Біблія – походження, структура, культурно–історична цінність

Священною книгою християн (Святим Письмом) є Біблія (гр. bibliv — книги). Християни її ще називають Словом Божим, Книгою спасіння, Книгою книг тощо. Назва «Біблія» утвердилася із IV ст. Так уперше назвав цю книгу Константинопольський патріарх і богослов Іоан Златоуст (приблизно 350 — 407). Біблія формувалася протягом І тис. до н. е. — II ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейська, а згодом і християнська традиції вважали богонатхненними.
Структура Біблії. Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту. Слово «Завіт» (дав. євр. berit, гр. diatheke — угода, договір, союз, заповіт) походить від біблійної ідеї про угоду (завіт) Бога з обраним народом та з усім людством. Старим Завітом називається та частина Біблії, де йде мова про угоду Бога з давньоєврейським народом. Цю частину Біблії іудеї вважають священною. Друга частина — Новий Завіт — розповідає про угоду Бога вже з усім людством через місію Ісуса Христа. Для християн обидві частини є священними.

Кожна частина Біблії, у свою чергу, поділяється на окремі книги. Так, Старий Завіт включає в себе 50 книг, Новий Завіт — відповідно 27. Водночас сучасні православні видання мають 77 книг (тобто повний перелік), католицькі — 72, а протестантські — лише 66. Такий різнобій пояснюється тим, що, на відміну від 27 книг Нового Завіту, які визнавали й визнають усі християни, щодо 50 книг старозавітної частини такої одностайності не спостерігається.

Власне кажучи, Біблія — це збірка, бібліотека, що складається із 66 окремих книг, які писалися протягом приблизно 1600 років, з 1513 до н.е. по приблизно 98 рік н. е.

Перші 39 книг — близько три чверті Біблії — складають Старий Заповіт, визнаються за «Святе Письмо» іудаїзмом і християнством. Ще його називають «Єврейським Письмом», тому що більшість книг були написані мовою цього народу.

Ці книги можна поділити на три групи:

1) історичні — від Буття до Естер (17 книг);

2) поетичні — від Іова до Пісні Пісень Соломона (5 книг);

3) пророчі — від Ісаї до Малахії (17 книг).

У Старому Заповіті йде мова про ранню історію Землі та людства, а також про історію давнього ізраїльського народу з часу його появи до V ст. до н. е.

Решта 27 книг Нового Заповіту вважаються «Святим Письмом» тільки у християн, відомі як «Грецьке Письмо», тому що книги були написані грецькою мовою — міжнародною мовою того часу.

В основному вони розташовані за тематикою:

1) 5 історичних книг (Євангелія та Дії святих апостолів);

2) 21 послання;

3) Об’явлення Івана Богослова.

Походження. Християни, переконані, що це не просто звичайна людська література, написана виключно завдяки знанням, розуму і таланту тієї або іншої людини. Всі книги Святого Письма - богонатхненні. Через ці книги з нами говорить Сам Бог. Але звідси не витікає, що люди-автори біблейських книг - царі, пастухи, воєначальники, філософи, рибаки, лікарі - були всього лише роботами, що механічно писали під диктовку Бога. У цьому сенсі Біблія відрізняється від священних книг всіх інших релігій. Узяти хоч би Коран. Для мусульман це буквальне слово аллаха, яке було продиктовано Мухаммаду, що не вмів читати і писати. Як точно відмітив один мусульманський богослов: "У християн Бог став Людиною, у нас Він став Книгою".

Бог, поза сумнівом, впливав на авторів біблейських книг, але вони писали, не відчуваючи себе всього лише олівцем в Божій руці. Вони використовували свої знання, досвід, спиралися на існуючі книжкові традиції, застосовували звороти, близькі і зрозумілі тим, кому призначалися їх писання. Їх з повним правом можна називати авторами. Більш того, в кожній книзі є особливості авторського стилю. Але у всіх у них був один і той же Співавтор - Бог.

Тут же виникає питання: а чи збереглася ця "божественна складова" при численних перекладах біблейських книг? Зрозуміло, що сучасний текст - не зовсім те ж саме, що було в сувої, написаному дві-три тисячі років назад. Тут у християн відповідь однозначна: так, збереглася.

Богонатхненність полягає не тільки в тому, що стародавні автори Біблії пережили особливі духовні стани, безпосередню дію Божу. Оскільки християни вірять, що Церква керується Духом Святим, то переклади Біблії різними мовами, які прийняла Церква, теж вважаються богонатхненними, при всіх філологічних відмінностях перекладів Біблії від грецького тексту - ми можемо бути впевнені: це як і раніше слово Боже. Нарешті, і це, напевно, найголовніше, Бог впливав і завжди діє на тих людей, хто читав і читає Святе Письмо.

Крім того, в традиційних стародавніх культурах зміст переписуваного тексту зберігався нітрохи не гірше, ніж в сучасній культурі з її ксероксами і сканерами. І хоча над переписуванням текстів трудилися багато людей в різних місцях і в рукописи могли закрастися філологічні помилки, але веровчительний зміст текстів не мінявся. Спеціально ж змінювати слово Боже або вставляти в нього щось від себе нікому, окрім єретиків, і в голову не могло прийти. Якщо ж випадкові філологічні помилки спотворювали віровчительний зміст якихось біблейських рукописів, такі тексти відразу відкидалися Церквою.

Часто кажуть, що в Біблії багато суперечностей. Це окрема тема. Для нас зараз важливе інше. Ці так звані суперечності доводять, що сучасний текст Святого Письма не був спотворений. Якби у переписувачів була можливість вносити якісь принципові правки або зміни - насамперед вони згладили б саме ці суперечності.

Культурно-історична цінність Біблії полягає, насамперед, у цінності тієї доктрини, яку вона проповідує. Біблійне Слово "... провело розділ між духовним і тимчасовим і поклало основу істинного лібералізму і справжньої цивілізації". Будучи високим взірцем культури духовної, Біблія дивним чином впливала на розвиток матеріальної культури людства.

Важливо відмітити, що культурно-історична цінність Біблії не вичерпується суто релігійною функцією. Адже Біблія відіграла видатну роль у становленні та розвиткові всієї духовної культури людства, стала ідейним фундаментом подальшого розвитку філософських вчень, літератури і мистецтва. Видатні богослови і філософи, митці та науковці всіх часів - минулих і теперішніх - прагнули збагнути глибину її думки і сутність закодованих у складних алегоріях і символах Біблії життєво визначальних істин. На перший погляд може здаватися, що біблійні оповіді пристосовані до примітивного рівня свідомості, але, як засвідчують численні дослідження, вони спрямовані на вираження особливої-психологічної та духовно-екзистенціальної реальності. Тому вони містять складну і цінну інформацію, яку не можна трактувати буквально і спрощено.

Дата добавления: 2015-05-26