Запитання до самоконтролю. 1. Що спільного і відмінного між собою мають добро і зло?

Тема 4

Тести, завдання

1. Що спільного і відмінного між собою мають добро і зло?

2. Добро – це:

– наявність чогось корисного; – категорія етики;

– відсутність зла; – оцінка поведінки людини.

3. Зло – це:

– аморальність вчинку; – використання сили;

– оцінка поведінки людини; – риса притаманна розвитку природи.

4. Гідність – це:

– природна риса людини;

– усвідомлення людиною своєї моральної цінності;

– оцінка вчинків людини;

– моральний регулятор стосунків між людьми.

5. Справедливість – це:

– абстрактне поняття;

– моральна міра винагороди в стосунках між людьми;

– закон життя;

– категорія, яка використовується тільки в юриспруденції.

6. Пошана – це:

– моральний катарсис людини;

– усвідомлення людиною свого “Я”;

– поняття, яке ототожнюється з поняттям “совість”;

– моральний регулятор стосунків між людьми.

7. Обов’язок – це:

– конкретна вимога, звернена до людини;

– морально-психологічний механізм самоконтролю особи;

– вроджена риса людини;

– категорія права;

– міра соціалізації людини.

8. Совість (сумління) – це:

– вияв моральної самосвідомості людини;

– механізм людських вчинків;

– природний регулятор поведінки людини;

– важиль людської душі.

9. Як взаємопов’язані гідність і пошана між собою?

10. Охарактеризуйте висловлювання:

– Совість – це глядач і суддя доброчесності.

– Чиста совість є винаходом диявола. (А. Швейцер).

11. Прокоментуйте такі висловлювання:

– Честь – це мужня сором’язливість. (А. Віньї).

– Почуття власної гідності розвивається тільки становищем самостійного господаря. (М. Чернишевський).

– Справедливість є найбільшою із чеснот. (Арістотель).

– Про доброчесність людини треба судити не за її добрими якостями, а за тим, як вона ними користується. (Ф. Ларошфуко).

– Я соромлюся, отже існую. (В. Соловйов).

12. Чи можуть існувати моральні доброчесності без моральних вад?

13. Чи є сенс говорити про більше чи менше добро (зло)?

14. Які підходи існують в етиці до проблеми сенсу життя:

– скептичний; – прагматичний;

– песимістичний; – оптимістичний;

– раціоналістичний.

15. В чому Ви вбачаєте сенс існування та призначення людства?

16. Дайте інтерпретацію висловлюванням:

– Щастя та нещастя – в душі. (Демокрит).

– Щасливий той, хто влаштовує своє існування так, що воно відповідає особливостям його характеру. (Гегель).

– Любов є відповідальність Я за Ти. (М. Бубер).

моральні аспекти людських відносин
та поведінки

4.1. План лекції

1. Моральний вибір.

2. Моральні передумови людського спілкування: повага, співчуття, милосердя, любов.

3. Моральні виміри спілкування в бізнесі та менеджменті.

4. Моральні аспекти поведінки в Інтернеті.

4.2. План семінарського заняття

1. Моральні виміри спілкування.

2. Моральний вибір. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.

3. Мотив і результат дії.

4.3. Методичні вказівки до самостійної роботи над темою

Рекомендуємо звернутись до конспекту лекцій та підручників:

1. Малахов В. Етика: Курс лекцій; Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. –
С. 57-64, 216-250

2. Тофтул М.Г. Етика: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – С. 32-37.

3. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – С. 275-277, 425-439, 434-460.

4. Некрасов А.И. Этика: Учеб. пособие – Х.: ООО Одиссей, 2003. –
С. 290-301.

5. Этика: Учеб. пособие / Под ред. Т.В. Мишаткиной, Я.С. Яскевич – 2-е изд. – М.: Новое знание, 2002. – С. 274-275, 286-300, 316-340.

6. Шрейдер Ю.А. Этика. – М.: Текст, 1998. – С. 27-38.

7. Этика и эстетика: Учеб. пособие для самостоятельного изучения дисциплины / Пальм Н.Д., Гетало Т.Е. – Х.: «ИНЖЕК», 2004. – С. 84-97, 100-111.

Готуючись до виступу на семінарському занятті, необхідно усвідомити, перш за все, що уявлення, цінності і настанови, які складають зміст моральної свідомості людини, знаходять своє безпосереднє продовження в її діяльності, у світі її вчинків. Саме завдяки реальній поведінці ми здебільшого дізнаємось про справжню цінність поглядів та ідей особи, про її моральність загалом. Моральна діяльність – це усвідомлена і підпорядкована моральним цінностям поведінка людини.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати:

– на яких засадах ґрунтуються моральні відносини людей;

– зміст та основні елементи морального вибору;

– основні концепції співвідношення цілей і засобів людської діяльності;

– як співвідносяться мотив та результати дії;

– основні засади ставлення людини до природи, життя і смерті.

Вміти:

– відрізняти моральну діяльність від інших видів людської діяльності;

– виділяти елементи моральної поведінки, морального вибору, морального мотиву;

– застосовувати до конкретних ситуацій знання щодо проблем моральної діяльності, моральної свободи, тощо.

Розуміти:

– що спілкування – це царина людської моральності;

– в чому полягає необхідність знання правил моральної культури спілкування;

– що антикультура в спілкуванні приводить до негативних наслідків;

– як пов’язані між собою моральні передумови спілкування;

– чим загрожує людині віртуальна реальність.

4.3.1. Ефективність спілкування досягається при дотриманні певних умов, серед яких, насамперед, треба відзначити: виявляйте дружне ставлення до людей, вітайтесь і усміхайтесь; перші, виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших; намагайтесь вести розмову в довірливому тоні; пристосовуйте свою поведінку й манеру розмови до обставин; сумніви й підозри висловлюйте обережно; будьте тактовні; не будьте сварливими тощо.

Важливими ознаками ділового спілкування є його регламентованість, суворе додержання його учасниками ролевого амплуа, відповідальність партнерів за результат; володіння професійною лексикою, культурою мови. До моральних передумов спілкування відносяться повага (визнання людської гідності), співчуття (вміння брати до уваги турботи й проблеми співбесідника на основі духовно-чуттєвої підстановки себе до його власної суб’єктивності), милосердя (прагнення допомогти кожному, хто того потребує), толерантності (визнання права іншого на самобутнє існування), дружба (стосунки засновані на взаємній довірі, прихильності, єдності інтересів), любові (духовний стан людини пов’язаний з її екзистенцією та ставлення до інших як вищих цінностей).

4.3.2. Моральний вибір – це акт моральної діяльності, який полягає в тому, що людина, виявляючи свою суверенність, самовизначається стосовно системи цінностей і засобів їх реалізації в лінії поведінки чи окремих вчинків. Моральний вибір пов’язаний зі свободою, тобто здатністю людини діяти відповідно до своїх інтересів і цілей, враховуючи знання законів об’єктивної необхідності. Моральна свобода виявляється в тому, що людина, виходячи із свободи волі здатна вільно обирати ті чи інші моральні цінності. Моральний вибір пов’язаний з такими феноменами як моральний намір, моральна спонука, моральний мотив, моральна відповідальність.

Однією з проблем морального вибору є проблема співвідношення цілей і засобів людської діяльності. В історії філософської думки щодо цього питання сформулювалися три принципові позиції:

а) ціль виправдовує засоби;

б) ціль взагалі не може виправдовувати засобів;

в) ціль не виправдовує, а визначає засоби.

Моральна ціль не може бути досягнена аморальними засобами.

Але жодна з окреслених позицій розуміння співвідношення цілей і засобів людської діяльності не позбавлена більших або менших вад, разом з тим вони не втратили своєї актуальності. До цього питання треба підходити ситуативно, з позиції принципу – добром творити добром.

4.3.3. Важливим аспектом людської діяльності є співвідношення її мотивів і результатів. Під моральним мотивом розуміють внутрішню, суб’єктивно-особисту спонуку до дії, зацікавленість в її реалізації і орієнтації на моральні чинники. Як повинні оцінюватися вчинки людини – за їхніми мотивами чи результатами? З огляду на це в етиці існують два підходи. Перший – наголошує на переважному або на виключному значені мотиву при моральній оцінці людської діяльності (теорія моральної доброти); другий – віддає пріоритет врахуванню результатів, наслідків дій (позиція етичного консеквенціалізму). Як теорія моральної доброти, так і консеквенціалізм мають свої позитивні і негативні сторони. Тому до моральної оцінки вчинку треба підходити діалектично, об’єднуючи ці позиції: людину належить морально оцінювати передусім за її мотивами та намірами, проте вони не будуть етично повноцінними, якщо до їхнього складу не входить прагнення передбачити об’єктивний результат вчинку, його моральне значення.

1. Як співвідносяться поняття “моральна свобода” та “моральна необхідність”?

2. Що входить у структуру морального вибору?

3. Які основні точки зору на співвідношення цілей і засобів діяльності Вам відомі?

4. Що, на Вашу думку, є важливішим для моральної оцінки вчинку – мотив чи результат? Чому?

5. Чому ставлення людини до природи має і моральний вимір?

6. Який з підходів до проблеми евтаназії уявляється Вам найсправедливішим?

7. Що Ви думаєте про можливості та небезпеку генної інженерії і клонування?

8. Хто з видатних представників світової філософії зробив найбільший внесок в осмислення таємниці смерті?

9. Складіть структуру моральних відносин та моральної поведінки людини?

10. Чи є діяльність людини достатньою підставою для Ваших суджень про неї?

Дата добавления: 2015-05-26