Організація охорони навколишнього природного середовища в органах державної прикордонної служби України

Питання та завдання для самоперевірки, повторення

Резюме

v Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарств, неефективного ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок – інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів України.

v Рекультивацію та меліорацію потрібно застосовувати лише на основі науково обґрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

1. Назвіть основні екологічні зміни ґрунтів під впливом людської діяльності.

2. Які ви знаєте антропогенні забруднювачі ґрунтів?

3. Що таке пестициди і яка їх екологічна роль?

4. Які з важких металів, що накопичуються у ґрунтах, найбільш небезпечні?

5. Назвіть найнебезпечніші радіонукліди, якими забруднені ґрунти України, і вкажіть, де саме.

6. Що називається рекультивацією земель? Назвіть основні її види.

7. Що таке альтернативне землеробство?

8. Назвіть основні шляхи екологізації сільськогосподарського виробництва.

Згідно з природоохоронним законодавством України в кожному органі охорони державного кордону охорона навколишнього природного середовища від забруднення має виконуватись так само, як і в будь-якому населеному пункті України, з відповідним оформленням документів.

Заходи щодо охорони навколишнього природного середовища мають виконуватися усіма управліннями, службами та відділами Адміністрації Державної прикордонної служби України, у регіональних управліннях Державної прикордонної служби, органах охорони державного кордону та забезпечення (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, прикордонних заставах, установах, військово-навчальних закладах Державної прикордонної служби України) з урахуванням конкретних умов у кожному військовому гарнізоні.

Охорона природного середовища в Державній прикордонній службі України здійснюється в процесі виконання основних завдань, що стоять перед ДПСУ, і полягає у виконанні комплексу заходів, законодавчо закріплених системою соціально-економічних, адміністративно-правових, інженерно-технічних та санітарних норм і правил, які забезпечують охорону природи, тобто збереження, відтворення й оздоровлення оточуючого людину природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Природоохоронні заходи в органах охорони кордону повинні розроблятись на підставі аналізу стану (інвентаризації) наявних потенційних джерел забруднення, скидів шкідливих речовин в навколишнє природне середовище, мають виконуватись у суворій відповідності до вимог природоохоронного законодавства та наказів Голови Державної прикордонної служби України за відповідними методиками та документами.

Охорона та раціональне використання водних ресурсів. До охорони та раціонального використання водних ресурсів відноситься певний ряд організаційних заходів, а саме: виконання вимог Водного кодексу України (1995 р.); дотримання норм та правил водопостачання – наявність дозволів на водокористування та його суворе виконання;

дотримання чинних норм та правил скидів стічних вод; улаштування санітарних зон охорони джерел (загороджень водозабірних будов, обмеження доступу до них сторонніх осіб);

охорона забруднення та виснаження запасів підземних вод (своєчасний тампонаж, консервація артезіанських свердловин, які не експлуатуються, дотримання зон охорони, виконання правил експлікації свердловин, водонапірних башт та ємностей для питної води); удосконалення технологічних ліній, промислових дільниць з метою зменшення потреби у воді та зменшення її забруднення;

улаштування систем оборотної (повторного, зворотного використання) води, у тому числі і на пунктах миття техніки;

забезпечення будівництва та експлуатації каналізаційних мереж, колекторів, насосних станцій та очисних споруд для приймання та оброблення господарсько-побутових, промислових, дощових (зливних) та інших забруднених стічних вод;

улаштування баз та складів пально-мастильних матеріалів, парків техніки та котельних на рідкому паливі (мазуті) очисними спорудами для збирання та оброблення нафтомістких стічних вод; улаштування каналізаційних та водопровідних мереж контрольно-вимірювальними приладами, своєчасне проведення біологічних та фізико-хімічних аналізів для обліку за якісними та кількісними показниками;

улаштування берегових баз морських органів охорони кордону станціями оброблення лляльних та трюмних вод;

стеження за поверхнею води озер, річок та акваторій морів;

раціональне використання питної води.

Обсяг фактично придатних для споживання прісних вод на землі становить лише 0,13 % від загальної кількості водних ресурсів планети. Значна частина прісної води використовується для забезпечення міст і промисловості. У середньому на одну людину за добу споживається до 200 л води. Але технічний прогрес усе більш негативно впливає на якість уживаної води. Особливу тривогу викликає зростання забруднення водоймищ.

Умови спускання стічних вод у водоймища встановлені "Санітарними правилами і нормами охорони повернених вод від забруднення" (№ 4630-88). Ці правила містять головні вимоги до охорони водоймищ від забруднення і поширюються як на існуючі спуски стічних вод, так і на спуски новоспроектованих і реконструйованих об'єктів.

До якості води у водоймищах громадського і рибогосподарського користування після спуску до них стічних вод ставляться такі вимоги:

кількість зважених речовин не повинна збільшуватись більше ніж на 0,25 0,75 мг/л;

на поверхні водоймища не повинні плавати плівки, плями мінеральної маси і скупчення інших домішок;

вода, а також м'ясо риб, планктону не повинні мати сторонніх запахів, забарвлення і присмаків інтенсивності більше 2 балів;

кількість розчиненого кисню не повинна бути нижче 4 мг/л;

у стічних водах не повинно бути отруйних речовин, концентрація яких здатна прямо або опосередковано діяти на населення, риб і планктон;

зміна активної реакції води у водоймищі (рН) має бути не нижче 6,5 і не вище 8,5.

Особливе значення має охорона від забруднення невеликих водоймищ, річок і струмків. Законодавчими актами установлена найменша ширина водоохоронної зони малих річок (відраховується вона від середньобагаторічного рівня води в літній період):

для струмків і малих річок довжиною до 10 км – 15 км;

для річок довжиною до 50 км – 100 км;

для річок довжиною до 100 км – 200 км;

для річок довжиною понад 100 км – 300 км і більше.

Потрібно знати і пам'ятати, що у водоохоронних зонах річок та інших водоймищ категорично забороняється:

розміщення звалищ сміття, відходів промисловості, місць захоронення, складування гною тощо;

будівництво нових і розміщення існуючих об'єктів;

стоянки, заправки палива, миття і ремонт техніки;

розміщення складів з отруйними і шкідливими речовинами, тваринницьких комплексів;

вирубка дерев і кущів.

До головних заходів, що вживаються в органах охорони кордону і підрозділах щодо охорони і раціонального використання водних ресурсів, відносяться: дотримання встановлених норм водокористування та діючих норм і правил скиду стічних вод у річки та інші водоймища;

обладнання санітарних зон охорони джерел;

спорудження систем повторного (зворотного) використання відпрацьованих вод, у тому числі на пунктах бойової та іншої техніки;

забезпечення будівництва та експлуатації каналізаційних систем, колекторів, насосних і очисних станцій для приймання й оброблення господарських, промислових, зливових (дощових) та ін­ших забруднених стічних вод;

дотримання правил запобігання забрудненню закріплених водних басейнів і очищення твердих відходів від шкідливих домішок;

забезпечення при будівництві та обладнанні складів ПММ, автопарків, пунктів ТО техніки, котельних на рідкому паливі засобами збирання й очищення стічних вод від нафтомістких відходів.

Обов'язково при використанні водопровідних і каналізаційних систем потрібно проводити біологічні та фізико-хімічні лабораторні аналізи для обліку уживаних і скидних вод за якісними й кількісними показниками, згідно з установленими нормами.

Аналізи питної води виконуються двічі на рік (весною і влітку) із джерел питної води; ємностей усіх типів для питної води; водопроводу на кухнях, камбузах та їдальнях; а також після хімоброблення їх розчином хлорного вапна. Копії аналізів вод зберігаються в "Папках для аналізів питної води" в органах охорони кордону (ПМД і підрозділах).

У підрозділах, де водозабезпечення здійснюється із свердловин вода накопичується у водонапірні башти (ємності), навколо них

обладнуються санітарні зони, де встановлюються надписи: "Санітарна зона! Стороннім особам вхід заборонено!".

З метою економії та раціонального використання води на прикордонних заставах вживаються такі заходи:

водопроводи обладнуються водомірами (водолічильниками);

за показниками водомірів проводяться економічні аналізи з використання води;

кожного року ємності та водонапірні башти для питної води очищаються, підфарбовуються і хімобробляються (усередині) 5 % розчином хлорного вапна;

кожного року підіймається заглибний водонасос зі свердловини і виконується технічне обслуговування свердловин і насоса;

складаються та затверджуються керівниками органів охорони державного кордону акти про виконання робіт (заходів).

Характер екологічних проблем у місцях дислокації підрозділів, масштабність завдань потребують постійного організаційно-методичного керівництва з боку органів управлінь, командирів і начальників; зневаження елементарних вимог до охорони навколишнього природного середовища часто призводить до екологічних аварій і катастроф, що виникають з вини посадових осіб, завдає великих матеріальних і моральних збитків Державній прикордонній службі.

Охорона атмосферного повітря. До основних завдань у галузі організації охорони повітря слід віднести:

збереження в чистоті та поліпшення стану атмосферного повітря;

зменшення кількості об'єктів, що забруднюють повітря;

застосування прогресивних технологічних процесів, що знижують або виключають викиди шкідливих речовин в повітря;

застосування обладнання для уловлювання та знешкодження шкідливих речовин із газів, що відходять, при викидах у повітря;

виконання нормативів граничнодопустимих та тимчасово погоджених викидів шкідливих речовин у повітря;

боротьбу з технологічними та іншими шумами;

зниження токсичності вихлопних газів автомобільної техніки;

виконання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря;

оформлення (наявність) спеціального дозволу на викиди котельними шкідливих речовин в атмосферу, додержання граничнодопустимих норм викидів пилу, окислів азоту,

вуглецю, сірчаного ангідриду та інших забруднених промислових відходів у навколишнє природне середовище;

виконання заходів щодо недопущення шкідливих викидів в атмосферу;

контроль роботи газоочисних і пиловловлювальних установок (апаратури) з метою забезпечення їх безперебійної та ефективної експлуатації;

вжиття заходів до зниження токсичних викидів газів автотехніки, контроль за справністю двигунів техніки, яка виходить з парків та ремонтів;

обладнання постів газоаналізаторами та димовимірювачами в парках техніки та ОРТМ.

В умовах збільшення промислового і сільськогосподарського виробництва, розвитку транспорту, енергетики, а також ускладнення оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби різко збільшився негативний вплив цих факторів на природне середовище. Споживацьке ставлення до природи порушило закономірний плин природних процесів очищення атмосфери. Тому йвиникла необхідність виділення окремого екологічного напрямку в службово-бойовій діяльності ДПСУ.

Найбільший інтерес в цьому плані становить Державний військовий стандарт ГОСТ В20.39.107–84, який визначає вимоги до військової техніки щодо негативного впливу на навколишнє природне середовище. Згідно з цим ГОСТом потрібно твердо дотримуватись трьох основних кількісних показників, які визначають вплив на навколишнє природне середовище і людей при роботі військової техніки, і граничнодопустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу по кожному об'єму; граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин і граничнодопустимі норми господарського, навантаження на навколишнє природне середовище, установлені з урахуванням його ємності і ресурсного потенціалу.

Під шкідливими речовинами розуміють речовину, яка під час контакту з організмом людини може викликати її ураження, захворювання або відхилення у стані здоров'я як в період контакту, так і в подальшому житті сучасного і майбутнього поколінь.

Згідно з ГОСТ 12.1.007-76 шкідливі речовини за ступенем впливу ми організм поділяються на чотири класи небезпеки:

1 клас – надзвичайно небезпечні;

2 клас – високонебезпечні;

3 клас – помірно небезпечні;

4 клас – малонебезпечні.

Тільки за орієнтовними даними, щороку в атмосферу Землі викидається 15 млрд. т вуглекислого газу, близько 450 т сірки, значна кількість ртуті, миш'яку, свинцю, фенолу, аміаку, хлору та інших небезпечних речовин. Подальше, навіть небезпечне збільшення цих викидів порушить теплообмін Землі і призведе до глобальних змін клімату планети.

З іншого боку, індустріалізація суспільства супроводжується посиленимспоживанням, у першу чергу, кисню. Найбільша його кількість споживається автомобільним і морським (річковим) транспортом, авіацією при здійсненні процесів згорання в промисловості. Так, один автомобіль при пробігу 900-1000 км витрачає таку кількість кисню, якого вистачить людині на рік життя. Реактивний літак під час перельоту над океаном переробляє 50 т кисню.

Звідси і витікає важливість заходів, які необхідно вживати у захисті й охороні повітряного басейну, у тому числі, і в Державній прикордонній службі України. Серед них слід виділити:

додержання граничнодопустимих норм викидів в атмосферу пилу, газів і шкідливих речовин під час експлуатації техніки, обладнання та котелень;

застосування установок для уловлення і знешкодження шкідливих речовин з газів, відходів від технологічних агрегатів та вентиляційних систем;

зниження токсичності вихлопних газів бойової та іншої техніки;

забезпечення безперервної роботи газоочисних і пиловловлювальних установок.

Плануючи експлуатацію автомобільної техніки багатоцільового призначення (АТБЦП) Держприкордонслужби України передбачається, у першу чергу, добитися від неї високої працездатності, продуктивності та економічності. У той же час постійна й інтенсивна її експлуатація негативно впливає на навколишнє середовище. Це виявляється: у токсичності відпрацьованих газів (ВГ), випаровуваннях палива, масел і кислот; у насиченості навколишнього середовища продуктами зношування шин, азбестових і металевих матеріалів; шумах, що виникають під час руху автомобілів; забрудненні виробничих приміщень і їх внутрішньої атмосфери, води та ґрунту під час ТО і ремонту; вживанні кисню для процесів згоряння і води під час ТО автомобілів тощо.

Як показує аналіз, на автомобільний транспорт припадає до 40 % викидів шкідливих речовин в атмосферу, серед яких до 8 % (за об'ємом) мають місце окисел вуглецю (CO), до 0,8 % – окисел азоту (NO₂), 2 % - вуглеводні (СН), сажа та сполучення свинцю, а також тетраетил свинцю при використанні етилового бензину, у дизельних двигунах – відповідно до 0,5 % CO, до 0,9 % NO₃ та до 0,1 % СН. Особливо шкідливим компонентом є бензапирен (до 0,02 мг/м³) у відпрацьованих газах бензинових двигунів внутрішнього згоряння.

Усе це становить проблему та потребує наукового дослідження, обґрунтування і практичного вирішення. У зв'язку з цим у процесі експлуатації АТБЦП повинні передбачатися та вживатися заходи щодо зниження рівня шкідливих компонентів у викидах відпрацьованих газів і доведення його до гранично допустимого.

Норми і способи замірювань вмісту окису вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з бензиновими двигунами встановлені ГОСТ 17.2.2.03-87 та дизельними двигунами – ГОСТ 213.93-75 та ГОСТ 17.2.2.01-84. Витяг з цих норм має бути на видному місці в кожному автопарку, і їх повинен знати і дотримуватись кожний водій.

Стандарт установлює норми граничнодопустимого вмісту окису вуглецю і вуглеводнів під час роботи двигунів на режимах холостого ходу. Його вимоги не розповсюджуються на автомобілі, повна вага яких менша 400 кг або найбільша швидкість не перевищує 50 км/год, а також які експлуатуються у високогірних умовах понад 2000 м над рівнем моря.

Вміст окису вуглецю і вуглеводнів визначається для двох частот крутіння колінчатого валу, установлених підприємством-виготовлювачем, мінімальних і збільшених (Н_мін. і Н_зб.). Вміст окису вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів має бути в межах, установлених підприємством-виготовлювачем, але не вище наведених у табл. 15 значень граничнодопустимого складу.

Частота обертання колінвала	ГДС окису вуглецю (об'ємна частка, %)	ГДС вуглеводнів (об'ємна частка, у млн од.) для двигунів з кількістю циліндрів
	більше 4
Нмін	1,5
Нзб	2,0

Таблиця 15

Під час контрольних перевірок автомобілів природоохоронними органами, ДАІ і ВАІ допускається вміст окису на частоті обертання колінвала (Н_мін) до
3 %.

Контроль вмісту окису вуглецю і вуглеводнів слід проводити:

при експлуатації автомобілів не рідше ніж при ТО-2, після ремонтів агрегатів, систем і вузлів, що впливають на склад окису вуглецю і вуглеводнів;

технічному обслуговуванні і ремонті агрегатів, систем і вузлів (Карбюраторів, паливної апаратури та систем електронного запалення палива);

капітальному ремонті автомобілів після обкатки;

серійному випуску автомобілів.

Граничнодопустимі норми димності при стендових випробуваннях дизельних двигунів установлені ГОСТ 17.2.2.01–84. автомобільних димність відпрацьованих газів автомобільних дизельних двигунів, виготовлених після 01.01.1988 р., не повинні перевищувати ГДН, зазначених у табл. 16.

Таблиця 16

Умовні витрати відпрацьованих газів, Со.г. дм^3/с	ГДН димності відпрацьованих газів, допустимі не більше %
до 42 вкл.
більше 500

Умовні витрати відпрацьованих газів С_{о. г.} дм³/с вираховуються за формулами:

(для чотиритактних двигунів);

С _о.г. =У _п Н (для двотактних двигунів),

де У_п – робочий об'єм циліндрів двигуна, дм; Н – частота обертання колінвала.

Розрахунки відпрацьованих газів, викиди вуглеводнів і окису вуглецю, виміряні під час випробувань, заносяться до акта або протоколу і засвідчуються підписами чи журналу об ліку токсичності відпрацьованих газів автомобільної техніки. Платежі за викиди в атмосферу автомобільною технікою здійснюються за відповідними інструкціями.

Необхідно відмітити, що на виконання заходів і для дотримання умов щодо зниження рівня негативного впливу експлуатації АТБЦП на живі організми природи, крім організаційно-технічних заходів, особливу роль необхідно приділити самій людині, а саме водіям, які здійснюють експлуатацію автомобілів, проводять контрольні та щоденні огляди та поточний ремонт, і технічному персоналу, який проводить технічний огляд, ремонт автомобілів і екологічний контроль. Саме людський фактор (фізичний і психічний стан, рівень професійної підготовки, практичні навички, майстерність) має безпосередній вплив на реалізацію у практиці експлуатації АТБЦП втілених в автомобілі ефективних конструкторських рішень, у тому числі його екологічної безпеки.

Отже, враховуючи мету досягнення високих виробничо-економічних показників експлуатації АТБЦП щодо забезпечення оперативно-службової та господарської діяльності Державної прикордонної служби України та фактор, що наявна автомобільна техніка має надто низький рівень технічної готовності (КТГ – 0,52–0,69), одним з найважливіших завдань у цьому повинно бути вирішення проблеми дотримання екологічної безпеки.

Охорона та раціональне використання земель. Організація охорони та раціонального використання земель здійснюється за рахунок:

виконання земельного законодавства;

проведення заходів щодо запобігання водяній та вітровій ерозії ґрунтів, засоленню та заболоченню земель, протиселевих та протизсувних заходів;

проведення відборів проб природного середовища при випаданні забарвлених опадів;

охорони земель від забруднення стічними водами, промисловими та іншими відходами;

улаштування тваринницьких ферм (комплексів) та підсобних господарств системами утилізації та знешкодження рідких і твердих підходів (гноївкозбірниками, майданчиками біотермічного оброблення);

виконання санітарно-захисної зони для тваринницьких ферм та підсобних господарств;

виконання та підтримування в чистоті джерел забруднення природи та території військових гарнізонів, споруд, складів, лазень, харчоблоків, казарм та відповідності гарнізонних звалищ сміття санітарним нормам;

рекультивації земель (відтворення родючого шару ґрунту) при проведенні будівельних, ремонтних та інших робіт, пов'язаних з порушенням покрову.

Надання в користування земельних ділянок для Державної прикордонної служби, організація використання відведених земель проводиться згідно з Законом України "Про землю", прийнятим Верховною Радою України.

Відповідальність за правильне використання земельних ділянок, виділених під території підрозділів Державній прикордонній службі, зберігання ґрунтів та вод від забруднення відходами, заростання бур'янами, а також захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування покладаються на керівників органів ДПСУ як землекористувачів та квартирно-експлуатаційні служби органів охорони державного кордону. Право користування землею затверджується Державним актом. На керівників органів охорони державного кордону покладено забезпечення збереження межових знаків і підтримання кордонів земельних ділянок, відведених для користування.

Землекористувачі зобов'язані ефективно використовувати надану землю, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території внаслідок своєї службово-господарської діяльності. При виконанні наних робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтів, землекористувач зобов'язаний привести земельні ділянки в стан, придатний для використання їх за призначенням.

Органи охорони державного кордону, проводячи роботи, пов'язані з порушенням гумусного шару, зобов'язані знімати, зберігати та наносити родючий шар ґрунту на рекультивовані землі або малопродуктивні угіддя.

Землі, відведені під підсобні господарства ДПСУ, підлягають спеціальній охороні, обновленню та підвищенню плодючості ґрунтів. Землекористувачі стосовно таких земель зобов'язані:

передбачати в планах оздоровлення екологічної обстановки і| планах господарської діяльності конкретні заходи щодо підвищення родючості ґрунтів та раціонального використання земель;

освоювати відповідно до зональних умов найефективніші системи землеробства, економічно вигідні сівозміни;

розвивати зрошення, осушення та збезводнення земель, поліпшувати луки та пасовища, проводити вапнування та гіпсування ґрунтів;

вживати заходів проти ерозії ґрунтів, заболочування та засолення землі, проводити насадження полезахисних посадок, залісення та закріплення пісків, канав та схилів, не допускати забруднення ґрунтів.

Земельні ділянки для потреб прикордонників виділяються в постійне або тимчасове користування. У разі необхідності продовжити термін користування ділянок, відведених у тимчасове користування, порушується клопотання в установленому прядку.

Відповідальність за помилкове використання земельних ділянок, відведених для потреб військ, зберігання ґрунтів та вод від забруднення промисловими та господарськими відходами, заростання бур'янами, а також захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочення покладається на керівників підрозділів та квартирно-експлуатаційні служби (відділи) військових частин.

Оформлення відведення земель для потреб Державної прикордонної служби України, облік та контроль за правильним їх використанням покладається на відповідне управління Держприкордонслужби України.

Право постійного користування землею засвідчується Державним актом. Форма Державного акта, порядок його реєстрації та видачі затверджується законодавством України.

На керівників органів ДПСУ покладається забезпечення зберігання межових знаків та підтримання кордонів земельних ділянок, відведених для виконання оперативно-службових завдань органами та підрозділами.

Органам ДПСУ – безпосереднім землекористувачам – забороняється займати земельні ділянки:

до одержання Державного акта на право користування землею;

до установлення на місцевості кордонів відведеної ділянки.

Надані в користування земельні ділянки для несільськогосподарського виробництва мають бути освоєні протягом двох років, для сільськогосподарського виробництва – протягом одного року. І не освоєння їх у ці терміни є підставою для припинення права користування землею.

Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати надану землю, застосовувати природоохоронну технологію виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території земельної ділянки у результаті своєї господарської діяльності. При виконанні на них робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтів, землекористувач повинен привести земельні ділянки до стану, в якому вони будуть придатні для використання їх за призначенням.

Органи охорони державного кордону, що проводять роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покрову, зобов'язані знімати, зберігати та наносити плодючий шар ґрунту на рекультивовані ґрунти або малопродуктивні угіддя.

Землекористувачі повинні вживати заходів до підвищення плодючості ґрунтів, виконувати комплекс організаційних та технічних заходів, не допускати засолення, заболочення, забруднення земель, заростання їх бур'янами, а також інших процесів, що погіршують стан ґрунтів.

Землі, відведені Державній прикордонній службі України під підсобні господарства як сільськогосподарські угіддя, підлягають спеціальній охороні, відновленню та підвищенню плодючості ґрунтів. Землекористувачі стосовно таких земель повинні:

передбачити в планах господарської діяльності конкретні заходи щодо підвищення плодючості ґрунтів та раціонального використання земель;

впроваджувати відповідно до зональних умов і спеціалізації підсобних господарств найефективніші системи землеробства, економічно вигідно поєднувати галузі господарства, впроваджувати та освоювати сівозміни;

розвивати зрощення, осушення та обводнення земель, поліпшувати луки та пасовища, проводити вапнування та гіпсування ґрунтів;

вживати заходів проти ерозії ґрунтів, заболочення та засолення земель, використовувати посадку полезахисних насаджень, залісення та закріплення пісків, рівчаків та крутих пагорбів, не допускати забруднення ґрунтів.

Органи ДПСУ – землекористувачі – мають використовувати земельні ділянки тільки за прямим призначенням, визначеним рішенням про виділення в користування цих ділянок.

Тимчасово не використані ділянки території полігонів, автодромів, стрільбищ та інших об'єктів Державної прикордонної служби України, придатні для сінокосіння, випасу худоби та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати в тимчасове користування під підсобні господарства органів ДПСУ.

Земельні ділянки, виділені у користування Державній прикордонній службі, забороняється займати під індивідуальні та кооперативні жилі будинки, гаражі та інші забудови, а також під садові ділянки.

Передача земель у постійне користування одного відділу іншому відділу проводиться з дозволу заступника Голови Держприкордонслужби України (директора Департаменту забезпечення).

При проведенні розвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покрову на землях або лісових угіддях військових частин, виконавці цих робіт повинні після їх закінчення привести порушені землі або лісові угіддя до стану, в якому вони будуть придатні для використання їх за призначенням.

Рекультивація земель, ґрунтовий покров яких порушений землекористувачами для внутрігосподарських потреб, проводиться ними за свій рахунок.

Відповідні управління Адміністрації Держприкордонслужби України, квартирно-експлуатаційні служби (відділи) органів ДПСУ планують та організовують проведення комплексу організаційно-господарських, агротехнічних та гідротехнічних заходів щодо запобігання зсувам, водній та вітровій ерозії ґрунтів, засоленню та заболоченню земель, а також іншим процесам, що погіршують став ґрунтів на землях, відведених у користування Державної прикордонної служби.

Охорона та раціональне використання лісових ресурсів. Для організації охорони та раціонального використання лісових ресурсів необхідні:

виконання Лісового Кодексу України;

озеленення та впорядкування санітарно-захисних зон, територій військових частин (військових гарнізонів);

охорона лісових масивів (лісонасаджень, дерев та кущів) від самовільних порубок та пожеж, раціональне використання та своєчасне відновлення їх;

вжиття заходів до зменшення негативного впливу на стан лісів під час проведення будівельних робіт, занять та стрільб.

Забороняється проводити рубання дерев і кущів на землях та територіях, що належать і не належать Державній прикордонній службі. Планова порубка проводиться за порубочними квитками (ордерами), що видаються місцевими органами МОНПС України.

У пожежонебезпечний сезон в органах охорони державного кордону, розташованих в лісах або поблизу лісу, створюються позаштатні пожежні підрозділи.

Охорона тваринного та рослинного світу. Для охорони тваринного світу необхідні:

виконання планових заходів щодо розведення, розселення та охорони тварин, звірів, птахів та риб згідно з Законом України "Про тваринний світ";

вжиття заходів щодо зменшення негативного впливу навчально-бойової та господарської діяльності військ на тваринний світ, середовище його проживання;

установка на водозабірних спорудах рибозагороджувальних пристроїв при заборі води з відкритих водоймищ;

виконання правил перевезення, зберігання та застосування засобів захисту рослин, отрутохімікатів, гербіцидів, мінеральних добрив та інших речовин, що негативно впливають на рослинний та тваринний світ.

Дата добавления: 2015-05-26