Соціально-філософські погляди Л.Українки

Соціально-філосоіські погляди М.Драгоманова.

М.Драгоманов (І841-1895 рр.) — український

історик, суспільно-політичний діяч. Основні

філософсько-соціологі»ні погляди М.

Драгоманова викладені у двотомному виданні

«Літературно-публіцистичні праці». М.Драгоманов

був переконаний у безмежних можливостях людськог

о розуму і науки пізнати навколишній світ. І хоч

людина не відразу, а поступово доходить до

пізнання суті певних явищ, хоч наука «не одразу

доводить людей до правди, хоч по дорозі дає людям

і помилки, а іноді й горе, але тільки пробою та

взаємною наукою люди доходять до правди».

У своїх дослідженнях приділяв значну увагу

проблемі методу. Для пізнання суспільного життя

він використовував соціологічний метод, який

передбачав аналіз основних елементів кожного

соціального явища, суті розкриття їх зв'язку і

взаємодії. Прагнучи до вивчення власної суспільства,

вчений досліджував його історичне минуле, а також

такі його здобутки, як фольклор, народну словесність,

літературу, науку, релігію, а частково й економічні

обставини життя народу. Але при цьому він

найбільшої переваги надавав політиці й культурі

(вихованню). Звертаючись до розвитку суспільства,

М.Драгоманов виходив з того, що економічна

діяльність людей має на меті задоволення їхньої

вродженої потреби живлення, обміну речовин.

Але, відзначаючи велике значення економічних

факторів у розвитку суспільства, М.Драгоманов

не міг погодитися з тим, що людина має пише

цю одну вроджену потребу — живлення. За

Драгомановим, не слід однобічно переоцінювати

значення економічних чинників, оскільки людство

однаковою мірою загинуло б і від голоду, і від безпліддя,

і від ідіотизму. Тому безглуздо вирішувати, яка саме

потреба найголовніша, оскільки кожна них головна.

Характеризуючи соціологічні погляди М.П.Драгоманова,

слід зважати на те, що «основною одиницею»

суспільства він вважав людську особу. Її добробут

і щастя були для нього метою поступу. Тому

Другоманов виходив з того, що головно

формою «скупчення осіб» є громади й товариства.

Леся Українка— славна дочка українського народу,

видатна письменниця, полум'яна патріотка своєї

вітчизни. Стоячи на матеріалістичних позиціях і

всіма наявними у неї засобами пропагуючи матеріалістичний

світогляд, Леся Українка в той же час бореться проти

матеріалізму грубого, вульгарного, що виключає

визнання дійової сили ідей. Вона рішуче виступає

проти опошлення матеріалізму, за використання

його як войовничої духовної зброї боротьби проти

всього віджилого і реакційного. Вона осуджує

вузький і обмежений матеріалізм, нехтування

великою силою ідей, якими проймаються люди.

Ще в ранній період своєї діяльності Леся Українка

виступає рішучим противником всякої бездіяльності,

споглядальності, філософського індиферентизму.

Отже, в розумінні явищ природи Леся Українка

стояла на матеріалістичних позиціях. Пояснюючи

природу в дусі філософського матеріалізму і

піддаючи критиці містику і ідеалізм, вона вимагає,

щоб філософія мала дійовий, бойовий, цілеспрямований

характер, щоб вона служила розв'язанню найважливіших

соціальних проблем в інтересах трудящих мас. Мірилом

правильності знань людини про навколишню дійсність

і про неї саму є, твердить письменниця, практична

діяльність людей, яку треба розуміти в широкому значенні слова.

Дата добавления: 2015-05-26