Характеристика ділового циклу. Антициклічна політика держави

Циклічність економічного розвитку. Типи економічних циклів.

Циклічність економічного розвитку – це форма руху національної економіки і світового господарства в цілому, яка передбачає зміну революційних та еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу. Циклічність економічного розвитку відображається коливанням, які регулярно повторюються за певний проміжок часу. Для ринкової економіки характерним є циклічний розвиток - економічне зростання змінюється спадом виробництва, піднесення – кризою, депресією. Основні причини циклічності економічного розвитку:

1) НРТ – технічні нововведення впливають на інвестиції та споживчі витрати та відповідно на виробництво, рівень цін, зайнятість.

2) Політичні зміни та форс мажорні обставини (напр.. війни, зміни політичних режимів, природні катаклізми)

3) зміни в кредитно – грошовій політиці, коливання обсягів грошової маси.

4) нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів.

5) зміни цін на основі ресурси.

Основні типи економічних циклів та їх матеріальна основа:

1) малі цикли (2-4 роки) – коливання ділової активності зумовлені у грошових відносинах. Це грошові кризи (платіжні кризи, кризи позичкового капіталу), причинами яких є порушення рівноваги на грошовому ринку.

2) середні цикли (7 – 12 років) – їх зумовлює необхідність фізичного оновлення засобів виробництва у наслідок чого збільшується обсяги виробництва проміжного продукту. Ці цикли називають циклами відтворювального процесу;

3) довгі цикли (40-60 років) – їх спричиняє необхідність структурного оновлення технологічного способу виробництва.

Діловий цикл виявляється в пожвавлені чи спаді економічної активності всіх суб’єктів суспільства. Діловий цикл – це коливання обсягів національного виробництва, доходів, зайнятості,що як правило тривають від двох до десяти років. Такі цикли властиві всім країнам з розвиненою ринковою економікою.

Антициклічна політика - це дії уряду по регулюванню фінансових потоків, грошового обігу з метою наблизити обсяг валового національного продукту країни до його можливого в даних умовах, потенційного рівня і з метою утримати при цьому в припустимих межах інфляцію, забезпечити високий рівень зайнятості. Антициклічна політика - найбільш типова форма прояву фіскальної політики, що відповідає більш-менш стійкому стану економіки. Вона покликана, з одного боку, запобігти перехід у хиткий кризовий стан, для чого треба утримувати економічні параметри у визначених межах, і з іншого боку, покращувати сформовану економічну ситуацію, прагнучи наблизити макроекономічні показники до оптимальних.

Держава, як контролюючий орган, необхідно для проведення стабілізаційної політики - комплексу заходів макроекономічної політики, спрямованих на стабілізацію економіки. Рецептів державного втручання в економіку в умовах макроекономічної нестабільності досить багато. Однак загальні принципи впливу на рівень ділової активності зводяться до наступних положень: в умовах спадів уряд повинен проводити стимулюючу політику, а в умовах підйому - стримуючу макроекономічну політику, прагнучи не допустити сильного "перегріву" економіки (інфляційного розриву).

Дата добавления: 2015-05-26