Покарання

Позбавлення волі на певний термін.

Громадські та виправні роботи.

Ці види покарань можуть бути призначені неповнолітнім від 16 до 18 років. Громадські роботи призначаються строком від ЗО до 120 годин з використанням їх у вільний від навчання чи роботи час, але не більше 2 годин на день. Виправні роботи можуть бути при­значені за місцем роботи на термін від 2 місяців до 1 року з вираху­ванням в дохід держави від 5 % до 10 % заробітку.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановляння вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціаль­них пристосованих установах терміном від 15 до 45 діб.

Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18 років, не може бути призначене на термін більше 10 років, а у випадках вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини, — не може бути призначене на термін понад 15 років.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, якщо він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

Основи правознавства України 295

У статті 88 КК України зазначено, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком до моменту погашення або зняття судимості у встановле­ному законом порядку.

Судимість тягне для особи певні обмеження правового характе­ру. Так, вона не може бути обраною до Верховної Ради України, не може займати посади прокурора, слідчого, судді, адвоката, займати інші певні посади, займатись певною господарською діяльністю тощо.

Кримінально-правовими наслідками судимості можуть бути пе­решкоди для звільнення від кримінальної відповідальності і відбу­вання покарання.

Судимість є обставиною, обтяжуючою відповіда­льність при вчиненні нового злочину, посилює призначене судом покарання.

Такими, що не мають судимості, визнаються:

— особи, засудженні вироком суду без призначення покарання;

— особи, засудженні вироком суду із звільненням від покарання;

— особи, які відбули покарання, злочинність і караність яких виключена законом.

Не вважаються судимими також особи, які були реабілітовані.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення після перебігу певних термінів, які встановлені законом.

Припинення стану судимості означає повну ліквідацію правових наслідків засудження.

Закон встановлює диференційовані терміни погашення суди­мості залежно від виду і терміну покарання.

Терміни погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення терміну пога­шення судимості знову вчинить злочин, перебіг терміну погашення судимості переривається і обчислюється окремо за кожний злочин після фактичного відбуття основного і додаткового покарання за останній злочин.

Під зняттям судимості розуміється припинення судимості рі­шенням суду (на відміну від погашення судимості, яка припиняєть­ся автоматично після встановлених законом термінів).

296 П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Баран овський

Закон не зобов'язує суд, а лише надає йому право на підставі конкретних обставин справи зняти з особи судимість.

Зняття судимості може бути лише до перебігу термінів погашен­ня судимості, тобто завжди є достроковим.

Зняття судимості відбувається за таких умов:

• після відбуття покарання у вигляді обмеження волі або позба­влення волі, якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним став­ленням до праці довела своє виправлення;

• лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного в Кримінальному кодексі. ^ Порядок зняття судимості регулюється Кримінально-процесуа­льним кодексом України і вирішується місцевим районним судом, куди особа, що відбула покарання, може звернутись із заявою про зняття судимості.

Глава XVII

Дата добавления: 2015-05-26