ТЕМА 4. Філософія епохи Відродження і Нового часу

Пізнє Середньовіччя та специфіка філософії Відродження. Антропоцентризм, гуманізм та секуляризація філософської картини світу. Гуманізм та новий ідеал людини.

Філософія М.Кузанського про людину як центр космічної ієрархії буття. Соціальні теорії: Н.Маккіавеллі, Т.Мор, Т.Кампанелла.

Натурфілософія Відродження. Пантеїзм. Підготовка філософських передумов наукової революції. Ідеї М.Коперніка, Дж.Бруно та Г.Галілея, їх філософське значення.

Своєрідність та фундаментальне підґрунтя класичної новоєвропейської філософії. Процес секуляризації й автономізації філософського знання. Утвердження автономії та суверенності кінцевого людського розуму. Фундаментальне значення протилежності "суб’єкт–об’єкт" у філософії Нового часу.

Наукова революція ХVII ст. та поява методології експериментально-математичного природознавства. Практично-інструментальний характер новоєвропейського трактування знання. Класичне природознавство ХVII ст. та формування механістичної картини світу. Механіцизм як світоглядна установка Нового часу.

Формування експериментальної науки і гносеологічної орієнтації філософії Нового часу. Полеміка раціоналістичної й емпіричної тенденцій у філософії Нового часу. Проблема методу як центральна проблема у філософії Нового часу. Дедуктивна та індуктивна методологія. Філософське обґрунтування ролі досвіду у пізнанні та дедуктивна програма побудови науки.

Ф.Бекон та Р.Декарт. Беконівський проект прагматичного перетворення науки. Концепція ідолів пізнання, шляху подоланні ідолів. Р.Декарт про принцип сумніву, первинну достовірність пізнання і розум у процесі пізнання. Вчення про природжені ідеї. Ясність і чіткість як критерії істини. Правила для керівництва розуму. Індуктивний метод Ф.Бекона та дедуктивний метод Р.Декарта.

Розуміння необхідності та об’єктивності у рамках сенсуалізму та раціоналізму. Емпіризм про джерела пізнання, критерії істинності знання та форми мислення. Матеріалістичне (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк) та ідеалістичне (Дж.Берклі, Д.Юм) розуміння чуттєвого досвіду. Механістичний матеріалізм Т.Гоббса.

Раціоналізм про розум як джерело знання та критерії його істинності. Вчення Р.Декрата, Б.Спінози, Г.Лейбніца про істини розуму та їх ознаки. Поняття субстанції в філософії Б.Спінози. Структура світу і структура розуму. Розум і пристрасті. Необхідність, творчість, свобода. Монадологія В.Лейбніца. Номіналізм Т.Гоббса і сенсуалізм Дж.Локка. Критика Локком теорії природжених ідей. Вчення про субстанцію (дуалізм Декарта, монізм Спінози, субстанційний плюралізм Лейбніца)

Просвітництво як ідеологія епохи. Фундаментальні характеристики просвітницької думки: опора на власний розум та програма перетворення свідомості.

Французьке Просвітництво – найбільш радикальна та поляризована форма просвітницької думки. Просвітництво і Французька революція. Специфіка вирішення онтологічних проблем. Деїзм. Матеріалістичні ідеї у вченнях
Ж.-О.Ламетрі, П.Гольбаха, Д.Дідро. Гносеологічна проблематика філософії Просвітництва. Суспільно-політичні ідеали Просвітництва (Вольтер, Р.Руссо,
Ш.-Л.Монтеск’є).

Натурфілософські концепції французьких матеріалістів XVIII ст. та їх вплив на розвиток наукового знання.

Соціальні ідеї новоєвропейської філософії. Критика середньовічної схоластики та релігії у французькій філософії XVIII ст. Ідеї рівності, свободи та соціального прогресу. "Природне" та "розумне" у людському житті.

Дата добавления: 2015-05-26