ОУН-УПА в 1944-1945 рр

В січні-липні 1944 р. з ініціативи ОУН формується Українська головна визвольна рада (УГВР), яка повинна була очолити боротьбу з німецькими окупантами за незалежність України.

У відповідь на це окупаційна влада заарештовує А.Мельника, С.Бандеру, Я.Стецька та інших керівників ОУН.

У вересні 1944 р. керівників ОУН було звільнено, гітлерівське командування пропонує дивізії січових стрільців «Галичина», сформованій в 1943 р., взяти участь у бойових діях проти Радянської армії разом з німцями.

В червні 1944 р. дивізії СС «Галичина» бере участь в боях під Бродами і зазнає нищівної поразки від радянських військ.

На ліквідацію ОУН-УПА в 1944 р. було кинуто дивізії НКВС і прикордонні війська в усіх районах дислокації УПА.Родини вояків УПА зазнали репресій, були вислані до північних районів СРСР.

З лютого 1944р. до липня 1945 р. в боях загинуло 92,8 тис. бійців УПА, тобто переважна більшість.

Після завершення визволення від німецько-фашистських загарбників території СРСР Радянська Армія продовжили наступ. В квітні 1945 р., здійснивши переможний похід через країни Європи, радянські війська підійшли до Берліну. На початку травня Радянська Армія та армії союзників по антигітлерівській коаліції (США, Англії, Франції) завершили операцію по захопленню Берліна, що розпочалася 16 квітня.

8 травня 1945 р. Німеччина капітулювала. 9 травня було знищено останнє угрупування німецьких військ під Прагою, що чинило опір після капітуляції.

9 травня відзначається День перемоги. 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві відбувся урочистий Парад Перемоги.2 вересня 1945 р. капітулювала Японія.

Другу світову війну було завершено.

Внесок українського народу в перемогу Об’єднаних Націй в Другій світовій війні

Українці боролися проти фашистської Німеччини у складі Червоної Армії, американської, канадської армій, військових частин Австралії, загонів руху Опору.

Серед військового керівництва СРСР було чимало українців (А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко).

2072 українця були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 32 українця стали двічі Героями Радянського Союзу. З 17 млн. орденів і медалей, якими було нагороджено солдат і офіцерів Радянської Армії, 2,5 млн. одержали мешканці України.

Вчені України багато зробили для зміцнення обороноздатності СРСР (Інститут електрозварювання під керівництвом Є.Патона; КБ під керівництвом І.Доброхотова та ін.)

В діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.

Евакуйовані з України на схід СРСР підприємства постачали боєприпаси, військову техніку, продовольство.

В ході війни відбулися події, які значно піднесли міжнародний авторитет України.

Україна:

стала засновником і членом Організації Об’єднаних Націй;

створила Народний комісаріат закордонних справ (Д. Мануїльський);

організувала Народний комісаріат оборони (генерал-лейтенант В. Герасименко);

об’єднала всі свої етнічні землі. Завершився історичний процес збирання всіх українських земель в рамках однієї держави;

поклала край територіальним претензіям сусідніх держав, що було причиною міжнародних конфліктів;

частково змінила державну символіку.

Тематичне оцінювання №1

Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної війни

(1939–1945)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

Оберіть одну правильну відповідь серед чотирьох запропонованих варіантів.

1. Укажіть дату Корсунь-Шевченківської наступальної операції.

А 24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р.;

Б 24 січня — 17 лютого 1944 р.;

В 8 квітня — 29 серпня 1944 р.;

Г 29 серпня — 8 жовтня 1944 р.

2. Позначте прізвище історичного діяча, який очолював Україн-ський штаб партизанського руху.

А С. Ковпак;

Б О. Федоров;

В Т. Строкач;

Г О. Сабуров.

3. Укажіть поняття, яке відповідає визначенню: «Співпраця гро-мадян захопленої держави з окупаційною адміністрацією».

А Протекціонізм;

Б комунізм;

В конфіскація;

Г колабораціонізм.

Змістовний модуль 10. Україна в перші повоєнні роки (1945-початок 50-х рр..)

Завдання:

1.Законспектувати лекцію та підготуватись до семінарського заняття;

2. Опрацювати ст.68-96 підручника Пометун О.І. Історія України 11 кл. Х.:Сиция, 2012.

3.Письмово виконати тематичне оцінювання №2.

Список рекомендованої літератури:

1.Турченко Ф. Новітня історія України (1939-початок XXI ст.)11кл.-К.:Генеза,2006

2.Кульчицький С.,Шаповал Ю. Історія України (1939-2001рр).-К.:Генеза,2005

3.Гупан Н.,Пометун О.,Фреймам Г. Новітня історія України:11 кл.-К.: А.С.К.,2007

4.Гупан Н.,Пометун О. Історія Україна 11 кл.-Х.:Сиция,2012

Семінар 7 (2 год.)

Тема: Україна в період повоєнної відбудови.

1. Відбудова сільського господарства.

2. Відбудова важкої промисловості.

3. Рівень життя та добробуту населення.

4. Радянізація західних областей України.

5. Рух опору в повоєнні роки.

Лекція 10 (2 год.)

1. Післявоєнне становище України. Україна та ООН.

2. Відновлення радянізації в Західній Україні. Посилення централізації та культу особи Сталіна.

3. Особливості суспільно-політичного життя.

4. Розвиток культури.

1.УРСР – співзасновниця Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій.

У ході переговорів щодо утворення ООН радянська сторона, висунула пропозицію про включення до майбутньої міжнародної організації усіх радянських республік як повноправних членів. Цю пропозицію союзники відкинули, але для України та Білорусії, що були найзначнішими за чисельністю населення та за територією і найбільше постраждали від війни, був зроблений виняток. 26 червня 1945 р. на конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско делегація Української РСР, як і делегації інших держав-засновниць, підписала Статут ООН. Як член ООН, Україна брала участь у роботі різних її структур, у міжнародних конференціях, зокрема Паризької конференції з питань розробки і підписання договорів з колишніми союзниками Німеччини.

Однак самостійність України в питаннях зовнішньої політики була чисто умовною і мала імітаційний характер. Українські дипломати завжди погоджували свою позицію з установками відповідних зовнішньополітичних служб Наркомату, а пізніше Міністерства закордонних справ СРСР.

До того ж ніякі дипломатичні зв'язки з іншими країнами Україні не були дозволені. Вона не мала жодного посольства в зарубіжних країнах.

Та незважаючи на відсутність власної лінії у зовнішньополітичній діяльності, вихід України на міжнародну арену мав, безперечно, позитивне значення. Він підтримував у масах населення України державницькі настрої і розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом України та її фактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.

Внутрішньополітичне становище України.

У післявоєнний час ще міцніше укріпилася авторитарно-командна система управління всіма сферами суспільного життя. Свого апогею досягла культоманія. У всіх ланках політичної системи — Радах, профспілкових громадських організаціях — панував формалізм. По суті, народовладдя було фікцією.

Однією з визначальних рис політичного життя західного регіону була кадрова політика. Із східних областей УРСР та інших республік до середини 1946 р. у західні області прибуло 86 тис. партійних, радянських, комсомольських працівників, спеціалістів промисловості, сільського господарства, системи народної освіти, охорони здоров'я, культурно-освітніх закладів. Місцевим кадрам у той час не довіряли. І хоч понад ЗО місцевих жителів входили до депутатського корпусу Верховної Ради СРСР і УРСР, реальної влади і впливу на ті чи інші події вони не мали. За свідченням офіційних джерел, до середини 1946 р. на керівну партійну, радянську і культурно-освітню роботу було висунуто 53 тис. активістів з місцевого населення, але висувалися вони здебільшого на другорядні посади — на рівні району або села. Наприклад, 1946 р. з 15120 номенклатурних посад в обкомах партії Західної України місцеві працівники посідали лише 1832 (12,1%). В 1950 р. із 23 тис. членів львівської обласної партійної організації тільки 10% становили вихідці з місцевого населення. На селі комуністів було дуже мало.

Такою ж була ситуація в усіх сферах суспільно-політичного життя західного регіону України. За умов, коли близько 90% керівників різних чинів були прибульцями зі сходу, а тому погано обізнані з місцевими особливостями, не завжди освіченими й компетентними, допускалися серйозні помилки, прорахунки, зловживання, особливо в період встановлення радянських порядків, колективізації, боротьби з українським підпіллям. За вказівками Москви і Києва керівництво на місцях запроваджувало ті ж порядки, що па ну нили у сталінській імперії. Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на „східняків” і „західняків”.

Адміністративно-територіальні зміни.

Одним із наслідків перемоги СРСР в Другій світовій війні було розширення його кордонів на заході, що привело до завершення об'єднання українських земель.

Питання про повоєнні кордони України постало ще на Тегеранській (1943) та Ялтинській (1945) конференціях глав урядів трьох держав антигітлерівської коаліції СРСР, США, Великої Британії. Радянське керівництво наполегливо домагалося закріплення кордону по так званій «лінії Керзона». Це гарантувало об'єднання українських земель у складі УРСР і юридичне закріплювало входження до України західних областей, у тому числі тих, що перебували в його складі в 1939—1941 рр.

Але це не влаштовувало Велику Британію та США, для яких закріплення такої лінії фактично означало визнання наслідків пакту Молотова - Ріббентропа для СРСР. Лише після вступу Радянської Армії на територію Східної і Центральної Європи і утворення там лояльних Союзу РСР режимів питання щодо кордонів України вирішилося на основі двосторонніх умов із ними.

16 серпня 1945 р. було підписано радянсько-польський договір про державний кордон. Відповідно до нього нова лінія кордону проходила за 5—6 км від «лінії Керзона» на користь Польщі. Крім того, до Польщі додатково переходила тридцятикілометрова територія в районі р. Солонія і м. Крилов, тобто значна частина українських етнічних земель (Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя).

Уточнення кордонів між двома державами відбулося й пізніше. На прохання Польщі на початку 50-х років. Україна поступилася Устрицьким районом Дрогобицької області, а до Львівської області увійшли землі довкола м. Кристинопіль (пізніше перейменованого в Червоноград).

Згодом постало питання про Закарпатську Україну. Доля цих земель вирішилася після вигнання із Закарпаття окупаційних військ.

26 листопада перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР. Враховуючи віковічне прагнення українців до возз'єднання, чехословацький уряд погодився підписати договір із СРСР про злиття Закарпатської України з Радянською Україною. Це сталося 29 червня 1945 р.

Заключним актом повоєнного врегулювання кордонів України стало підписання 10 лютого 1947 р. радянсько-румунського договору. Він юридичне зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди 28 червня 1940 р.

Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі були об'єднані у складі Української РСР. Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина, Румунія визнали нові політичні реалії, підтвердивши в міжнародних актах згоду змінити свої кордони на користь Радянського Союзу.

Перехід до мирного будівництва.

До мирного життя український народ повернувся у надзвичайно тяжких умовах. Великих втрат зазнало народне господарство. Із 31 850 зруйнованих більших промислових об'єктів Радянського майже 42% припало на Україну. Перед країною стояло велетенське завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості. У 1945 р. розпочалась відбудова великих підприємств металургії — „Азовсталь”, "Запоріжсталь", Макіївського, Криворізького та інших заводів. До кінця 1945 р. досягнуто близько 44% довоєнних виробничих потужностей машинобудівної і 30% — легкої промисловості, введено в дію 123 великих і 508 дрібних шахт у Донбасі. Загалом промислове виробництво в Україні у 1945 р. становило лише 26% довоєнного рівня. Це пояснюється надзвичайно великими втратами від воєнних дій та окупації, а також тим, що значна частина майна була евакуйована в східні райони.

Проводились певні роботи з відновлення житла, лікувальних закладів, культурно-побутових об'єктів тощо. На кінець 1945 р. в республіці було відновлено та побудовано 7,9 млн м2 житла, функціонувало 4025 поліклінік і амбулаторій, На початок осені 1945 р. працювало 30512 шкіл, 150 вузів і 532 технікуми

У березні 1946 р. Верховна Рада затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр. Основні завдання четвертої п’ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів країни, відновленні довоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні. Нехтуючи потребами й можливостями людей, план вимагав відбудови народного господарства менше ніж за п'ять років, відновлення розорених районів, підняття промисловості і сільського господарства на довоєнний рівень і навіть його перевищення, підвищення продуктивності праці на 36%. Виснажені війною робітники змушені були тяжко працювати.

І все ж відбудова важкої промисловості принесла свої результати. Україна за окремими показниками випереджала розвинуті європейські країни. Промислове виробництво на 15% перевищувало довоєнний рівень. Незважаючи на те що українська промисловість стала потужнішою порівняно з довоєнною, її відбудова значно відстала від загальносоюзних темпів. У 1950 р. народне господарство України майже у всіх галузях промисловості мало найнижчі показники за весь час її перебування у складі Радянського Союзу.

Така ситуація була зумовлена не лише воєнними втратами. Тут позначилася й економічна політика центру, яка стимулювала швидку відбудову і розвиток, насамперед, нових індустріальних східних російських центрів, щоб у такий спосіб унезалежнити союзне народне господарство від українського промислового потенціалу та перевести його на другорядні позиції.

Однак зі зростанням промисловості не підвищився життєвий рівень людей. Випуск товарів споживання досяг у 1950 р. тільки 80% довоєнного рівня. Складно було купити продукти споживання. Особливо ці труднощі посилилися після грошової "реформи" 1947 р., яка звела нанівець особисті заощадження.

Особливості відбудови в Україні:

Значні масштаби відбудовчих робіт (більше ніж у будь-якій іншій країні Європи)

Р озрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. « Холодна війна» робила неможливим використання західної, перш за все американської фінансової та технічної допомоги. Широке використання для відновлення потужностей промисловості, залучення техніки та обладнання, що отримував СРСР як репарації

Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень)

Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

Економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилась з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.

Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу в короткий термін мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певних об'єктах

Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 pp.

Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій

Широке використання під час відбудовчого періоду праці в'язнів ГУЛАГу і військовополонених (222 тис. осіб, що утримувалися у 23 таборах)

Післявоєнне село. Голод 1946-1947 рр. та його наслідки.

Згубна сільськогосподарська політика партійно-радянської влади виявилася нездатною впоратися зі стихійним лихом - посухою, що привело до голоду 1946-1947 рр., наслідки якого були жахливі. Від голоду, епідемій в Україні загинуло близько мільйона чоловік. Були зареєстровані, як і в 1932-33 рр., масові випадки людоїдства і трупоїдства. Однак допомоги з боку центральної влади не надходило, більш того, посилився тиск з метою виконання планів хлібозаготівель з України. У той же час Радянський Союз експортував значну кількість зерна у країни "народної демократії" і продавав його їм за безцінь. Наслідки голоду радянська влада всіляко применшувала і фальсифікувала його причини, намагаючись перекласти провину на "шкідників" і "ворогів народу".

Саме тому в цей час знову розгорнулися масові репресії, і хвиля терору почалася з України. З березня 1947 р. Комуністичну партію України (КПУ) очолив Лазар Каганович замість звільненого Микити Хрущова. Каганович знайшов головного "ворога" - український буржуазний націоналізм і почав шалене його переслідування. Жертвами стали вчені і творча інтелігенція України: письменники Юрій Яновський, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Остап Вишня, вчені-історики М. Петровський, К. Гуслистий, Ф. Ястребов, композитори К. Данькевич і В. Мураделі, режисер О. Довженко і багато інших. Їх творчість таврувалася як шкідлива, ідеологічно невитримана, публікації зменшувалися і навіть приховувалися у закритих фондах бібліотек, а автори цькувалися як ненадійні "попутчики". Всього за період з 1945 по 1951 рр. було прийнято 12 партійних "драконівських" постанов, від яких постраждала еліта української інтелігенції. Погромницькі кампанії, спрямовані проти модерних наукових теорій, зачепили й Україну, багато вчених-генетиків якої були звинувачені у "морганізмі-менделізмі", "низькопоклонстві перед Заходом" і "космополітизмі". В ідчувалися вже й перші ознаки державного антисемітизму та загального політичного обскурантизму. Усього у 1949-1952 рр. із звинуваченням в українському націоналізмі виключено з КП(б)У 22175 членів (приблизно 3%).

Виключення з лав партії означало тоді кінець кар'єри і іноді втрату свободи, а то й життя.

Заходи політики уряду в сільському господарстві наприкінці 1940 — на початку 1950-х pp.:

Підтвердження виконання обов'язкового мінімуму трудоднів (за невиконання колгоспників відправляли у заслання)

Укрупнення колгоспів

Колгоспникам рекомендовано здавати дрібну домашню худобу (забито 2 млн голів худоби)

Збільшення податків на селян з продажу продукції на ринку

Скорочення присадибних ділянок колгоспників

Зменшення натуральної оплати, збільшення податків на присадибне господарство

Матеріальне становище населення. Побут.

Відбудова промисловості була неможлива без широкого розгортання житлового будівництва. Мільйони робітників, селян і службовців залишалися без житла. У роки повоєнної п'ятирічки з руїн та попелу піднялися спалені міста, робітничі селища, села України. Одночасно здійснювалася відбудова водогонів, налагоджувалася робота міського транспорту, комунальних служб. Та житлові й побутові умови населення, незважаючи на значні масштаби будівництва, залишалися важкими. Мільйони сімей жили в бараках, перенаселених комунальних квартирах (так званих комуналках), не пристосованих для життя приміщеннях.

На фоні значних зрушень у розвитку важкої промисловості було чітко помітне відставання тих галузей господарства, які мали забезпечити потреби споживання. Як і в довоєнні роки, держава не надавала належної уваги розвиткові легкої та харчової промисловості. Це спричинило нестачу в Україні наприкінці 40 - на початку 50-х років найнеобхіднішого: взуття, одягу, білизни, хоча на одного жителя тут вироблялося чавуну, сталі, продукції машинобудування більше, ніж у будь-якій іншій республіці СРСР. Навіть цукор, 70% виробництва якого зосереджувалося в Україні, дуже рідко потрапляв на стіл трудящих республіки. Таке ж становище було і з соняшниковою олією. Реальні прибутки переважної більшості працівників, як у місті, так і на селі, були нижчими від довоєнного рівня.

Проведена у 1947 р. грошова реформа призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. По вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а по вкладах у розмірі понад 10 тис. крб. — на дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, сільській інтелігенції. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався там з розрахунку 1:10 І цього разу селянство опинилося в нерівних умовах порівняно з іншими категоріями населення.

Скасування у 1947 р. карткової системи розподілу продуктів викликало значне зростання цін на них. Нові ціни більш ніж у тричі перевищували довоєнні, тоді як заробітна плата збільшилася лише наполовину.

У винятково складних умовах повоєнної відбудови надмірне навантаження несла система медичного обслуговування, Її відродження-відбувалося досить швидко. Кількість лікарняний ї ліжок у республіці на кінець п'ятирічки досягла майже 200 тис., що перевищувало рівень 1940 р. Значно більше, ніж до війни працювало в Україні на кінець п'ятирічки лікарів і середнього медичного персоналу. Для значної частини жителів України, особливо сільських районів, віддалених сіл, хуторів, якісне медичне обслуговування залишалося недоступним.

Певні заходи було здійснено щодо налагодження торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування. Але все це були тільки перші кроки, бо торговельні заклади, їдальні, чайні тощо організовувалися в тимчасових, нашвидку пристосованих, необладнаних приміщеннях, які іноді навіть не опалювались.

Змістовний модуль 12. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1964 рр..)

Завдання:

1.Законспектувати ст.102-147 підручника Пометун О.І. Історія України 11 кл. Х.:Сиция, 2012.

2.Письмово підготувати питання семінарського заняття.

3.Перевірити свої знання за допомогою питань тематичного оцінювання.

Список рекомендованої літератури:

1.Турченко Ф. Новітня історія України (1939-початок XXI ст.)11кл.-К.:Генеза,2006

2.Кульчицький С.,Шаповал Ю. Історія України (1939-2001рр).-К.:Генеза,2005

3.Гупан Н.,Пометун О.,Фреймам Г. Новітня історія України:11 кл.-К.: А.С.К.,2007

4.Гупан Н.,Пометун О. Історія Україна 11 кл.-Х.:Сиция,2012

Семінар 8 (2 год.)

Тема: Міжнародне становище України та стан культури у 50-60-х рр.

1. Міжнародне становище України.

2. Народна освіта та спеціальна освіта.

3. Розвиток української літератури та мистецтва.

4. Зародження дисидентського руху в Україні.

5. Русифікація та антицерковна кампанія

Лекція 12 (4 год.)

1. Внутрішньополітичне та економічне становище України

2. Часткова лібералізація суспільного життя. Реабілітація політичних в’язнів

3. Зародження дисидентського руху в Україні

Дата добавления: 2015-05-26