Фінансове право України

Л. К. Воронова

Суми асигнувань щороку визначаються в бюджетах (в об'ємах централізованих вкладень).

Державні і муніципальні видатки як економічна категорія тісно пов'язані з державними (муніципальними) доходами. Дер­жава й органи місцевого самоврядування, плануючи видатки, обов'язково відшукують можливості покриття їх за рахунок за­планованих на наступний бюджетний період доходів. Незбалан-сованість видаткової і доходної частин бюджету веде до де­фіциту бюджету і необхідності пошуку можливостей для його покриття і порушення ст. 95 Конституції України, яка встано­вила, що держава прагне до збалансованості бюджету України.

Якщо бюджетних призначень не вистачає на покриття усіх витрат, затверджених у бюджеті, застосовується секвестр ви­датків, тобто пропорційне скорочення усіх видатків, крім захи­щених (ст. 55 Бюджетного кодексу). Захищені видатки щоріч­но визначаються в Законі про Державний бюджет.

Деякі функції держава може передавати місцевим органам самоврядування, але згідно з Конституцією України передання повноважень супроводжується переданням фінансових ресур­сів на покриття видатків, пов'язаних з виконанням державних функцій.

Одним із принципів розподілу видатків між місцевими бю­джетами є принцип субсидіарності, тобто надавачІ будь-яких соціальних послуг повинні бути наближені до безпосередніх споживачів. Відповідно до цього ст. 86 Бюджетного кодексу види видатків місцевих бюджетів поділяє на такі групи.

Перша група видатків фінансується з бюджетів сіл, се­лищ, міст та їх об'єднань, які забезпечують необхідне першо­чергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ст. 88 Бюджетного кодексу встановлює видатки, які належать до першої групи: органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; освіта дошкільна і загальна середня (школи, дитячі садки); первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; сільські, селищні та міські палаци культури, клуби і бібліотеки. Ці видатки визначені функціями держави і передані на виконання органам місцевого самовря­дування. Згідно зі ст. 85 Бюджетного кодексу вони здійсню­ються за рахунок трансфертів Державного бюджету.

Друга група видатків здійснюються з бюджетів міст рес­публіканського Автономної Республіки Крим та міст обласно-

го значення, а також районних бюджетів, які забезпечують фінансування бюджетних установ та заходів, пов'язаних із наданням основних соціальних послуг, гарантованих держа­вою для всіх громадян України; ст. 89 Бюджетного кодексу дає перелік видатків, які визначені функціями держави і пе­редані на виконання органам Автономної Республіки Крим і міст обласного значення. Такі видатки покриваються за раху­нок трансфертів з Державного бюджету України і тому врахо­вуються при визначенні дотацій вирівнювання, які передають­ся з Державного бюджету або коштів, що передаються до Дер­жавного бюджету України.

Третя група — видатки з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів для фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою со­ціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансу­вання програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Крім видатків на державне управління (представницька та виконавча влада Автономної Республіки Крим та обласні ра­ди) з цих бюджетів фінансуються видатки на загальну серед­ню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, заклади професійно-технічної освіти, що пере­бувають у власності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення; охорону здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення та Інші видатки, перелічені у ст. 90 Бюджетного кодексу України.

Ці видатки покриваються за допомогою трансфертів з Дер­жавного бюджету І враховуються при визначенні дотацій ви­рівнювання, які передаються бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам, або коштів, що передаються до Державного бюджету України.

Із місцевих бюджетів фінансуються видатки, які не врахо­вуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і покривають витрати, пов'язані із виконанням власних повно­важень органів місцевого самоврядування. Ст. 91 Бюджетного кодексу вміщує перелік таких видатків: місцеву пожежну охо­рону, позашкільну освіту, соціальний захист і соціальне забез­печення, обслуговування місцевого боргу, будівництво і ре­конструкція доріг місцевого значення тощо. Ці видатки фінан­суються за рахунок доходів, визначених ст. 69 Бюджетного кодексу, які залишаються у місцевих бюджетах у розпоря­дженні органів місцевого самоврядування.

Л. К. Воронова

Фінансове право України

§ 3. Поняття і правові принципи фінансування державних і муніципальних видатків

Державні й муніципальні видатки здійснюються в порядку фі­нансування. Фінансування державних видатків — це заснова­ний на правових нормах плановий, цільовий, беззворотний і безвіплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального об'єднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування в міру здійснення плану використання коштів для виконання державних функцій з дотриманням ре­жиму економії і при постійному контролі. Фінансування — беззворотний і безвіплатний відпуск коштів. Воно здійснюєть­ся з різних джерел: бюджетів різних рівнів — від Державного до сільського, позабюджетних цільових фондів, власних кош­тів державних і муніципальних підприємств. Залежно від дже­рел фінансування можна виділити три його види: бюджетне, самофінансування, кредитування.

Основні одержувачі коштів при фінансуванні — це держав­ні органи, підприємства, організації державної та комунальної форми власності. Використовуються різні форми фінансуван­ня. Підприємства й організації державної і муніципальної фор­ми власності, що мають економічну і фінансову самостійність і одержують прибутки, з бюджету покривають тільки частину своїх видатків. Основним принципом їх фінансування є опти­мальне об'єднання власних, бюджетних і позичених коштів при покритті витрат¹.

Підприємства й організації, які є неприбутковими і всі ви­датки покривають бюджетними асигнуваннями, мають назву бюджетних (п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу).

Загальними принципами фінансування є:

· цілеспрямованість;

· фінансування в міру виконання робіт і послуг;

· дотримання фінансової дисципліни. Цілеспрямованість означає, що всі витрати мають цільове

призначення: поточні видатки, капітальні, на зарплату, стипен­дії, відрядження тощо.

¹ Ці форми фінансування в економічній літературі й практиці мають на­зву "нетто-бюджет", коли з бюджету виділяються невеликі суми асигнувань, затверджені в бюджеті, і "брупо-бюджет", коли установа одержує з бюджету для свого функціонування кошти повністю з бюджету. — Див.: Пасіч­ник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. — С. 370.

Фінансування в міру виконання робіт і послуг — коли кош­ти відпускаються відповідно до фактичного виконання робіт і послуг (не "під план", а в міру виконання плану) кількісними і якісними показниками.

Дотримання фінансової дисципліни і режиму заощаджен­ня — це принцип законності у фінансовій діяльності, точне і неухильне дотримання порядку, строків, звітності тощо.

Принцип дотримання режиму заощадження реалізується як при плануванні видатків, так і при використанні одержаних кош­тів. Дотримання цього принципу особливо важливе зараз, коли Державний бюджет України планується з дефіцитом, з'являють­ся проблеми виплат зарплати, пенсій, не фінансуються "довго­буди" тощо. Крім цих принципів, діє принцип одержання мак­симального ефекту при мінімумі витрат. Цей принцип важли­вий, коли не вистачає коштів на першочергові заходи.

Дата добавления: 2015-05-26