Політична система суспільства

Політична система — це інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і має певну соціально-політичну орієнтацію. Іншими словами політичну систему суспільства можна визначити як стійку форму людських відносин, за допомогою якої приймаються і впроваджуються в соціально-політичне життя владні рішення. Політична система виникла з поділом суспільства на класи та появою держави. У процесі еволюції державно організованого суспільства вона все більше ускладнювалася та розгалужувалася.

Залежно від типу політичного режиму політичні системи поділяють на: демократичні, тоталітарні,автократичні.; відкриті, закриті; Первісна, рабовласницька, феодальна, буржуазна. Комуністична; - мікроскопічні, локальні, макроскопічні, глобальні.

Ознаки: універсальність (п. с. охоплює своєю дією усе суспільство); контроль (над застосуванням фізичного та іншого примусу); легітимність (здатність виносити ухвали, що мають високу вірогідність того, що люди їм підкорятимуться).

Суспільство складається з інститутів, кожен з яких виступає підсистемою великої суспільної системи. Кожній суспільній системі (підсистемі) властиві чотири основні функції, що забезпечують збереження й виживання будь-якої системи: – адаптація, тобто пристосування її вимог до навколишнього середовища.

– досягнення цілей (забезпечує політична підсистема, політика). – інтеграція, тобто досягнення стану зв’язаності окремих елементів, наявність упорядкованості, (забезпечують правові інститути, владні структури, норми права, звичаї).

– підтримання сист. (забезпеч віруваннями, мораллю, органами соціалізації – сім’я, школа,)

Девід Істон – американо-канадський політолог. Вперше застосував системний підхід до аналізу політики у працях “Політична система” (1953), “Системний аналіз політч. життя” (1965). Політична система подібна до біологічних систем й існує в навколишньому середовищі, яке складають інші суспільні системи – економічна, соціальна і духовно-ідеологічна. Політичну систему Істон розглядав як сукупність взаємодій, які здійснюють індивіди в межах призначених для них ролей.

Взаємодія політичної системи з навколишнім середовищем і всередині самої системи відбувається на вході, всередині й на виході. На вході – це вимоги (запити й потреби) й підтримка (підтримка суб’єктами та об’єктами політичного життя,яка проявляється в таких формах - голосуванні на виборах, сплаті податків, дотриманні законів,), які надходять з навколишнього середовища, а на виході – рішення і дії. Всередині політичної системи відбувається конверсія введених до неї вимог і підтримки – вони переробляються, в результаті чого виходом, тобто продуктом, системи є авторитарні рішення щодо розподілу цінностей у суспільстві та відповідні дії для їх здійснення. На виході системи можуть бути нові закони, субсидії, пільги, інформаційні кампанії, політичні заяви влади або виших посадових осіб.

Проте модель Д.Істона не розкривала внутрішньої структури і специфіки функціонування окремих елементів самої політичної системи. Крім того, Д.Істон зосереджував увагу на авторитарному розподілі цінностей.

У зв'язку з цим надалі з'явилася модель Габрієля Алмонда, який спробував здолати деякі недоліки моделі Д.Істона і ввів інший тип функціонального аналізу, який зазвичай застосовується в соціології.

Габріель Алмонд – розглядав політику як цілісну систему зі складною структурою, кожний елемент якої має певне призначення і здійснює специфічні функції, спрямовані на задоволення потреб системи. Він вважає, що політична система виконує два базових набори функцій – входу і виходу. Є чотири функції входу і три виходу. Функції входу здійснюються недержавними формуваннями: політичними партіями, групами тиску, з м і, a функції виходу – державними органами.

Вхід інформації, за Г. Алмондом, складається з політичної соціалізації і мобілізації населення, аналізу існуючих інтересів, політичних комунікацій (зв'язків і взаємозв'язків різних політичних сил). Функції виходу інформації складаються із - розробка норм (органи законодавчої влади); - застосування норм (органи виконавчої влади); - контроль за їх дотриманням (судові органи), безпосереднього виходу інформації (практична діяльність уряду за здійснення внутрішньої і зовнішньої політики).

-за характером цінностей: англо-американська( у Великобританії, США, Канаді, Австралії); континентально-європейська (Німеччина, Італії, Франції); доіндустріальний та частково індустріальний тип (українах Азії, Африки і Латинської Америки); тоталітарну( у фашистських Італії і Нім, СРСР, нині у Пн. Кореї, В'єтнамі)

Дата добавления: 2015-05-26