалі, а тим більше — у випадках неза­конного впливу на суддів, які все ще не рідкість у нашій дій­сності. Тому моральні засади професійної діяльності судді ви­являються головним чином у таких категоріях, як справедливість, неупередженість, безпристрасність, чесність, суддівська совість. Зміст моральних засад професійної діяль­ності судді складає сукупність норм, принципів загальних ви­мог моралі, трансформованих відповідно до специфічних умов виконання ним функціональних обов'язків у судовому процесі з метою його гуманізації, посилення захисту прав людини, ви­ховання громадян у дусі дотримання законів. Відповідно до основних принципів, що стосуються незалежності судових ор­ганів, прийнятих на VII Конгресі ООН 1985 року, особи, ві­дібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості та здібності.

Переходячи до розгляду моральних засад професійної ді­яльності адвоката-захисника, необхідно звернути увагу на важливу роль захисника у кримінальному процесі та адвоката — в цивільному. З точки зору судової етики, участь адвоката і захисника ■— необхідність у дієвій гарантії дотримання прав обвинуваченого, підсудного у кримінальному процесі й клієн­та — в цивільному. В громадській думці нерідко можна чути такі запитання: «Навіщо захищати людину, яка скоїла злочин чи низку злочинів? Чи дійсно захищають цих людей адвокати, і чи не є це перешкодою в боротьбі зі злочинністю? Чи не є захисник особою, яка заважає правосуддю, бажаючи «зробити чорне білим»?» Подібні запитання — результат елементарної правової неосвіченості, глибоких помилок, серйозних дефек­тів у суспільній правосвідомості, недооцінки ролі й значення адвокатури у здійсненні правосуддя. Становище погіршується і тим, що до цього часу в юридичних навчальних закладах не­має спеціальної навчальної дисципліни, яка б знайомила сту­дентів з адвокатурою та її діяльністю. Студентам, особливо випускникам, надзвичайно важливо морально і психологічно налаштовувати себе на майбутню юридичну практику так, щоб впевнено позбавлятися традиційного вже обвинувачу-вального ухилу в кримінальному процесі, що одночасно є вмі­лим застосуванням теоретичних викладок судової етики. Необхідно змінювати ставлення до самої функції захисту, особливо зараз, коли стає домінуючим принцип «Дозволено все, що не заборонено». Справедливим і морально виправда-

214 -

-215-

ним може бути лише той суд, який розглядає адвоката і про­курора як рівноправні сторони, які доводять свою позицію у відкритому і гласному змаганні в ході процесу. Найменший відступ від цього найважливішого принципу спотворює саму моральну природу правосуддя.

Інститут захисту в сучасному суспільстві потребує зміц­нення і розширення його функцій, про що свідчить низка об'єктивних і суб'єктивних чинників, що виявляються при де­тальному аналізі змагального юридичного процесу і за допо­могою юридичної етики:

— у регулятивній функції професійної етики юриста зуст­річаються норми, які не приписують однозначної поведінки, так само як можливі ситуації, які не регулюються правовими нормами. Наприклад, підсудний навмисне бере всю повноту відповідальності на себе, прикриваючи співучасників. Суд не може примусити його правовими засобами говорити правду, але може звернутися до моральних засобів переконання;

— нерідко у правовій практиці зустрічаються суперечнос­ті між правовими і моральними нормами; моральні норми за таких умов можуть втрачати свою силу, якщо вони не під­кріплюються правовими. Наприклад, такі аморальні явища, як наклеп, образа містять також і склад злочину;

— зустрічаються ще співробітники правоохоронних орга­нів, які недостатньо підготовлені в професійному і морально­му відношенні. Це породжує різні помилки, перекручує по­дію злочину, завдає шкоди повноті, об'єктивності і всебічності розслідування, розгляду справи, створює можливості дефор­мації морально-професійної свідомості, що і зобов'язує су­спільство звертатися до кваліфікованого захисту, а також вда­ватися до теоретичного обрушування судовою етикою ролі й функцій моральних засад у діяльності адвоката-захисника.

Відповідно до ст. 2.2. Деонтологічного Кодексу, прийнято­го у Страсбурзі 1988 року, довірчі стосунки не можуть існува­ти, коли є сумніви у чесності, порядності, справедливості та щирості адвоката. Тому названі чесноти вважаються для нього професійно обов'язковими.

Як робоче визначення моральних засад діяльності адвока­та-захисника можна навести таке: це категорія судової етики, яка означає сукупність норм і принципів, які утворилися вна­слідок трансформації загальних вимог моралі відповідно до умов його процесуальної діяльності з надання правової допо­моги підзахисному і суду у встановленні обставин, що пом'як­шують вину, санкціонованих громадською думкою, особис-

тим переконанням адвоката-захисника і виконуваних ним добровільно.

Методичне значення розглянутої категорії етики, а також інших моральних цінностей для юридичної практики, для на­дання кваліфікованого захисту підсудному й іншим учасникам процесу виявляється в таких вимогах:

— адвокат-захисник має право використовувати лише за­конні засоби захисту, тобто ті, які оптимально сприяють пра­восуддю, охороні прав людини та інтересам суспільства; він повинен вміло взаємодіяти з підзахисним, прагнучи при цьому не допустити розбіжності його свідчень (зізнань) з об'єктивною істиною;

— захисник у кримінальному процесі не має права вести справу до погіршення стану підзахисного, так само, як і адво­кат у цивільному процесі не має права вести справу до погір­шення стану клієнта.

З судовою етикою тісно взаємодіє міліцейська етика, як різновид професійної етики. Вона викристалізовує свій пред­мет, завдання і статус, пов'язані із специфікою діяльності співробітників МВС. Міліцейська етика стикається з судовою у кримінальних справах внаслідок функціонування слідчих відділів і відділів карного розшуку, які підпорядковуються безпосередньо начальникам РВВС і прокуратурі з слідчих справ. Зміст моральних засад професійної діяльності співро­бітника МВС складає сукупність норм і принципів поведінки, які утворюються внаслідок трансформації загальних вимог моралі відповідно до умов міліцейської практики із захисту громадського порядку і боротьби з антисуспільними явища­ми, санкціонованих громадською думкою, особистим переко­нанням співробітника і виконуваних ним добровільно з ме­тою охорони прав і інтересів громадян і суспільства.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про міліцію» від 20 груд­ня 1990 p., на слркбу до міліції приймаються громадяни, які здатні за своїми особистими і моральними якостями викону­вати покладені на міліцію завдання.

Детальніше про професійну етику співробітників МВС можна прочитати, зокрема, у книгах Ю. М. Скомпського, ко­лективній праці С. І. Бражника, В. М. Плишкіна і П. І. Ти­щенка¹ та ін., де особливу рагу приділено моральним стосун-

Скомпский Ю. Н. Зтика мшшцейской службьі. — М., 1980; Браж­ник С. И., Плишкин В. М., Тищенко П. И. Зтика участкового инспектора милиции. — К., 1988.

- 216 -

-217-

кам у колективах співробітншсів міліції, моральним основам їх професійної діяльності, моральному «обличчю» і ролі мо­рального виховання в його формуванні.

Центральною фігурою юридичної служби на підприємстві, установах торгівлі й в інших організаціях виступає юрискон­сульт. Завдання переходу до ринкових відносин, побудови правової держави, громадянського суспільства тощо, які сто­ять перед нашою країною, актуалізують роль юридичних кон­сультацій та їх працівників, вимагають розширення їх соці­альних функцій, підвищення активності у наданні правових послуг громадянам і їх колективам. Професійній етиці юрис­консультів поки що приділяється незначна увага в нашій літе­ратурі, й ці питання чекають на своїх дослідників. Для тих, хто цікавиться цим видом юридичної діяльності, можна поре­комендувати працю В. Є. Волкомирського «Юрисконсульт на підприємстві» ^г.

Звертаючись до висновків з попередніх питань та підсум­ку, необхідно зазначити, що успіх чи провал, усіх надій і почи­нань людства зрештою визначається якістю людського мате­ріалу, рівнем людяності (читай: моральності) в людині, мірою залучення її до досягнень культури, засвоєння і втілен­ня загальнолюдських цінностей. Сучасні соціальні перетворен­ня немислимі без набуття людьми — творцями вищезгаданих якостей — моральної досконалості. За умов суспільного ха­рактеру буття людей, подальшої диференціації професій і спе­ціальностей, гуманізації суспільних відносин і посилення ролі моральних чинників і стимулів у життєдіяльності суспільства професійна етика покликана дати наукові рекомендації про­фесіоналам щодо формування моральної надійності у вико­нанні професійних функцій відповідно до наукових уявлень про моральні цінності. Немало вже зроблено в цьому напря­мі, але ще більше має бути зроблено з урахуванням реальнос­ті, яка динамічно розвивається. Завдання ж студентів, які го­туються стати висококваліфікованими професіоналами, в тому числі, юристами, окрім глибокого засвоєння спеціальних дисциплін, залучення до досягнень світової і національної культури, наполегливо працювати над формуванням свого мо­рального «обличчя», яке є невід'ємним елементом професіо­налізму тих, про кого йшлося у розділі. І в цьому неоціненну послугу робить професійна етика.

Волкомирский В. Е. Юрисконсульт на предприятии. — К., 1986.

Список літератури

Бражник С. 14. Нравственная культура сотрудников орга-нов внутренних дел как фактор укрепления служебной дис-циплиньї // Правовьіе аспекти укрепления дисциплиньї в ор­ганах внутренних дел. — К., 1985. — С. 24—32.

Бражник С. И. Профессиональная зтика милицейской служби. — К., 1979. — 45 с.

Бражник С. И., Плишкин В. М., Тищенко П. И. Зтика участ-кового инспектора. — К.,1988. — 76 с.

Вебер М. Протестантская зтика и дух капитализма // М. Вебер Избр. произведения. — М., 1990. — 803 с.

Волкомирский В. Е. Юрисконсульт на предприятии. — К., 1986. - 110 с.

Горський В. Історія української філософії. — К., 1996. — 286 с.

Гусейнов А. А., Апресян Р. Г. Зтика: Учебник. — М., 2000.

- 470 с.

Гусейнов А. А. Введение в зтику. — М.: МГУ, 1985. — 208 с.

Дехтярев И. А. Актуальнне вопроси совершенствования стиля работн, культури и нравственного воспитания началь-ствующего состава органов внутренних дел. — К., 1977. — 160 с.

Ибрагимов М. М., Куличенко В. В., Сьедин В. Г. Профессио­нальная зтика и зстетическая культура сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие. — К, 1990. — 304 с.

Иванов В. Г. История зтики древнего мира. — СПб., 1997.

- 256 с.

Кобликов А. С. Юридическая зтика. — М., 1999. — 168 с.

Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Су­ду України. — 2000. — № 2. — 46 с.

Кони А. Ф. Нравственнне начала в уголовном процессе (Общие чертн судебной зтики) // Собр. соч. в 8-й томах. Т. 4. - С. 33-69.

Конституція України та проблеми професійної етики юриста // Тези доповідей і наукових повідомлень обласної науково-практичної конференції. — Харків, Спілка юристів України. — 1998. — 69 с.

Конституція України. — К, 1996. — 128 с.

Культура жизни личности (Проблеми теории и методоло-гии социально-психологичекого исследования). — К, 1988.

- 189 с.

- 218 -

-219-

Аеоненко В. В. Профессиональная зтика участников уго-ловного судопроизводства. — К., 1981. — 97 с.

Лихолоб В. Г. Профессиональная мораль и зтика служеб-ньіх отошений в органах внутренних дел: роль морали в повн-шении зффективности и качества служебной деятельности. — К., 1984. - 17 с.

Лихолоб В. Г. Соблюдение норм морали во взаимоотноше-ниях между сотрудниками органов внутренних дел. — К., 1991. - 18 с.

Лозовой В. А. Нравственная культура личности: содер-жание и пути формирования. Учебное пособие. — Харьков, 2001. - 44 с.

Аозовой В. А. Самовоспитание личности: философсько-со-циологический анализ. — Харьков, 1991. — 207 с.

Лук М. Етичні ідеї в філософії України другої половини XIX— початку XX ст. ст. — К., 1993. — 150 с.

Малахов В. Етика. Курс лекцій: Навч. посібн. — К., 1996. — 304 с.

Немировский В. Г. Смьісл жизни: проблеми и поиски. — К., 1990. - 221 с.

Несімко О. Д, Сливка С. С, Штатрет М. Й. Сучасна осо­ба юриста. — Львів, 1997. — 116 с.

Нравственная культура личности. — К., 1986. — 188 с.

Основні засади професійної етики юристів України (затв. V з'їдом Спілки юристів України) // Юрид. вісник України (інф.-прав. банк). — 2001. — 9—15 червня (№ 23). — С. 18-20.

Оссовская М. Рьіцарь и дрркба. Исследования по истории морали. — М., 1987. — 528 с.

Піджаренко О. Виключні повноваження — підвищені ви­моги. Про окремі аспекти професійної етики судді // Закон і бізнес. — 2001. — 7—13 квітня (№ 14). — С. 1, 6.

Правила адвокатської етики (Схв. Вищою кваліфікацій­ною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року; протокол № 6/VI від 1—2 жовтня 1999 року. — К.: ТОВ ред. журн. «Адвокат», 1999. — 43 с.

Прилуцький С. Присяга судді: стара категорія — новий правовий зміст // Право України. — 2001. — № 6. — С. 102-105.

Профессиональная зтика и слркебньїй зтикет работников органов внутренних дел как воплощение в жизнь нравствен-ной и зстетической культури в слркебной деятельности. — К., 1978. - 40 с.

Рабінович П. М. Права людини та їх юридичне забезпечен­ня. — К.: ИМК ВО, 1992. — 100 с.

Рюриков Ю. Самое утреннее из чувств: Культура любви. — К„ 1985. - 136 с.

Сливка С. С. Професійна етика працівника міліції. — Львів, 1995. — 126 с.

Сливка С. С. Професійна культура юриста (теоретико-ме-тодологійчний аспект). — Львів, 2000. — 336 с.

Тизах В. Судова етика. Як вона діє в США // Юрид. віс­ник України. — 2000. — 23—29 листопада (№ 47). — С. 6.

федоренко Е. Г. Профессиональная зтика. — К.: Вища школа, 1983. — 216 с.

Чижевський Д Нариси з історії філософії на Україні. — Нью-Йорк: Рада Оборони і Допомоги Україні Укр. Конгрес. Ком. Америки, 1991; та К., 1992. — 175 с.

Шилингов В. С. Гуманистические основи деятельности ми-лиции // Автореф. дис. на соискание ученой степени канди­дата юридических наук. — К., 1992. — 20 с.

Шкода В. В. Вступ до правової філософії. — Харків: Фоліо, 1997 - 223 с.

Зтическася мьісль: научно-публицистические чтения. — М., 1988; 1990; 1991.

Яку ба Е. А. Право и нравственность как регулятори об-щестенннх отношений при социализме. — Харьков, 1970. — 208 с.

Етика: Навч. посібник / Т. Г. Аболіна, В. В. Єфименко, О. М. Лінчук та ін. — К.: Либідь, 1992. — 328 с.

-220-

Зміст

Передмова......................................................................................................... З

Розділ І. Предмет і завдання етики.................................................. 5

§ 1. Етика як філософська наука про мораль..................................... 5

§ 2. Взаємозв'язок етики з іншими науками,

що вивчають мораль........................................................................ 10

§ 3. Основні завдання етики у сучасних умовах.................. 12

Розділ II. Головні етапи історичного розвитку етичної думки. 14

§ 1. Етичні ідеї Стародавнюю світу.................................................... 14

§ 2. Етична думка Середньовіччя та Відродження......................... 26

§ 3. Етичні вчення Нового часу............................................................ 30

§ 4. Західна етична думка XX століття.............................................. 33

§ 5. Історія етичної думки в Україні........................................ 36

Розділ III. Походження та історичні типи моралі................................ 47

§ 1. Передумови виникнення моралі................................................... 47

5 2? Особливості моралі традиційного суспільства.... 49

2.1. Звичаї родоплемінного суспільства............................................ 49

2.2. Система моралі Давнього Сходу................................................. 52

2.3. Мораль і звичаї античності..................................................... 55

2.4. Станово-корпоративна мораль Середньовіччя.... 57 § 3. Основні тенденції розвитку моралі у сучасній

цивілізації............................................................................................ 60

Розділ IV. Сутність, специфіка та функції моралі........................... 64

§ 1. Природа і сутність моралі.................................................. 64

§ 2. Специфіка моралі........................................................................ 68

§ 3. Головні соціальні функції моралі........................................... 74

§ 4. Структура моралі....................................................................... 77

Розділ V. Моральна свідомість............................................................ 81

§ 1. Структура моральної свідомості........................................... 81

§ 2. Добро і зло як провідні поняття моральної свідомості

й категорії етики.......................................................................... 85

§ 3. Справедливість, обов'язок і відповідальність............................ 86

§ 4. Сенс життя і щастя........................................................................... 89

§ 5. Совість, гідність і честь.............................................................. 96

Розділ VI. Моральний вибір та відповідальність особистості. 101
§ 1. Цінності та ціннісні орієнтації у системі людської

діяльності....................................................................................... 101

§ 2. Проблема морального вибору і свободи особистості. 103
§ 3. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи

його розв'язання........................................................................... 109

§ 4. Моральна відповідальність: сутність і специфіка... 110

Розділ VII. Мораль та інші форми суспільного життя.... 113

§ 1. Мораль та економіка................................................................. 114

§ 2. Мораль і політика........................................................................... 119

§ 3. Мораль і релігія................................................................................ 121

§ 4. Мораль і мистецтво.................................................................... 124

§ 5. Співвідношення права й моралі.................................................. 127

Розділ VIII. Моральні аспекти глобальних проблем сучасної

цивілізації..................................................................................... 132

§ 1. Етичний сенс екологічних проблем........................................... 132

§ 2. Турбота про здоров'я й виживання — моральний

імператив сучасності..................................................................... 135

§ 3. Проблема голоду в світлі загальнолюдських моральних

цінностей........................................................................................... 137

§ 4. Моральні основи взаємодії культур.......................................... 140

§ 5. Проблеми війни та миру крізь призму моралі.... 144

Розділ IX. Моральна культура особистості та її формування. 147

§ 1. Поняття моральної культури...................................................... 147

§ 2. Зміст і структура моральної культури особистості.. 149

§ 3. Моральна культура посадової особи (керівника)... 155

§ 4. Формування особистості та її культури.............................. 163

Розділ X. Моральна культура спілкування та етикет................... 171

§ 1. Сутність спілкування, його мета і моральний сенс.. 172
§_£, Основні типи, принципи та суперечності

спілкування................................................................................... 174

§ 3. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви... 177

§ 4. Етикет як морально-естетична культура спілкування. 179

Розділ XI. Моральна цінність товариськості, дружби,

любові та шлюбно-сімейних стосунків................................ 183

§ 1. Товариськість................................................................................... 184

§ 2. Дружба.............................................................................................. 185

§ 3. Любов................................................................................................. 189

§ 4. Моральні основи шлюбно-сімейних стосунків.... 194

Розділ XII. Професійна етика та етика юриста................................... 197

§ 1. Умови виникнення й призначення професійної

етики •................................................................................................. 197

§ 2. Види професійної етики та їх гуманістична

спрямованість................................................................................... 204

§ 3. Особливості професійної етики юристів.................................. 206

Список літератури...................................................................................... 219

-222-

-223-

■■ИІШИИ

Навчальне видання

ЕТИКА

Навчальний посібник

Шеф-редактор КОВАЛЬСЬКИЙ B.C., кандидат юридичних наук

Юрінком Інтер — редакція наукової та навчальної літератури

Відповідальна за випуск ТА. Яскажук

Редактор МІ. Ромась

Комп'ютерний набір Л.М. Сисоєва

Комп'ютерна верстка Т.М. Виноградова

Художнє оформлення М.П. Черненко

Підписано до друку 3.12.2002. Формат 84х108/зг. Папір офсетний № 1.

Гарнітура Lazurski. Умови, друк. арк. 11,74. Обл.-вид. арк. 12,3.

Наклад 10 000 (1-й завод 1—5000) прим. Зам. № 2-3276 Ціна договірна.

Оригінал-макет виготовлено комп'ютерним центром СП "Юрінком Інтер"

(Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції — серія ДК № 19 від 20.03.2000.)

З питань придбання літератури звертатися до видавництва "Юрінком Інтер" за адресою: 04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 31-6; тел. [phone]

V-

ЗАТ "ВІПОЛ" ДК№І5. 03151, м. Київ, вул. Волинськії, 60.

ЯШ

Дата добавления: 2015-05-26