Предмет етики

Вступ

Черкаси

Програма

Етика

навчальної дисципліни

підготовки бакалавр

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

напряму гуманітарні науки

(шифр і назва напряму)

Спеціальності філософія

(шифр і назва спеціальності)

(Шифр за ОПП________)

2012 рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: Процишин В.М., к.філос.наук, доц.

Обговорено та рекомендовано до видання Президією Науково-методичної комісії з напряму підготовки

__________________________________________________________________________________________

(шифр і назва напряму)

“_______” __________________ 20___ року, протокол №__

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Етика” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавр напряму “філософія”.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є мораль в її історичних, теоретичних та прикладних вимірах.

Міждисциплінарні зв’язки: історія, культурологія, соціологія, естетика, релігієзнавство.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

2. Історія етики та моральної культури.

3 .Структура та зміст моралі.

4. Прикладні виміри етики та її основні нормативно-ціннісні програми.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: допомогти студентам засвоїти засадничі принципи й головні ідеї етики та моральної філософії; сприяти формуванню знань про логіку процесів і тенденції духовно-ціннісного розвитку суспільства, сучасний стан етичних моделей соціальної реальності та їх структурних елементів; оволодінню навичками етичного мислення, пошуку рішень актуальних етичних проблем і прогнозування моральних запитів та конфліктів сучасної людини.

Завдання:

1) представити в систематичному вигляді основне коло етичних тем і проблем.

2) сформувати загальне уявлення про предмет етики, ознайомити з основами термінологічної, теоретичної та практичної сторони моральної філософії;

3) розширити й поглибити знання студентів про етичне та моральне;

4) сформувати уміння побудови етичного дискурсу;

5) поглибити знання: з історії зарубіжної та вітчизняної етичної думки, проблем розвитку й методики етичного аналізу людських вчинків, питань формування й функціонування моральної реальності, структури, сфер і форм існування моралі, основних положень низки найвпливовіших морально- етичних концепцій;

6) виробити практичні навички визначення, аналізу й пошуку шляхів вирішення етичних проблем;

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні

знати:

- проблематику, завдання та функції моралі як соціального явища;

-змістголовних етичних категорій та понять;

- специфіку етичного пізнання;

- методику морально – етичного аналізу актуальних соціально – особистісних проблем;

- історію вітчизняної і зарубіжної етики та філософії моралі;

- основні положення низки етиччних концепцій.

вміти:

- створювати етичний дискурс;

- володіти методами та принципами етичного мислення;

- застосовувати морально-етичні норми і принципи при вирішенні щонайширшого кола проблем: від соціально-політичних до екзистенціально-особистісних.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 252 годин /________ кредитів ECTS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ПРЕДМЕТ ЕТИКИ.

Тема 1. Етика і мораль. Значення етичного.

Етимологія слів “ етика”, “ мораль ”, “ моральність”; широкі і спеціальні значення цих понять. Семантична етимологія відповідних слів в стародавніх і східних мовах. Значення поняття “ етос ”.

Предмет етики: можливі варіанти предметизації етичного міркування. М.Фуко про три сторони моралі. Д. Фон Гільдебранд про три “сфери моралі”. Б.Хюбнер про “мораль”, “етику” і “етос”. Предметизація етичного на основі базових етичних принципів - золотого правила і заповіді любові. Предмет філософського поняття моралі.

Різноманітність етичних і моральних теорій. Типи етичних теорій відповідно до розуміння джерела моралі і трактування морального ідеалу.

Напрямки етичного аналізу: моральна філософія, нормативна етика (етика цінностей, етика норм, етика чеснот, етика прав людини), прикладна етика.

Моралізаторство і нігілізм. Феномен моралізаторства (моралізування): гіперморалізм. Скептицизм, нігілізм і імморалізм стосовно моралі. Етична, нігілістична і імморалістична критика моралі.

Тема 2. Генеалогія моралі

Походження моралі як этико-філософська проблема. Основні підходи до питання про генеалогію моралі. Логіка генеалогічного дослідження. Генеалогічний метод Ф.Ніцше.

Еволюціоністські теорії походження моралі. Основні представники еволюційної етики, методологічні підходи, ідеї. Соціобіологія як сучасний варіант еволюційної етики. Основні етичні концепції соціобіології, що пояснюють походження моралі, альтруїзму і допомагаючої поведінки: „альтруїстський ген”, „реципрокальний альтруїзм”, „епігенетичні правила”.

Соціально-договірні теорії походження моралі (права). „Нігілістичні” теорії походження моралі (Б.Мандевіль, Ф.Ніцше). Проблема походження моралі у філософії марксизму. Зміст і характер історичної еволюції моралі („релігійної етики”), за М.Вебером; значення тези про становлення моралі в протистоянні реальному світові (в неприйнятті світу).

Формування первинних етичних норм в процесі розкладання первісної общини, соціальної диференціації і відособлення індивідів. Віддзеркалення процесу становлення моралі в мові і в стародавній літературі. Порівняльний аналіз параморальних і протоморальних стандартів Гомера і Гесіода.

Формування імперативно-ціннісного змісту моралі. Таліон, золоте правило, заповідь любові: їхня ціннісна і регулятивна своєрідність.

Змістовий модуль 2. Історія етики та моральної культури.

Тема 3.Мораль та моральність в історії культури

Архаїчна моральність. Стародавні кодекси законів та моральних обов’язків. Громадянська мораль та норми права епохи античності. Паулінізм. Етика любові.Середньовічна моральність. Рицар та ченець. Міщанська та буржуазна мораль. Моральні звичаї радянської доби. Моральна культура сучасного суспільства.

Тема 4. Морально-етичні засади найвпливовіших релігійних вчень

Етика конфуціанства. Етичні засади буддизму. Етичне вчення Мойсея та хасидизму. Основні принципи християнської етики. Морально-етичне вчення Мухамеда.

Тема 5. Вузлові точки розвитку світової етичної думки в історико-філософському вимірі.

Особливості розвитку етики в докласичний період античності. Матеріалістична етика Демокріта. Етичне вчення Сократа. Етика Платона. Вчення Арістотеля про вище благо. Епікурійська етика. Етичне вчення Августина. Новоєвропейський етичний раціоналізм та синтементалізм. Вчення І.Канта про категоричний імператив. Етичні концепції Гегеля та Фейєрбаха. Етичний сенс ніцшеанства. Етичні вчення Ф.Достоєвського та Л.Толстого. Етика благоговіння перед життям А. Швейцера. Особливості феноменологічної етики. Основні принципи комунікативної етики. Етика діалогу та постдіалогічна етика.

Тема 6. Розвиток етичної думки в Україні

Становлення та формування етичних ідей в культурі Київської Русі. Моральна філософія в Києво-Могилянській академії. Етика Г.Сковороди. Етичні пошуки Т.Шевченка, І.Франка, Л. Українки. Етичні ідеї В.Вернадського, В. Винниченка, Д.Чижевського, Д.Донцова, В.Липинського. Стан та перспективи розвитку етичної думки в сучасній Україні.

Тема 7. Мораль в житті людини та суспільства.

Особливості функціонування моралі та її парадокси. Мораль у соціальному та особистісному вимірі. Поняття регуляції поведінки. Нормативна регуляція поведінки та її структура. Порівняльно-структурний аналіз моралі, права, звичаю як форм нормативної регуляції поведінки. Різні акценти в розумінні імперативності (рестриктивності) моралі в історії філософії. Мораль та соціальні спільноти, мораль та соціальний прогрес.

Змістовий модуль 3. Структура та зміст моралі.

Тема 8. Поняття та структура моральної свідомості.

Моральна свідомість в структурі моралі. Моральна норма як елементарна форма моральної вимоги. Типи моральних норм. Сутність та функціїї моральних принципів. Моральні мотиви та їх роль в поведінці людини. Моральний “легалізм”, його витоки та прояви. Ціннісні орієнтації як вираження морального самовизначення людини. Поняття цінності. Позитивні і негативні, абсолютні і відносні, об'єктивні і суб'єктивні цінності. Цінність і оцінка. Типологія цінностей, інтерсуб’єктивна природа моральних цінностей, їх співвідношення з естетичними, релігійними, політичними цінностями. Цінність та святиня. Моральний ідеал та моральна референція особистості. Моральний ідеалізм.

Тема 9. Добро і зло як основні етичні категорії.

Добро як вища моральна цінність - результат людського волевиявлення. Добро і благо. Історичні концепції добра. Джерела, критерії, нормативно-ціннісна визначеність добра. Добро як інтуїтивне знання. Добро як інтегральний зміст усієї сукупності моральних вимог.

Зло та антиблаго (лихо). Ідея непорушного зв’язку добра і зла; її різні вираження в історії філософії; зло та хаос; добро і зло як однопорядкові начала світу, що знаходяться в постійному єдиноборстві (маніхейство); зло як “відсутність” добра (Августин); зло та погорда, зло та егоїзм. Ідея опосередкування протилежніості добра і зла чимось іншим – Богом (Л.А.Шестов), "вищою цінністю" (М.А.Бердяев). Субстанціалістське та несубстанціалістське тлумачення зла. Естетизація зла, її причини та наслідки. Зло як вияв прагнення людини до своєцентристського самоствердження.

Тема 10. Поняття морального обов’язку та відповідальності.

Обов’язок як вияв усвідомлення людиною морально належного в практичній площині. Вчення І.Канта про категоричний імператив. Порівняльні характеристики категоричного імперативу і золотого правила. Антитеза належного і сущого; (онтологічного та деонтологічного) її віддзеркалення в моральній свідомості у формі відмінності і протистояння спільного і приватного інтересу, універсальності і партикулярності. Моральний обов’язок з точки зору комунікативної етики. Етичні обов'язки людини стосовно інших людей і стосовно самого себе.

Відповідальність як характеристика ставлення людини до виконання морального обов’язку. Відповідальність “за” і відповідальність “перед” Відповідальність та ідея “респонзивності” буття. Відповідальність як покликання і як обов'язок. М.Вебер про "етику відповідальності" і "етику переконання". Співвідношення етики відповідальності та етики обов’язку.

Тема 11. Проблема справедливості в етиці.

Поняття справедливості, його зв’язок із поняттями обов’язку та відповідальності. Морально-правова суміжність змісту справедливості. Справедливість як вираження принципу взаємності між людьми. Моральні, правові і соціально-економічні аспекти проблеми справедливості. Арістотель про зрівняльну та розподільчу (дистрибутивну) справедливість. Пошана, дотримання договорів, права людини як різні засади справедливості. Справедливість як міра співвідношення прав і обов'язків, діяння і подяки. Справедливість і чесність.

Принципи універсалізованості і рівності у встановленні засад справедливості. Історичні форми справедливості як рівності. Таліон. Справедливість і милосердя (людинолюбність); уявлення про справедливість в заповіді “не судіть, то не судимі будете". Справедливість як соціальна проблема; універсальні і конвенціональні елементи в справедливості. Соціально-політичні концепції справедливості. Теорія справедливості Дж. Ролза. Справедливість і проблема покарання, зокрема, кримінального.

Справедливість як принцип індивідуальної поведінки. Неприпустимість зазіхання на особу та власність. Принцип справедливості у вимогах: “Не кривдь", “не нашкодь", “не порушуй чужих прав". Поняття "подвійної несправедливості". Справедливість і етично-правові обов'язки особистості. Справедливість і любов з точки зору діалогічної етики.

Дата добавления: 2015-05-26