Філософія О. Шпенглера

Філософія Ф.Ніцше

Філософія А. Шопенгауера.

У вченні німецького філософа А Шопенгауера,

Яке можна вважати одним із джерел ірраціоналізму,

Обстоюється примат волі відносно розуму. Він

Стверджував, що воля, тобто мотиви,бажання,

Спонуки до дій і самі процеси реалізації

Цих дій є специфічними відносно самостійними.

При цьому, і це головне воля визначає спря-

Мованість і результати розумового пізнання.

Тобто на це місце розуму має бути поставлена

Воля,яка незалежна від контролю з боку розуму

Має бути поставлена воля, яка незалежна від

Контролю з боку розуму і не має ні причин, ні

Основи. Це «абсолютне вільне хотіння».Крім

Того, воля пронизує весь світ,вона- первоначало

Й абсолют. Світ, за А.Шопенгауером, є нічим ін.

Як «волею і уявою».

Він також вважав волю основою життя.

Але життя є проявом не абстрактної світової

Волі, як у А.Шопенгауера, а «волі до влади».

Ця воля є не лише визначальним,головним

Стимулом життєдіяльності людини, а й життя

Взагалі, буття як такого. «Щоб зрозуміти,що таке

«життя»,-пише Ф.Ніцше,-і якого роду устремлінням і

Напруженням воно є, ця формула має однаковою

Мірою відноситься як до дерева і рослини, так і до

Тварин». І далі: «задля чого дерева первісного лісу

Борються одне з одним? Із-за влади!»

Німецький філософ, представник філософії життя,

Один із засновників сучасної філософської культури.

У найвідомішій своїй праці «Присмерк Європи», роз-

Глядав культуру не як єдину загальнолюдську, а як роз-

колоту на окремі культури, кожна з яких проявляється

на основі власного унікального «прафеномену»-«способу

переживання» життя. Таких культур всім: єгипетська,

індійська, вавилонська, китайська, «аполлонівська»

(Греко-римська), «магічна»(візантійсько- арабська),

«фастівська» (західноєвропейська) і культура майя.

Розвиток культур підпорядковується певному біологвіч-

Ному ритму, який зумовлює головні фази їх розвитку;

Народження і дитинство, молодість і зрілість, старість

І «занепад». Кожній культурі відведено час існування

(близько тисячоліття), який залежить від внутрішнього

Життєвого циклу.Вмираючи, культура перероджується

В цивілізацію. Цивілізація, на думку Шпенглера,-

«закостеніння» органічного життя культури, її розпад перет-

Ворення праці на механічну роботу,що виключає творчість.

Цивілізація супроводжується процесами «омасовлення»

Всього життя,що означає його розвиток на основі кількісного

Принципу, який знаходить свій вияв у глобалізації форм і методів

Людського існування: господарства, політики, техніки, тощою

Західний світ, на думку Шпенглера, перейшов до цивілізації у

XIXст., і з цтого часу розпочинається його занепад. Концепція

Шпенглера має фаталістичний характер, адже людина у нього діє

Відповідно до тих вимог,які ставить їй той чи інший тип культури.

Дата добавления: 2015-05-26