Проблеми універсалій.боротьба між реалізмом та номіналізмом

Домалюй малюнки.

2. Як ти вчиниш, отримавши у подарунок те чи інше багатство, якщо будеш скромною людиною?

3. Намалюй прикрасу скромності.

Поряд з доказом буття Бога, іншою найважливішою проблемою є проблема універсалій (загальних понять); обумовлена осмисленням християнського віровчення догмату про трійцю. Найважливішою рисою середньовічної філософії є боротьба номіналізму та реалізму. Номіналізм фундаментальний напрямок гносеологічної думки, що заперечує онтологічний зміст загальних понять (з’являється в античності (Антисфен, стоїки)). Прибічники номіналізму (Росцелін, Абеляр, Уільям Оккам та ін.) вважають, що існують одиничні, конкретні речі, а поняття “загальне” існує тільки у людській свідомості.
Росцелін Іоанн (1050-1123) представник крайнього номіналізму, оголосив універсалії лише “звуками голосу”, тим самим заперечуючи об’єктивність загального не тільки у бутті, але й у розумі пізнаючого суб’єкта. Стосовно догмату трійці, він прийшов до висновку, що нема єдиної божественної субстанції, що об’єднує існування одночасно трьох божественних облич, а є тільки три різні боги. “Тритеїзм” Росцеліна, що підривав підвалини християнської теології, засуджений церквою.
Учень Росцеліна Абеляр П’єр (1079-1142) заклав підвалини помірного номіналізму (загальне існує в розумі), який внаслідок стали іменувати – концептуалізм (отримав своє завершення у філософії Нового часу).
Прибічники реалізму вважають, що справжньою реальністю володіють універсалії (загальне), а не одиничні речі чуттєвого світу. В реалізмі виділяють два види: крайній реалізм (Ансельм Кентерберійський), що вважає універсалії існуючими незалежно від речей, і помірний, що вважає, що універсалії реальні та існують в одиничних речах. Реалізм, у крайньому своєму виразі, через пантеїстичні тенденції увійшов у конфлікт з церквою, тому у середні віки панував помірний реалізм. Проблема універсалій історично сходить до вчення Платона про ідеї, які, перебуваючи поза конкретних речей, складають особливий ідеальний світ; а також до вчення Аристотеля, згідно якому загальне існує у нерозривному зв’язку з одиничним, являючись його формою.
Ф.Аквинський, спираючись на Аристотеля, стоїть на позиціях помірного реалізму. Він виділяє три способи існування універсалій:
1) до речей (ante rem) у розумі Бога;
2) у речах (in rem) як їх сутнісні смисли;
3) після речей (post rem) як поняття про них у розумі пізнаючого суб’єкта.

30.філософія Августина Аврелія. Августинвважав,що людина поєднує у собі природу матер.тіл-рослин і тварин,розумну душу і свободну волю віра передує розумінню.безастережний авторитет церкви.свободаволі не абсолютна,а обмежена божественним приреченням.Наука підпорядкована мудрості,бо навчаєвміннюкорист.речами,а мудрість орієнтує на пізнання.лінійне тлумачення часу-від минулого до майбутнього.Якщо Бог усе визначив наперед і обрав тих,хто справиться,то чи варто дотримуватись принципів добра,справедливості,самовлосконалення?

31.філософія Т.Аквінсьного.неотомізм Фома Аквінський (1225-1274) є визначним представником середньовічної філософії та теології. Завдяки Аквінському довершене теологічне католицьке віровчення та здійснена систематизація схоластики. Створив філософську працю “Сумма теології”. Уперше поєднав філософію з християнською вірою та використав її для розвитку теології. Беручи за основу філософіюПрийшовши до висновку що не все підвладне розуму він чітко розрізняє істини розумні і стини над розумні. Філософія і теологія отримують у нього свій самостійний статус, свої завдання та цілі. Неотомізм відроджує і модернізує теїстичне вчення Ф. Аквінського, центральним принципом якого є принцип гармонії віри та розуму; поєднуючи його з філософськими системами Канта, Шеллінга, Гегеля, Руссерля, Хайдеггера, Ясперса. Неотомісти розрізняють два джерела пізнання – природний розум (науку) і божественне одкровення (віру як непохитну впевненість у тому, що Бог відкрив людині через слово і то, що мовлене Богом є істинним).

32.хар.риси філософії відродження. період від 14-16ст.харак.розпадом феодальних відносин і зародженням перших наростків капіталізму це відродження античних наук,мистецтв,але ця культура хар.своєюантифеодальноюспрямованістю5-ь осіб які змінили світ данте аліг’єрі і черепашки ніндзя(леонардо да вінчі,рафаель,донотелло,мікеланджело)риси: Гуманізм — піднесення людини; Антропоцентризм — людина, а чи не Бог у центрі дослідження; Секуляризація — визволення з церковного впливу;Пантеизм - становлення досвідчених наук процес формуваннянаучно-материалистического розуміння, вільного від теології; Високий інтерес до соціальних проблем, суспільства й держави та розвитку ідей соціальної рівності;

33.природно-наук.погляди Кузанського.родоначальник італ.наторфілософії.Він одон з перших висунув принцип методичного використання математики в пізнанні природи.Головна проблема-Бога і його співвідношення зі світом.Теїзм-вчення згідно з яким Бог є трансцендентним світові.Основна тенденція-прагнення подолати розрив між земним і небесним,зблизити Бога і світ-пантеїстична.Абсолютний максимум-те,більше чого ніщо не може бути,а це означає,що він один у своєму роді і йому ніщо не протистоїть.будь-яка найдрібніша частка буття належить йому.абсол.максимум збігається з мінімумом. «вчене незнання»- розуміння обмеженості раціонального мисленн,нездатності звичайного розуму за допомогою конечних позитивних визначень осягнути безконечну природу абсолюту.Якщо Бог виступає як єдніст усіх протилежностей,то він має також перебувати в єдності зі ств.ним речами.»Все в цьому»- пояснення розуміння світу.

34 філ.погляди Дж.Бруно У філософії Б. ідеї неоплатонізма перехрещувалися з сильним впливом переконань античних матеріалістів, а також піфагорійців. Оформленню пантеїстичної натурфілософії Б., направленою проти схоластичного арістотелізма, багато в чому сприяло знайомство Б. з філософією Миколи Кузанського (в якого Б. почерпнув і ідею «негативної теології», витікаючої з неможливості позитивного визначення бога). Спираючись на ці джерела, Б. вважав метою філософії пізнання не надприродного бога, а природи, що є «богом в речах». Розвиваючи геліоцентричну теорію М. Коперника, що зробила на нього величезний вплив, Б. висловлював ідеї про нескінченність природи і безконечну безліч світів Всесвіту,затверджував фізичну однорідність світу (вчення про 5 елементів, з яких складаються всі тіла, — земля, вода, вогонь, повітря і ефір). Уявлення про єдину безконечну простий субстанції, з якої виникає безліч речей, зв'язувалося в Би. з ідеєю внутрішньої спорідненості і збігу протилежностей («Про причину, початку і єдиному», 1584). У нескінченності, ототожнюючись, зливаються пряма і коло, центр і периферія, форма і матерія і тому подібне Основною одиницею буття є монада, в діяльності якої зливається тілесне і духовне, об'єкт і суб'єкт. Вища субстанція є «монада монад», або бог; як ціле вона виявляється у всьому одиничному — «все в всім». Ці ідеї зробили великий вплив на розвиток філософії нового часу: ідея єдиної субстанції в її відношенні до одиничних речей розроблялася Б. Спінозою, ідея монади — Р. Лейбніцом, ідея єдності сущого і «збігу протилежностей» — в діалектику Ф. Шеллінга і Г. Гегеля. Таким чином, філософія Б. з'явилася перехідною ланкою від середньовічних філософських систем до філософських концепцій нового часу

35. філ.погл.М Фічіно. Бог-1-а причина всього сущого,водночас він містить в собі весь світ.Бог і світ єдині.Він доводив,що захоплення красою тілесного світу не відвертає людину від Бога,а навпаки,через прекрасне у світі ми пізнаємо його.Любов,краса,насолода нероздільно пов’язані між собою.Краса породжує любов і є джерелом насолоди.Завдяки творчості людина стає богорівною,земним Богом,вона стає причетною вічності.Сенс людського життя-піднесення людини до вищих небесних сфер,бо на цьому шляху вона набуває досконалості і свободи,найвищого блаженства і щастя.

Дата добавления: 2015-05-26