Методичні поради до семінарського заняття. Специфіка наукового пізнання

План

Специфіка наукового пізнання

Проблема пізнання.

Семінарське заняття № 6.

Контрольні питання

1. У чому полягає філософський зміст і життєвий сенс поняття «буття»?

2. Охарактеризуйте структурні рівні організації матерії.

3. У чому полягає проблема єдності і цілісності світу? Яке поняття, на вашу думку, відповідає сучасним підходам до проблеми єдності світу: «універсум» чи «мультиверсум»?

4. Які основні концепції простору і часу Вам відомі?

5. Охарактеризуйте основні форми відображення в неживій природі (слід, відбиток), в живій природі (подразнення, відчуття, рефлекс, свідомість).

6. Які історичні форми діалектики Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

Література: [1, 4, 6, 16, 20, 25, 28, 31, 35, 58, 68].

Мета: Усвідомити специфіку філософського підходу до проблем пізнання; з’ясувати сутність і соціальну природу пізнання; визначити місце і роль практики у пізнанні; з’ясувати сутність проблеми істини у філософії; розкрити специфіку і творчу природу наукового пізнання.

1. Пізнання як предмет філософського дослідження.

2. Структура пізнання.

3. Проблема істини в теорії пізнання.

4. Пізнання і практика.

5. Специфіка і структура наукового пізнання.

В першому питанні необхідно висвітлити принципові проблеми пізнання як предмету філософського аналізу, з’ясувати сутність пізнання як процесу цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини. Визначити межі можливості пізнання через осмислення сутності «агностицизму», «скептицизму», «гносеологічного оптимізму». Відмітити суспільно-історичний характер процесу пізнання.

Звернути увагу на те, що проблеми пізнання вивчаєгносеологія – теорія пізнання, яка вивчає не окремі аспекти, сторони або грані пізнання, а зосереджується на всезагальном у в пізнавальній діяльності. Охарактеризувати основні принципи, на яких базується сучасна теорія пізнання. Дати характеристику основним елементам процесу пізнання: об’єкту, суб’єкту, предмету, меті, засобам та результатам пізнання. Проаналізувати кожен із цих елементів. Відмітити, що процес пізнання є специфічною взаємодією суб’єкта та об’єкта з метою одержання суб’єктом пізнання істинних знань про об’єкт.

Далі слід перейти до розгляду другого питання теми – структури пізнання. Розкриваючи це питання, перш за все, необхідно підкреслити, що джерелом пізнання є існуюча незалежно від свідомості об’єктивна реальність. Відмітити, що результатом пізнання є пізнавальний образ, який представляє собою діалектичну єдність суб’єктивного і об’єктивного.

Далі слід перейти до характеристики відносно самостійних, але взаємопов’язаних рівнів пізнання: 1) чуттєвого (живе споглядання), 2) раціонального, що здійснюється за допомогою процесу мислення. Виділити основні форми чуттєвого пізнання (відчуття, сприйняття, уявлення). Проаналізувати основні форми раціонального пізнання (поняття, судження, умовивід).

Приступаючи до вивчення третього питання необхідно звернути увагу на те, що метою процесу пізнання є досягнення істини. Охарактеризувати основні концепції істини (марксистська, прагматична, неопозитивіська та інші). Дати визначення поняттю «істина». Доцільно охарактеризувати основні властивості істини: об’єктивність, відносність,абсолютність, конкретність. Відмітити, що на всіх своїх етапах розвитку істина безпосередньо пов’язана із оманою або заблудженням. Охарактеризувати їх.

У четвертому питанні теми слід дати визначення практики як матеріально-перетворювальної діяльності людей, розкрити її значення в процесі пізнання.

Звернути увагу на суспільно-історичний характер практики. Надати характеристику основним формам практики: 1) зовнішній діяльності людини, що збігається із її соціальною поведінкою; 2) предметно-перетворюючий діяльності, що ґрунтується на емпірично-практичному досвіді; 3) поєднанню практики з науковим знанням. Відмітити гуманістичний характер практики. Охарактеризувати основні ознаки практики (предметність, всезагальність, безпосередність, революційність, універсальність, ціле покладання).

Відзначити, що в теорії пізнання практика розглядається як: 1) джерело пізнання; 2) критерій істини; 3) основа пізнання; 4) рушійна сила пізнання.

В п’ятому питанні теми слід зауважити, що специфіка наукового пізнання обумовлена функціонуванням особливого соціального інституту – науки. Дати визначення науки. Розкрити сутність «феномену науки»; відмітити, що наука може розумітись як: 1) форма духовної діяльності людей, направлена на виробництво нових знань; 2) результат цієї діяльності; 3) соціальний інститут із своєю інфраструктурою.

Доцільно розглянути особливості наукового пізнання, критерії науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання. Відмітити, що наука, як цілісна система, що постійно розвивається має достатньо складну систему. Розглянути структуру науки в різних зрізах. Дати визначення «суб’єкту» і «об’єкту» наукового пізнання. Розглянути ідеали і норми наукового пізнання. Охарактеризувати два рівня наукового пізнання: 1) теоретичний; 2) емпіричний.

Дата добавления: 2015-05-26