Критерії, принципи та чинники економічного районування

Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі.

В умовах посилення взаємозалежності, глобалізації економічних та політичних процесів вирішення внутрішніх проблем України цілком залежить від визначення оптимального вектора розвитку зовнішньоекономічної дія-сті. Україна поки що не включена належним чином до міжнародної спеціаліз.; її частка у світовому експорті залишається незначною. Конкурентоспроможною на зовн. ринку можна вважати лише деяку частину промислової продукції.

Разом з тим, є потенційні конкурентні переваги українського експорту, які склалися на цей час: наявність технологічно передових секторів промисл., здатних до швидкого освоєння нових видів продукції, насамперед у військово-промисловому комплексі; наявність значних сировинних ресурсів; традиційних ринків збуту української продукції; високий рівень кваліфікації низки професійних категорій працівників.

Зараз досить стабільним попитом в окремих сегментах світового ринку користується вітчизняна продукція металургійного комплексу, частково машинобудування, гірничовидобув., електроенергетичної промисл., буд. індустрії, промисловості будівельних матеріалів, хімічного комплексу.

↑ експортних поставок підтверджує достатню конкретну спроможність продукції галузі на зовнішніх ринках — значна частка продукції сертифікована. За рахунок антидемпінгових заходів було досягнуто підвищення цін на експортовану продукцію.

Проте вирішення багатьох проблем ускладнюється внаслідок значних поставок продукції на експорт через посередників та з використанням давальницьких схем.

Для збільшення обсягів випуску експортної продукції слід також відбудувати експортні потужності підприємств важкого, електроенергетичного машинобудування, верстато- і приладобудування, з випуску обладнання і устаткування для нафтогазовидобувної та нафтохімічної промисловості, що можуть суттєво поповнити експортний потенціал країни продукцією, яка відповідає світовому або близькому до нього науково-технічному рівню.

Але існують і серйозні проблеми для України, які пов'язані зі зростаючою залежністю від Росії і Заходу, втратою позицій у міжнародному розподілі праці.

Ек р-ня – це науково обґрунтований поділ країни на ек р-ни, що склалися історично або сформувалися в процесі р-ку ПС на основі сусп. і терит поділу праці.
Критерії – це головні ознаки, основні вимірники, на базі яких відбувається виділення ек районів.

- до складу великих ек р-нів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, АР без порушення їх меж.

- Ек р. має бути великою ек-но цільною територією, на якій є значні природні ресурси;

- врахування при виділенні ек р. принципу екон. тяжіння,;

- економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність;

-при виділенні ек р-ну повинно враховуватися ЕГП території, спільність історичних, культурн. традицій, соціальної поведінки населення;

- на території інтегрального ек р-ну повинен бути сформований достатньо потужний терит виробничий комплекс з такою галузевою структурою:

- профілюючі галузі;

- галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи;

- галузі, які забезпечують потреби населення району;

Принципи.

1.Встановлення крупних та цілісних господ комплексів
2.Виявлення передумов і перспективних можливостей, на базі яких розвиватиметься р-он
3. Відповідність меж ек районів існуючим межам адм.-терит од
4.Визначення територіальної єдності ек району
5.Встановлення центрів районоформування
6. Відображення у назві сутнісних ек, соц. чи геогр. ознак території

Чинники (фактори).

На формування економічних районів впливають різні чинники: природні, економічні та історичні. Головним районоутворюючим чинником у кожній країні є територіальний поділ праці. Важливе районоутворююче значення мають особливості ЕГП та транспорт.

Дата добавления: 2015-05-26