Фінансове право України. родними фінансовими організаціями або на умовах співфінан-сування разом з міжнародними фінансовими організаціями

Л. К. Воронова

родними фінансовими організаціями або на умовах співфінан-сування разом з міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачається здійснювати за раху­нок коштів державного бюджету, та за кредитами, які спрямо­вуються на реалізацію інфраструктурних проектів, що мають загальнодержавне значення.

За угодою, яку укладає позичальник з Міністерством фінан­сів, Кабінет Міністрів України зобов'язується перед юридич­ною особою — кредитором погасити заборгованість юридичної особи — позичальника, якщо вона не зможе зробити цього са­ма. Лімітом загальної суми боргу є максимальний розмір дер­жавного боргу на певну дату, включаючи реструктуризовані

борги.

Суб'єкти підприємницької діяльності, щодо яких прийнято рішення надати державні гарантії, зобов'язані подати зустрічні безвідзивні та безумовні гарантії банків, фінансові показники яких відповідають вимогам, визначеним Нацбанком, та спла­чують до Державного бюджету України плату за їх отриман­ня, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по боргу.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань органи Державної податкової служби за поданням Міністерст­ві ва фінансів України та банку-агента, який обслуговує борг, здійснюють стягнення на заставлене майно або порушують '<: справу про банкрутство. З 2001 р. до боржників по зобов'язан-.". нях за іноземними кредитами, за якими видана державна гаран-; тія, застосовується механізм, передбачений законом України;"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед > бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня

^000 р.

Така ж норма вміщена у Бюджетному кодексі у ч. 4 ст. 17:

'у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань • щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повер­нення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення за-^; боргованості перед державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під дер­жавні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованос-

ті у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесе­них у строк податків і неподаткових платежів, включаючи по­гашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

При покращенні економічних умов у країні можна розрахо­вуватися з кредиторами І достроково. Так, постановою Кабіне­ту Міністрів від 20 листопада 2000 р. № 1720 "Про достроко­вий викуп облігацій внутрішніх і зовнішніх державних позик" була дана згода із пропозицією Мінфіну України про достро­ковий викуп державних облігацій в межах коштів, передбаче­них у державному бюджеті. Але право на достроковий викуп одержували суб'єкти господарювання, які погасили заборгова­ність по сплаті податків та усіх обов'язкових платежів і за по­зиками, наданими за рахунок Іноземних кредитів, залучених під державні гарантії. У постанові визначено види облігацій, порядок викупу і розміри доходності, яку сплачують за обліга­ціями, що викуповуються достроково. Вартість облігацій, які підлягають достроковому викупу, розраховується Мінфіном України та Державним казначейством України.

Згідно затвердженій раніше домовленості, Україна зобов'я­зана була розрахуватися з МВФ до 2009 р. Але Національний банк України прийняв рішення та повернув МВФ державний борг у розмірі 1,8 млрд. доларів до кінця 2003 р. При цьому дострокове повернення боргу дозволило Україні заощадити 40 млн. доларів за рахунок відсотків, які мусила б виплачувати держава.

Міністерство фінансів України для скорішого повернення запозичень і більш ефективного використання одержаних кре­дитів працює над змінами умов діючих запозичень і розроб­кою умов для здійснення нових запозичень. До основних ме­тодів управління боргом належать:

· рефінансування — погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик;

· конверсія — зміна розміру доходності позики: зниження або підвищення відсоткової ставки позики. Як правило, ставка знижується, Інакше державі невигідно;

· консолідація — продовження строку її випущених позик;

· уніфікація — об'єднання кількох випущених позик в одну;

· відстрочка погашення позики, коли діяльність по випуску стає невигідною і неефективною;

· анулювання, тобто відмова держави від своїх боргових зо­бов'язань.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

Наша держава поки що не вживала всіх методів управління державним боргом, але дозволяє погашати борг достроково.

Наказом Міністра фінансів України від 5 травня 2004 р. № 308 затверджено "Порядок здійснення дострокового пога­шення довгострокових державних облігацій з достроковим по-

_т гашенням"¹.

. Дострокове погашення облігацій здійснюється емітентом Опісля здійснення п'яти купонних платежів за ними. Погашення % відбувається на дату здійснення купонного платежу за ними в З межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на відпо-івідний рік для погашення та обслуговування державного бор-;гу. Дострокове погашення здійснюється за номінальною вар-ІтІстю.

В сучасних умовах з'явилися відносини, які мають зовсім ■^ інший, ніж ми розглянули вище, зміст, але носять назву дер-³ жавного кредиту. В цих відносинах держава виступає кредито-і ром і надає позички за рахунок бюджетних коштів. Особли­вість цих правовідносин полягає в тому, що вони належать ^: скоріше до бюджетних правовідносин. Держава і органи міс­цевого самоврядування на умовах добровільності, зворотиос-'ті, строковості та відплатності надають позички:

1) на житлове будівництво молодим сім'ям;

2) на одержання освіти.

Ці кредитні відносини можна визначити як врегульовані фінансово-правовими нормами, суспільні (економічні) відносин, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі юридичним та фізичним особам на умовах зворотності, строковості, відплатності І добровільності за рахунок Державного або місцевих бюдже­тів.

До прийняття Бюджетного кодексу України в юридичній літературі українських авторів окремо розглядались питання державного і муніципального кредиту І державного та муніци­пального боргу- Бюджетний кодекс України не вміщує понят­тя державного або місцевого кредиту. Глава третя Бюджетного ■ кодексу має назву "Запозичення". Може, це і вірно, бо тепер держава і муніципальні органи можуть бути (як правило) по­зичальниками, але можуть бути і кредиторами. В останньому

^¹ Див.: Урядовий кур'єр. — 2004. — 28 травня. — № 99.,:<,,,

випадку змінюється поняття і сутність державного кредиту. ЦІ відносини скоріше можна назвати державним і муніципальним кредитуванням.

Державне або муніципальне кредитування — це врегульова­ні фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного і місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, від­платності, строковості, добровільності і обов'язкової забезпе­ченості.

Відносини, які виникають у зв'язку з кредитуванням за ра­хунок бюджетних коштів, є складними. В них беруть участь багато суб'єктів. Міністерство фінансів України після затвер­дження закону про Державний бюджет, де визначається сума коштів, яку можна витратити на надання кредитів молодим сім'ям на будівництво чи на одержання освіти, вступає у від­носини з центральними виконавчими органами, банківськими установами, з якими укладають одержувачі кредитів кредитні угоди після представлення необхідних документів. Кредити, які виділяються з Державного бюджету на будівництво житла, є дійсно пільгові під малі відсотки, на багато років. Оскільки кошти на державне кредитування відпускаються з державного та місцевих бюджетів, сутність відносин та їх види розглянуті нижче — у видатках бюджетів.

Кошти для кредитування індивідуального житлового будів­ництва і кошти, що повертаються позичальниками, та відсотки за кредит перераховуються на реєстраційні рахунки в терито­ріальних органах Державного казначейства.

Кошти на кредити на навчання у вузах, крім вузів комуналь­ної власності, передаються з державного бюджету, у вузах ко­мунальної— з місцевих бюджетів¹.

§ 1. Поняття страхування, його завдання і функції

Страхування — це врегульований правовими нормами процес формування цільових фондів коштів на відшкодування шкоди при виникненні непередбачених явищ, а також на надання матеріальної допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті.

Таким чином, страхування передбачає в основному рух грошових потоків від страхувальників до страховиків, а потім при настанні певних подій — від страховиків до страхувальни­ків. Як і в давнину, окремі господарства і держава повинні \ безпечнювати себе від несподіванок (недарма це явище має и;пву "страхування" — від кореня слова "страх") і робити за-м.іси фуражу, палива, сировини тощо.

Дата добавления: 2015-05-26