Особливості взаємодії суб’єктів професійної діяльності у системі ринкових відносин у контексті професійної етики

Взаємодія – це форма організації і регулювання дій суб’єктів діяльності стосовно один одного. Суб’єктами взаємодії можуть бути: соціальні групи, організації, особистості. Особистість у складі групи чи організації виступає в якості представника або члена групи (організації).

Рівні активності міжособистісної взаємодії (за М.М. Обозовим) відповідають основним способам організації спільної діяльності, а саме:

- взаємодія “поряд, але не разом” здійснюється в умовах спільно-індивідуальної діяльності;

- ланцюжкова взаємодія реалізується в умовах спільно-послідовної діяльності і характеризується тим, що результат дії одного учасника стає об’єктом дії наступного;

- взаємоідя, побудована на безпосередньому обміні дій між учасниками відбувається в умовах спільно-розподіленої діяльності і є найбільш продуктивною.

- Ознаками активної взаємодії у групі є:

- наявність єдиної мети;

- існування мотивації щодо спільного виконання;

- об’єднання учасників з метою досягнення спільних результатів діяльності;

- розподіл і координація дій учасників у ході виконання діяльності;

- виконання діяльності учасниками у єдиному просторі та часі;

- досягнення спільного результату діяльності.

Ю. Швалб, О. Данчева виділяють три рівні взаємодії суб’єктів економічної діяльності:

1 рівень – соціальний. Визначається взаємодією людей на рівні формалізованих відносин. Такі відносини регулюється правовими, економічними і соціальними нормами. Ознаками соціальної взаємодії на цьому рівні є нормативність і знеособленість, уніфікація та стандартизація відносин. Прийняті на даному рівні норми і рішення є обов’язковими і виступають в якості регуляторів всіх інших форм відносин.

Цей рівень взаємодії вимагає від учасників професійної діяльності високого рівня компетентності. Він зумовлений якістю виконуваної ними соціальної ролі (професія, посада) і отримує відображення у контрактах, угодах, судових приписах, установчих згодах тощо.

2 рівень – соціально-психологічний. Формується у відносинах між людьми у процесі спільної діяльності з приводу спільного предмета діяльності на рівні міжособистісної взаємодії. Такі відносини регулюються відповідно до існуючого соціального завдання, однак зумовлені особливостями суб’єктів взаємодії. Отже, якість морально-етичної регуляції взаємодії на соціально-психологічному рівні відносин буде залежати від особливостей формування зазначених норм у конкретній групі (організації) та їх засвоєння членами групи, від рівня моральної свідомості особистостей, які беруть участь у діяльності та їхнього статусу у системі групових відносин.

3 рівень – психологічний. Виникає на рівні міжособистісного спілкування і спирається на емоційно-почуттєву основу (симпатії – антипатії), характерологічні особливості, стиль і спосіб мислення, близькість світоглядних позицій, зокрема моральних поглядів і установок, отже, емоційно-духовну близькість учасників взаємодії. Регулюється відповідно до засвоєння суспільних регулятивів конкретними особистостями та формування їх ставлення одне до одного.

В умовах реальної взаємодії суб’єктів економічної діяльності виявляються всі три її рівні.

На рівні взаємодії організацій виділяють такі типи відносин:

1. Конкурентні відносини, що спрямовані на підсилення або послаблення позицій іншого внаслідок зіткнення суб’єктів взаємодії та продуктів їхньої діяльності (товару). Важливим чинником успіху у конкурентних відносинах є визнана марка товару, яка водночас містить у собі показники якості товару, престижності фірми та соціальної оцінки виробника і відповідає вимогам споживача. Основною етичною вимогою до конкурентних відносинє спрямування на високу якість продукту, а не на знищення конкурента.

2. Партнерські відносини спираються на однакову зацікавленість суб’єктів взаємодії в успішності спільної справи, характеризуються внесенням певної частки кожного у цю справу, супроводжуються отриманням кожним винагороди за свій внесок у вигляді частини від отриманого прибутку. Залучення партнерів за таких відносин відбувається шляхом перемовин з приводу спільної справи та укладення між ними офіційної чи неофіційної угоди про участь і прибутки кожного. У бізнесі ці відносини спрямовані на виконання завдань: організаційно-управлінських, інноваційно-підприємницьких, фінансово-інвестиційних, аналітико-дослідницьких, виконавських.

Принципи партнерських відносин: довіра, відкритість, можливість двостороннього контролю.Партнерські відносини будуються з урахуванням таких норм, як: увага до потреб, інтересів і поглядів партнера; визнання права на самостійність і незалежність кожного партнера; неприйнятність будь-яких форм силового тиску й маніпулювання.

3. Відносини замовник-виконавець. В їхній основі знаходяться: врахування виконавцем завдань, кінцевих параметрів продукту, встановлених замовником; кінцевий контроль і оцінка якості продукту з боку замовника; фінансування діяльності виконавця. Дані відносини є взаємозалежними, але нерівноправними. Замовник здійснює купівлю можливостей виконавця та проводить остаточні розрахунки з ним відповідно до вироблення певного продукту. Він є єдиною особою, яка оцінює якість продукту.

Специфіка взаємодії між замовником і виконавцем полягає:

а) з боку виконавця: у демонстрації своїх можливостей як виробника; у спрямуванні на здобуття якомога більшої авансової оплати за майбутню роботу; у спрямуванні на мінімалізацію власних затрат (інтелектуальних, матеріальних) під час виконання замовлення;

б) з боку замовника: у зацікавленості в максимальних гарантіях виконання завдання в необхідних параметрах; спрямуванні на мінімальні витрати за товар, в отриманні бажаних результатів після отримання товару.

Ефективні засоби впливу виконавця на замовника: унікальність діяльності, висока якість продукту.

Етичні вимоги до зазначеної взаємодії: врахування інтересів і потреб обох сторін взаємодії, повага, чесність, висока якість продукту, обов’язковість, дотримання термінів виконання й розрахунків, уникнення маніпулятивного тиску на іншу сторону взаємодії.

Дата добавления: 2015-05-26