Функції партії

Політичні партії.

Сучасна демократія може існувати лише як представницька. Тобто громадяни під час виборів передають свою владу певним особам чи партіям, які відстоюють їхні політичні інтереси. Для цього нам потрібні політичні партії. Вони є посередниками між соціальними групами та процесом ухвалення рішень, який відбувається в межах структури державної влади.

Політична партія – політичнийінститут, що представляє інтереси та цілі різноманітних суспільних груп. Черезцей інститут люди висловлюють свої групові вимоги до держави, спілкуютьсята взаємодіють з нею.

М. Вебер виділяє три основні історичні етапи формування політ. партій:

1. Виникнення аристократичних угруповань, які являють собою групи привілейованих громадян, що борються за політичну владу в державі.

2. Створення політичних клубів, тобто союзів однодумців, які захищають та розповсюджують якусь політичну ідею.

3. Формування масових політичних партій, які насамперед виокремлюються наявністю соціальної бази, тобто частки населення країни, що підтримує програму даної партії та голосує за неї на виборах.

Принципи, що виокремлюють політичну партію від суспільних організацій, сформулювали Дж. Лапаламбара та М. Вейнер в праці «Політичні партії та політ. розвиток». Вони виділяють 4 риси партій:

1. Партія – це організація, тобто достатньо довго діюче об’єднання людей.

2. Існування стабільних місцевих організацій, що підтримують регулярні зв’язки з центральним керівництвом.

3. Мета партії – завоювання та здійснення влади. Саме це виокремлює їх від груп тиску та суспільних організацій.

4. Наявність народної підтримки, починаючи з голосування, та закінчуючи активним членством у партії.

У більшості західних демократій виникнення політичних партій відбувалося поряд з поширенням права участі у виборах на все ширші верстви суспільства. Розширення народного представництва в органах влади не могло не вплинути на сам механізм виборчого процесу та його дійових осіб.

1. Представництво інтересів. Партії виступають важливими виразниками інтересів соціальних класів, трансформуючи велику кількість цих різноманітних потреб і вимог у більш системні, зручні для оперування пакети пропозицій. При цьому багато з цих вимог відкидаються залежно від їх відповідності партійній ідеології.

2. Комунікативна функція. Саме вони значною мірою забезпечують необхідний зв’язок між тими, хто здійснює політичне керівництво, та тими, на кого воно поширюється, тобто практично на громадян. Партія, таким чином,виконує роль каналу вираження та формування ідей, завдань, який спрямований як вгору -- до вершини владної піраміди у державі, так і вниз -- до найнижчих соціальних верств, та є визначальним для політичного управління у суспільстві. У конкурентних партійних системах висхідний канал комунікації (зв’язку) від керованих до керуючих є досить інтенсивним і сталим.

3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація. Партії служать головним механізмом у комплектуванні тапоповненні еліт, через який кандидати на політичні посадиготуються і відбираються на всіх рівнях партійної піраміди тачерез який обирається національне (державне)політичне керівництво. Відбір кандидатів усередині партійчасто є більш вирішальним етапом, ніж подальші вибори. Крім того, за допомогою партій відбувається політична соціалізація їхніх членів і прихильників, виховання та ідентифікація їх у певному політико-ідеологічному руслі.

4. Розробка політики та здійснення політичного курсу. У правлячій партії її лідери, що здійснюють політичнекерівництво країною, вирішують подвійне завдання повстановленню, та забезпеч. виконанняспільних для всього суспільства цілей, національних інтересівданої держави. Коротко кажучи, п. п. задають напрямок та беруть або прагнуть брати активну участь у здійсненні державної політики. (націоналістичні партії, комуністична)

5. Функції соціальної інтеграції. П. п., несучи в собі певну систему ідейних цінностей по відношенню до здійснення політичної влади у суспільстві, виступають об’єктами емоційної прихильності (відданості) або протидії (ворожнечі). Справляючи, таким чином, значний вплив на громадську думку та поведінку громадян (виборців),партії відіграють роль своєрідного соціального індикатора і відповідно - інтегруючого фактора для тих чи інших соціальних верств, які бачать у конкретній партії виразника своїх політичних потреб та інтересів. Досить часто виборець звично голосує за ―свою‖партію, не заглиблюючись у суть її програм або складу,бо психологічно він зорієнтований саме на цю конкретну партію.

До внутрішніхфункцій партії відносяться такі: формування партійного бюджету, вибори керівництва, підтримка відносин партійної бюрократії та рядових членів і т.ін.

Зовнішні функції партій є представництво групових інтересів громадян в органах влади, відбір та рекрутування політичних лідерів та еліт, політична соціалізація громадян, розробка політичних програм розвитку суспільства,

організація виборів до парламенту.

К. Гаджиєв виділяє три структурні рівні п. партій:

1– це блок виборців, що підтримуєдану партію та голосує за неї на виборах (соціальна база партії). 2– це офіційна партійна організація,які маютьмобілізувати виборців на підтримку партійного кандидата. Партійний апарат, що представляє собою групу людей, яка професійно займається керівництвом та організаційними питаннями діяльності партії.3 – це представники партії в системі правління. Вище керівництво – це лідери партії, її найбільш авторитетні та досвідчені діячі, ідеологи, мозковий центр.

Структура: лідер партії; партійна бюрократія; мозковий штаб; партійна ідеологія; партійний актив; рядові члени партії.

Дата добавления: 2015-05-26