Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина

§5.1. Поняття основних прав, свобод і обов'язків

Конституційні права і свободи — це закріплені в Конституції Україні і гарантовані державою можливості, які дають кожній лю­дині і громадянину право вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними блага­ми як в особистих, так і загальних інтересах.

Конституційні права виділяють окремо у системі прав і свобод людини і громадянина, оскільки вони своїм соціально-політичним

Основи правознавства України ______________________________________67

значенням відрізняються, виражають життєво важливі і значимі права особи, володіння якими забезпечує задоволення потреб і інте­ресів. Конституційні права і свободи становлять основу правового статусу людини і громадянина.

Правовий статус людини і громадянина — це юридичне закрі­плене становище особи в державі й суспільстві, яке визначається насамперед Конституцією України. Юридичне закріплення факти­чного становища людини і громадянина реалізується різними спо­собами і шляхами, за допомогою спеціальних засобів. Воно почина­ється з того, що людина визнається суб'єктом діючого в суспільстві права і наділяється при цьому правоздатністю. Правоздатна люди­на може вступати у відповідні правовідносини як громадянин дер­жави, член суспільства. Поряд з цим слід підкреслити, що не всі Права і свободи встановлюються на рівні Конституції, деякі перед­бачені поточним законодавством. Конституцією України закріплені Основні права і обов'язки, свободи, які життєво важливі і соціаль-но необхідні для людини і нормального функціонування суспільства, держави.

Основні права і свободи закріпляються за кожною людиною і гро­мадянином. Усі інші (неосновні) права і свободи пов'язані з ура­хуванням статусу особи. Конституційні (основні) права і свободи людини і громадянина, на відміну від неосновних, фіксуються в Конституції України, яка в правовій системі має найвищу юридич­ну силу, що підкреслює особливе місце і роль цих прав і свобод.

Конституційні права і свободи людини і громадянина — це невід'ємні права і свободи, які належать особі від народження, закріплені в Конституції держави і мають найвищий юридичній захист. У силу верховенства конституційних норм усі правові акти, нормативно-правові приписи, які закріплюють права, свободи і обов'яз­ки людини і громадянина, повинні відповідати їм і не суперечити положенням Конституції України.

Для визначення суб'єктів прав і свобод у Конституції України Вживаються спеціальні терміни, формулювання, які потребують Пояснень. Так, необхідно пояснити визначення «людина» і «грома­дянин». Під терміном «людина» розуміється суб'єкт суспільно-істо­ричної діяльності і культури. Визначення терміна «громадянин» завжди пов'язано з державою, у цьому випадку це означає, що лю­дина належить до населення конкретної держави, що наділяє

68 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

її юридичним статусом. Окремі права і обов'язки, закріплені в Кон­ституції України, стосуються тільки громадян України. Наприклад, право на свободу об'єднання у політичні партії, право голосу на виборах та інші. Тому у Конституції використовується термін «гро­мадяни України». У ст. 70 Конституції вказується: «Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягай на день їх проведення вісімнадцяти років». У інших випадках у кон­ституційних статтях про права та свободи використовуються термі­ни «кожна людина», «усі», «кожен», що означає права і свободи громадян нашої країни, інших держав, а також осіб без громадянства, які перебувають на території України.

Наприклад, ст. 42 Конституції України проголошує: «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом»; ст. 21 Конституції: «Усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Для теорії та практики одним з актуальних завдань є розкриття сутності природи основних прав, свобод і обов'язків. Конституція не передбачає поділ їх на більш чи менш важливі, що свідчить про їх рівноцінність. Відмінність між поняттями «право» і «свобода» значною мірою умовна, між ними не завжди можна провести чітку різницю, тому прийнято вважати, що між правами і свободами немає особливих відмінностей.

Але поняття «свобода» переважно слід розуміти як невтручання у внутрішній світ людини і громадянина. Наприклад, свобода дум­ки, свобода наукової творчості, свобода совісті. Можна стверджува­ти, що свобода — це спроможність людини діяти відповідно до сво­їх інтересів і мети, можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення. Поняття «право» більшою мірою пов'язане з тим, що для його реалізації необхідні позитивні дії з боку держави або правомочність людини на участь у діяльності окремих політич­них і економічних структур. Тобто право — це юридичні можли­вості людини задовольняти особисті потреби та інтереси. У Кон­ституції частіше використовують термін «право». Наприклад, ст. 45 Конституції України вказує: «Кожен, хто працює, має право на від­починок», ст. 47: «Кожен має право на житло», ст. 49: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страху­вання». Таким чином, конституційні права і свободи людини і гро­мадянина знайшли своє закріплення у Конституції України.

Основи правознавства України ___________________________________69

Крім конституційних прав і свобод, держава встановлює людині І громадянину конституційні обов'язки.

Конституційний обов'язок — це встановлена державою в інте­ресах усіх членів суспільства і закріплена в Конституції міра нале­жної поведінки.

Конституційні обов'язки встановлюються як для реалізації інте­ресів усього суспільства, держави, так і в інтересах кожного окре­мого громадянина. Кожен повинен підкорятися певним правилам, аби при реалізації своїх прав і свобод не завдати шкоди іншим суб'єктам правовідносин. Неможливо допустити, щоб людина, яка Має права, не мала обов'язків або мала тільки обов'язки не маючи Прав. Конституційні обов'язки законодавцем встановлюються для забезпечення інтересів інших людей, держави і суспільства. Це означає, що жоден громадянин не повинен звільнятися або ухилятися від обов'язків. В Україні проживають особи, які не є громадянами нашої держави, і Конституція не звільняє їх від деяких обов'язків. Наприклад, поважати Конституцію і закони України, сплачувати податки, не заподіювати шкоди природі та інші. Водночас деякі обов'язки поширюються тільки на громадян України, і не поширюються НІ інших осіб. Наприклад, обов'язок, встановлений ст. 65 Консти­туції України: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної Цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком Громадян України». Ст. 53 Конституції зобов'язує кожного громадя­нина України мати повну загальну середню освіту і т. д. ¹ Конституційні права, свободи і обов'язки, закріплені в Основно­му Законі України, являють собою цілісну систему, яка забезпечує гідний конституційно-правовий статус особи. Відповідно є необхід­ність провести їх класифікацію на основі різних критеріїв. З урахуванням тексту Конституції найбільш поширеним критерієм класи­фікації прав і свобод людини і громадянина є їх зміст. За змістом

конституційні права і свободи людини і громадянина класифікуються на: 1) громадянські (особисті), 2) політичні, 3) економічні, 4) соціальні, 5) культурні.

1. Особисті (громадянські) права і свободи є основою правового статусу людини, вони вважаються природними, оскільки пов'язані з існуванням і розвитком людини, їх може мати кожна людина незалежно від громадянства, від початку життя. За Конституцією України до громадянських прав відносяться: право на життя; на повагу

70________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

гідності; на свободу та особисту недоторканність; на недоторкан­ність житла; на таємницю листування, телефонних розмов, телегра­фної та іншої кореспонденції, на невтручання в особисте та сімейне життя; на вільний вибір місця проживання, на свободу думки і сло­ва; на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. 27—35 Консти­туції України).

2. Політичні права і свободи — це права, які належать людині як члену політичного співтовариства, це можливість брати участь у суспільному і державному житті, впливати на діяльність різнома­нітних державних органів, а також громадських об'єднань. До політичних прав і свобод належать: а) право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; б) право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати та бути обраним до органів державної вла­ди та органів місцевого-самоврядування; в) право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги і демонстрації; г) право напра­вляти індивідуальні та колективні письмові звернення (ст.ст. 36—40 Конституції України).

3. Економічні, соціальні і культурні права — це права, що пов'я­зані з діяльністю людини в господарській сфері, її соціальними від­носинами із суспільством, державою, колективами, іншими людь­ми, з діяльністю в сфері культури і духовного життя.

До економічних, соціальних і культурних прав належать: а) пра­во володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ре­зультатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; б) право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; в) на пра­цю; г) на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтере­сів; д) на відпочинок; е) на житло; ж) на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї; з) на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; й) на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; к) на освіту; л) свободу літературної, художньої, наукової і технічної тво­рчості; м) право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяль­ності (ст.ст. 41—54 Конституції України).

Конституція України закріплює не лише основні права і свободи людини та громадянина, але й передбачає загальні та спеціальні (юридичні) гарантії їх захисту.

Основи правознавства України ___________________________________71

§ 5.2. Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина

Конституційні гарантії — це передбачені Конституцією Укра­їни засоби, методи і механізми, що забезпечують реалізацію консти­туційних прав і свобод людини і громадянина.

Гарантії конституційних прав особи поділяються на а) економіч­ні, б) політичні та в) юридичні; зокрема:

а) економічні гарантії— це створення можливостей володіти власністю, свобода вибору занять, надання матеріальних послуг населенню, створення умов для працевлаштування, активної трудо­вої діяльності людини та інша соціальна діяльність держави в умо­вах ринкової економіки;

б) політичні гарантії — це політика держави, спрямована на створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечення її прав та свобод. У ст. З Конституції України закріплено: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Таким чином, політична гарантія знайшла своє закріплення в Основному Законі нашої держави;

в) юридичні гарантії прав закріплені у Конституції й інших зако­нах України. Так, у ст. 55 Конституції України встановлено: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному Гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». У Конституції закріплено ряд інших норм, які виступають гарантом конституційних прав і свобод: ст. 56 Конституції передбачає право на відшкодування шкоди за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, завданої незаконни­ми рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держави, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; ст. 57 гарантує кожному право знати свої права і обов'язки; ст. 59 гарантує право на правову допомогу; ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60); особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним виро­ком суду (ст. 62).

72 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

У Конституції України передбачено ряд інших гарантій, які ши­роко застосовуються в житті нашого суспільства.

Крім гарантій, закріплених у Конституції України, вони передба­чені і нормами інших законодавчих актів. Особливу роль у забезпе­ченні гарантій прав і свобод людини і громадянина відіграють су­дові органи, органи прокуратури, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також Президент України і Кабінет Міністрів України. Згідно зі ст. 102 Конституції Президент виступає гарантом прав і свобод людини і громадянина, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадя­нина (ст. 116 Конституції).

До гарантій прав і свобод людини і громадянина належить також юридична відповідальність за їх порушення.

§ 6. Конституційні інститути демократії

§6.1. Виборча система в Україні

Конституція України встановлює основи виборів та референдумів, закріпивши: «Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» (ст. 69).

Виборча система — це сукупність норм, що закріпляють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, ор­ганізацію виборів до органів держави, взаємовідносини виборців з депутатами. Норми виборчого права закріплюють коло осіб, що мають право обирати та бути обраними до представницьких орга­нів: принципи виборчого права; організацію і порядок виборів; вза­ємовідносини депутатів з виборцями.

Основою виборчої системи України є загальне, рівне, пряме, ві­льне виборче право, яке здійснюється особисто і таємно.

Участь громадян у виборах депутатів є добровільною. Право голосу на виборах депутатів мають громадяни України, яким на день виборів виповнилось 18 років. Будь-які обмеження виборчих прав громадян України забороняється. Не має права голосу тільки той, хто визнаний судом недієздатним.

Вибори і виборча система поділяються на види залежно від часу, об'єктів виборів, територіальних ознак. За об'єктом, що передбачає органи або посади, вибори можна класифікувати так: 1) вибори

Основи правознавства України ____________________________________73

парламенту — Верховної Ради України; 2) вибори Президента Ук­раїни; 3) вибори територіальної автономії — Верховної Ради Автоно­мної Республіки Крим; 4) вибори представницьких органів самовря­дування, сільських, селищних, міських голів. Закон України «Про Вибори народних депутатів України» із змінами, внесеними Закордоном України від 7 липня 2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України», регламентує вибо­ри депутатів за пропорційною системою: 450 депутатів обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій. У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), які на виборах набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

За часом проведення вибори поділяються на чергові; позачергові або дострокові; повторні; вибори депутатів сільських, селищних, міських голів замість тих, що вибули.

Конституція України не закріплює вид виборчої системи в пар­ламент та представницькі органи місцевого самоврядування. Вона Визначається окремими виборчими законами. Вибори депутатів міських, сільських, селищних рад і міських Голів здійснюються також за пропорційною системою.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого само­врядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівно­го і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності виборчого права означає, що виборче пра­во мають усі громадяни України, які на день голосування досягай 18 років. Право громадян бути обраним залежить від виду виборів. Так, народним депутатом може бути обраний лише громадянин Ук­раїни, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і про­живає в Україні протягом 5 років.

Президентом може бути обраний громадянин України, який до­сяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 ро­ків та володіє державною мовою.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадя­ни беруть участь у виборах на рівних засадах, коли кожен виборець має лише один голос.

Пряме виборче право означає, що особи, які балотуються, обира­ються безпосередньо виборцями.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волеви­явленням виборців забороняється. Це гарантується положенням про

74 ________ П. М Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

те, що кожен виборець голосує особисто. При заповненні бюлетеня у кабіні для таємного голосування забороняється присутність будь-кого, крім голосуючих.

§ 6.2. Референдуми в Україні

Референдум — це політичний і правовий інститут, спрямований на розв'язання кардинальних проблем загальнонаціонального і мі­сцевого значення. Питання референдуму регламентується ст.ст. 72, 73, 74, 106, 138, 143, 156 Конституції. Референдум — це аналіз основних засобів реалізації народного суверенітету і джерело форму­вання громадської думки. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування зако­нів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення (ст. 1). Всеукраїнський референдум признача­ється Верховною Радою або Президентом відповідно до їх повнова­жень.

Місцеві референдуми — одна з основоположних форм діяль­ності територіальних громад, вища форма місцевого самоврядуван­ня. Вони поділяються на сільські, селищні і міські референдуми. Відповідно до ст. 12 Закону «Про всеукраїнський та місцеві рефере­ндуми» вони призначаються місцевими радами.

Глава IV

Дата добавления: 2015-05-26