Завдання 3. Спірографія

Завдання 2. Спірометрія.

Для визначення хвилинного об'єму дихання (ХОД) досліджуваний робить декілька вдихів та видихів, a потім, взявши до рота мудштук спірометра, продовжує спокійно дихати в прилад протягом 1 xв, підраховуючи кількість видихів (ЧД). Показання спірометра в кінці досліду вказують на величину ХОД. Для визначення дихального об'єму (ДО) отриманий результат ділять на кількість дихальних рухів.

Досліджуваний після максимального вдиху робить максимальний видих у спірометр. По шкалі спірометра визначають ЖЄЛ. Точність буде вище, якщо вимірювання зробити кілька разів (за основу беруть максимальне значення). При багаторазових вимірюваннях необхідно щоразу встановлювати шкалу спірометра у вихідне положення.

Для визначення резервного об'єму видиху (РОВид) досліджуваний після чергового спокійного видиху робить максимальний видих у спірометр. По шкалі визначають РОВид. Повторюють вимірювання i обчислюють середню величину показника. В подальшому обчислюють величину резервного об'єму вдиху (РОВд) за формулою:

РОВд,л=ЖЄЛ,л-(ДО,л+РОВид,л)

Зареєструвати показники зовнішнього дихання в положенні стоячи, лежачи, а також після фізичного навантаження. Оформити протокол досліду, розрахувати показники ЗО, Ф3Є, РВ, АВЛ, КВЛ, ЖП, як це вказано в завдані 1. Записати одержані результати до таблиці (табл. 10.1). Порівняти показники зовнішнього дихання, отримані при вимірюванні в різному положенні тіла та функціональній активності. Зробити висновки.

Таблиця 12.1 Показники зовнішнього дихання при різному положенні тіла та функціональній активності організму.

Показники зовнішнього дихання	Норма	Фактична величина
в положенні лежачи	в положенні стоячи	Після фізичного навантаження
ЧД, вид/хв.
ДО, мл
ХОД, л/хв
АВЛ, л/хв
РОВд, л
РОВид, л
ЖЄЛ, л
ЖП, мл/кг
КВЛ
ЗО, л
ФЗЄ, л
ЗЄЛ, л

Для графічної реєстрації показників зовнішнього дихання використовують спірограф. Елементарна спірограма має такий вигляд:

Рис. 12.1 Спірограма (схема).

РОВд – резервний об’єм вдиху, ДО – дихальний об’єм, - життєва ємність легень, РОВид – резервний об’єм видиху.

Готують спірограф до роботи згідно інструкції. Мундштук cпipoграфа протирають змоченою спиртом ватою. Для виключення носового дихання досліджуваному на ніс накладають спеціальний зажим, після чого він спокійно дихає у спірограф. Включають стрічкопротяжний механізм спірографа та лічильник часу.

Після реєстрації звичайних дихальних рухів досліджуваному пропонують виконати: а) після спокійного видиху - максимально можливий додатковий видих (з метою визначення РОВид); б) після спокійного вдиху - максимально можливий додатковий вдих (з метою визначення РОВд); в) після максимального вдиху максимально можливий видих для визначення ЖЄЛ.

Для визначення всіх зазначених об'ємів на cпiporpaмi відмічають висоту зубців, що відповідають конкретному параметру в мм i розрахунок проводять за формулою:

N₁ = N₀ x k,

де N₁ - значення показника в мл, N₀ - висота зубця показника, що визначається в мм, k - калібровочний коефіцієнт, що визначається за паспортом спірографа.

Наприклад: за спірограмою встановили, що висота зубців, які відповідають величині ДО, складає 15 мм. Калібровочний коефіцієнт (k), приміром, дорівнює 40 мл/мм (це свідчить про те, що зміщення кривої на 1 мм відповідає 40 мл об'єму). Тоді ДО=15мм х 40мл/мм=600мл.

Аналогічним чином визначають всі інші параметри.

Частоту дихання (ЧД) визначають підраховуючи на спірограмі кількість дихальних pyxiв за 1 хв.

Для визначення максимальної вентиляції легень (МВЛ) досліджуваному пропонують дихати в дихальну систему спірографа з максимальною глибиною та частотою протягом 1 хв. Величину МВЛ визначають за шкалою спірографа.

Записати спірограму та визначити МВЛ в стані спокою i після фізичного навантаження. Оформити протокол досліду, розрахувати показники ЗО, Ф3Є, РВ, АВЛ, КВЛ, ЖП, як це вказано в завданні 1. Записати одержані результати до таблиці (табл. 12.2). Порівняти дані, одержані у стані спокою та після фізичного навантаження. Зробити висновки.

Таблиця 12.2 Показники зовнішнього дихання при різній функціональній активності організму.

Показники зовнішнього дихання	Норма	Фактична величина
В стані спокою	після фізичного навантаження
ЧД, вид/хв.
ДО, мл
ХОД, л/хв.
АВЛ, л/хв.
РОВд, л
РОВид, л
ЖЄЛ, л
ЖП, мл/кг
КВЛ
ЗО, л
ФЗЄ, л
ЗЄЛ, л
МВЛ, л/хв.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть i охарактеризуйте показники, що використовуються для оцінки зовнішнього дихання.

2. Як виміряти ЖЄЛ, ДО, РОВд, РОВид?

3. Поясніть залежність показників зовнішнього дихання від положення тіла i функціонального стану організму.

4. Як визначити частоту дихання за спірограмою?

5. Методика визначення МВЛ та фізіологічна суть показника.

6. Особливості показників зовнішнього дихання у спортсменів.

Лабораторна робота № 14

Тема: Регуляція дихання.

Мета: Вивчити тривалість затримки дихання i проаналізувати механізми регуляції, що забезпечують затримку дихання різної тривалості у людини.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Нервова та гуморальна регуляція дихання.

2. Сучасне уявлення про структуру дихального центру, його локалізацію та зв'язок з дихальною мускулатурою.

3. Залежність діяльності дихального центру i вентиляції легень від напруги СО₂ в крові.

4. Шляхи впливу CO₂ i нестачі О₂ на діяльність дихального центру.

5. Механізм виникнення першого вдиху новонародженого.

6. Захисні рефлекси дихального апарату, їхній механізм.

7. Особливості дихання в умовах високогір’я, фізичного навантаження.

8. Гіпоксія та гіпербарична оксігенезація.

Матеріали та обладнання: секундомір.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

Визначити тривалість затримки дихання при різних пробах:

1. Проба Штанге з максимальною затримкою дихання на вдиху. Після нормального вдиху i видиху зробити глибокий вдих i на його висоті затримати дихання, затуливши собі носа. Повторити пробу 3-4 рази. Записати результати, обчислити середнє значення. В нормі тривалість затримки дихання на глибокому вдиху дорівнює не менше 30 сек (оптимальна глибина вдиху 75-80% від ЖСЛ).

2. Проба Генча з максимальною затримкою дихання на видиху проводиться в положенні лежачи. Зробити видих, затримати дихання. Повторити пробу 3-4 рази. Записати результати. В нормі затримка дихання на глибокому видиху становить не менше 25 сек.

3. Проба з затримкою дихання після глибокого вдиху, зробленого після гіпервентиляції. Після 20 сек форсованого дихання (дихати максимально глибоко i часто) зробити глибокий вдих i затримати дихання. Записати результати.

4. Проба з затримкою дихання після вдихання повітря з підвищеним вмістом СО₂. Досліджуваний дихає протягом 1 хв повітрям із дзвона спірометра (робота виконується на спірографі з виключеним поглиначем СО₂). Після цього визначити тривалість затримки дихання на вдиху. Записати результати.

5. Вплив фізичної роботи на тривалість затримки дихання. Досліджуваний виконує дозовану ходьбу (44 м протягом 30 сек). Визначають тривалість затримки дихання на глибокому вдиху. В нормі тривалість затримки дихання після дозованого фізичного навантаження має складати не менше 17 сек.

На основі даних, одержаних при виконанні п. 1 і 2, побудувати графік, що свідчить про залежність тривалості затримки дихання від номера вимірювання. З'ясувати, як довго триває покращення результатів.

Оформити протокол досліду. Результати проб занести до таблиці (табл. 11.1). Пояснити одержані результати, проаналізувати механізми регуляції дихання. Зробити висновки.

Таблиця 14.1 Результати дослідів із затримкою дихання.

Затримка дихання	Тривалість затримки дихання
після глибокого вдиху
після максимального видиху
після гіпервентиляції
після вдихання повітря з підвищеним вмістом CО2
після дозованої ходьби

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Поясніть механізм регуляції дихання.

2.Поясніть відмінності у тривалості затримки дихання на вдиху, видиху, після гіпервентиляції, після вдихання повітря з підвищеним вмістом СО₂.

Лабораторна робота № 15

Семінарське заняття № 3. "Фізіологія дихання".

Мета: З'ясувати ефективність засвоєння теоретичного матеріалу та практичних навичок з теми.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1.Загальна характеристика дихальної системи. Функції дихання.

2.Механізм вдиху.

3.Механізм видиху.

4.Вентиляційні об'єми легень.

5.Метода дослідження зовнішнього дихання.

6.Шкідливий простір та його фізіологічна роль. Склад вдихуваного, видихуваного та альвеолярного повітря.

7.Газообмін у легенях та тканинах.

8.Транспорт газів кров'ю. Киснева ємність крові.

9.Дихальний центр та його структура.

10.Роль хемо- та механорецепторів в регуляції дихання.

11.Адаптивні зміни дихання в умовах високогір'я, при підвищеному барометричному тиску.

12.Особливості дихання при м’язовій роботі.

Лабораторна робота № 16

Тема: Дослідження рівня основного обміну у людини.

Мета: Навчитись обчислювати основний обмін у людини та його відхилення за формулою Ріда.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Обмін речовин та енергії як основна функція живого організму.

2. Анаболізм та катаболізм; їx значення та взаємозв'язок.

3. Метода вивчення обміну речовин та енергії.

4. Основний обмін та фактори, що на нього впливають.

5. Дихальний та калоричний коефіцієнти, їх значення в дослідженні обміну речовин та енергії.

6. Калоричний еквівалент кисню.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

Дата добавления: 2015-05-26