Економічне зростання: сутність, типи і фактори

Економічне зростання – збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення.Економічне зростання визначається з двох позицій: 1) як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або НД за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах; 2) як реальний приріст ВВП, ВНП чи НД на одну особу.

Розрізняють три типи економічного зростання:

- Екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;

- Інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

- Змішаний, який поєднує інтенсивні і екстенсивні типи.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм не існує, то будь-яке економічне зростання можна вважати змішаним, залежно від того які фактори переважають можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Показники економічного зростання:

1) Абсолютний приріст реального обсягу виробництва, ∆Y=Y_t –Y_t-1

2) Темп приросту, ∆T=

Чинники економічного зростання:

1) Чинники попиту – забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва та доходу;

2) Чинники пропозиції – є визначальними в більшості моделей та мають складну структуру;

3) Чинники розподілу – стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу нац. продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерела економічного зростання: 1) економічні ресурси, що пропонуються їх власниками; 2) зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.

Моделі економічного зростання:

1) Ґрунтується на аналізі кривої виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей – крива яка показує взаємозв’язок між фіксованим обсягом вхідних ресурсів та різними варіантами результатів виробничої діяльності.

2) Друга модель на основі аналізу виробничої функції

Виробнича функція – економічна модель технології, яка показує залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції.

68. Циклічність економічного розвитку – це регулярні коливання рівнів ділової активності, при яких зростання активності (виробництва) замінюється спадом, який, у свою чергу, потім замінюється зростанням.

Періоди підвищення економічної активності супроводжуються в основному екстенсивним розвитком, а періоди пониження – початком переважно інтенсивного розвитку. Внаслідок цього цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки, без нього не відбувається економічного розвитку. Економічний цикл – це форма руху і розвитку ринкової економіки, природний спосіб економічного саморегулювання, коли ринок стихійно відновлює пропорційність економіки і втрачену рівновагу.

За тривалістю ек-ні цикли поділяють на короткі, середні та довгі.

Короткі цикли називають циклами Кітчина, на честь англ. економіста Джозефа Кітчина. Він пов’язував малі цикли з коливанням запасів золота і визначав їх повторюваність з періодичністю 3 роки і 4 місяці. Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.

Середні цикли ще називають циклами Клемента Жугляра, на честь фр. вченого-економіста. Він вважав, що причина середніх циклів – теж у сфері кредиту, і виявив їх періодичність (8-10 років). Ця періодичність збігається з періодичністю середніх циклів, причину яких вчені вбачали в періодичності оновлення основного к-лу.

Існування довгих хвиль (великих циклів) пов’язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфрастр-ри. Їх ще називають циклами Кондратьєва на честь рос. вченого Миколи Кондратьєва. Під час своїх досліджень він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54-55 років з висхідною та низхідною фазами.

Низхідна фаза великого циклу – це період зміни базових технологій, що триває 20-25 років. Упродовж цієї фази відбуваються малі та середні цикли, що створює підґрунтя для найвагоміших внесків у технічне переоснащення.

Висхідна фаза великого циклу – це період піднесення ек-ного та науково-технічного розвитку с-ва, що триває 25-30 років, протягом яких можливі також циклічні коливання пов’язані з оновленням основного к-лу, зародженням і розвитком нових галузей ек-ки.

69. Теоретичні погляди на роль держави в економіці та їх еволюція. Економічна роль держави, згідно з теорією меркантилізму, така: • державне регулювання сфери зовнішньоекономічних відносин, що засноване на протекціоністських засадах і передбачає застосування низьких митних тарифів на імпорт сировини й експорт готових виробів та високих — на імпорт промислової продукції та експорт сировинних ресурсів; державна регламентація внутрішнього промислового виробництва через запровадження державного контролю за якістю продукції, чисельністю і кваліфікацією працівників, надання привілеїв і монопольних прав новоствореним мануфактурам; активна монополізація зовнішньої торгівлі приватним і державним капіталом за обов'язкової державної підтримки і стимулювання; контроль грошового обігу і грошової системи, карбування монет з попереднім їх "псуванням" для поліпшення сальдо торговельного та платіжного балансу. Класична школа економічної науки, запропонувала нове, обмежене трактування економічної ролі і завдань держави в ринковій економіці. До основних завдань держави (за А. Смітом) належать: охорона від зовнішнього насильства (підтримання обороноздатності); охорона від внутрішнього насильства і несправедливості (забезпечення правопорядку), забезпечення правосуддя; надання всім членам суспільства так званих суспільних благ; збирання податків для виконання перших трьох функцій. Німецька історична школа інакше реагувала на економічний лібералізм класичної школи,. Потужна в політичному й економічному відношенні (монархічна) держава, економічний устрій якої враховував би особливості розвитку національної економіки, менталітет, традиції, звичаї, природні й географічні умови, — ідеал німецької історичної школи. Марксистська економічна теорія З одного боку, держава визнавалася апаратом насильства, засобом експлуатації найманих працівників, з іншого — надкласовою інституцією, яка в умовах переходу до справедливого економічного устрою здійснить тотальне одержавлення, націоналізацію землі та майна, ліквідує право приватної власності (диктатура пролетаріату), а згодом налагодить всеохоплююче управління економікою і забезпечить реалізацію економічних інтересів трудящих.. Маржиналізм і неокласична школа сприйняли основні теоретичні висновки класичного вчення: економічний лібералізм, ідею державного невтручання у виробничу та комерційну діяльність індивідів, тезу про раціональні (найвигідніші, найефективніші) дії економічних суб'єктів, особливо наголосивши на необхідності державної підтримки вільного підприємництва як основної ланки ринкової системи і на антимонопольній спрямованості державної економічної політики.

Дата добавления: 2015-05-26