Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика кримінально-виконавчого законодавства та правовий статус засуджених




КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

 

Конституція України у ст. 92 встановлює, що органи і установи покарання визначаються законами нашої держави. Основним зако­ном, що регламентує відбування кримінальних покарань є Кримі­нально-виконавчий кодекс України (КВК), який набув чинності з 1 січня 2004 р. У Кримінально-виконавчому кодексу визначено мету і завдання, основні права і обов'язки засуджених, органи і ус­танови виконання покарань, а також порядок і умови виконання та відбуття кримінальних покарань. Так, у ст. 1 КВК визначено: «Кри­мінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що при­нижує гідність, поводженню із засудженими». Цією ж статтею ви­значається і завдання: «Завдання кримінально-виконавчого зако­нодавства України є визначення принципів виконання покарань,

Основи правознавства України ___________________________297

 

правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; систему органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяль­ності; нагляду і контролю за виконаннями кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація по­рядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звіль­нення від відбування покарань, допомоги особам, звільненим від по­карання, контролю і нагляду за ними».

Таким чином, Кримінально-виконавчий кодекс регулює майже всі основні питання виконання та відбування кримінальних пока­рань. Поряд з цим в

 

Україні діє ряд законів, які також регламенту­ють питання кримінально-виконавчої системи, а саме:

— Закон України від ЗО червня 1993 р. «Про попереднє ув'яз­нення»;

— Закон України від 2 березня 2000 р. «Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України»;

— Закон України від 1 грудня 1994р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»;

— Закон України від 10 липня 2003 р. «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позба­влення волі»;

— Закон України від 23 червня 2005 р. «Про державну криміна­льно-виконавчу службу України» та ряд інших законів.

 

Нагляд за додержанням цих та інших законів здійснюють орга­ни прокуратури при виконанні конституційної функції нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у криміналь­них справах. Поряд з названими законами питання порядку й умо­ви виконання та відбуття кримінальних покарань регламентується низкою відомчих нормативних актів. Особливе місце займають но­рмативно-правові акти Державного департаменту України з питань виконання покарань та інших відомств, у т. ч. міністерств оборони та внутрішніх справ.

 

Аналіз національного кримінально-виконавчого законодавства дозволяє зробити висновок, що основна увага в ньому приділена правовому статусу засуджених. Так, у ст. 7 КВК закріплені основи правового статусу засуджених:

 

298 ______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

І. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтере­си засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

2. Засуджені користуються всіма правами людини та громадяни­на, за винятком обмежень, визначених законами України та цим кодексом і встановлених вироком суду.

3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та від­бування конкретного виду покарання. Слід визначити, що основи правового статусу засуджених, які закріплені в ст. 7 КПК у повно­му обсязі відповідають вимогам ст. 63 Конституції України, яка встановлює, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, які визначені законом і вста­новлені вироком суду. Тобто на засуджених поширюється більшість прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, які передбачені

 

Конституцією України. Перелік усіх прав, як і їх обмежень, визна­чити у законодавстві неможливо. У Кримінально-виконавчому ко­дексі закріпленні тільки основні з них. Стаття 8 КВК так і названа «Основні права засуджених», у якій дано їх перелік.

 

1) Засуджені мають право:

— на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

— на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

— звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, за­явами і скаргами до адміністрації, органів і установ виконання по­карань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верхо­вної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'­єднань громадян;

— давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засу­дженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою

Основи правознавства України ____________________________299

 

з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується ор­ганом або установою виконання покарань;

— на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується систе­мою медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних заходів, а та­кож поєднанням безплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлад психіки та поведінки внаслідок вжи­вання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань;

— на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пен­сій, відповідно до законів України.

 

2) Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за зако­ном мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

 

3) Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з дип­ломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних або консульських установ в Україні, — з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаці­ями, які здійснюють їх захист.

Поряд з цим засуджені мають право на особисту безпеку. Від­повідно до ст. 10 КВК встановлено, що у разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у вигляді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право зве­ртатися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпе­ки. Посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого. У цьому разі адміні­страція установи виконання покарань зобов'язана вжити заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки. У разі наявності небезпеки для життя і здо­ров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає

 

300 ______ П. М. Каркач, В. О. Головко, Д. І. Барановський та ін.

 

заходів щодо забезпеченні безпеки таких осіб. До зазначених осіб можуть бути застосовувані такі заходи: ізольоване утримання; пе­реведення в іншу установу виконання покарань. При цьому зміна умов утримання осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки, пови­нна здійснюватись з додержанням вимог Кримінально-виконавчого кодексу та інших законодавчих актів України.

Крім прав засуджених, у кримінально-виконавчому законодав­стві чітко визначені їх обов'язки. Юридичні обов'язки засудже­них — це встановлені нормативними актами забороняючи та зобов'язуючі норми поведінки засуджених під час відбування покарання, направлені на забезпечення досягнення цілей покарання, підтри­мання правопорядку під час їх перебування в установах виконання покарань, а також дотримання прав і законних інтересів як самих засуджених, так і інших осіб.

У ст. 9 КВК визначені основні обов'язки засуджених. Вони зобо­в'язані:

— виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передба­чені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і уста­нов виконання покарань;

— ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи покарань, а також інших засуджених;

— з'являтися за викликом адміністрації органів і установ вико­нання покарань.

Невиконання засудженим своїх обов'язків і законних вимог ад­міністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність: дисциплінарну, криміналь­ну, а у деяких випадках і матеріальну.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 757; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.