Світова торгівля, її сутність та структура. Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі

Світова (всесвітня) торгівля — це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (Імпорту) товарів та послуг.

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру — систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в іншій країні. У цій системі основними є матеріально-технічна база (склади, які обладнані необхідним устаткуванням) та спеціалізовані організації для післяпродажного технічного обслуговування. Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена багато витрачати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інший держав (для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів чи компаній тощо).

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, -серед яких основними € її обсяг, динаміка експорту та Імпорту, товарна та географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівняння. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB — Free on Board ("вільний на борту судна")), за якою продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (Clf1 — Cost, Insurance and Freight ("вартість, страхування і фрахт")); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить товар і страхує його від ризиків.

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і страхування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одиницях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимірювання (барелях, бушелях, мішках).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Товарна структура міжнародної торгівлі - це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу.

Регіональна структура міжнародної торгівлі

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою розподіл торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура торгівлі звичайно узагальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура показуєрозподіл міжнародної торгівлі або між країнами, які належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН)

71. Глобалізація як новий етап інтеграційних процесів у світовій економіці.

Глобалізація (від франц. global — планетарний, все­осяжний) — всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систе­му інформаційно-технологічних, фінансово-економіч­них, суспільно-політичних, соціально-культурних взає­мозв'язків та взаємозалежностей.

Поняття "глобалізація" увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст.

Фактори які спричинили глобалізацію:

1) Технічні та технологічні (досягнення транспорту та системи сполучення, мобільний зв'язок, інтернет) – спричинене НТП.

2) Соціально-економічні (виникнення та поширення транснаціональних корпорацій, уніфікація норм законодавства).

3) Політичні (з розпадом РС зникло таке поняття як біполярність світу, зараз країни навпаки орієнтуються на міждержавні зв’язки.)

4) Культурні та морально-етичні (якщо раніше країни стримились до націоналізації, то то на початок 20 ст більшого поширення набули ідеї космополітизму)

Хронологічні рамки процесу глобалізації:

1) Перший період розглядає глобалізацію як постійно тривалий процес, який супроводжує увесь розвиток людства та набуває активізації у другій половині 19 ст, розрізняють три хвилі глобалізації:

перша хвиля (1870—1914 рр.), яка стала неперевер- шеною, оскільки частка міжнародної торгівлі у валовому світовому доході у цей період зросла у два рази, а кумуля­тивний обсяг інвестицій до країн, що розвиваються, стано­вив 32 %, водночас міграція охопила 10 % населення;

друга хвиля (1950—1970 рр.), пов'язана з поновленням попереднього стану після руйнації міжнародних зв'язків у ході двох світових воєн. У цей період частка обсягу світової торгівлі у світовому ВВП досягнула рівня 1913 р., кумулятивний об­сяг інвестицій до країн, що розвиваються, становив 11 %;

третя хвиля (починаючи з 1970 р.), започаткована потужним розвитком сучасних інформаційних і транспорт­них технологій. У 1998 р. кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досягнув 22 %.

2) Глобалізація почалась у ХХ ст. і триває по сьогодні.

Глобалізція економіки – претворення світової економіки, яка полягає в обєднанні національних економік у цілісну систему в результаті надзвичайно швидкого переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили та глобального розвитку інформаційних технологій та телекомунікацій.

Дата добавления: 2015-05-26