Просвітництва в Україні

Філософські ідеї в культурі Київської Русі

Філософія Київської Русі охоплює час, починаючи

з XI століття (найбільш ранньою оригінальною

пам'яткою цієї доби слід вважати «Слово про

закон і благодать» Їларіона), й триває до

середини XIV (загибель 1340 року князя

Юрія II кладе кінець незалежності Галицько

-Волинського князівства, культура якого

безпосередньо розвивала здобутки Київської

Русі). Впродовж зазначеного періоду філософія

існує як сукупність філософських істотних ідей,

що -структурували світогляд і відображалися у

всьому масиві результатів культурної творчості.

Тоді філософія ще не виділилася у відносно самостійну

сферу теоретичного освоєння світу. Вагомий вплив

на розвиток Київської Русі здійснило хрещення Русі

(988 р.). Ця подія привела до того, що через Візантію

в культуру давніх русичів входить антична філософія,

християнська література. Завдяки цьому Київська

Русь познайомилася з досягненнями культури,

філософії давньоєвропейських народів. Здобутки

античної філософії проникали в культуру Русі через

твори християнських авторів і в христянській «обробці».

Внаслідок цього філософія сприймається русичами як

частина теології, причому така частина, яка

підпорядкована теології. Ще одна особливість

культури Київської Русі полягає в тому, що

християнство, християнські та античні автори

були відомі лише вузькому колу суспільства,

духовній еліті. Основна ж маса населення

продовжувала вірити у традиційних язичницьких

богів — Перуна, Даждьбога, Стрибога та ін.

Все це зумовило той факт, що філософія

Київської Русі на перших етапах розвитку

мала перш за все просвітницький характер;

основне завдання вбачалося в тому, щоб роз'яснити

народу основні положення християнства і християнської

філософії. Тому-то давньоруські автори писали свої

твори не у формі наукових трактатів, а у вигляді

послань, проповідей, звертань.

65.Києво-Могилянська академія. Філософія

Ки́єво-Могиля́нська акаде́мія — стародавній

навчальний заклад в Києві, який під такою

назвою існував від 1659 до 1817 року. Спадкоємець

стародавньої Київської Академії, заснованої князем

Ярославом Мудрим. Фактично всі сучасні українські

ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями

цього закладу через вихованців Академії, які стали

засновниками відповідних нових богословських,

філософських і наукових шкіл у цих вишах..

Декілька сучасних вищих навчальних закладів

претендують на спадкоємність від Києво-Могилянської

академії, серед них насамперед Національний

університет «Києво-Могилянська академія»,

а також Київські духовні академія і семінарія

та Київська православна богословська академія.

Києво-Могилянська академія була заснована на

базі Київської братської школи. 1615 року ця школа

отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гулевичівни.

Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл

переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку

Війська Запорозького і зокрема гетьмана Сагайдачного

В українській філософській думці виділяється етап

раннього Просвітництва, яке виникає в епоху зародження

капіталізму (перша чверть XVIII століття.). Соціально-

економічні фактори зумовили його своєрідність як

синтезу ідей гуманізму й Реформації, не затушовуючи і

його специфічних рис: вивільнення філософії з-під

опіки теології, інтерес до природознавства, відхід від

спекулятивного мислення тощо. На цьому етапі

зароджується одна з основних ідей Просвітництва

— ідея залежності суспільного прогресу від

поширення освіти. Українське Просвітництво

мало своїм ідейним підґрунтям як власні, так і

запозичені ідеї французьких просвітників- Вольтера,

Дідро, Руссо, Ламетрі, Монтеск'є, Маблі та ін.

Власні традиції - це гуманістичні ідеї діячів

братств та Києво Могилянської академії.

Випускники Києво-Могилянської академії стали

в Україні першими носіями ідей Просвітництва.

Вони ж створили уПетербурзі гурток під назвою

«Зібрання», який дбав про переклад іноземних книг

російською мовою, (керував Г. Козицький). За 15

років (1768-83) видали 173 томи (112 назв) творів

французьких просвітників, «Енциклопедію» Дідро.

Своєрідність українського Просвітництва в тому,

що тут ще не було середнього класу - носія ідей

Просвітництва в Європі, тому українські просвітники

- це дворяни й міщани, об'єднані вірою у перетворюючу

силу освіти. Критикуючи існуючий суспільний лад, вони

вимагали пом'якшення експлуатації селян, раціоналізації

сільськогосподарського і промислового виробництва,

звільнення селян із кріпацтва, демократизації суспільства.

У своїх маєтках просвітники організовували гуртки

учених, де обмірковували ідеї суспільного прогресу.

Це трактувалось особливо під час правління

«філософа на троні» - Катерини II, коли роль Києво

-Могилянської Академіі в Україні було зведено до

звичайного училища «єпархіальних євреїв», закрито

Харківський, Переяславський і Чернігівський колегіуми.

Члени «Попівської академії» (у с. Попівка на Сумщині)

в маєтку О. Паліцина вивчали твори французьких просвітників

Дата добавления: 2015-05-26