Система органів державної влади

Органи державної влади утворюють систему, яка характеризу­ється функціональною і організаційною єдністю.

Єдність системи державних органів зумовлює їх поділ на скла­дові частини — види державних органів. Конституція України, закріплюючи принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, визначила також і систему органів державної влади Укра­їни: органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Органи законодавчої влади — це представницькі органи, які утворюються шляхом вільних і загальних виборів, висловлюють волю свого народу, їх основною функцією є законотворчість. Відпо­відно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Органи виконавчої влади — це органи, які реалізують державну владу у формі організації виконання законів. Вищим виконавчим органом у державі є уряд (Кабінет Міністрів України), який, як правило, формується шляхом призначення. Відповідно до Консти­туції України Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу інших органів виконавчої влади, в тому числі:

а) центральних органів — міністерств, державних комітетів, установ при Кабінеті Міністрів та інших центральних відомств;

б) місцевих органів — місцевих державних адміністрацій, місце­вих органів, міністерств.

Судові органи здійснюють судову владу, яка є незалежною і са­мостійною гілкою державної влади. До системи судових органів Конституція України відносить суди загальної юрисдикції та Кон­ституційний Суд України. Конституційний Суд здійснює контроль за відповідністю Конституції інших нормативно-правових актів.

Особливе місце в системі органів державної влади належить інституту глави держави — Президенту України.

Конституція України безпосередньо не вносить Президента Ук­раїни до певної гілки влади і закріплює його статус як глави держа­ви. Президент України бере участь у формуванні інших гілок вла­ди і взаємодії з ними. Конституція України наділяє Президента певними владними повноваженнями стосовно органу законодавчої влади та органів виконавчої влади, що є необхідним елементом «си­стеми стримувань і противаг», яка забезпечує необхідний баланс влад.

Основи правознавства України _____________________________________77

В Україні є й інші види державних органів, які здійснюють від­повідні функції держави і не входять до жодної з гілок влади. Це ^ органи прокуратури.

§ 2.1. Верховна Рада України

Відповідно до ст. 75 Конституції — Верховна Рада України є єди­ним органом законодавчої влади нашої держави. Лише вона упов­новажена приймати закони, які є актами вищої юридичної сили в Україні. Вона складається з 450 народних депутатів України, які збираються на основі загального, рівного і прямого виборчого пра­ва шляхом таємного голосування строком на п'ять років. До складу Верховної Ради входять також два органи: Рахункова палата та Упо­вноважений Верховної Ради України з прав людини.

Вибори до Верховної Ради можуть бути черговими, які повинні відбуватися в останню неділю березня четвертого року повнова­жень її діючого складу, та позачерговими, які відбуваються внаслі­док дострокового припинення повноважень Верховної Ради. Це може статися у випадку, коли:

1) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідан­ня Верховної Ради не можуть розпочатися;

2) протягом одного місяця у Верховній Раді не сформована коа­ліція депутатських фракцій;

3) протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сфор­мований персональний склад Кабінету Міністрів. Президент має Право достроково припинити повноваження Верховної Ради. Рішен­ня про дострокове припинення повноважень приймається Президе­нтом України після консультації з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді. Повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково Припинені Президентом в останні шість місяців строку повнова­жень Верховної Ради України або Президента України (ст. 90 Кон­ституції України).

Верховна Рада України набуває право здійснювати свої повнова­ження за умови обрання до її складу не менше як 300 народних депутатів, що становить дві третини її конституційного складу.

Робота Верховної Ради відбувається у сесійному порядку. Перша сесія кожного її нового скликання (обрання нового складу депута­тів Верховної Ради) збирається не пізніше ніж на тридцятий день

78 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

після дня офіційного оголошення результатів виборів. Перше засі­дання новообраної Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України (ст. 82 Конституції України).

Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, які починають свою роботу у конституційне встановлені строки (першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року), та позачергови­ми.

Повноваження Верховної Ради України визначають її місце та роль у механізмі держави. За своєю сутністю і призначенням пов­новаження Верховної Ради (визначаються ст.ст. 85, 92 Конституції України) можна поділити на декілька груп:

1) повноваження, пов'язані з внесенням змін до Конституції України;

2) повноваження, пов'язані з прийняттям та внесенням змін до поточного законодавства;

3) бюджетні повноваження Верховної Ради;

4) повноваження по призначенню всеукраїнського референду­му;

5) повноваження, пов'язані з визначенням засад внутрішньої і зовнішньої політики і програм суспільного розвитку, охорони до­вкілля;

6) повноваження, пов'язані зі взаємовідносинами Верховної Ради та Президента (призначення виборів Президента, заслухову­вання послань Президента, усунення Президента з поста у поряд­ку особливої процедури — імпічменту);

7) повноваження Верховної Ради, пов'язані з формуванням ін­ших державних органів;

8) контрольні повноваження Верховної Ради;

9) повноваження, пов'язані з організацією адміністративно-тери­торіального поділу країни;

10) повноваження, пов'язані з призначенням Прем'єр-міністра України і членів Кабінету Міністрів, а також голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна України.

Слід зазначити, що досить широке коло питань може вирішува­тись Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується відносин, які мають винятково важливе значення для особи, суспільства, держави, а саме:

1) прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

Основи правознавства України ___________________________________79

2) основних засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору;

3) засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності;

4) засад утворення політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

5) територіального устрою України;

6) засад місцевого самоврядування;

7) основ національної безпеки, організації Збройних сил Украї­ни і забезпечення громадського порядку;

8) бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземних валют на території України;

9) одиниць ваги, міри і часу, порядку створення державних ста­ндартів;

10) амністії та ряду інших питань.

Згідно зі ст. 91 Конституції України Верховна Рада приймає за­кони, постанови та інші акти. Перелік їх у ст. 91 Конституції не Дається, що дозволяє застосовувати різні акти. Вона може приймати декларації, заяви, звернення.

§ 2.2. Правовий статус народного депутата України

Правовий статус народного депутата закріплений у Конституції України і в Законі «Про статус народного депутата України».

Народним депутатом України може бути лише громадянин Укра­їни, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і прожи­ває в Україні протягом останніх 5 років. У той же час громадянин не може бути обраний народним депутатом України, коли у нього є непогашена і не знята у встановленому порядку судимість, за ви­нятком судимості за злочин, вчинений неумисно.

Народні депутати України є повноважними представниками на­роду України у Верховній Раді. Вони покликані виражати і захища­ти суспільні інтереси своїх виборців, брати активну участь у здій­сненні законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради.

При виконанні своїх функцій та повноважень народні депутати України керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, а також своєю совістю.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на Постійній основі. Повноваження депутата починаються з моменту

80________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

складання присяги. Вони складають її перед вступом на посаду. Від­мова скласти присягу веде до втрати депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради.

Повноваження депу­тата припиняються достроково (ст.81) у таких випадках:

1) за особистою заявою депутата;

2) з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) у зв'язку з визнанням його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) з припиненням громадянства або виїздом на постійне прожи­вання за межі України;

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) не входженням народного депутата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (блоку), політичних партій або з ви­ходом народного депутата України зі складу такої фракції;

7) у випадку смерті.

Конституція закріплює ряд гарантій депутатської діяльності, які покликані забезпечити створення сприятливих умов для здійснення їх повноважень та захистити від репресій за депутатську діяльність. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність, згідно з якою народний депутат не може бути притягнутий до будь-якої юридичної відповідальності за діяльність, яку він здійснює в ході реалізації своїх депутатських повноважень, при виступах на пле­нарних засіданнях Верховної Ради чи в її комітетах і комісіях, при голосуванні з того чи іншого питання тощо. З цього правила є єди­ний виняток: народний депутат несе юридичну відповідальність за нанесення образи або наклеп.

Депутатська недоторканність означає і те, що народного депута­та не можна притягнути до кримінальної відповідальності, взяти під варту чи затримати, якщо на це немає згоди Верховної Ради, вираженої у відповідній постанові, що приймається на її пленарно­му засіданні. Для допиту депутата як свідка згода парламенту не потрібна.

Законна, правомірна діяльність депутата Верховної Ради Украї­ни гарантується Конституцією України, іншими законами, Верховною

Основи правознавства України _____________________________________81

Радою, Президентом України та іншими державними органами.

Народний депутат має переважне право виступу у засобах ма­сової інформації, за ним зберігається місце попередньої роботи, | безперервний стаж. Народний депутат має право на референтів-консультантів, право на службове житло у м. Києві, право на безкоштовний проїзд у комунальному транспорті (за винятком таксі). Місцеві органи влади зобов'язані створити необхідні умови для його роботи. Питання про притягнення депутата до відповідальності вирішує Верховна Рада за поданням Генерального прокурора Укра­їни.

§ 2.3. Президент України

Конституція України визначає Президента України як главу дер­жави, що виступає від її імені. Це дає підстави вважати його уосо­бленням держави та державної влади в цілому (ст.ст. 102—112).

Глава держави є у кожній державі, але його правове положення помітно різниться залежно від форми правління.

Конституція передбачає, що Президент України обирається гро­мадянами, тобто безпосередньо народом на основі загального, рів­ного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування стро­ком на 5 років.

Для обрання особи на посаду Президента України кандидат по­винен відповідати встановленим Конституцією вимогам: бути гро­мадянином України, досягти 35 років, мати право голосу, про­живати в Україні протягом останніх перед виборами 10 років та володіти державною мовою.

Одна і та ж особа не може бути Президентом України більш, ніж

2 строки підряд (ст. 103 Конституції України).

Порядок виборів регулюються Конституцією України та Законом України «Про вибори Президента України».

Повноваження Президента — це конкретні права та обов'язки глави держави, обумовлені його місцем та роллю в системі органів влади, їх можна розділити:

1. Представницькі повноваження, які реалізуються, коли Прези­дент представляє державу на міжнародному рівні, здійснює керів­ництво зовнішньополітичною діяльністю держави, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних дер­жав.

82 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. 1. Барановський та ін.

2. Повноваження Президента стосовно Верховної Ради України. Припинення повноважень, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів. У сфері законодавчої влади: користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді, підписує та опри­люднює закони, прийняті Верховною Радою, накладає вето щодо прийнятих законів з подальшим направленням їх на розгляд Верхо­вної Ради.

3. Повноваження, пов 'язані з формуванням органів виконавчої влади, — здійснює подання до Верховної Ради про призначення на посади Прем'єр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, Голови служби безпеки.

4. Установчі повноваження (створення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств, інших центральних органів виконав­чої влади).

5. Повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави: очолює Раду національної безпеки і оборони України, є Верховним головнокома­ндувачем Збройних сил України.

6. Повноваження у сфері судової влади: утворення судів, здійс­нення помилування та інше.

7. Повноваження, пов 'язані з наданням громадянства та приту­лку в Україні.

Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам, оскільки його повноваження тісно пов'язані з сутніс­тю посади Президента як глави держави. Здійснюючи свої функції та повноваження, Президент видає укази та розпорядження, які е обов'язковими до виконання на всій території України. Повнова­ження Президента України припиняються достроково у разі (ст. 108 Конституції):

1) відставки;

2) неможливості виконання своїх повноважень за станом здоро­в'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

83 Юснови правознавства України

§ 2.4. Кабінет Міністрів України

Конституція України (ст. 113) визначає, що Кабінет Міністрів /країни є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України, підконтрольний та під-зітний Верховній Раді України. Кабінет Міністрів у своїй діяль-Йості керується Конституцією України і законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України.

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністри. Пре­м'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України (ст. 114 Конституції України).

Кабінет Міністрів складає повноваження перед новообраною Верховною Радою. Всі члени Кабінету Міністрів мають право за­явити Верховній Раді про свою відставку. Відставка Прем'єр-міні­стра веде до відставки всього складу Кабінету Міністрів. У цих випадках Верховна Рада формує новий склад Кабінету Міністрів у строки і в порядку, що визначено Конституцією. Кабінет Мініст­рів продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи но­вообраного Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України виконує такі повноваження:

1. Забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента.

2. Вживає заходів до забезпечення прав та свобод людини і гро­мадянина.

3. Забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населен­ня, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

4. Розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічно­го, науково-технічного, соціального і культурного розвитку Украї­ни.

5. Забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

6. Розробляє проект закону про Державний бюджет України і за­безпечує його виконання після затвердження Верховною Радою, подає звіт про його виконання.

84________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

1. Здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і наці­ональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі зло­чинністю.

8. Організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної ді­яльності України, митної справи.

9. Спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів вла­ди.

9^і. Утворює, реорганізує та ліквідовує відповідно до закону міні­стерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в ме­жах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

9². Призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-Міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

10. Здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та за­конами України, актами Президента.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає по­станови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Ці акти і акти міністерств підлягають реєстрації в порядку, встановле­ному законом.

§ 2.5. Центральні органи виконавчої влади в Україні

Органи виконавчої влади — це організація, що є частиною державного апарату, має певну компетенцію, структуру, створюєть­ся у визначеному законом (правовим актом) порядку та реалізує свою компетенцію у певній сфері державного управління.

Кожен орган виконавчої влади має певний територіальний мас­штаб діяльності, відповідно до якого органи виконавчої влади поді­ляють на вищі, центральні та місцеві.

До вищих належать органи, виконавчо-розпорядча діяльність яких поширюється на всю територію України. Таким органом в Україні є Уряд України — Кабінет Міністрів.

Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підкон­трольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбаче­них Конституцією України (ст. 113).

До складу Кабінету Міністрів входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністри.

Основи правознавства України ____________________________________85

Кабінет Міністрів спрямовує та координує роботу центральних органів виконавчої влади.

До центральних органів виконавчої влади належать ті, що керують відповідними галузями або здійснюють міжгалузеве управ­ління. До них відносяться міністерства, державні комітети, відом­ства.

Міністерства є головними суб'єктами розробки та реалізації дер­жавної політики у відповідних галузях та сферах діяльності (напри­клад, освіти і науки, юстиції, оборони, внутрішніх справ тощо).

Іншим видом центральних органів виконавчої влади є державні комітети (наприклад, Державний комітет України по земельних ре­сурсах, Державний комітет України у справах охорони державного кордону), а також центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівняно до державного комітету України (наприклад, Пенсійний фонд України, Державне казначейство України).

Відомства також є видом центральних органів виконавчої влади (наприклад, СБУ, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Фонд державного майна тощо).

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утво­рюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів, у межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої вла­ди. За поданням Прем'єр-міністра України Кабінет Міністрів при­значає та звільняє з посад керівників центральних органів виконав­чої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Рішення центральних органів виконавчої влади є обов'язковими в передбачених законом випадках для виконання іншими централь­ними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцево­го самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

§ 2.6. Місцеві органи виконавчої влади

Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Рес­публіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адмініст­рації, які є місцевими органами виконавчої влади і входять до сис­теми органів виконавчої влади.

Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в облас­них та районних центрах, містах Києві та Севастополі.

86________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забез­печують:

1) виконання Конституції, законів України, актів Президента Ук­раїни, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод грома­дян;

3) виконання державних та регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національ­них меншин — також програм їх культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіти про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших, наданих державою та делегованих відпові­дними радами повноважень.

Діяльність місцевих органів виконавчої влади базується на прин­ципах:

1) відповідальності перед людиною та державою за свою діяль­ність;

2) верховенства права;

3) законності;

4) пріоритетності прав людини;

5) гласності;

6) поєднання державних та місцевих інтересів.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення таких питань:

1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;

3) виконання бюджету, фінансів Та обліку;

4) управління майном, приватизацією та підприємництвом;

5) роботи промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв'язку;

6) діяльність науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкуль­тури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

Основи правознавства України ____________________________________ 87

7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

8) зовнішньоекономічної діяльності;

9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробіт­ної плати.

Вони здійснюють повноваження органів місцевого самовряду­вання, що делеговані їм відповідними радами.

Місцеві державні адміністрації вирішують також інші питання, віднесені законом до їх повноважень.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних державних адміністрацій, яких призначає та звільняє з посади Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. Голо­ви адміністрацій формують склад місцевих державних адміністра­цій.

Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повнова­жень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази. Розпорядження голів мі­сцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, Є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма орга­нами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Рес­публіці Крим — також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

§ 2. 7. Органи місцевого самоврядування

У розділі X Конституції України визначається і гарантується ді­яльність органів місцевого самоврядування, які є одним з головних елементів розвитку демократичного конституційного ладу. Органи місцевого самоврядування в Україні — це сукупність органів та територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднан­ня у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ, міста, які само­стійно або через органи та посадових осіб чи місцеве самоврядування

88 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

вирішують питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

За своєю природою місцеве самоврядування виступає як форма реалізації публічної влади, відмінної від державної. Органи місце­вого самоврядування не входять до єдиної системи органів держа­вної влади та управління і побудовані на принципах ієрархічної незалежності, самостійності, децентралізованості. Незалежність самоврядування полягає в тому, що самоврядна одиниця не підпо­рядкована ієрархічно іншим органам державної влади і управління або самоврядним органам вищого рівня. Самоврядність самовряду­вання виявляється у відсутності можливості обмежувати діяльність органів місцевого самоврядування нормами інших органів публіч­ної влади у межах правового регулювання. Нормативні акти органів місцевого самоврядування можуть бути припинені тільки у випад­ках їх невідповідності Конституції і законам України і скасовані самим органом або у судовому порядку. Децентралізованість полягає у тому, що система місцевого самоврядування побудована з ураху­ванням наближеності органів місцевого самоврядування до насе­лення сіл, селищ, міст (первинний рівень місцевого самоврядуван­ня) та захисту спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ і міст шляхом утворення вторинного рівня місцевого самоврядуван­ня — районних та обласних рад.

Місцеве самоврядування в Україні ґрунтується на принципових засадах, сформульованих у Всесвітній декларації місцевого само­врядування 1995 р., Європейській хартії про місцеве самоврядуван­ня 1985 р., Конституції та законах України, у тому числі в Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Укра­їні», де визначені принципи: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих та державних інтересів, вибор­ності, правової організаційності та матеріально-фінансової самостій­ності в межах повноважень, визначених чинним законодавством, під­звітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб, державної підтримки місцевого самовря­дування, його судового захисту.

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за незалежності відповідних територіальних гро­мад, будь-які обмеження цього права забороняються. Основними формами реалізації громадянами права є: місцевий референдум.

Основи правознавства України ______________________________________89

Загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, Органи самоорганізації населення, вибори у представницькі органи Місцевого самоврядування та на посаду сільського, селищного, міського голови, служба в органах місцевого самоврядування та інші.

Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування І6 його правова, організаційна та матеріально-фінансова автономія. Правова автономія полягає у тому, що місцеве самоврядування, Його органи мають свої власні повноваження, визначені Конститу­цією або законами, які є повними та виключними. У межах цих пов­новажень органи місцевого самоврядування мають повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, віднесе-його до їх відання.

Організаційна автономія полягає у тому, що органи місцевого Самоврядування самі визначають свою власну внутрішню структу­ру, щоб вона відповідала їх функціям та повноваженням і забезпе­чувала ефективне управління.

Матеріально-фінансова автономія місцевого самоврядування та його органів полягає у праві володіння, користування та розпо­рядження об'єктами комунальної власності, а також власними кош­тами, достатніми для здійснення функцій і повноважень місцевого Самоврядування. При цьому принаймні частина коштів повинна надходити за рахунок місцевих податків та зборів.

Отже, місцеве самоврядування — це форма і спосіб управління місцевими справами, яке здійснюється безпосередньо жителями Певних адміністративно-територіальних одиниць у своїх власних інтересах. Воно здійснюється громадянами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, які у своїй сукупності Становлять певну систему.

Елементи системи місцевого самоврядування визначені у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні»:

1) територіальна громада;

2) сільська, селищна, міська рада;

3) сільський, селищний, міський голова;

4) Виконавчі органи сільської, селищної, міської рад;

5) районні та обласні ради;

6) органи самоорганізації населення.

Основним носієм функцій місцевого самоврядування виступає територіальна громада — жителі, об'єднані постійним проживанням

90________ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністрати­вно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жи­телів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Представницький орган місцевого самоврядування — це ви­борний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють від­повідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядуван­ня. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, се­лищ, міст у межах повноважень, переданих їм сільськими, селищ­ними, міськими радами. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюва­тись районні в місті ради, які мають свої виконавчі органи та оби­рають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комі­тету.

Представницькі органи місцевого самоврядування складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування строком на 5 років. Порядок проведення виборів визначається Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів» від 14.01.1998 р. Ради прово­дять свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сільський, селищний, міський голова є посадовою особою тери­торіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Голова обирається відповідною територіальною громадою строком на 5 років та здійснює свої повноваження на постійній основі.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комі­тет відповідної ради, головує на засіданнях ради.

Виконавчий орган рад — це органи, які створюються сільськи­ми, селищними, міськими, районними в містах радами для здійс­нення виконавчих функцій та повноважень місцевого самовряду­вання у межах, визначених чинним законодавством. Виконавчим органом є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані

Основи правознавства України ____________________________________91

радами виконавчі органи, які підпорядковані І підзвітні відпо­відним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень — органам виконавчої влади. Районна, обласна рада може утворити президію (колегію) ради. Здійснення районною, обласною радою своїх повноважень забезпечує виконавчий апарат відповідної ради. Сільські, селищні, міські, районні у місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будин­кові, вуличні, квартирні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції.

Дата добавления: 2015-05-26