Типологія та шляхи формування політичних еліт

Поняття і сучасні концепції політичних еліт

Елітизм як напрям політичної думки склався наприкінці XIX – на початку XX ст.

Творцями теорії еліт були італійські соціологи Г. Моска і В. Парето та німецький соціолог Р.Міхельс. Суть елітизму полягає у визнанні того, що суспільством завжди править вибрана меншість, яка наділена особливими соціальними, психологічними і політичними якостями, – еліта.

Поділ будь-якого суспільства на тих, хто править, й тих, ким управляють, є незаперечним фактом. Причому стосовно політичних еліт ідеться не про управління взагалі, а про політичне керівництво та управління, котре здійснюється особливою, більш-менш сталою за складом і згуртованою групою людей із опорою на політичні норми і силу державного примусу.

Найпоширенішими підходами стосовно пояснення феномену політичних еліт у політології є ціннісний та функціональний. Ціннісний підхід, який започаткований В.Парето, пояснює існування еліти наявністю у належних до неї осіб особливо цінних для

суспільства інтелектуальних, психологічних, моральних, організаторських та інших рис, які забезпечують переважання над іншими людьми.

Інший підхід пояснення феномену політичних еліт, започаткований Г. Москою й Р.Міхельсом, – функціональний: пояснює існування політичної еліти важливістю функцій управління, які зумовлюють роль людей, котрі їх виконують. Прихильники цього підходу вважають, ніби закон розподілу праці вимагає професійного заняття управлінською працею як необхідної умови її ефективності. Широкі маси населення політично пасивні, їх головні життєві інтереси звичайно лежать за сферою політики. Висока суспільна значущість управлінської праці зумовлює й особливий соціальний статус тих, хто її виконує.

Політична еліта не є соціально однорідна. Вона внутрішньо диференційована та має складну структуру, яку складають різні типи і види еліт, що дає право говорити про неї у множині. Виокремлення елементів структури політичної еліти, її поділ на типи й види можуть здійснюватись за різними ознаками. Найбільш загальними з них є місце в політичній системі та обсяг владних повноважень.

В. Парето за місцем у системі розподіляв еліту на правлячу та неправлячу, або контр-еліту. До правлячої еліти належать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, до контр-еліти – особи, які наділені характерними для еліти якостями, але внаслідок свого соціального статусу або різних перешкод не мають доступу до управління. Контр-елітою може виступати політична опозиція, що прагне послабити владу правлячої еліти та взяти на себе частину її повноважень.

За часом і засобами утвердження панування політичні еліти розподіляються на традиційні та сучасні. Влада традиційних еліт спирається на традиційні цінності: звичаї, традиції, знатність походження, власність на землю й релігійні заслуги тощо. Відповідно до цінностей виокремлюються такі складові політичної еліти, як родовазнать, земельна аристократія, воєнна еліта, релігійні ієрархи тощо. Влада сучасних еліт базується на сучасних цінностях, щодо яких належать промисловий (особливо фінансовий) капітал, освіченість чи професійні досягнення. Відповідно, до сучасних еліт належать підприємці, політичні лідери, наукова-технічна інтелігенція, та не всі, а лиш ті, котрі безпосередньо чи опосередковано займають владні позиції або мають можливість істотно впливати на прийняття політичних рішень.

Близьким до цієї типології є розподіл еліт залежно від основи їх формування на еліту крові, еліту власності та еліту інтелектуальної продуктивності. Сучасні еліти за обсягом владних повноважень поділяються на вищі, середні та адміністративні. Чітких критеріїв поділу немає. Залежно від масштабів діяльності еліти поділяються на загальнонаціональну й регіональні. Регіональні політичні еліти відіграють важливу роль у федеративних державах, де організація влади в суб'єктах федерації повторює організацію влади в державі. За таких умов політична еліта суб'єктів федерації має таку ж структуру, як і загальнонаціональна еліта. В унітарних державах до регіональних політичних еліт належать керівний склад органів державного управління вищих адміністративно-територіальних одиниць, депутати органів місцевого самоврядування цих одиниць. Окремі еліти формуються в автономних утвореннях.

Дата добавления: 2015-05-26