Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.2




При вивченні Розділу 1.2. важливо:

1. усвідомити значення терміну „культура спілкування” й прослідити етапи розвитку спілкування..

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на:

2. письмових історичних пам’ятках минулого.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу:

c. початок формування в Україні наукової думки про спілкування.

Вивчаючи пункт 3, дайте відповідь на питання „Чому наші прадіди вміли спілкуватися і правити через віче, а ми досягти цього не можемо?”.

Навчальний матеріал.

1. Прочитайте та виділіть основні риси гуманізації спілкування.

Спілкування як процес і продукт життєдіяльності людей має багате минуле, а як результат наукових досліджень – коротку історію. Багато цінного й цікавого про етику та етикет, культуру спілкування та поведінки знаходимо в пам’ятках історії й літератури, зокрема в українських джерелах.

Одним із перших описав спілкування на території нинішньої України ще у 5 ст. До н.е. Геродот. Він розповідав, як наші пращури спілкувалися при світлі вогнища, „казали казку”, „баяли байку”. Цікаві свідчення того, як у далекі часи жили люди, як вони захищали свою землю, як розвивали ремесла і, звичайно, як спілкувалися, дає Велесова книга. Люди вміли спілкуватися, бо правили багато віків через віче, де будь-хто міг слово сказати – і то було благом. Узагалі слово для людей було вагомою частиною життя, через нього вони доходили згоди й розв’язували свої життєві проблеми.

Дещо пізніше, коли на території Київської Русі відкрилися перші бібліотеки, школи, набуло розвитку мистецтво, тобто закладалася культура народу. Найвідомішими пам’ятками є твори першого митрополита Київської Русі Іларіона. Мудрі настанови щодо етики та етикету, спілкування й поведінки дав своєму й прийдешнім поколінням Володимир Мономах. У його „Повчанні” знаходимо: „...мати душу чисту та непорочну, тіло худе, бесіду лагідну і дотримуватися слова Господнього...при старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими в любові перебувати, без лукавого умислу бесідуючи, а більше вдумуватися, не шаленіти словом, не засуджувати мовою, небагато сміятися, соромитися старших; не забувайте того доброго, що ви вмієте, а чого не вмієте, тому навчайтесь... жодної людини не пропустіть не привітавши її і не подарувавши їй добре слово...”. Як бачимо, етика та етикет, культура спілкування, поведінки і мовлення в цих джерелах подаються в єдності. Це саме простежується і в подальших пам’ятках історії та культури України.

Справжнім центром формування культурної, філософської та психологічної думки й утвердження культури спілкування в Україні стала Києво-Могилянська академія. Тут працювали видатні вихователі й мислителі, які зробили певний внесок в теоретичне висвітлення етики спілкування. Серед викладачів академії працював учений, письменник, оратор, громадський діяч Феофан Прокопович. Він написав „Духовний регламент”, в якому доводив, як за допомогою етики, мистецтва слова й мистецтва спілкування можна впливати на людей і переконувати їх. Ф.Прокопивич залишив нам учення про три стилі монологічного мовлення та спілкування:

високий стиль має хвилювати людей, для чого треба використовувати сильні емоції, величаві способи викладу своїх почуттів;

квітчастий стиль має приносити насолоду, для чого необхідно вживати красиві способи викладу думки;

низький стиль служить для повчання.

Один з учнів академії, філософ і поет Григорій Сковорода, який підготував та прочитав курс „християнської доброчинності”, який можна назвати „християнським етикетом”. Він наголошував, що норми та правила приносять користь суспільству та людині тоді, коли вони спираються на доброчесність. Він вважав, що суспільство, де кожен, спілкуючись з іншими, реалізує свої природні обдарування, можна побудувати тільки за допомогою освіти і самопізнання. Це принесе щастя, бо корінь нещастя людини – у неправильному пізнанні своїх здібностей. Отже, самопізнання філософ проголошував як універсальний засіб моральної перебудови світу.

Видатний український учений М.Драгоманов у своїх спогадах „Два учителі” розповідає про етикет у школі. Із вдячністю згадував він учителя, який вмів гуманно й тепло жити з учнями і піднімати їх інтелект і мораль. Спілкування з таким учителем сприяло формуванню вміння спілкуватися з людьми, любові до книги, жадоби до знань, творчого мислення, аналітичного підходу до явищ і національної свідомості.

Таким чином, користуючись пам’ятками історії та культури, прослідковується, що спілкування було складовою розвитку культури людини й суспільства загалом, а етичні норми та психологічні механізми цьому сприяли.

 

2. Прочитайте та законспектуйте основні положення.

Вивченням спілкування до початку ХХ ст.. наука не займалася, розглядалися й досліджувалися лише окремі складові цього феномена. Проте на початку ХХ ст. До цих проблем починають звертатися вітчизняні та зарубіжні вчені. Багатовимірну стимулюючу роль спілкування в життя людини належним чином почали усвідомлювати вчені різних галузей наук – теоретики та спеціалісти-практики. Популярними стали поради американського спеціаліста Д. Карнегі про те, як поліпшувати спілкування та завойовувати собі друзів. Проте ці рекомендації мають не наукову, переважно практичну цінність. Вони стосуються технології спілкування і не розкривають його етичної та психологічної структури й закономірностей. Водночас вони певною мірою допомагають діловим людям і всім, кого хвилює процес спілкування, хто відчуває у цьому труднощі.

До спілкування як наукової проблеми активно підійшли спеціалісти з етики. Психології, філософії у 20-30 роки нинішнього століття. У їхніх працях зазначалося, що моральні цінності та норми формуються під впливом релігійних цінностей або відповідають традиціям, звичаям і ритуалам свого суспільства.

На Заході у 30-ті роки зародилася школа „людських відносин”. Її прибічники, розроблюючи складні економічні, фінансові питання почали звертатися до етики. Психології та соціології – наук про людську поведінку. На жаль, у радянській теорії й практиці нічого, крім опору в цій галузі не було відпрацьовано, роль соціології та психології недооцінювалась, що завдало чималої шкоди суспільству.

Після 30-х років інтерес до проблеми спілкування дещо зменшився. Однак за останні десятиріччя вони знову притягли до себе увагу. З’явилася низка праць, де спілкування розглядається з різних точок зору. Нерідко в них по-різному розкривається зміст основних характеристик феномена спілкування, іноді неоднозначно трактуються категорії. У 1969 р. Американський психолог Д.Депс нарахував 96 дефініцій спілкування.

Поряд з підручниками, науковими розробками про спілкування написано багато науково-популярної літератури. Варто відзначити доробок зарубіжних авторів, присвячений проблемі сім′ї, попередженню й розв’язанню конфліктів, проведенню переговорів і поліпшенню міжособистісних взаємин. Спілкування тепер вивчають у взаємозв’язку з різними видами діяльності. У дослідженнях учених найбільш детально описано ділове, зокрема педагогічне спілкування. Спрямованість цих досліджень практична – досягти ефективності у професійній діяльності.

Несподіваним для багатьох відкриттям „організаційної культури” як важливого інструмента управління господарством ознаменувалися 80-ті роки. Багато зарубіжних теоретиків назвали культуру, і передусім культуру спілкування, важливою складовою в боротьбі за успіх у бізнесі. Відомий американський спеціаліст у галузі управління зазначає, що психологія була для цього найціннішою з усіх університетських дисциплін.

У різні часи підходи до вивчення спілкування були не однаковими. Якщо, наприклад, у психології в 20-60-ті роки його досліджували в контексті масових процесів, а потім – в онтогенезі, у взаємозв’язку з мовленням і вищими психічними функціями, то наприкінці 60-х – на початку 70-х років наука вивчала, як змінюється поведінка людей в різних ситуаціях безпосереднього спілкування, аналізувала різні засоби, зокрема невербальні характеристики та їхнє значення для сприймання однієї людини іншою, розглядала прикладні аспекти спілкування як цілеспрямований вплив.

Розвиток виробничих відносин стимулював учених та практиків до вивчення спілкування у зв’язку із становленням і розвитком особистості. Саме на цьому шляху плідно об’єдналися позиції етиків і психологів. У науці відбувся так званий комунікативний переворот. Суть його – у переході від суб’єкта, який віддає перевагу монологові, до суб’єкта. Котрий прагне діалогу у спілкування та взаємодії з іншими людьми. Основну увагу зосереджували на засобах комунікації, особливостях контакту, комунікативних діях, видах взаємодії, зокрема, у конфліктних ситуаціях і під час переговорів. Іншими словами, у процесі цих досліджень частіше вивчали питання, як спілкуються та взаємодіють суб’єкти, а не те, з приводу чого вони спілкуються. У різних концептуальних системах (біхевіоризм, гештальтпсихологія, неофрейдизм) спілкування аналізували за допомогою основних положень цих систем. А тому складові спілкування часто вивчали окремо: або обмін інформацією, або взаємодія, або процес сприймання одне одного. Так само нерідко етика і психологія спілкування досліджуються окремо, хоча в діловому житті вони проявляються в єдності.

3. Запишіть напрямки вивчення спілкування.

З розширенням мережі наукових центрів України збільшилась кількість науковців і підвищилась їхня кваліфікація. Розширився фронт досліджень у галузі спілкування. За останні десятиріччя було зроблено помітний крок уперед у його науковому осмисленні, а також проведено дослідження, які допомогли вченим поглибити наукове розуміння феномена спілкування загалом і різних його аспектів зокрема.

Спілкування розглядається як система, а отже, його вивчення має системний характер. Можна виокремити два напрямки його вивчення:

теоретичні дослідження спілкування;

практичне навчання формам і методам підвищення рівня культури спілкування.

Учені не залишають поза увагою вивчення етичних і психологічних компонентів спілкування, їх впливу на розвиток психіки і формування особистості, труднощів, що заважають людям розуміти одне одного, діяти спільно і та ін. Досліджується вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей. Вивчаються засоби спілкування, способи впливу людей як під час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах, особливості монологічного та діалогічного спілкування.

Українські вчені-етики також вивчають спілкування та його етичні норми. Вони зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як міжсубєктивна взаємодія між людьми. Спілкування через це є справжньою цариною людської моральності.

У середині 70-х років з’являються перші праці з проблеми ділового спілкування в Україні. Цей феномен виокремлюється й формалізується як наукова категорія, описуються типи та стилі спілкування, особливості оптимального спілкування. У науковій літературі зазначається, що спілкування сприяє створенню умов для розвитку мотивації тих. Хто займається професійною діяльністю, надає їй творчого характеру, розвиває особливості суб’єктів спілкування, попереджує виникнення психологічних бар’єрів. Певний внесок у вивчення проблеми ділового спілкування зробили спеціалісти з менеджменту. Процес комунікації вони описують як засіб підвищення ефективності управління, виділяють бар’єри в діловому та міжособистісному спілкуванні й пропонують способи і засоби їх подолання.

Термін „культура спілкування” вперше з’явився у наукових працях у 80-ті роки. Загальноприйнятого визначення цього поняття немає й досі. Схарактеризовано лише окремі види культури спілкування, описано культуру професійного, зокрема педагогічного, спілкування, виокремлено компоненти цього феномена.

Розвиток гуманістичної психології та гуманістичної етики на Заході сприяв гуманістичному осмисленню спілкування. У нашій країні на той час підходи до спілкування, як зазначалося, були класово зорієнтовані, стерео типізовані, мали формальний і конформний характер. Проте останнім часом ідеї гуманізму почали поширюватися і в Україні.

 

Питання і завдання:

Що ви знаєте з історії минулого про спілкування, його етику й культуру?

Чи виховується в сучасних школах моральна та психологічна культура спілкування?

Яку літературу з етики, етикету та культури спілкування Ви знаєте? Що, на Ваш погляд, з ідей вчених необхідно насамперед упроваджувати у нашому суспільстві.

Що таке „гуманістична етика” та „гуманістична психологія”? Наскільки їхні ідеї близькі нашому суспільстві й кожному з нас?

Висновки (стисле резюме)

Культура спілкування формується багатьма поколіннями людей. Суспільство загалом й кожний з його членів мають прагнути не тільки зберегти, а й примножити спадщину предків. Вона останніми роками плідно осмислюється науковцями. Вона немає меж і кордонів Усе краще, що мають світова наука та практика має стати надбанням кожного, якщо він критично оцінює рівень своєї культури і прагне його підвищити. Теоретичні й практичні аспекти проблеми формування потребують подальшого вивчення, а результати – активного впровадження в життя з урахуванням гуманістичних ідеалів. Привласнення результатів через освіту й самоосвіту сприяє підвищенню загального рівня культури особистості, її самопізнанню, самореалізації та самовдосконаленню.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 693; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.029 сек.